Тема 24. Злочинна недбалість як вид необережності

Тема 23. Злочинна самовпевненість як вид необережності

План:

Вступ.

1. Поняття злочинної самовпевненості.

2. Характеристика інтелектуального моменту злочинної самовпевненості.

3. Характеристика вольового моменту злочинної самовпевненості.

4. Відмінність злочинної самовпевненості від злочинної недбалості та від непрямого умислу.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Борисов В.І. Необережність і її види: Текст лекції. – Харків: ЮІ, 1991. – 23 с.

2. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. – М., 1977.

3. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974.

4. Мокиашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность. – М., 1987.

5. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование). – К.: Наукова думка, 1992.

6. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб., 2002.

7. Угрехелидзе М.Г. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси, 1976.

Роботу над темою слід починати з ознайомлення із ст. 25 КК України. Далі треба дати визначення необережності, розкриваючи зміст її ознак. Потім слід перейти до визначення злочинної самовпевненості.

Особливість інтелектуального моменту самовпевненості полягає в характері передбачення настання суспільно небезпечних наслідків діяння. Існують різні точки зору з цього приводу (одна з них полягає в тому, що винний передбачає тільки абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків: „у іншої особи за таких обставин можуть настати суспільно небезпечні наслідки, але тільки не в мене„). Вольову ознаку найчастіше розкривають наступним чином: особа розраховує на певні обставини (як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори), за допомогою яких можна запобігти настанню цих наслідків.

На закінчення потрібно визначити відмінність злочинної самовпевненості від злочинної недбалості та непрямого умислу за допомогою інтелектуального та вольового критеріїв. Теоретичні положення доцільно проілюструвати конкретними практичними прикладами.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

План:

Вступ.

1. Поняття злочинної недбалості та її види.

2. Характеристика інтелектуального та вольового моментів злочинної недбалості.

3. Поняття та значення об’єктивного та суб’єктивного критеріїв злочинної недбалості.

4. Відмінність злочинної недбалості від злочинної самовпевненості та від казусу.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Борисов В.І. Необережність і її види: Текст лекції. – Харків: ЮІ, 1991. – 23 с.

2. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. – М., 1977.

3. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974.

4. Мокиашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность. – М., 1987.

5. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование). – К.: Наукова думка, 1992.

6. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб., 2002.

7. Угрехелидзе М.Г. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси, 1976.

Відповідь рекомендується починати з розкриття поняття вини у формі необережності. Далі слід охарактеризувати види необережності. При цьому слід уважно проаналізувати ст. 25 КК України. Тут же рекомендується розглянути причини вчинення необережних злочинів.

Потім слід дати поняття злочинної недбалості. Після цього необхідно перейти до характеристики інтелектуального та вольового моментів злочинної недбалості, вказуючи на особливості та розкриваючи їх зміст.

Далі рекомендується розглянути та проаналізувати проблему об’єктивного та суб’єктивного критеріїв вольового моменту злочинної недбалості. Об’єктивний критерій означає обов’язок конкретної особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків при здійсненні нею дій, які потребують додержання певних заходів обережності. В західноєвропейській літературі цей критерій називається критерієм „середньої людини”. Суб’єктивний критерій полягає у наявності фактичної можливості передбачити зазначені у законі наслідки. Його потрібно розглядати відносно конкретної людини, що має певні індивідуальні якості.

При розгляді питання про казус слід пам’ятати, що він характеризується відсутністю об’єктивного та суб’єктивного критеріїв, або одного з них. В літературі ця проблема обговорюється і існує точка зору, що якщо особа, хоча і передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але не могла їм запобігти в силу невідповідності своїх психофізіологічних якостей вимогам екстремальної ситуації чи нервово-психологічним перенавантаженням, то кримінальна відповідальність не настає. Це правило розвиває принцип суб’єктивного ставлення в вину.

Слід також проаналізувати точку зору про те, що необережні злочини – це завжди злочини з матеріальним складом та висловити свою думку з приводу цього.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

Дата добавления: 2014-10-31