І. Цільова настанова

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ІІ. Методичні вказівки

І. Цільова настанова

ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ДО ПРАКТИЧНИХ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

VII. Висновок

Під час вивчення дисципліни „Кримінальне право України” розглядаються такі основні питання як предмет, структура і принципи кримінального права; основні категорії та інституції кримінального права; поняття злочину та складу злочину; підстави кримінальної відповідальності; об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона як елементи складу злочину; стадії вчинення злочину; співучасть у злочині; обставини, що виключають злочинність діяння; підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності та покарання; класифікація покарань та загальні засади призначення покарання; кримінально-правова характеристика складів злочинів, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу.

Реформування суспільних відносин в різних галузях, соціально-економічний розвиток спричиняють певні зміни і в Кримінальному законодавстві: окремі діяння були криміналізовані, декриміналізовані, частина статей зазнала змін або була доповнена. Деякі питання кримінального права наразі залишаються спірними, з приводу окремих відбуваються серйозні наукові дискусії та обговорення, частина потребує законодавчого врегулювання.

Після вивчення дисципліни „Кримінальне право України” студенти знають основні завдання, принципи, положення кримінального права, оволодівають методами і прийомами наукової кваліфікації злочинів, вміють давати кримінально-правову характеристику складів злочинів, мають можливість вільно обговорювати проблемні питання кримінального права, застосовувати отримані знання та набуті навички в практичній діяльності.

Підсумковим контролем з дисципліни „Кримінальне право України” є іспит із Загальної частини, Особливої частини та державний іспит. Для успішного складання іспитів рекомендується опрацювати необхідний обсяг матеріалу за аудиторним навчальним навантаженням та свідомо поставитись до самостійної роботи під час підготовки до семінарських та практичних занять протягом семестру. Необхідно взяти до уваги, опрацювати і проаналізувати наведений перелік нормативних-правових актів та матеріалів судової практики.

Глибокі знання кримінального права неможливі без обов’язкового поєднання надбання студентом певних знань на лекції з його активною і наполегливою підготовкою до практичних та семінарських занять і викладанням свого бачення щодо вирішення того чи іншого питання, уміння вести аргументовану полеміку, відстоювати свою точку зору на групових заняттях.

Практичні заняття спрямовані на набуття студентами навичок застосування кримінального законодавства при вирішенні тієї чи іншої кримінальної справи (задачі).

Семінарські заняття – на виявлення студентами знані з теорії кримінального права, кримінального законодавства та судової практики.

Кожна з цих форм занять може застосовуватись окремо. Доцільніше поєднувати під час проведення заняття обидві ці форми.

Курс „Кримінальне право України” спрямований на вивчення теорії кримінального права і норм кримінального права, які регулюють підстави кримінальної відповідальності за вчинення тих чи інших суспільно небезпечних діянь, розкривають об’єктивні та суб’єктивні ознаки конкретних складів злочинів, встановлюють підвищену або пом’якшену відповідальність, визначають підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності за низку злочинів, розкривають окремі поняття. Важливим є набуття практичних навичок кваліфікації суспільно небезпечних діянь, використання отриманих знань та навичок на практиці.

Методичні вказівки та завдання до практичних і семінарських занять з кримінального права мають за мету закріпити, розширити та поглибити знання, одержані студентами на лекціях і в процесі самостійної роботи; активізувати розумову діяльність студентів в результаті колективного обговорення проблемних питань науки та практичних ситуацій; виробити навички самостійного аналізу норм та теоретичних положень кримінального права; виробити навички самостійного вивчення матеріалів кримінальної справи, правильної та науково обґрунтованої кваліфікації суспільно небезпечних діянь; допомогти сформувати у студентів високу відповідальність за доручену справу, розуміння важливості завдань, які стоять перед службовими особами та правоохоронними органами.

Зміст завдань визначено потребами конкретної практичної діяльності правоохоронних органів: досудового розслідування, слідства, прокуратури та суду.

При виконанні завдань рекомендується вивчити конспект лекцій, відповідні розділи підручників та іншу запропоновану літературу.

Для юридичної оцінки фактичних обставин кожного завдання важливе значення має вивчення відповідних норм Конституції України, Кримінального кодексу та керівних вказівок Верховного суду України, а також нормативно-правових актів інших галузей права.

Студенту рекомендується починати виконувати домашнє завдання з відповідей на поставлені теоретичні питання. Для цього слід звернутися до тих джерел, у яких міститься відповідь на такі запитання.

Якщо внаслідок цього у студента виникло певне уявлення про зміст та практичну значимість поставленого запитання, стисла відповідь на нього має бути викладена в письмовій (тезисній) формі. В письмовій формі має даватися і відповідь щодо розв’язання відповідних юридичних задач.

Перш ніж приступити до розв’язання задачі, необхідно уважно її прочитати, звернувши особливу увагу на юридичну термінологію, усвідомивши всі обставини, викладені в умові. Розв’язувати задачу потрібно відповідно до точно зазначених обставин. Довільна зміна умов або допущення того, що не зазначено в тексті, не дозволяється. Під час проведення занять можна обговорити також інші варіанти задачі. Якщо в процесі з’ясування її змісту виникають сумніви щодо певної обставини справи, то слід виходити із загального правила: „будь-які сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого або підсудного”.

Для правильного розв’язання задачі із Загальної частини кримінального права необхідно зробити юридичний аналіз обставин, викладених у задачі, тобто визначити важливі ознаки (критерії), що становлять зміст юридичної справи (фабули задачі), та зіставити їх зі змістом закону, у якому виписані такі ознаки (критерії) або які випливають зі змісту законодавчого припису. Якщо, скажімо, завдання потребує вирішення питання про форму вини особи у вчиненому нею злочині, студент має назвати форми вини (умисну і необережну) та її види, що визначені в законі, та порівняти певні форми й види вини з об’єктивними ознаками, викладеними у задачі, які є свідченням (доказом) певного волевиявлення особи. Якщо у задачі, скажімо, йдеться про форму співучасті у злочині, то відповідь має бути в плані визначення простої та складної форм співучасті, розкриття змісту таких понять, як спів-виконавство, злочинне угрупування (організована група, банда, незаконне воєнізоване формування, злочинна організація) та зіставлення їх з тими формами співучасті, що зазначені у фабулі навчальної кримінальної справи.

Щодо розв’язання задач з Особливої частини, то студент має назвати всі характерні ознаки кожного елемента складу злочину, які містяться у законі або випливають з його змісту, і порівняти з обставинами, зазначеними в завданні. Наприклад, потрібно назвати об’єкт злочину, описаного в законі, та характерні для нього ознаки (предмет злочину) і тут же назвати об’єкт, предмет посягання, вказаний у завданні. Далі слід назвати характерні ознаки об’єктивної сторони описаного в законі складу злочину (дія, бездіяльність, наслідки, причинний зв’язок, а в деяких випадках ще й час, місце, спосіб і обстановка вчинення злочину), і порівняти їх з наявністю чи відсутністю таких ознак у завданні. Так само (порівняльним шляхом) встановлюються суб’єктивна сторона і суб’єкт злочину, який аналізується. Іноді зміст задачі вимагає вирішення ширшого кола питань: наявності ознак, за якими слід розмежовувати суміжні злочини, обґрунтування кваліфікації злочинів за їх сукупністю, визначення ролі кожного співучасника при спільному вчиненні злочину або обставин, які мають вирішальне значення при кваліфікації злочину (обтяжуючі обставини, спосіб вчинення злочину, розмір заподіяної шкоди тощо). За відсутності наприкінці завдання конкретних запитань слід мати на увазі, що йдеться про кримінально-правову оцінку вчиненого, кваліфікацію дій винних осіб.

Остаточне вирішення завдання — це логічно пов’язана низка аргументованих суджень, доказів і висновків, що ґрунтуються на законі, а іноді й на іншому нормативному акті чи керівній постанові вищого судового органу, та на теоретичних положеннях, які є в літературі.

Завдання виконується письмово в зошиті для практичних занять. Відповіді на кожне питання повинні бути вмотивованими, включати посилання на відповідні норми Кримінального кодексу, а в необхідних випадках – на відповідні постанови Верховного Суду України та на матеріали судової практики.

На практичному занятті студент доповідає зміст завдання, відповідає на поставлені в ньому запитання, а при необхідності коротко їх пояснює. В обговоренні запропонованого рішення може взяти участь кожен студент, який має свою думку щодо такого рішення, його мотивування та обґрунтованості посилань на відповідні норми Кримінального закону.

Безпосередньо на семінарському занятті студенти можуть доповнювати відповіді один одного, заперечувати (аргументовано) проти суджень свого опонента, доводити своє розв’язання задачі.

Після закінчення обговорення завдання студентами викладач робить висновок, звертаючи увагу на помилки і неточності запропонованих рішень і формулює правильні відповіді на запитання в завданнях, а студенти виправляють і доповнюють свої письмові відповіді на запитання.

Дата добавления: 2014-10-31