Тема № 6. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

План:

1. Загальна характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення. Поняття, предмет та види.

2. Злочини, що посягають на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань на наркоманію.

3. Злочини, що посягають на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань масового поширення.

4. Злочини, що посягають на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань, викликаних шкідливим впливом окремих предметів.

Література. Основна література 1-31; додаткова література 36, 46, 135, 174, 209-211, 280, 293, 306-309, 311, 318, 331, 333, 335, 358, 408, 416, 423, 457-459, 461-463, 472, 474; нормативно-правові акти 18, 34, 40-42, 44, 47, 50, 52, 56, 58, 60, 79, 129, 150, 152, 164, 241.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

Починаючи вивчення даної теми, слід зазначити, що здоров’я населення являє собою одну з найважливіших соціальних цінностей. Конституція України проголошує, що збереження генофонду українського народу є обов’язком держави. Так, відповідно до ст. 49 Конституції України кожний має право на охорону здоров’я. Держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя населення. У розділі ХІІІ Особливої частини КК знаходяться норми, які передбачають кримінальну відповідальність за суспільно небезпечні діяння у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що посягають на здоров’я населення.

Злочини, передбачені цим розділом, посягають на здоров’я населення, яке є родовим об’єктом цих злочинів. Він охоплює собою безпеку біофізіологічного та психічного стану, що фактично склався, невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, отруйних, сильнодіючих речовин і одурманюючих засобів, біологічних агентів і токсинів, радіоактивно забрудненої продукції, а також від поширення епідемій.

Обов’язковою ознакою злочинів (за винятком порушення правил боротьби з епідеміями) є наявність предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров’я людей. Вони виступають або як предмети, або як засоби вчинення цих злочинів. Такими предметами є: наркотичні засоби; психотропні речовини; прекурсори; аналоги наркотичних засобів та психотропних речовин; снотворний мак і конопля; отруйні і сильнодіючі речовини; одурманюючі засоби; мікробіологічні та інші біологічні агенти; токсини; допінг; радіоактивно забруднені продукти та інша продукція.

Слід вказати, що поняття та ознаки перших чотирьох видів вказаних предметів даються в Законі України „Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”. При цьому всі ці предмети (крім аналогів) передбачені Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який складений відповідно до законодавства і міжнародних зобов’язань України і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770. Перелік складається з чотирьох таблиць (Таблиця І, ІІ, ІІІ і IV), кожна з яких включає Список № 1 і Список № 2, а Таблиця І – ще й Список № 3. Ці списки містять перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких в Україні або взагалі заборонений, або обмежений, але щодо якого встановлюються заходи контролю різної суворості.

Необхідно з’ясувати поняття предметів злочинів даного розділу.

Наркотичні засоби – це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними. З правової точки зору поняття „наркотичний засіб” визначається з урахуванням трьох взаємозалежних критеріїв: медичного, соціального та юридичного. Певні рослини, відповідну речовину, лікарський препарат відносять до наркотичних засобів, якщо вони справляють специфічний (стимулюючий, седативний, галюциногенний тощо) вплив на центральну нервову систему, який викликає їх незаконне вживання (медичний критерій); їх немедичне вживання досягло таких масштабів, за яких воно становить загрозу для здоров’я населення, а тому набуває соціальної значущості (соціальний критерій); виходячи з цих двох передумов, відповідна повноважна інстанція визнала цю рослину, речовину чи препарат наркотиком і включила до Переліку наркотичних засобів (юридичний критерій). Відсутність одного із зазначених критеріїв не дозволяє вважати лікарський препарат або хімічну речовину (синтетичну, біологічну, рослинну) наркотиком, навіть якщо вони є предметом зловживання і можуть призвести до хворобливого стану.

Психотропні речовини – це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та чинити депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, емоцій, мислення чи поведінки, і становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними.

Прекурсори наркотичних засобів та психотропних речовин – це речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – це заборонені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не включені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні хімічній структурі та властивостям наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.

Мак снотворний чи опійний – це різні сорти маку, які містять алкалоїди опіуму.

Конопля (каннабіс) – однорічна рослина, в якій плодоносні та квітучі верхівки (суцвіття), пилок і смола містять тетрагідроканнабінол – наркотично активний алкалоїд.

Отруйні речовини – це речовини рослинного, тваринного і мінерального походження або продукти хімічного синтезу, здатні при впливі на живий організм викликати гостре або хронічне отруєння або смерть.

Сильнодіючі речовини – це речовини синтетичного або природного походження, в т. ч. рослини, що заподіюють небезпечний вплив на організм людини, і можуть нанести шкоду її здоров’ю та життю при їх прийомі не в медичних цілях.

Одурманюючі речовини – це засоби, що спричиняють одурманюючий ефект, який, зокрема, змінює психіку і поведінку людини, і не входять до списку наркотичних, психотропних, отруйних і сильнодіючих речовин.

Допінг – це речовини і методи, які використовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для здоров’я і заборонені для вживання антидопінговим Кодексом Олімпійського руху і компетентними органами відповідних спортивних організацій.

Мікробіологічні та інші біологічні агенти – це предмети і речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнічні препарати, мікроорганізми, патогенні для людей і тварин тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей.

Токсини – це сполуки (частина білкової природи) бактерійного, рослинного або тваринного походження, здатні при потраплянні в організм людини спричиняти захворювання або смерть.

Продукти харчування чи інша продукція, радіоактивно забруднена понад допустимі рівні, – це продукти рослинного або тваринного походження, призначені для вживання людьми, а також будь-яка інша продукція сільськогосподарського або іншого походження, яка має на поверхні частинки радіоактивного матеріалу у вигляді пилу або містить радіоактивні частинки в клітках рослин або тварин понад допустимі рівні.

Низка складів злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів в якості кваліфікуючих ознак передбачає вчинення дій, якщо їх предметом були особливо небезпечні наркотичні засоби і психотропні речовини, а також наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори у великих і особливо великих розмірах.

Як правило, ці злочини вчинюються тільки шляхом дії, а деякі з них і бездіяльністю. Прості склади злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів сконструйовані (в основному) як формальні. Водночас деякі злочини проти здоров’я населення мають матеріальні склади. Окрім того, матеріальні склади мають і деякі злочини з кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками. Там, де закон передбачає матеріальні склади, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок.

Суб’єктивна сторона злочинів з формальним складом характеризується прямим умислом. Важливе значення для кваліфікації злочину при цьому має встановлення наявності або відсутності певної мети. У більшості злочинів з матеріальним складом вина є тільки умисною. Разом з тим, для деяких злочинів характерна необережна форма вини до наслідків, хоч самі дії (бездіяльність) у вигляді порушення правил, можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність.

Суб’єкт цих злочинів, як правило, загальний. Лише за окремі злочини передбачена відповідальність з 14 років. В деяких злочинах суб’єкт – тільки спеціальний.

Слід зауважити, що ч. 4 ст. 307 КК, ч. 4 ст. 309 КК і ч. 4 ст. 311 КК закріплюють заохочувальні норми, які передбачають обов’язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності певних підстав та умов.

В залежності від видового об’єкта, що відповідає трьом групам заходів, спрямованих на охорону здоров’я населення, зазначені злочини можна поділити на такі групи: 1) злочини, що посягають на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань на наркоманію (ст. ст. 305-320 КК); 2) злочини, що посягають на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань масового поширення (ст. 325 КК); 3) злочини, що посягають на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань, викликаних шкідливим впливом окремих предметів (ст. ст. 321-324, 326, 327 КК).

Під час вивчення окремих складів злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення слід дати їх кримінально-правову характеристику, з’ясувати кваліфікуючі ознаки, особливості кваліфікації, провести відмежування від суміжних злочинів, визначити підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності за окремі злочини. При цьому слід використовувати постанову Пленуму Верховного Суду України: „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4, а також проаналізувати положення відповідних законів.

Під час опрацювання другого питання рекомендується в якості прикладів злочинів, що посягають на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань на наркоманію, розглянути злочини, передбачені ст. ст. 307, 309, 310, 316 КК.

Розглядаючи злочин, передбачений ст. 307 КК „Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів”, слід вказати, що його об’єктом є правовий режим обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, під яким розуміються види діяльності, пов’язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини; розробкою, виробництвом, виготовленням, зберіганням, розподілом, перевезенням, пересиланням, придбанням, реалізацією, відпуском, ввезенням на територію України, вивезенням з території України, використанням, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до Переліку, що дозволяються та контролюються згідно з чинним законодавством. Слід зауважити, що обіг зазначених засобів і речовин на території України дозволяється лише з метою застосування у медичній практиці або для науково-дослідної роботи, експертної чи оперативно-розшукової діяльності, або з навчальною метою в порядку, встановленому законодавством.

Предметом злочину виступають наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги.

Необхідно з’ясувати, що об’єктивна сторона злочину передбачає незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також визначити зміст цих діянь. При цьому слід враховувати наступні особливості: виробництво передбачає систематичну, постійну злочинну діяльність, що здійснюється, як правило, на професійній основі і з професійним обладнанням; при вчиненні незаконного виготовлення відповідальність за ст. 307 КК настає незалежно від способу виготовлення, їх вигляду та кількості; придбання може бути як оплатним, так і безоплатним; при зберіганні для кваліфікації не має значення, чи є винний власником чи ні, здійснюється зберігання тимчасово або постійно, а також місце зберігання, під зберігання підпадає також носіння наркотичних засобів і психотропних речовин, зберігання цих предметів є триваючим злочином і вважається закінченим з моменту первинного фактичного володіння ними; пересилання є закінченим з моменту відправки, незалежно від того, чи отримав адресат наркотичні засоби або психотропні речовини, чи ні; якщо ж особа була затримана при оформленні документів на відправку, то її дії належить кваліфікувати як замах на пересилання; збут – це будь-яка форма передачі або реалізації наркотичних засобів або психотропних речовин, в результаті якої вони переходять у володіння і розпорядження інших осіб (продаж, дарування, обмін, передача і оплата в борг, і навіть введення ін’єкцій іншій особі тощо), збут є закінченим злочином з моменту передачі наркотичного засобу і психотропної речовини іншій особі, незалежно від того, розпорядилася вона ним чи ні.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою збуту наркотичних засобів або психотропних речовин. Суб’єкт цього злочину – загальний.

Потрібно визначити зміст кваліфікуючих ознак даного злочину, а саме ч. 2 ст. 307 КК передбачає відповідальність за дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315 і 317 КК, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо-небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини. При цьому для кваліфікації вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочинів, передбачених ст. ст. 308-310, 312, 314, 315 і 317 КК, або із залученням неповнолітнього не має значення, досяг неповнолітній віку кримінальної відповідальності; якщо він досяг 16-річного віку, то підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 307 КК.

Ч. 3 ст. 307 КК передбачає відповідальність за дії, визначені у частинах 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.

Особливу увагу слід звернути на підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності, зазначені у ч. 4 ст. 307 КК.

Аналізуючи злочин, передбачений ст. 309 КК „Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту”, слід зазначити, ознаки даного злочину в цілому аналогічні відповідним ознакам злочину, передбаченого ст. 307 КК. Відмінність між цими злочинами полягає в ознаках суб’єктивної сторони, яка у злочині, передбаченому ст. 309 КК характеризується виною у формі прямого умислу та відсутністю мети збуту, тобто подальшої передачі зазначених предметів або реалізації їх іншим особам.

Належну увагу слід приділити визначенню підстав та умов звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ч. 4 ст. 309 КК.

Крім того, необхідно провести відмежування від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення „Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах”.

Здійснюючи кримінально-правову характеристику злочину, передбаченого ст. 310 КК „Посів або вирощування снотворного маку чи конопель”, слід з’ясувати, що його предметом є насіння або рослини снотворного маку чи конопель; посів або вирощування інших рослин, які містять наркотичні речовини, не утворює складу цього злочину.

З об’єктивної сторони злочин полягає в незаконному посіві або вирощуванні вказаних сільськогосподарських культур. При цьому посів – це дії, спрямовані на висів насіння рослин або розсади без належного дозволу на будь-яких земельних ділянках, як спеціально підготовлених, так і порожніх. Злочин визнається закінченим з моменту внесення насіння або розсади в ґрунт незалежно від подальшого проростання чи зростання рослин, розміру площі. А вирощування – це догляд (рихлення, прополювання, букетировка, прорідження, полив, підживлення тощо) за посівами і сходами з метою доведення їх до стадії дозрівання, причому для наявності вказаного діяння не має значення, посадив ці рослини сам винний, висіяні вони будь-ким іншим або є дикорослими. Закінченим злочин вважається з моменту вчинення дій, спрямованих на поліпшення зростання вказаних культур, незалежно від того, чи був вирощений або зібраний урожай з ділянок, що обробляються. На кваліфікацію злочину не впливають ні розмір площі, що засіяна чи обробляється, ні приналежність земельної ділянки. Однак кількість таких рослин повинна бути понад 100.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотиви, якими керується особа, можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають. Якщо посів або вирощування вказаних рослин здійснюється з метою виготовлення наркотичних засобів, збуту урожаю, то вчинене утворює собою готування до злочинів, вказаних у ст. 307 КК або ст. 309 КК. У цих випадках відповідальність настає за сукупністю злочинів. Суб’єктом цього злочину – загальний.

У ч. 2 ст. 310 КК встановлена відповідальність за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка засуджена за ч. 1 ст. 310 КК чи яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 309, 311 і 317 КК, або вчинення зазначених дій за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, а також незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п’ятисот і більше рослин.

Під час розгляду злочину, передбаченого ст. 316 КК „Незаконне публічне вживання наркотичних засобів”, слід вказати, що об’єктом злочину є громадський порядок в частині, що забезпечує нормальний фізичний і моральний розвиток людини.

Необхідно визначити, в яких діях виявляється об’єктивна сторона злочину, а саме у публічному або груповому незаконному вживанні наркотичних засобів. Незаконне публічне вживання психотропних речовин чи аналогів зазначених засобів або речовин не визнається злочином. Публічним є відкрите, у присутності інших осіб, незаконне вживання наркотичних засобів. Таке вживання наркотичних засобів утворює склад даного злочину незалежно від того, вчинено воно однією особою чи групою осіб. Для відповідальності за групове вживання наркотичних засобів немає значення, одночасно чи послідовно, один за одним, учасники групи вживали наркотики. Засобами вчинення злочину є тільки наркотичні засоби. Публічне або вчинене групою осіб вживання психотропних речовин не утворює цього складу злочину. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу цього злочину є місце його вчинення.

Суб’єкт злочину – загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Ч. 2 ст. 316 КК передбачає відповідальність за: вчинення цього злочину повторно, особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. ст. 307, 310, 314, 315 КК.

Під час вивчення третього питання в якості прикладу злочину, що посягає на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань масового поширення, рекомендується розглянути склад злочину, передбаченого ст. 325 КК „Порушення правил боротьби з епідеміями”, вказавши, що об’єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров’я населення порядок запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними.

Необхідно визначити, які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, а саме: 1) діяння (дія або бездіяльність) у вигляді порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними; 2) наслідки у вигляді: поширення епідемічних та інших заразних захворювань або загрози поширення вказаних захворювань; 3) причинний зв’язок між вказаними діяннями та наслідками. При цьому слід з’ясувати, що порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, може виражатися в неусуненні від роботи чи іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення; непроведенні в порядку, передбаченому законодавством, профілактичних щеплень, медичних оглядів, дезинфекційних, дезинсекційних, дератизаційних, інших протиепідемічних, а також карантинних заходів; незапровадженні особливих умов і режимів праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях тощо.

Потрібно зауважити, що суб’єкт злочину – спеціальний: особа, до службових або професійних обов’язків якої входить виконання правил, встановлених з метою запобігання заразним захворюванням і боротьби з ними.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю стосовно порушення вказаних правил, непрямим умислом або необережністю стосовно наслідку у вигляді поширення заразних захворювань і прямим умислом стосовно наслідку у вигляді загрози їх поширення.

Дії, що порушують правила боротьби з такими заразними захворюваннями, як венеричні хвороби або СНІД, тягнуть відповідальність за злочини проти особи. Умисне поширення епідемії чи інших заразних захворювань з метою ослаблення держави становить особливо небезпечний злочин проти держави – диверсію (ст. 113 КК).

В якості прикладу злочину, що посягає на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань, викликаних шкідливим впливом окремих предметів, рекомендується дати кримінально-правову характеристику злочину, передбаченого ст. 321 КК „Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодіючих речовин”, вказавши, що його об’єктом є встановлений з метою охорони здоров’я населення порядок обігу отруйних і сильнодіючих речовин.

Предметом злочину є отруйні та сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами; обладнання, призначене для виробництва чи виготовлення вказаних отруйних або сильнодіючих речовин (тобто будь-які інструменти, прилади, механізми, що використовуються для досягнення зазначеної мети).

Слід з’ясувати, що з об’єктивної сторони злочин полягає у незаконних діях з отруйними або сильнодіючими речовинами та обладнанням, призначеним для виробництва чи виготовлення цих речовин (ч. 1 ст. 321 КК); порушенні встановлених правил обігу цих речовин (ч. 2 ст. 321 КК). Вчинення особою обох цих діянь потребує кваліфікації за ч. ч. 1 і 2 ст. 321 КК. При цьому слід мат на увазі, що диспозиція ч. 2 ст. 321 КК є бланкетною. Правила виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або сильнодіючих речовин встановлюються, як правило, МОЗ. Дозвіл на виробництво, виготовлення отруйних і сильнодіючих речовин надає МОЗ.

Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321 КК, – загальний, а ч. 2 – спеціальний: особа, яка виконує службові або професійні обов’язки, пов’язані з виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, відпуском, обліком, перевезенням, пересиланням отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом (ч. 1 ст. 321 КК) або умислом чи необережністю (ч. 2 ст. 321 КК).

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.

2. Види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.

3. Визначення понять „наркотичні засоби”, „психотропні речовини”, „аналоги наркотичних засобів або психотропних речовин”, „прекурсори” тощо як предметів чи засобів вчинення злочинів даного розділу.

4. Кримінально-правова характеристика незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

5. Види діянь при вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 КК та момент його закінчення.

6. Особливості суб’єктивної сторони незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Мета як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони.

7. Зміст кваліфікуючих ознак незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

8. Підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

9. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак.

10. Відмежування незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 КУпАП.

11. Розмежування злочинів, передбачених ст. ст. 307 і 309 КК.

12. Кримінально-правовий аналіз посіву або вирощування снотворного маку чи конопель.

13. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак.

14. Поняття публічного вживання наркотичних засобів.

15. Порушення правил боротьби з епідеміями: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак.

Тема № 7. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку

План:

1. Загальна характеристика злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

2. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

3. Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка на них оброблюється.

Література. Основна література 1-31; додаткова література 1-3, 59, 88, 89, 115-117, 129, 145, 233, 234, 246, 255, 310; нормативно-правові акти 34, 70, 149, 154, 257.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

Під час опрацювання першого питання необхідно зазначити, що розділ XVI Особливої частини КК встановлює кримінальну відповідальність за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку. Родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини, що виникають з приводу обробки інформації за допомогою комп’ютерних систем. Предметом цих злочинів можуть бути електронно-обчислювальні машини (комп’ютери); комп’ютерні системи; комп’ютерні мережі (мережа ЕОМ); мережі електрозв’язку; комп’ютерна інформація; носії комп’ютерної інформації; комп’ютерний вірус; засоби захисту інформації.

Об’єктивна сторона цих злочинів може виражатися як в активних діях, так і в злочинній бездіяльності. Склади майже всіх злочинів сформульовані в законі як матеріальні. Тобто обов’язковою ознакою їх є не тільки вчинення суспільно небезпечного діяння, а й настання суспільно небезпечних наслідків та причинний зв’язок між ними.

Суб’єкт цих злочинів є загальним, а в деяких випадках – спеціальний.

Суб’єктивна сторона цих злочинів передбачає, як правило, умисну вину, хоча можлива і необережність. Найчастіше мотивами та метою цих злочинів можуть бути користь, хуліганські спонукання і бешкетництво, допитливий інтерес, помста.

Потрібно звернути увагу на зміни та доповнення в даному розділі.

Розглядаючи друге питання, слід дати кримінально-правовий аналіз злочину, передбаченого ст. 361 КК „Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку”, вказавши, що його предметом є автоматизовані електронно-обчислювальні машини (комп’ютери, АЕОМ), у т. ч. персональні; їх системи; комп’ютерні мережі; мережі електричного зв’язку (електрозв’язку). Слід з’ясувати, що під системами автоматизованих електронно-обчислювальних машин розуміються операційні системи (МS-DOS, Windows та інші), які встановлюються на певній машині і за допомогою яких здійснюється її робота, а також різні прикладні системи (тобто інформаційні системи, у т. ч. системи управління), як встановлені для локальної роботи на певній машині, так і відкриті для доступу з інших машин через комп’ютерну мережу. Комп’ютерна мережа – сукупність програмних і технічних засобів, за допомогою яких забезпечується можливість доступу з однієї АЕОМ до програмних чи технічних засобів іншої (інших) АЕОМ та до інформації, що зберігається у системі іншої (інших) АЕОМ. Мережа електричного зв’язку (електрозв’язку) – сукупність засобів та споруд електричного зв’язку, поєднаних в єдиному технологічному процесі для забезпечення інформаційного обміну.

Необхідно визначити, в яких формах проявляється об’єктивна сторона злочину, а саме: незаконне втручання у роботу АЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп’ютерної інформації або носіїв такої інформації; розповсюдження комп’ютерного вірусу; незаконне втручання в роботу мереж електрозв’язку, що призвело до знищення, перекручення, блокування інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації. При цьому слід пам’ятати, що розповсюдження комп’ютерного вірусу є злочинним лише у разі застосування спеціальних знарядь – програмних чи технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в АЕОМ, системи чи комп’ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації. Також потрібно розібратися, що означає незаконне втручання в роботу АЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж, незаконне втручання в роботу мереж електрозв’язку, перекручення, знищення та блокуванням комп’ютерної інформації, порушення встановленого порядку маршрутизації інформації, визначити поняття „комп’ютерна інформація” та „носії комп’ютерної інформації”, „програмні та технічні засоби”.

Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона характеризується умисною виною. Злочинні дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом, тоді як ставлення винного до наслідків злочину може характеризуватись як прямим, так і непрямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його повторно; за попередньою змовою групою осіб; заподіяння істотної шкоди (у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Аналізуючи злочин, передбачений ст. 363 КК „Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка на них оброблюється”, слід визначити, що його об’єктивна сторона полягає в порушенні правил експлуатації АЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж, або мереж електрозв’язку, або порядку чи правил захисту інформації, яка на них оброблюється, яке може бути здійснене як шляхом певних дій, так і шляхом бездіяльності, за умови настання в результаті такого порушення певних наслідків (викрадення; перекручення чи знищення комп’ютерної інформації, засобів її захисту; незаконне копіювання комп’ютерної інформації; істотне порушення роботи АЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж), при цьому такі наслідки можуть виникнути як безпосередньо в результаті дій самого порушника правил, так і в результаті протиправних дій інших осіб, що стали можливими через допущене порушення. Потрібно зазначити, що копіювання комп’ютерної інформації є незаконним, якщо воно здійснюється без дозволу її власника чи законного користувача або з порушенням встановленого порядку такого копіювання, а під істотним порушенням роботи АЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж слід розуміти вихід з ладу на тривалий час інформаційної системи, що обслуговує значну кількість машин, припинення на тривалий час роботи комп’ютерної мережі, втрату інформації, що має важливе значення, блокування на тривалий час доступу до такої інформації тощо.

Необхідно зауважити, що суб’єкт злочину – спеціальний: особа, яка відповідає за експлуатацію АЕОМ, їх систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, а саме користувач зазначених машин, систем чи мереж, будь-яка інша особа, яка відповідно до своїх трудових, службових обов’язків або на основі відповідної угоди з власником (адміністратором) цих машин, систем та мереж виконує роботу, пов’язану з підтриманням їх у робочому стані, оновленням інформації, вдосконаленням АЕОМ, системи чи мережі, їх захистом чи іншу подібну роботу і зобов’язана при її виконанні дотримуватись встановлених правил експлуатації (і, зокрема, захисту) АЕОМ, систем та мереж.

Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до його наслідків і характеризується необережною формою вини.

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

2. Кримінально-правова характеристика несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.

3. Зміст об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 361 КК.

4. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут.

5. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації.

6. Кримінально-правовий аналіз порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка на них оброблюється.

Дата добавления: 2014-10-31