ІІ. Організаційно-методичні вказівки

Кримінальне правоє однією з основних фахових дисциплін, що вивчається студентами із спеціальності „Правознавство”. Кримінальне право є підґрунтям правозастосовної діяльності.

Предметом курсу є чинне кримінальне законодавство, зміст кримінально-правових інститутів та норм, наукова юридична література, а також судова практика у кримінальних справах.

Методика у кримінальному праві являє собою систему прийомів, засобів та інструментарію дослідження кримінально-правових явищ та понять. Основними методами є: юридичний, кримінально-статистичний, соціологічний, системний, компаративістський, історико-порівняльний тощо.

Кримінальне право як навчальна дисципліна посідає одне з основних місць у підготовці фахівців-юристів як у господарській сфері, так і для системи органів внутрішніх справ.

Виходячи з сучасних вимог Міністерства внутрішніх справ України про підвищення професійної і соціально психологічної підготовленості кадрів, забезпечення зв’язку теорії та практики у вищій школі програма передбачає:

- за методикою навчання: впровадження у викладання ефективних прийомів та засобів, які забезпечують підвищення рівня підготовки; надання студентам можливості самостійно поглиблювати знання з метою формування необхідних професійних вмінь та навичок;

- за організацією навчання: максимальну навчально-практичну спрямованість всіх видів занять та забезпечення конкретного зв’язку теоретичних положень з практичною діяльністю.

Матеріал курсу викладається з використанням наочності, порівняльного аналізу, статистичних досліджень тощо.

Організація, зміст та порядок вивчення предмету визначаються Програмою.

Основними видами навчальних занять з курсу є:

- лекції;

- семінари;

- практичні заняття;

- індивідуальні та групові консультації.

На лекціях відбувається формування кримінально-правових понять, дається аналіз кримінально-правових норм та умов їх застосування.

На семінарських та практичних заняттях відбувається контроль якості засвоєного навчального матеріалу, а також відпрацювання практичних вмінь. Семінари та практичні заняття – основні види навчальних занять. Вони проводяться за основними, найбільш складними питаннями навчальної програми і призначені для поглиблення та закріплення знань студентів, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи, вироблення в них самостійного мислення, вміння аналізу явищ та процесів, навичок пошуку, узагальнення й викладення навчального матеріалу. На семінарських заняттях ставляться контрольні питання, обговорюються доповіді, реферати, наукові повідомлення, підготовані студентами відповідно до плану занять й рекомендацій викладача. Доповідь носить характер стислого (7-10 хв.) і разом з тим змістовного та аргументованого усного викладення однієї з центральних проблем теми семінарського заняття.

Основними вимогами до виступу на семінарі є: високий науково-теоретичний рівень виступу; глибоке і всебічне розкриття змісту питання; органічний зв’язок теоретичного матеріалу з практичними питаннями; логічно злагоджений та аргументований виклад матеріалу; вміння робити обґрунтовані висновки.

Особливістю практичного заняття є те, що під час його проведення студентами розв’язуються різні проблемні задачі.

В кінці заняття викладач підводить підсумки, оцінює виступи студентів, визначає завдання на наступні заняття.

Критерії оцінки знань на практичних та семінарських заняттях:

„відмінно” – відповіді повні, присутня логіка у викладенні матеріалу, відповіді на теоретичні питання пов’язані з практикою, наводяться конкретні приклади. Практичні завдання розв’язані вірно, відповіді аргументовано;

„добре” – відповіді на питання майже в повній мірі розкривають їх сутність, але дещо непослідовне викладення матеріалу, в розв’язаннях є деякі неточності.

„задовільно” – відповіді на питання неповні, розкривають лише сутність основних понять, в практичних завданнях містяться помилки, відповіді не обґрунтовано;

„незадовільно” – відповіді на питання не розкривають їх сутності, практичні завдання розв’язані невірно.

Крім того, враховуються творчий підхід до розкриття питань, активність на занятті, доказовість та переконливість, методика викладення матеріалу, зв’язок його з практикою.

Значну роль в успішному оволодінні дисципліною „Кримінальне право” відіграє самостійна робота студентів, робота з навчальною літературою, періодичними виданнями, матеріалами узагальнення судової практики (постановами Пленуму Верховного Суду України) та матеріалами судової практики (ухвалами, постановами та вироками в конкретних кримінальних справах).

Навчальний план передбачає виконання студентами контрольних та курсових робіт.

Підсумковим контролем є залік та іспит.

Взаємозв’язок з іншими дисциплінами. Успішне вивчення дисципліни „Кримінальне право України” неможливе без звернення до окремих положень інших юридичних, соціально-гуманітарних дисциплін:

- філософії – при вивченні питань про свободу волі в кримінальному праві, співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права;

- теорії держави та права - для засвоєння понятійного апарату, єдиного для всіх юридичних наук, що є необхідною базою для вивчення галузевих правових дисциплін, у т. ч. кримінального права, зокрема при дослідженні принципів кримінального права, кримінально-правової норми, визначенні суспільних відносин;

- конституційного права – при визначенні спрямованості та змісту кримінально-правових норм;

- адміністративного права – при вивченні окремих ознак злочину, з’ясуванні критеріїв розмежування злочинів та інших правопорушень;

- кримінально-процесуального права – з метою правильного з’ясування питання про винність особи у вчиненні злочину і застосування до неї покарання, співвідношення змістовного характеру кримінального права та правової процедури застосування кримінально-правових норм в практичній діяльності;

- кримінально-виконавчого права – при вивченні підстав, меж, умов та порядку призначення покарань та аналізу питань щодо порядку та умов виконання покарань;

- міжнародного права – для засвоєння окремих питань чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі, кримінально-правової характеристики злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

ІІІ. Зміст програми

Навчальна дисципліна„Кримінальне право України” складається з Загальної та Особливої частин.

Загальна частина включає п’ять самостійних модулів. Модуль 1 складається з п’яти тем; модуль 2 – з шести; модуль 3 – з чотирьох; модуль 4 – з трьох; модуль 5 – з трьох тем.

Особлива частина включає п’ять самостійних модулів. Модуль 1 складається з чотирьох тем; модуль 2 – з двох; модуль 3 – з семи; модуль 4 – з трьох; модуль 5 – з чотирьох тем.

Основні поняття і визначення, які використовуються у навчальній дисципліні:

- кримінальне право;

- кримінальна відповідальність;

- закон про кримінальну відповідальність;

- суспільно небезпечне діяння;

- злочин;

- класифікація злочинів;

- склад злочину;

- кваліфікація злочинів;

- об’єкт злочину;

- предмет злочину;

- об’єктивна сторона злочину;

- суб’єкт злочину;

- осудність, неосудність;

- суб’єктивна сторона злочину;

- вина;

- співучасть у злочині;

- повторність злочинів;

- сукупність злочинів;

- рецидив злочинів;

- обставини, що виключають злочинність діяння;

- звільнення від кримінальної відповідальності;

- покарання;

- звільнення від покарання;

- злочини проти життя та здоров’я особи;

- злочини проти волі, честі та гідності особи;

- злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

- злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав та свобод людини і громадянина;

- злочини проти власності;

- злочини у сфері господарської діяльності;

- злочини проти довкілля;

- злочини проти громадської безпеки;

- злочини проти безпеки виробництва;

- злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту;

- злочини проти громадського порядку та моральності;

- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення;

- злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку;

- злочини проти авторитету державної влади та самоврядування;

- злочини у сфері службової діяльності;

- злочини проти правосуддя;

- злочини проти основ національної безпеки;

- злочини у сфері охорони державної таємниці, держаних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;

- військові злочини;

- злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

На самостійну роботу студентам виділяється значна частина часу, відведеного на вивчення навчальної дисципліни. Якість засвоєння навчального матеріалу залежить від того, в якій мірі розвинуто пошукові навички і навички опрацювання нової інформації, поглиблення та уточнення знань, отриманих раніше. При засвоєнні курсу Загальної частини кримінального права, перш за все слід звернути увагу на загальні засади та принципи кримінального права, а також загальні кримінально-правові інститути, які характеризують всі злочини, закріплені в Особливій частині Кримінального кодексу. Вивчення курсу Особливої частини кримінального права полягає, в основному, в засвоєнні юридичних ознак окремих складів злочинів. При цьому потребують вивчення не лише положення Особливої частини Кримінального кодексу, а й Постанови Пленуму Верховного Суду України з кримінальних справ (наприклад, визначення внутрішньої та зовнішньої стійкості як ознаки злочинної організації), Конституції України (наприклад, для визначення принципів і меж застосування закону про кримінальну відповідальність, зворотної дії закону в часі), інших Кодексів, Законів України чи підзаконних нормативних актів для роз’яснення окремих юридичних термінів, що запозичуються з відповідних галузей права (наприклад, для визначення державного кордону України при вивченні складу злочину, передбаченого ст. 110 КК, слід звернутися до Закону України „Про державний кордон України”).

Дата добавления: 2014-10-31