Тема № 2. Злочини проти громадської безпеки

План:

1. Загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки.

2. Створення злочинної організації.

3. Бандитизм.

4. Терористичний акт та інші злочини терористичної спрямованості.

5. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності.

6. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

7. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів.

8. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

Література. Основна література 1-31; додаткова література 26, 27, 39, 57, 66, 86, 166-169, 171-173, 180, 182, 214, 223, 253, 280, 318, 342, 372, 373, 430, 440-445, 482; нормативно-правові акти 14, 21, 34, 65, 74, 104, 107, 189, 191, 219, 239, 243, 261.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

Починаючи вивчення даної теми, перш за все слід зазначити, що розділ IХ Особливої частини КК поєднує злочини, що посягають на громадську безпеку, а характерною рисою цих злочинів є те, що при їх вчиненні виникає небезпека заподіяння шкоди заздалегідь невизначеному колу осіб, на відміну, наприклад, від злочинів проти особи, що заподіюють, як правило, шкоду заздалегідь визначеній особі. Джерела громадської небезпеки в залежності від специфіки форм енергії можна класифікувати на соціальні – суспільно-небезпечне поводження однієї чи декількох осіб; фізичні або хімічні і біологічні.

Родовим і одночасно безпосереднім об’єктом цих злочинів є громадська безпека, тобто сукупність суспільних відносин, що забезпечують безпечні умови життєдіяльності людей. Громадська безпека містить у собі встановлення і підтримку громадського порядку і спокою, недоторканість особи і власності, нормальну діяльність підприємств, установ і організацій. Додатковим безпосереднім об’єктом можуть виступати життя, здоров’я, тілесна недоторканність, воля, честь і гідність потерпілих, відносини власності, нормальна діяльність підприємств, установ і організацій різних форм власності.

Слід зауважити, що об’єктивна сторона більшості злочинів проти громадської безпеки характеризується вчиненням активних дій, і лише окремі з них можуть бути вчинені шляхом бездіяльності.

Суб’єктивна сторона більшості злочинів проти громадської безпеки характеризується виною у формі прямого умислу. Деякі злочини характеризуються змішаною формою вини – особа вчиняє діяння умисно, а до наслідків відноситься необережно.

Суб’єкт основної частини злочинів проти громадської безпеки є загальним, причому вік кримінальної відповідальність за низку злочинів знижений (14 років). Спеціальним є лише суб’єкт окремих злочинів на підставі прямої вказівки закону.

Під час вивчення окремих складів злочинів проти громадської безпеки необхідно дати їх кримінально-правову характеристику, з’ясувати кваліфікуючі ознаки, особливості кваліфікації, провести відмежування від суміжних злочинів, визначити підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності за окремі злочини. При цьому слід використовувати відповідні постанови Пленуму Верховного Суду України: „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” від 23 грудня 2005 року № 13, „Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки” від 2 липня 1976 року № 4, „Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 року № 3.

Під час опрацювання другого питання, необхідно дати кримінально-правову характеристику злочину, передбаченого ст. 255 КК „Створення злочинної організації”. При цьому звернути увагу, що об’єктивна сторона злочину виражається в таких альтернативних діях як створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину; керівництво такою організацією; участь у ній; участь у злочинах, що вчиняються такою організацією; організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп. Необхідно згадати визначення такої форми співучасті як злочинна організація, закріплене у ч. 4 ст. 28 КК та на його підставі виділити ознаки злочинної організації: організованість, стійкість, ієрархічність (головну відмінну ознаку злочинної організації), наявність спеціальної мети (безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп).

Слід зазначити, що такі злочини можуть вчинятися як членами злочинної організації, так і особами, що не є учасниками цієї організації, однак вчиняють злочин разом з нею, однак для кваліфікації дій осіб, що не є членами злочинної організації, за ст. 255 КК необхідно, щоб вони усвідомлювали, що вчиняють злочин разом зі злочинною організацією. У протилежному випадку такі особи несуть відповідальність за співучасть у злочині, що охоплювався їх наміром.

З огляду на особливу суспільну небезпеку, створення злочинної організації сформульоване як злочин з усіченим складом, момент закінчення якого перенесений на стадію готування до вчинення злочину, тому він є закінченим з моменту створення злочинної організації.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви для кваліфікації значення не мають, однак, як правило, є корисливими.

Суб’єктом даного злочину є фізична осудна особа, що досягла 16 років.

Необхідно зауважити, що у випадку вчинення злочинною організацією злочинів, за які законом встановлена більш сувора відповідальність, ніж за ст. 255 КК (наприклад, умисного вбивства), такі дії повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів – за ст. 255 КК і статтею, що передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, який вчинила злочинна організація.

Особливу увагу слід приділити змісту ч. 2 ст. 255 КК, де передбачено заохочувальну норму, відповідно до якої звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 даної статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.

Також потрібно провести відмежування даного злочину від суміжних, зазначивши, що норма, передбачена ст. 255 КК є загальною по відношенню до інших, де встановлено відповідальність за різні види злочинних організацій.

Здійснюючи кримінально-правову характеристику злочину, передбаченого ст. 257 КК „Бандитизм”, необхідно звернути увагу, що його об’єктивна сторона характеризується наступними формами: організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; участь у такій банді; участь у нападі, вчинюваному бандою. Слід з’ясувати ознаки банди: організованість, стійкість, озброєність (яка означає наявність зброї (холодної або вогнепальної, у тому числі і гладкоствольної) хоча б в одного з учасників банди, при цьому інші її учасники повинні усвідомлювати наявність у банді такої зброї та її призначення), наявність спеціальної мети (вчинення нападів на підприємства, установи, організації або на окремих громадян).

Слід зауважити, що такі напади можуть вчинятися як членами банди, так і особами, що не є учасниками банди, однак вчиняють напад разом з нею, однак для кваліфікації дій осіб, що не є членами банди, за ст. 257 КК необхідно, щоб вони усвідомлювали, що вчинюють напад разом з бандою. У протилежному випадку такі особи несуть відповідальність за співучасть у злочині, що охоплювався їх наміром.

З огляду на особливу суспільну небезпеку, бандитизм сформульований як злочин з усіченим складом, момент закінчення якого перенесений на стадію готування до вчинення злочину, тому він є закінченим з моменту створення банди.

Особливості суб’єктивної сторони бандитизму полягають у наявності прямого умислу і спеціальної мети – вчинення нападів. Мотиви злочину для кваліфікації значення не мають, однак, як правило, є корисливими.

Суб’єктом бандитизму є фізична осудна особа, яка досягла 14 років.

У випадку вчинення бандою злочинів, за які законом встановлена більш сувора відповідальність, ніж за бандитизм (наприклад, умисного вбивства), такі дії повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів – за бандитизм і той більш тяжкий злочин, який вчинила банда.

Розглядаючи четверте питання теми, потрібно зауважити, що відповідальність за терористичний акт та інші злочини терористичної спрямованості передбачено ст. 258 КК „Терористичний акт”, ст. 258¹ КК „Втягнення у вчинення терористичного акту”, ст. 258² КК „Публічні заклики до вчинення терористичного акту”, ст. 258³ КК „Створення терористичної групи чи терористичної організації”, ст. 258⁴ КК „Сприяння вчиненню терористичного акту”.

Слід зазначити, що об’єктом терористичного акту та однорідних злочинів є громадська безпека.

Об’єктивна сторона терористичного акта виражається в наступних формах: застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, а також погроза вчинення зазначених дій. Необхідно визначити зміст таких дій та зазначити, що злочин є закінченим з моменту вчинення однієї, декількох чи усіх відразу перерахованих дій незалежно від настання наслідків. При погрозі вчинення таких дій склад злочину є усіченим.

Важливим моментом при характеристиці складу терористичного акта є розкриття суб’єктивної сторони, яка характеризується виною у формі прямого умислу і наявністю спеціальних цілей: порушення громадської безпеки; залякування населення; провокація воєнного конфлікту; провокація міжнародного ускладнення; вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами; привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста). Для кваліфікації злочину як терористичного акту достатньо встановити, що винний при вчиненні дій, зазначених у диспозиції ст. 258 КК, переслідував хоча б одну з перерахованих вище цілей.

Відповідальність за терористичний акт настає з 14 років.

У ч. 2 ст. 258 КК передбачено відповідальність за ті ж дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків (заподіяння хоча б одній особі тяжкого тілесного ушкодження, перерва на тривалий час процесу виробництва, діяльності підприємств, установ чи організацій, роботи транспорту і зв’язку).

У ч. 3 ст. 258 КК передбачено відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, що призвели до загибелі людини.

Під час аналізу інших злочинів терористичної спрямованості, які передбачені ст. 258¹ КК „Втягнення у вчинення терористичного акту”, ст. 258² КК „Публічні заклики до вчинення терористичного акту”, ст. 258³ КК „Створення терористичної групи чи терористичної організації”, ст. 258⁴ КК „Сприяння вчиненню терористичного акту” необхідно визначити, в чому полягає зміст об’єктивної сторони кожного з них, які обставини обтяжують кримінальну відповідальність за їх вчинення, визначити підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 258³ КК.

При вивченні п’ятого питання слід провести кримінально-правовий аналіз злочину, передбаченого ст. 259 КК „Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності”, визначивши, що об’єктом злочину є громадська безпека в частині забезпечення спокою громадян, нормальної діяльності приватних, колективних та державних об’єднань, а також цілісності і недоторканності їхнього майна.

Звернути увагу, що об’єктивна сторона злочину виявляється в активних діях, а саме в повідомленні (усному, письмовому, з використанням телефону, радіо чи інших технічних засобів) про неправдиві події або обставини, яке містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей або для їх об’єднань чи держави. Потрібно з’ясувати ознаки такого неправдивого повідомлення: містить вигадані відомості про вчинення загальнонебезпечних злочинів або про стихійне чи інше загальне лихо; відзначається правдоподібністю і може сприйматися тими, кому воно адресоване, як реальна загроза їх безпеці; про відсутність загрози безпеці насправді заявнику заздалегідь відомо. Злочин вважається закінченим з моменту самого повідомлення.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Слід зауважити, що не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності той, хто доводить до відома громадян, організацій чи органів влади неправдиве повідомлення про загрозу безпеці, вважаючи, що він повідомляє правдиві або сумнівні для нього відомості.

Суб’єкт злочину – загальний.

У ч. 2 ст. 259 КК передбачено відповідальність за неправдиве повідомлення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (значна шкода правам та законним інтересам громадян: вони вимушені були залишити на певний час своє житло, відмовитись від сплачених послуг тощо; їх об’єднанням чи державі: було зупинено виробництво, запроваджена додаткова охорона об’єкта, проведена пошукова робота з залученням спеціалістів тощо), або вчинене повторно (повторність таких дій, кожна з яких має самостійний характер, а не є повторенням одного і того ж повідомлення декілька разів підряд).

Вивчаючи шосте питання, необхідно розглянути злочин, передбачений ст. 263 КК „Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”, звернувши увагу на особливості предмету даного злочину. Предметами злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, є вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої фабричного виготовлення чи саморобні. Усі ці предмети повинні бути придатними для стрілянини, вибуху або можуть бути приведені в придатний стан. Не можуть бути предметом злочину гладкоствольні мисливські рушниці, однак обрізи з них втрачають ознаки мисливської зброї і перетворюються у вогнепальну зброю. До предметів злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК, відноситься різного виду холодна зброя: ріжуча, колюча, колючо-ріжуча, роздроблююча.

З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК, характеризується вчиненням одного з наступних діянь: носіння; зберігання; придбання; виготовлення; ремонт; передача; збут вказаних предметів, а об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК характеризується лише носінням; виготовленням; ремонтом або збутом відповідних предметів. Потрібно зауважити, що в усіх цих випадках діяння повинне бути незаконним, тобто винний не повинний мати передбаченого законом дозволу на вчинення цих дій з даними предметами. Злочин є закінченим з моменту, коли особа почала виконувати будь-яке із зазначених діянь.

Суб’єктивна сторона розглянутого злочину характеризується виною у формі прямого умислу, при цьому цілі, що переслідує винний, можуть бути як злочинними, так і незлочинними.

Суб’єкт даного злочину – загальний.

Звернути увагу, що використання зброї, яка незаконно носиться чи зберігається, для вчинення злочину утворює сукупність злочинів.

Ч. 3 ст. 263 КК передбачає умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадку добровільної здачі зазначених предметів. Під добровільною здачею необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і далі володіти і зберігати кожним з зазначених предметів, незалежно від мотивів, за власним бажанням передає їх у відповідний державний орган.

При опрацюванні сьомого питання потрібно розглянути злочин, передбачений ст. 264 КК „Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів”, зазначивши, що об’єктом цього злочину є громадська безпека в частині належного поводження зі зброєю і бойовими припасами.

Предмет злочину – будь-яка вогнепальна зброя (у т. ч. і гладкоствольна мисливська, яка може зберігатися і без відповідного дозволу) і бойові припаси, що зберігаються на законних підставах.

Необхідно з’ясувати, що об’єктивна сторона злочину полягає у недбалому зберіганні названих предметів: залишення зброї, бойових припасів без нагляду, на виду, у доступному місці тощо, внаслідок чого стався вибух, або зброю чи бойові припаси було використано іншою особою (наприклад, дітьми), що призвело до людських жертв або інших тяжких наслідків. Якщо власник зброї сам необережно з нею поводиться і настають тяжкі наслідки, наприклад, смерть чи тілесні ушкодження, то він відповідає за злочин проти життя або здоров’я. Крім того, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є наявність причинного зв’язку між недбалим зберіганням предметів злочину і настанням певної шкоди.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною формою вини: умисел або необережність щодо недбалого зберігання зброї чи бойових припасів і лише необережність щодо настання тяжких наслідків.

Суб’єкт злочину – загальний. Службові особи, винні у недбалому зберіганні вогнепальної зброї або бойових припасів, внаслідок чого настають тяжкі наслідки, відповідають за службову недбалість за ст. 367 КК.

Під час опрацювання восьмого питання слід визначити особливості складу злочину, передбаченого ст. 270 КК „Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки”, вказавши, що об’єктом злочину є громадська безпека в частині забезпечення пожежної безпеки. Додатковим безпосереднім об’єктом є життя, здоров’я потерпілих, а також право власності.

Звернути увагу, що об’єктивна сторона злочину характеризується: порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки; виникненням у результаті цього порушення пожежі, якою заподіяна шкода здоров’ю людей (заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень одній людині або легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності одній чи декільком особам) або майнова шкода у великому розмірі (заподіяння прямих збитків підприємству, установі, організації або окремим громадянам на суму, що у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) та причинним зв’язком між вчиненим порушенням і настанням вказаних наслідків. Для з’ясування змісту поняття „порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки” необхідно звернутися до Закону України „Про пожежну безпеку” і затверджених на його основі „Правил пожежної безпеки в Україні”.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною або змішаною формою вини: відношення до порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки може бути як умисним, так і необережним, а до заподіяних наслідків – тільки необережним.

Суб’єктом злочину є особа з 16 років (службова або приватна), яка зобов’язана дотримувати правила пожежної безпеки.

У ч. 2 ст. 270 КК передбачено відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей; майнову шкоду в особливо великому розмірі (якщо прямі збитки складають суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян); інші тяжкі наслідки (заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи декільком особам, заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом чи більше особам, тривалий простій підприємств, цехів, виробничих ділянок тощо).

Контрольні питання:

1. Поняття громадської безпеки.

2. Загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки.

3. Створення злочинної організації: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак.

4. Умови звільнення від кримінальної відповідальності та особи, що підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за створення злочинної організації.

5. Кримінально-правова характеристика бандитизму.

6. Момент закінчення бандитизму.

7. Терористичний акт.

8. Особливості суб’єктивної сторони терористичного акту.

9. Особливості інших злочинів терористичної спрямованості.

10. Підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені ч. 2 ст. 258³ КК.

11. Завідомість як ознака завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності.

12. Предмет злочину „Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”.

13. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

14. Кримінально-правовий аналіз недбалого зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів.

15. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак.

16. Наслідки порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки та їх значення для кваліфікації.

17. Поняття та розмір майнової шкоди в розуміння ст. 270 КК.

Дата добавления: 2014-10-31