Тема 4. Середовище життєдіяльності людини. 4 страница

317. … – мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або …. (2 бали)

318. Узагальнення – … на … порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об`єкта. (2 бали)

319. Узагальнення – виділення на підставі … …, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об`єкта. (2 бали)

320. Узагальнення – виділення на підставі порівняння головного, …, … або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об`єкта. (2 бали)

321. Узагальнення – виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або …, що є … для певного явища, предмета, об`єкта. (2 бали)

322. Узагальнення – виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для … …, предмета, об`єкта. (2 бали)

323. Узагальнення – виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, …, …. (2 бали)

324. … – виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об`єкта. (1 бал)

325. Абстракція – … … особливостей групи предметів, явищ або понять. (2 бали)

326. Абстракція – виділення суттєвих … … предметів, явищ або понять. (2 бали)

327. Абстракція – виділення суттєвих особливостей групи …, … або понять. (2 бали)

328. … – виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або …. (2 бали)

329. Конкретизація – … від … до часткового, зв`язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду. (2 бали)

330. Конкретизація – перехід від загального до …, … теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду. (2 бали)

331. Конкретизація – перехід від загального до часткового, зв`язок … з …, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду. (2 бали)

332. Конкретизація – перехід від загального до часткового, зв`язок теорії з практикою, … до … дійсності, до чуттєвого досвіду. (2 бали)

333. Конкретизація – перехід від загального до часткового, зв`язок теорії з практикою, перехід до конкретної …, до … досвіду. (2 бали)

334. … – перехід від загального до часткового, зв`язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого …. (2 бали)

335. Увага – це … та … у свідомості на об`єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. (2 бали)

336. Увага – це спрямованість та зосередженість у … на … або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. (2 бали)

337. Увага – це спрямованість та зосередженість у свідомості на об`єктах або …, що … підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. (2 бали)

338. Увага – це спрямованість та зосередженість у свідомості на об`єктах або явищах, що сприяє … … сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. (2 бали)

339. Увага – це спрямованість та зосередженість у свідомості на об`єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня …, … та рухової активності. (2 бали)

340. Увага – це спрямованість та зосередженість у свідомості на об`єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та … …. (2 бали)

341. … – це спрямованість та зосередженість у свідомості на об`єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. (1 бал)

342. Емоції – це … …, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання. (2 бали)

343. Емоції – це психічні процеси, які … … значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання. (2 бали)

344. Емоції – це психічні процеси, які відображають особисту … та … зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання. (2 бали)

345. Емоції – це психічні процеси, які відображають особисту значущість та оцінку … і … ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання. (2 бали)

346. Емоції – це психічні процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх … для … людини у формі переживання. (2 бали)

347. Емоції – це психічні процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності … у … переживання. (2 бали)

348. … – це психічні процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі …. (2 бали)

349. Афект – це … … реакція. Афект повністю захоплює людину і підкоряє її думки і рухи. (2 бали)

350. Афект – це найсильніша емоційна …. Афект … захоплює людину і підкоряє її думки і рухи. (2 бали)

351. Афект – це найсильніша емоційна реакція. Афект повністю … … і підкоряє її думки і рухи. (2 бали)

352. Афект – це найсильніша емоційна реакція. Афект повністю захоплює людину і … її … (думки) і рухи. (2 бали)

353. … – це найсильніша емоційна реакція. … повністю захоплює людину і підкоряє її думки і рухи. (2 бали)

354. Почуття – … … стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення. (2 бали)

355. Почуття – стійки емоційні …, які … чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення. (2 бали)

356. Почуття – стійки емоційні стани, які мають … … предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення. (2 бали)

357. Почуття – стійки емоційні стани, які мають чітко означений … … і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення. (2 бали)

358. Почуття – стійки емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і … … як до конкретної події або людей, так і до уявлення. (2 бали)

359. Почуття – стійки емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до … … або людей, так і до уявлення. (2 бали)

360. Почуття – стійки емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або …, так і до …. (2 бали)

361. … – стійки емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення. (1 бал)

362. Настрій – … … стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або не сприйняття людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту. (2 бали)

363. Настрій – найстійкіший емоційний …. Настрій … загальне ставлення щодо сприйняття або не сприйняття людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту. (2 бали)

364. Настрій – найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає … … щодо сприйняття або не сприйняття людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту. (2 бали)

365. Настрій – найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо … або … (не сприйняття) людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту. (2 бали)

366. Настрій – найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або не сприйняття … …. Настрій може бути похідним від темпераменту. (2 бали)

367. Настрій – найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або не сприйняття людиною світу. Настрій … … похідним від темпераменту. (2 бали)

368. Настрій – найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або не сприйняття людиною світу. Настрій може бути … від …. (2 бали)

369. … – найстійкіший емоційний стан. … відображає загальне ставлення щодо сприйняття або не сприйняття людиною світу. … може бути похідним від темпераменту. (3 бали)

370. Стрес – це … … організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу опору, боротьби, до втечі. (2 бали)

371. Стрес – це неспецифічна реакція … у … (відповідь) на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу опору, боротьби, до втечі. (2 бали)

372. Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на … та … ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу опору, боротьби, до втечі. (2 бали)

373. Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену …; це … реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу опору, боротьби, до втечі. (2 бали)

374. Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна …, що … резерви організму і готує його до фізичної активності типу опору, боротьби, до втечі. (2 бали)

375. Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує … … і готує його до фізичної активності типу опору, боротьби, до втечі. (2 бали)

376. Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і … його до … активності типу опору, боротьби, до втечі. (2 бали)

377. Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної … … опору, боротьби, до втечі. (2 бали)

378. Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу …, …, до втечі. (2 бали)

379. … – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу опору, боротьби, до …. (2 бали)

380. Біологічні ритми – це … … змін характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах. (2 бали)

381. Біологічні ритми – це періодичне повторювання … … та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах. (2 бали)

382. Біологічні ритми – це періодичне повторювання змін характеру та … … процесів та явищ у живих організмах. (2 бали)

383. Біологічні ритми – це періодичне повторювання змін характеру та інтенсивності біологічних … та … у живих організмах. (2 бали)

384. Біологічні ритми – це періодичне повторювання змін характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у … …. (2 бали)

385. … … – це періодичне повторювання змін характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.(2 бали)

Існування життя як глобального явища нашої планети формувалося протягом тривалого періоду історії Землі. Останнім часом становище різко змінилося. Упродовж практично лише одного століття стрімкий прогрес науки і техніки призвів до того, що за масштабами впливу на біосферні процеси діяльність людства стала співвідносна з чинниками, які визначили розвиток біосфери у попередню її історію.

На сучасному етапі спостерігається кризова ситуація: людство як соціальна система функціонує значно швидше, ніж біологічна, порушуючи збалансований в процесі еволюції біологічний кругообіг. Як наслідок неминуче погіршується якість навколишнього середовища. Вихід бачиться у використанні розуму людства (у вигляді суми знань і технологічних розробок) не лише для експлуатації природних ресурсів, а й для їх зберігання і збільшення [4, с.105].

Навколишнє природне середовищев широкому розумінні - космічний простір, а у вузькому - біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв’язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.

Атмосфера - це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею.

Атмосфера поділяється на шари, в яких з висотою змінюється температура. На висоті 8-10 км температура становить 40-50°С нижче нуля, а на висоті біля 20-25 км знаходиться шар з досить помірною температурою, близькою до 0 °С. Причини виникнення цього термічного шару атмосфери пояснюються явищем абсорбції (поглинання) молекулами озону і кисню ультрафіолетового випромінювання Сонця. Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього живого випромінювання Сонця.

З віддаленням від Землі змінюється не тільки густина повітря, а і його склад. Склад повітря залишається порівняно постійним на висотах до 100 км. До складу атмосфери входять азот - 78,08%, кисень - 20,95% і аргон - 0,93%. На частку вуглекислого газу, неону, гелію і всіх інших газів, які наявні у повітрі в мікрокількості, припадає лише трохи більше 0,04%.

За характером зміни різних параметрів атмосферу Землі розділяють на такі шари: тропосфера (9-18 км), стратосфера (20-35 км), мезосфера (80-120 км), термосфера (вище 150 км до 800-1000 км) і екзосфера (вище 800-1000 км).

За складом повітря виділяють також озоносферу, яка приблизно збігається зі стратосферою і має максимальну концентрацію озону на висотах 20-25 км. Озон присутній і у приземному шарі повітря (де він відіграє важливу роль у фотохімічних перетвореннях продуктів антропогенних забруднень атмосфери) і на висотах 50-80 км, де відбуваються основні процеси природного утворення і руйнування озону.

Атмосферне повітря - один з найважливіших природних ресурсів, без якого життя на Землі було б абсолютно неможливим. Атмосферний кисень О₂ необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів. Організму людини і тварин необхідний постійний притік кисню. Основне джерело утвореннякисню - це фотосинтез рослин. Підраховано, що рослини за рік виділяють в атмосферу близько 70 млрд. т кисню. Близько 80% всього кисню в атмосферу постачає морський фітопланктон, 20% виробляє наземна рослинність.

Вуглекислий газ – обов’язковий компонент фотосинтезу рослин. Він надходить в атмосферу внаслідок виверження вулканів, розпаду органічних речовин, дихання живих організмів, виділення з поверхні океанів, а витрачається атмосферою на фотосинтез рослин, розчинення в холодній воді, перетворення силікатів вивітрюваних гірських порід у карбонати. Рослини за рік поглинають близько 100 млрд. т діоксиду вуглецю, тобто близько 6% усього наявного вмісту його в атмосфері. Важливим фактором стабілізації вмісту діоксиду вуглецю є Світовий океан, у водах якого розчинено принаймні в сто разів більше оксиду вуглецю, ніж його є у всій атмосфері.

З основних компонентів атмосфери найбільше змінюється вміст у повітрі водяної пари. Вміст водяної пари в атмосфері визначається співвідношенням процесів випаровування, конденсації і горизонтального перенесення.

Водяна пара - це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Наявні в атмосфері водяна пара і діоксид вуглецю захищають земну поверхню від надмірного охолодження, створюючи так званий парниковий ефект: якби не було атмосфери, то середня температура поверхні земної кулі була б не +15, а –23 °С.

Атмосфера регулює теплообмін Землі з космічним простором, впливає на її радіаційний та водний баланс. Одним з найважливіших факторів, що визначають стан атмосфери, є її взаємодія з океаном - процеси газообміну і теплообміну між ними суттєво впливають на клімат Землі.

Клімат - це багаторічний режим погоди, властивий тій чи іншій місцевості. Кліматичні умови Землі створюються внаслідок взаємопов’язаних процесів теплообміну, вологообміну і загальної циркуляції атмосфери. Клімат характеризується середніми показниками температури, вологості повітря, сонячної радіації, рівнем опадів, атмосферного тиску, напрямками вітрів тощо.

Гідросфера - це водна оболонка Землі. До наземної частини гідросфери, що вкриває 70% поверхні земної кулі, належать океани, моря, озера, ріки, а також льодовики, в яких вода перебуває у твердому стані. Підземна частина гідросфери охоплює ґрунтові, підґрунтові, напірні й безнапірні води, тріщинні води і води карстових порожнин у легкорозчинних гірських породах (вапняках, гіпсах тощо).

Усі форми водних мас переходять одна в одну у процесі перетворення. Вода у біосфері перебуває у безперервному русі, бере участь у геологічному та біологічному кругообігах речовин.

Вода є основою існування життя на Землі, це мінерал, який забезпечує існування живих організмів на Землі. Живі організми на 60-98% складаються з води, і всі їхні життєві функціональні процеси пов’язані з водою. Втрата організмом лише 10-20% води веде до його загибелі. Без води людина може прожити не більше п’яти діб.

Вода використовується людьми для забезпечення своїх не лише фізіологічних, а й санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб. Вода використовується у промисловості, побуті, сільському господарстві, для отримання енергії. Багато джерел і водоймищ мають лікувальне призначення. Але для більшості людських потреб придатна не будь-яка вода, а прісна - з вмістом мінеральних солей до 1 г/л. Незважаючи на величезні обсяги гідросфери (16 млрд. м³ води), прісні води становлять менше 3% її об’єму. Доступною для використання є лише невелика частина прісних вод, що зосереджена у прісноводних озерах, водосховищах, річках та підземних водоносних горизонтах.

Зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід, називається літосферою.

Ґрунт – органічно-мінеральний продукт багаторічної (сотень та тисяч років) спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла та світла – є одним з найважливіших природних ресурсів. Залежно від кліматичних і геолого-географічних умов грунти мають товщину від 15-25 см до 2-3 м.

Ґрунт є основним джерелом отримання продуктів харчування людей. Він впливає на формування здоров’я людини, є основним фактором, що формує геохімічні процеси, від яких залежить біохімічний комплекс організму людини. Ґрунт є також джерелом мінеральних речовин, необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які вживають люди, і тварин.

У межах літосфери періодично відбуваються сучасні фізико-географічні процеси (вулканічні виверження, землетруси, зсуви, селі, обвали, ерозія), які мають величезне значення для формування екологічних ситуацій у різних регіонах планети.

Техносфера - це складова біосфери, перетворена людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Усе це позитивно вплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами (поліпшення медичного обслуговування тощо) на тривалість життя людей.

Нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.

Техносфера включає в себе регіони, міста, промислові зони, виробниче і побутове середовище. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності.

Щоб жити, людина має забезпечити своє життя матеріально.

Матеріальне виробництво - це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища.

Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність. Матеріальне виробництво є основою суспільного розвитку, тому що саме воно задовольняє найрізноманітніші людські потреби.

Провідну роль у системі матеріального виробництва відіграли:

І – аграрне виробництво, що домінувало в Європі практично до початку XVIII ст.;

ІІ – промислове виробництво, яке розпочалося з того моменту, коли парова машина здійснила революцію в промисловості;

ІІІ – інформаційне виробництво - виробництво знань, що все більше перетворюється на визначальну форму праці. На сучасному етапі виробництво ідей, знань, інформації виходить на перший план.

Особливу оболонку Землі, утворену живими організмами, як сукупність живих тіл, що населяють Землю, як зону органічного життя, що охоплює область взаємодії атмосфери, літосфери та гідросфери визначив як біосферу у 1875 році австрійський учений Едуард Зюсс.

Видатний український вчений В.І. Вернадський дав таке визначення біосфери: “Біосфера являє собою оболонку життя - область існування живої речовини”. Він зазначив, що жива речовина, як і біосфера, має свою особливу організованість. Організованість не є механізмом, вона різко відрізняється від механізму тим, що безперервно перебуває в становленні, у русі всіх її найдрібніших матеріальних та енергетичних частинок.

Дійшовши висновку, що біосфера еволюціонує, В.І. Вернадський зазначив, що поява людини і зміни, внесені в біосферу людською діяльністю, є природним етапом цієї еволюції, внаслідок якого біосфера з необхідністю повинна докорінно змінитись і перейти у свій новий стан - ноосферу - сферу людського розуму, тобто в таку біосферу, в якій людська свідома діяльність стає визначальним фактором існування та розвитку.

Взаємодія людей між собою відбувається у різних сферах життя. Сферами суспільного життя є:

· матеріальна - охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання;

· соціально-політична - включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - класові, національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революції, реформи, еволюції, війни, класова боротьба. У цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партії, держави, громадські організації;

· духовна - це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості, трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масової інформації), перетворення на індивідуальний духовний світ людини;

· культурно-побутова - це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім’ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіта, виховання тощо.

Усі сфери суспільного життя взаємопов’язані. Важливу роль у суспільстві відіграють соціальні відносини. Соціальні відносини виникають між людьми у процесі їхньої діяльності та спілкування. Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та інші.

В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтереси і потреби людей. У суспільстві постійно виникають і вирішуються різноманітні суперечності, зіткнення інтересів, суспільних цінностей, відносин. Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт.

Основні типи конфліктів між людьми класифікують як:

соціальні конфлікти
За учасниками:	за сферами:	за характером:
· внутрішньоособистісні · міжособистісні · між особою і суспільством · між групами · міждержавні	· економічні · політичні · ідеологічні · міжнаціональні · релігійні · побутові тощо	· справжні · випадкові · давні

Соціальна спільнота - форма соціальної взаємодії; реально існуюча сукупність людей, об’єднаних відносно стійкими соціальними зв’язками, відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності.

Соціальні спільноти відзначаються великим різноманіттям видів, форм.

Соціальні спільноти
групові	Масові	соціально-родинні	етнічні	соціально-територіальні
- класи - верстви - соціально-демографічні групи - професійні групи та ін.	- сучасники суспільних рухів - аудиторія глядачів - любительські об’єднання тощо	- сім’я - рід - плем’я	- етнос - народність - нація - національна меншина	- мешканці: - житлових будинків - сіл - району - міста - області тощо

Функціонально соціальні спільноти спрямовують дії своїх членів на досягнення групової мети. Будь-яка соціальна група може розглядатися як суб’єкт системи “людина – життєве середовище” і визначати рівень цієї системи [3, с.63-76].

Таким чином, ХХІ століття для людства це епоха грандіозних соціальних, технічних і культурних змін, яку вчені називають глобальною революцією. На зміну першим двом “хвилям цивілізації” – аграрній та індустріальній – приходить третя “хвиля” – постіндустріальна, яка спричиняє і поглиблює нечувані раніше глобальні проблеми. Ці проблеми пов’язані із загрозами екологічної катастрофи від демографічного вибуху та техногенної деградації природного середовища, від застосування ядерної та іншої зброї масового ураження у боротьбі народів за ресурси і виживання в умовах досягнення цивілізацією “меж зростання”.

На сучасному етапі людські технології досягли потужності, яку можна порівняти з потужністю геологічних процесів, людство вийшло у Космос, збільшується його інформаційна та економічна інтеграція, скрізь відбувається демократизація суспільства, пріоритетними стають права особистості; але дедалі актуальнішою виявляється необхідність забезпечення захисту людини від наслідків її власної життєдіяльності.

Основна література

1. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін.; За ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.: Факт, 2005. – 384 с.

2. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Підручник. – Вид. 4-те, доповнене. – Львів: Афіша, 2001. – 256 с.

3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. 3-є вид. / За ред. Є.П. Желібо. – К.: Каравела, 2004. – 328 с.

4. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б. Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. – Київ: Кондор, 2003. – 424 с.

5. Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища. – К.: Парламентське видавництво, 2000.

Додаткова література

6. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Л.А. Михайлов, В.П. Соломин, А.Л. Михайлов, А.В. Старостенко и др. – СПб: Питер, 2005. – 302 с.

7. Захарченко М.В., Орлов М.В., Голубєв А.К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К.: ІЗМО, 1996. – 427 с.

8. Безпека життєдіяльності / Всеукраїнський науково-популярний журнал. 2003 – 2006.

Дата добавления: 2014-10-31