ІІ. Порядок проведення основної частини заняття. І. Порядок проведення вступу до заняття

І. Порядок проведення вступу до заняття.

Тема № 4. Суб’єкт злочину

ІІІ. Порядок проведення заключної частини заняття.

ІІ. Порядок проведення основної частини заняття.

І. Порядок проведення вступу до заняття.

ІІІ. Порядок проведення заключної частини заняття.

Підведення підсумків роботи студентів на занятті. З’ясування ступеню засвоєння знань та оволодіння навичками.

Література. Основна література 1-9, 11-26; додаткова література 1, 68, 76, 87, 91, 102, 120, 147, 151, 167, 168, 173, 188, 192, 223, 243, 254, 275, 277, 278, 300, 309.

СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ:

Заняття № 1 (2 години). Навчальні питання:

1. Поняття причинного зв’язку між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками.

2. Види причинного зв’язку.

3. Місце, час, обстановка, спосіб і знаряддя вчинення злочину та їх кримінально-правове значення.

Додаткові питання:

1. Значення причинного зв’язку як ознаки об’єктивної сторони злочину.

2. Вплив факультативних ознак об’єктивної сторони на кваліфікацію.

Теми для рефератів:

1. Теорії (концепції) причинного зв’язку в науці кримінального права.

2. Проблемні питання вчення про об’єктивну сторону, в тому числі про факультативні ознаки.

Хід заняття:

Ознайомлення з темою, цілями та завданнями семінарського заняття, з’ясування актуальності даної теми, її практичне значення. Зв’язок з попередніми та наступними темами.

Усне опитування. Дискусійне обговорення зазначених питань. Реферати на визначені теми.

Підведення підсумків роботи студентів на занятті. З’ясування ступеню засвоєння знань.

Література. Основна література 1-9, 11-26; додаткова література 1, 68, 76, 87, 91, 102, 120, 147, 151, 167, 168, 173, 188, 192, 223, 243, 254, 275, 277, 278, 300, 309.

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ:

Заняття №1 (2 години). Навчальні питання:

1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину.

2. Скоєння злочину фізичною особою як ознака суб’єкта злочину.

3. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

4. Осудність як ознака суб’єкта злочину. Її інтелектуальний та вольовий моменти.

5. Неосудність за кримінальним правом. Формула та критерії неосудності за Кримінальним кодексом України.

6. Спеціальний суб’єкт злочину, ознаки та види спеціальних суб’єктів.

Додаткові питання:

1. Проблема виділення критеріїв неосудності в теорії кримінального права.

2. Поняття обмеженої осудності, критерії та наслідки визнання особи обмежено осудною.

3. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.

Хід заняття:

Ознайомлення з темою, цілями та завданнями практичного заняття, з’ясування актуальності даної теми, її практичне значення. Зв’язок з попередніми та наступними темами.

Усне опитування. Дискусійне обговорення зазначених питань. Письмова самостійна робота. Розв’язування задач.

Задачі:

1. 15-річні учні Храпов та Лапов вирішили прогуляти заняття у школі й зателефонували до міліції, що школу заміновано. Заняття в школі було відмінено. Мінери кілька годин обстежували всі приміщення школи, але вибухівки не виявили.

Варіант. 12 травня Лапов святкував своє 16-річчя і зробив таке повідомлення о пів на першу годину ночі.

Ознайомтеся зі статтями 259 і 296 КК. Чи можуть Храпов та Лапов нести відповідальність за вчинені дії за цими статтями КК?

2. 15-річний Рудяк, проводжаючи додому своїх однокласниць Людмилу і Марину, знайшов на вулиці дрібнокаліберний пістолет. Під мостом він випробував його, зробивши кілька пострілів, і хотів покласти в сумку Марини, однак дівчата попросили подивитися пістолет. Розглядаючи його, Марина пожартувала, що, можливо, Рудяк їх застрелить. Рудяк спочатку наставив пістолета на Марину і сказав, що вже вбив її, а потім на Людмилу. Остання запитала, чи можна з цього пістолета вбити. Рудяк відповів, що не знає, і наставив пістолета в її голову. Однак Людмила, жартуючи, сказала, що краще стріляти в серце. Рудяк випадково натис на гачок, пролунав постріл, яким було тяжко поранено Людмилу. Рудяк негайно зупинив проїжджаючу машину, щоб відвезти Людмилу до лікарні. Рудяка було засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження. Адвокат оскаржив вирок, вимагаючи закриття кримінальної справи.

Чи підлягає скарга задоволенню?

3. 20 травня Парамон Мотига на святкування свого 14-річчя запросив на 7-му годину вечора найближчих друзів. Вони веселилися й танцювали. Коли ж батьків Мотиги (обоє хірурги) терміново викликали до лікарні для допомоги травмованим на пожежі людям, друзі засумували. Тоді Шило дістав принесену ним пляшку горілки і запропонував всім випити. Випили і вирішили провести конкурс на найбільш захоплюючу розвагу. Такою визнали пропозицію Парамона випробувати свою сміливість у ситуації інсценування розстрілу з використанням батьківської малокаліберної гвинтівки. Першим випробував себе Парамон, в якого опівночі з останнім ударом курантів вистрілив Шило. Куля пройшла біля самого вуха Мотиги Парамона. Через 2 хвилини в Шила вже стріляв Мотига. Він також спрямовував кулю біля скроні, однак вона влучила в голову і смертельно поранила Шила. Парамона Мотигу засуджено за вбивство через необережність Шила. Адвокат оскаржив вирок суду, поставивши питання про закриття справи.

Чи підлягає скарга задоволенню?

4. 15-річний Оборський вступив у злочинну організацію і в її складі взяв участь у кількох нападах на інкасаторів, під час яких двох з них було вбито і викрадено грошей на суму, яка становить особливо великий розмір. Оборського засуджено за ч. 1 ст. 255 КК.

Чи правильно вирішено справу?

5. Зибін півроку не проживав зі своєю дружиною Оленою Зибіною, яка з двома дітьми перебувала у своєї сестри Павлової. Зибін знав, що дружина постійно зустрічається з Бовкуном. У стані сп’яніння він прийшов у квартиру Павлових і почав виганяти Бовкуна, який відмовлявся залишити квартиру. Виникла сварка, під час якої Зибін, вихопивши з-за халяви чобота кухонний ніж, наніс Бовкуну 16 колото-різаних ран у груди, живіт та інші частини тіла, від чого той помер. На досудовому слідстві адвокат порушив клопотання про направлення Зибіна на судово-психіатричну експертизу, оскільки він хворіє на епілепсію й у нього бувають припадки. Відхиляючи це клопотання, слідчий, не витребувавши відповідних документів і не призначивши судово-психіатричної експертизи, зазначив, що матеріалами слідства достатньо повно встановлено, що Зибін – психічно здорова людина й осудний щодо вчинених ним дій. На суді ці дані також не перевірялись. Зибіна засуджено за умисне вбивство за обтяжуючих обставин.

Чи правильно вирішено справу?

6. Колишня дружина Єлецького, яка проживала окремо, попросила його відвезти їхнього сина на заняття шахової секції. Вранці наступного дня Єлецький придбав за рецептом в аптеці дві упаковки снодійного, заїхав удень за сином, провів його на заняття, а по закінченні дав хлопчикові велику дозу снодійного і привіз його в дім колишньої дружини. Хлопчик швидко заснув, а через два дні помер від отруєння. Було проведено судово-психіатричну експертизу, яка визнала, що в Єлецького психічне захворювання у формі шизофренії і діяння він вчинив у хворобливому стані. Рідні Єлецького і товариші по службі свідчили, що ніяких відхилень у його психіці не спостерігали, у поводженні він створював враження психічно нормальної людини. На слідстві його поведінка справляла таке саме враження. Ухвалою суду кримінальну справу проти Єлецького в обвинуваченні в умисному вбивстві було закрито, а його самого направлено на примусове лікування до психіатричної лікарні. Заступник Генерального прокурора України вніс на вирок апеляційне подання, вказавши, що висновок суду про неосудність Єлецького зроблено на недостатньо досліджених матеріалах справи.

Чи підлягає подання прокурора задоволенню?

7. Овсепян, перебуваючи у стані сп’яніння, ввечері підійшов до будинку Набалдяна і каменем розбив шибку. Набалдян підійшов до хвіртки, щоб дізнатися, хто розбив шибку. Побачивши Овсепяна, він запитав, навіщо той це зробив. У відповідь Овсепян вбив його саморобним ножем. У справі встановлено, що Овсепян 10 років перебував на обліку в психоневрологічному диспансері з діагнозом „шизофренія” (параноїдальна форма), у зв’язку з чим є інвалідом II групи. Стаціонарна судово-психіатрична експертиза дійшла висновку, що Овсепян вчинив злочин у стані простого алкогольного сп’яніння та є осудною особою. Переконливих даних, які б спростували наявність шизофренії в Овсепяна, у висновку експертизи не наведено. На слідстві та в суді Овсепян пояснив, що не міг працювати геологом у зв’язку з тим, що його зняли з військового обліку. Він жив дома і читав книжки. Ніж носив при собі для захисту від хуліганів. На вулиці хтось вийшов йому назустріч, він дістав ніж, але „як ніж потрапив у цю людину”, не пам’ятає. Овсепяна засуджено за умисне вбивство з хуліганських мотивів.

Чи правильно вирішено справу?

8. Волошин, який систематично пиячив протягом 10 років і ображав дружину, вкотре прийшов додому п’яним. Як завжди, він почав її ображати, вдарив у голову. Через систематичне знущання чоловіка у Волошиної виник стан сильного душевного хвилювання і вона вдарила його в груди ножем, яким у цей момент чистила огірок. Ніж ушкодив серце, чоловік помер. Волошину засуджено за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Адвокат оскаржив вирок, вважаючи, що злочин вчинено в стані неосудності.

Чи підлягає скарга задоволенню?

9. За відкрите викрадення чужого майна, не поєднане з насильством, проти Сорокіна було порушено кримінальну справу. Під час її розслідування він захворів на психічне захворювання, яке позбавило його можливості усвідомлювати свої дії. Сорокіна направили на лікування до психіатричної лікарні. Через 2 роки він вилікувався.

Чи може Сорокін бути притягнутий до кримінальної відповідальності?

10. Повнолітній Комашенко разом із Єркіним, якому не було 14 років, вчинили три крадіжки чужого майна. Дії Комашенка суд кваліфікував за ч. 2 ст. 185 як крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб.

Чи правильно вирішено справу?

11. 17-річний Єльченко підмовив 13-річного Маланчука вчинити зґвалтування їхньої 15-річної сусідки, що вони спільно і зробили. Дії Єльченка були кваліфіковані за ч. 3 ст. 152 за ознаками вчинення зґвалтування неповнолітньої групою осіб.

Чи правильно суд дав оцінку діям Єльченка?

12. За вказівкою диспетчера карета швидкої медичної допомоги прибула на вулицю, де в непритомному стані лежав чоловік. Керівник бригади лікар Сажнева, оглянувши хворого, розпорядилася, щоб його віднесли в карету. Як тільки карета трохи від’їхала від місця події, Сажнева дала вказівку членам бригади – фельдшеру Мурованому і практиканту Семеновському – відвезти непритомного хворого в безлюдне місце і там залишити. Ті виконали розпорядження і поклали хворого на землю неподалік від дороги. Лікар відрапортувала диспетчеру, що хворого на місці події не виявлено (зміна Сажневої закінчувалася, вона збиралася їхати за місто, а з хворим довелося б їхати до лікарні, що її дещо затримало б після зміни). Дику подію вивантаження хворого випадково побачив перехожий і сповістив про це міліцію, яка викликала іншу карету швидкої допомоги. Хворого доставили в реанімаційне відділення лікарні, однак врятувати його життя не вдалося – він надто довго був у критичному стані.

Хто має відповідати за смерть потерпілого?

13. 17-річний Хуцієв підмовив 13-річних Івшина та Карнаухова вчинити кілька крадіжок із дачних будинків громадян. Під час вчинення останньої крадіжки, коли всі троє перебували у дачному будинку Коровіна, несподівано з’явився останній. Хуцієв дав Івшину та Карнаухову наказ зв’язати Коровіна, що ті й зробили. Забравши домашніх речей на суму понад 1800 грн., Хуцієв, Івшин та Карнаухов залишили будинок.

Ознайомтеся зі статтями 185, 186, 187 і 304 КК. Хто має нести відповідальність за вчинені розкрадання? Чи може Хуцієв нести відповідальність за ст. 304 КК?

Дата добавления: 2014-10-31