Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Традуктивні умовиводи




Індуктивні умовиводи.

Умовні і розділові силогізми.

Лекція 8

1. Умовні і розділові силогізми. Умовиводи створюються не лише з простих, але також із складних суджень, які належать до опосередкованих дедуктивних умовиводів. Серед видів опосередкованих дедуктивних умовиводів виділяють: умовні і розділові. Особливість цих умовиводів полягає в тому, що виведення наслідку з засновків визначається не відношеннями між термінами, як в категоричному силогізмі, а характером логічної зв'язки між судженнями.

Умовний умовивід (силогізм) – це опосередкований дедуктивний умовивід, до складу якого входять умовні судження, і перший засновок завжди є умовним.

Умовні силогізми підрозділяються на:

1) чисто умовні силогізми – це силогізми, в яких усі засновки і висновки є умовними судженнями:

Структура: Якщо A, то B Схема: a→b

Якщо B, то C b→с

Якщо A, то C a→c

Формула: ((a→b)(b→с)) (a→c)

 

Якщо буде реалізований товар (a), то будуть гроші (b).

Якщо будуть гроші (b), то можлива угода на новий товар (c).

Якщо буде реалізований товар (a), то можлива угода на новий товар (c).

 

2) умовно-категоричні силогізми – це силогізми, де один засновок – умовне судження, а інший – просте категоричне судження і висновок є категоричним судженням.

В умовно-категоричних силогізмах два правильні модуси:

стверджувальний модус (modus ponens), в якому міркування спрямоване від стверджування підстави до стверджування наслідку:

Структура: Якщо A, то B Схема: a→b

A а

B b

Формула: ((a→b) a) →bє закон логіки.

Можна будувати достовірні умовиводи від ствердження підстави

до ствердження наслідку:

Якщо цей метал ртуть (a), то він отруйний (b).

Цей метал – ртуть (a).

Цей метал отруйний (b);

 

заперечувальний модус (modus tollens), в якому міркування спрямоване від заперечення наслідку до заперечення підстави:

Структура: Якщо A, то B Схема: a→b

Не-B ~ b

Не-A ~ a

Формула: ((a→b)~ b)→ ~aє закон логіки.

Можна будувати достовірні умовиводи від заперечення наслідку

до заперечення підстави:

 

Якщо річка вийшла з берегів (a), то вода заливає прилеглі території (b).

Вода річки не заливає прилеглі території (не-b).

Річка не вийшла з берегів (не-a).

 

Два інші модуси дають імовірнісні висновки:

Перший модус:

Структура: Якщо A, то B Схема: a→b

B b

Імовірно, A Імовірно, а

Формула: ((a→b) b) →aне є закон логіки.

Неможливо отримати достовірний висновок

йдучи від ствердження наслідку до ствердження підстави:

Якщо це тіло – графіт (a), то воно електропровідне (b).

Це тіло електропровідне (b).

Імовірно, це тіло – графіт (a).

 

Другий модус:

Структура: Якщо A, то B Схема: a→b

Не-A ~ a

Імовірно, не-B Імовірно, не-b

Формула: ((a→b)~ a) →~bне є закон логіки

Неможливо отримати достовірний висновок

йдучи від заперечення підстави до заперечення наслідку:

 

Якщо тіло піддати тертю (a), то воно нагріється (b).

Тіло не піддали тертю (не-a).

Імовірно, тіло не нагрілося (не-b);

 

3) умовно-розділові (лематичні, від грец. λημμα –припущення, посилання) умовиводице умовні умовиводи, які включають умовні і розділові (одне або два) судження.

Залежно від кількості альтернатив (від лат. alternare – чергування; тобто від числа членів у розділовому засновку), наявних в умовиводі, бувають такі види лематичних умовиводів: дилеми (від грец. δι – двічі і λημμα – припущення) і полілеми (від грец. πολυ – багато і λημμα – припущення).

Лематичні силогізми:

Дилема – це умовно-розділовий силогізм, який містить дві альтернативи.

Два види дилем: конструктивні (від лат. constructivus – що служить для побудови) і деструктивні (від лат. destructivus – руйнівний), кожна з яких може бути простою і складною.

Проста конструктивна дилема – це умовно-розділовий силогізм, в якому перший (умовний) засновок стверджує, що з двох різних підстав випливає один і той же наслідок; другий засновок є диз'юнктивним судженням і стверджує, що одна або друга з підстав істинна; у висновку стверджується наслідок.

У простій конструктивній дилемі думка рухається від ствердження істинності підстав до ствердження істинності одного наслідку:

Схема: a→b, c→b, a Ú c Формула: ((a→b)(c→b)(a Ú c)) →b – закон логіки

b

Якщо студент відвідує зайняття в університеті (a), то він отримує знання (b).

Якщо студент читає навчальну літературу (c), то він отримує знання (b).

Студент або відвідує зайняття в університеті (a), або

читає навчальну літературу (c).

Студент отримує знання (b).

 

Складна конструктивна дилема – це умовно-розділовий силогізм, в якому перший засновок має дві підстави, з яких випливає два наслідки; другий (диз'юнктивне судження) стверджує істинність одного або другого наслідку; обидва наслідки її першого (умовного) засновку є різними.

У складній конструктивній дилемі думка рухається від ствердження істинності підстав до ствердження істинності двох наслідків:

Схема: a→b, c→d, a Ú c Формула: ((a→b)(c→d)(a Ú c)) (b Ú d)

b Ú d

Якщо людина порушила статут організації (а),

то вона притягується до дисциплінарної відповідальності (b).

Якщо людина вчинила суспільно небезпечне діяння (c),

то вона підлягає кримінальному покаранню (d).

Ця людина порушила статут організації (a)

або вчинила суспільно небезпечне діяння (c).

Ця людина притягується до дисциплінарної відповідальності (b)

або підлягає кримінальному покаранню (d).

 

Проста деструктивна дилема – це умовно-розділовий силогізм, в якому перший (умовний) засновок вказує на те, що з одного і того ж засновку випливають два різні наслідки; другий засновок є диз'юнктивним запереченням обох цих наслідків; у висновку заперечується засновок.

У простій деструктивній дилемі думка рухається від заперечення наслідків до заперечення підстави при одному антецеденті:

Схеми: a→b, a→c, ~ b Ú~ c Формули: ((a→b)(a→c)(~ b Ú~ c)) →~а

~ а

Якщо людина закінчила навчання у ВНЗ (a),

то вона отримала вищу освіту (b).

Якщо людина закінчила навчання у ВНЗ (a),

то вона отримала професію за фахом (c).

Ця людина не отримала ні вищої освіти (не-b),

ні професії за фахом (не-c).

Ця людина не закінчила навчання у ВНЗ (не-a).

 

Складна деструктивна дилема – це умовно-розділовий силогізм, що містить один засновок, який складається з двох умовних суджень з різними засновками і різними наслідками; другий засновок є диз'юнкцією заперечення обох наслідків; висновок є диз'юнкцією заперечення обох засновків.

У складній деструктивній дилемі думка рухається від заперечення наслідків до заперечення підстав:

Схема: a→b, c→d, ~ b Ú~ d Формула: ((a→b)(c→d)(~ b Ú~ d)) (~aÚ~c)

~ a Ú ~c

 

Якщо людина обов'язкова (a), то вона завжди виконає свою обіцянку (b).

Якщо людина ввічлива (c), то вона, порушивши обіцянку, завжди вибачиться (d).

Ця людина або не завжди виконає свою обіцянку (не-b),

або, порушивши її, не завжди вибачиться (не-d).

Ця людина необов'язкова (не-a) або неввічлива (не-c).

 

Трилема – це умовно-розділовий силогізм, який містить три альтернативи. Два види трилем: конструктивні і деструктивні, кожна з яких може бути простою і складною.

Полілема (більше трьох альтернатив).

Розділовий умовивід (силогізм) – це опосередкований дедуктивний умовивід, в якому один або декілька засновків є розділовими судженнями, а перший засновок у ньому завжди є розділовим.

Розділові силогізми підрозділяються на:

1) чисто розділові силогізми – це силогізми, в яких обидві (або всі) засновки – розділові судження.

Структура: S є або A, або B, або C Схема: a Ú b Ú c, a→ (a Ú a)

A є або A, або A a Ú a Ú b Ú c

S є або A, або A, або B, або C

Формула: [(a Ú b Ú с)(а→ (a Ú a))] (a Ú a Ú b Ú c)

У першому розділовому судженні кожне з трьох простих суджень: S є A, S є B, S є C – називають альтернативою. З судження «S є A» утворюються ще дві альтернативи, що становлять два члени нової диз'юнкції:

 

Будь-яка філософська система (s) є або ідеалістичною (a),

або матеріалістичною (b), або дуалістичною (c).

Ідеалістична система (a) є

або об'єктивним (a), або суб'єктивним ідеалізмом (a).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-31; Просмотров: 789; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.