Тема 39. Організатор злочину

План:

Вступ.

1. Види співучасників у злочині за кримінальним правом.

2. Поняття організатора злочину.

3. Об’єктивні ознаки організаторських дій.

4. Суб’єктивні ознаки організаторських дій

5. Підстави кримінальної відповідальності та кваліфікація дій організатора злочину.

6. Добровільна відмова організатора.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – К., 1986.

2. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К., 1969.

3. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. – М., 1959.

4. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. – Харьков, 1997.

5. Єфремов С. Криміналізація організованої злочинності у чинному Кримінальному кодексі України // Право України. – 2003. – № 9.

6. Єфремов С. Організованість у злочинності та рівні організованої злочинності // Право України. – 2003. – № 1.

7. Єфремов С.О., Редька А.Л. Деякі питання кваліфікації злочинів, вчинених організованою групою // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4 (26). – С. 54-55.

8. Кваша О. Об’єктивні ознаки діяльності організатора злочину // Право України. – 1999. – № 1. – С. 106-108.

9. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. – Ч. 1. Свердловськ, 1960.

10. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

11. Мельник М. Види співучасників за новим кримінальним кодексом України // Право України. – 2001. –№ 1. – С. 69-74.

12. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

13. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М., 1974.

14. Царегородцев А.М. Ответственность организаторов преступлений. – Омськ, 1978.

15. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. – М., 1958.

Опрацьовуючи дану тему, слід вивчити ч. 1 і ч. 3 ст. 27 КК України, приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників.

Висвітлюючи друге питання, треба показати особливу актуальність розробки саме проблематики організатора у зв’язку із зростанням рівня організованої злочинності та вирішальної ролі в ній саме цього виду співучасника, визначити та показати місце організатора серед інших співучасників, його підвищену суспільну небезпечність, проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення поняття організатора злочину, порівняти визначення організатора, що даються кримінологічною та кримінально-правовою наукою, розглянути проблематику визначення організатора стосовно організації конкретного злочину та організації злочинного об’єднання, порівняти визначення організатора, що давалися у різні часи у вітчизняному законодавстві, із сформульованим поняттям в новому кримінальному законодавстві України, як це поняття формулюється в законодавстві інших держав.

Слід розкрити ознаки, що характеризують діяльність організатора, розкрити зміст понять „організація” та „керівництво”, відмінність цих понять, виступ організатора в якості ініціатора злочину, вчинення ним підшукування та згуртування співучасників, розробку плану вчинення злочину, спрямування, координацію дій співучасників, здійснення організатором керівництва злочинною діяльністю, забезпечення реалізації злочинного наміру. Слід зазначити специфічність організаторських дій по відношенню до певних форм співучасті (організована група, злочинна організація), визначених в законі та їх відмінність від пособництва.

При характеристиці суб’єктивних ознак організатора слід вказати на наявність прямого чи непрямого умислу, але при цьому можливість наявності різних мотивів.

Викладаючи п’яте питання, необхідно відобразити наявність в діях організатора ознак складу певного злочину, відобразити необхідність кваліфікації дій організатора за тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК України, що й виконавця, але з посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України, проаналізувати наявні в теорії кримінального права точки зору на це питання, наприклад, про те, що коли організатор приймає безпосередню участь у вчиненні злочину, то його діяльність в якості співвиконавця поглинає організаторську діяльність і тому не потребує додаткового посилання на ст. 27 КК України, сформулювати власні висновки.

При розгляді шостого питання необхідно відобразити певні, специфічні особливості добровільної відмови при співучасті на відміну від добровільної відмови особи, що скоює злочин самостійно, сувору індивідуальність добровільної відмови та нерозповсюдження добровільної відмови автоматично на інших співучасників, вказати, що добровільна відмова організатора можлива лише в тому випадку, коли злочин було попереджено, передбачає спрямовану на це активну діяльність, тобто повідомлення до відповідних органів про злочин, який готується, чи інші активні дії, результатом яких є попередження злочину.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

Дата добавления: 2014-10-31