Запитання. Завдання. 1. Визначте основні складові духовного життя

1. Визначте основні складові духовного життя.

2. Розкрийте зміст поняття «культура» та визначте основні його складові.

3. Як ви розумієте «історичність» культури?

4. У чому полягає людиномірна сутність культури?

5. Як співвідносяться культура і природа людини?

6. Проілюструйте складові простору культури.

7. Доведіть, чому саме процес «опредмечування» і «розпредмечу-вання» продуктів людської діяльності самою людиною є ілюстрацією са­моруху культури.

Філософія людини

8. Що є смисловим ядром культури? Відповідь обгрунтуйте.

9. Як ви розумієте «елітарність» культури?

10. Проаналізуйте головні тенденції культури наприкінці XX — на початку XXІ ст.

11. У чому полягають особливості формування української куль­тури?

Теми рефератів

1. Культура людського співбуття.

2. Культурний простір і час як форми буття людини.

3. Культура і цивілізація.

4. Культура і сучасний світ.

5. Людинотворча сутність культури.

6. Українська духовна культура: діалектика національного і загаль­нолюдського.

7. Українське національне відродження і культура.

8. Філософія культури і парадигми філософського мислення.

9. Культура мислення і мислення про культуру.

10. Мораль і спадкоємність норм культури.

11. Мистецтво: форма свідомості чи переживання?

Література

Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. — К., 1996.

Антонович Д. Українська культура. — Мюнхен, 1988.

Бом Д. Наука и духовность: необходимость изменений в культуре // Чело­век. — 1993. — № 1.

Быстрицкий Е. К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. — К., 1991.

Бытие человека в культуре. — К., 1992.

Заїченко Г. Доля філософії та культури наприкінці XX сторіччя // Філософія і соціологічна думка. — 1992. — № 9.

Культурология. XX век: Антология. — М., 1995.

Онтологічні проблеми культури. — К., 1994.

Ортега-Гассет. Вибрані твори. — К., 1994.

Проблемы философии культуры: Опытисторико-материалистического ана­лиза. — М., 1984.

Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели За­пада о месте культуры в современном обществе. — М., 1991.

Свасян К. А. Человек как творение и творец культуры // Вопросы филосо­фии. — 1987. — № 6.

Свідзинський А. Культура як феномен самоорганізації // Сучасність. — 1992. — № 4.

Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія: Навчальний по­сібник. — К., 1996.

Тойнбі А. Дослідження історії. У 2-хт. — К., 1995. — Т.2.

Швейцер А. Благоговение перед жизнью. — М,, 1992.

філософія релігії

4.3. Філософія релігії

У духовному житті людства неможливо знайти фено­мен, який протягом тисячоліть, а точніше, впродовж усьо­го його земного існування відігравав би вагомішу роль, ніж релігія. Від кам'яного віку і до сьогодення, зазнаючи диво­вижних метаморфоз, живе вона в нерозривному зв'язку з людським духом як надбанням світової культури.

Єгипетські величні храми і вавилонські гімни, Біблія і Парфенон, європейське малярство і скульптура, «Божест­венна комедія» Данте і творче надбання Гоголя, думки Платона і Керкегора, музика Гайдна, Баха, Бетховена, со­ціальні ідеї Саванароли і Мюнцера — все це, як справед­ливо зазначав російський релігійний мислитель Олександр Мень, сягає своїм корінням релігії, завдячує їй своїм іс­нуванням.

Релігія була вирішальним мотивом та імпульсом у багатьох соціально-історичних рухах і процесах. Прий­няття Азією буддизму, поширення християнства в Європі, експансія ісламу, реформація католицизму стали віхами в житті людства, які значною мірою визначили масштаби, темпи, тенденції світового розвитку.

І все ж найміцнішу опору, найповнішу сферу вияву ре­лігія знайшла в людській особі. Видатний український ми­слитель В. Вернадський зазначав, що немає жодного наро­ду, стосовно якого була б неспростовно доведена відсут­ність релігійних вірувань. На думку Гегеля, немає жодної людини, яка була б повністю позбавлена релігійних почут­тів незалежно від форми вияву, оскільки людина внут­рішньо пов'язана з релігією. Немає жодної людини, за сло­вами Е. Фромма, яка не відчувала б потреби в релігії.

Широкомаспітабність впливу релігії, абсолютність її по­ширення, функціонування на всіх етапах людської історії закономірно породжували й породжують питання про при­роду цього духовного явища, неминущу силу його впливу як на світ внутрішніх людських потреб, так і духовну куль­туру людства загалом.

Відповіді на ці складні й неоднозначні питання зав­жди прагнула і прагне дати філософія, що усвідомлює се­бе як універсальне, найвище пізнавальне зусилля, як ми­слення раг ехсеїіепсе (М. Гайдеггер), об'єктом уваги яко­го є все суще, а отже, й релігія. Філософія завжди виявляла непідробну зацікавленість до релігії, проблем її природи і сутності, значення та сенсу, що постали в різноманітних

Філософія людини

філософсько-релігійних установках, теоретичних констру­кціях, вченнях і теоріях, які живлять одну з найважливі­ших сфер філософсько-теоретичної діяльності -- філосо­фію релігії.

Дата добавления: 2014-10-31