Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у робочій зоні і в атмосфері населених пунктів




Розумова діяльність визначається в основному участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття, в першу чергу зору та слуху. При окремих видах розумової діяльності (конструктор, оператор ЕОМ, вчитель) напруженість органів чуття зростає у 5-10 разів. Це зумовлює більш жорсткі вимоги до рівня шуму, вібрації, освітленості.

Фізіологічною особливістю розумової праці є мала рухливість і вимушена одноманітна поза. При цьому послабляються обмінні процеси, що обумовлюють застійні явища в м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання кисню до головного мозку. У той же час мозок споживає при цьому близько 20% всіх енергетичних ресурсів. Приплив крові до працюючого мозку збільшується в 8-10 разів у порівнянні зі станом спокою. Вміст глюкози в крові збільшується на 18-36% і зростає вміст адреналіну, норадреналіну та жирних кислот. Збільшується споживання амінокислот, вітамінів групи В. Погіршується гострота зору, контрастна чутливість і зорова працездатність, в результаті чого збільшується час зорово-моторних реакцій. Тривале розумове навантаження впливає на психічну діяльність, погіршує функції уваги (обсяг, концентрація, переключення), пам'яті (короткочасної і довгострокової), сприйняття (збільшується частота помилок). При значній розумовій напруженості спостерігається тахікардія (частішання пульсу), підвищення кров'яного тиску, зміни в електрокардіограмі, електроенцефалограмі, які характеризують біоелектричну активність мозку, збільшення легеневої вентиляції і споживання кисню. А ці функціональні зміни в організмі, в свою чергу, викликають настання гальмових процесів: ослаблення пильності й уваги, стомлення.

Втома – сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої та тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Після відпочинку втома зникає, а працездатність поновлюється. Втома може виникнути як при інтенсивній фізичній, так і при розумовій діяльності. Важливо, щоб втома, накопичуючись, не перейшла в перевтому, що виникає внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи і темпом протікання відновлювальних процесів. До ознак перевтоми відноситься постійне почуття втоми, бажання знизити ритм роботи чи припинити її, почуття слабості в кінцівках. Важке стомлення – крайній варіант фізіологічного стану, при якому можливі паталогічні зміни в організмі людини та розвиток захворювань центральної нервової системи. При перевтомі порушуються відновні процеси в організмі, прикмети втоми не зникають до початку роботи наступного дня. При наявності хронічної перевтоми часто зменшується маса тіла, змінюються показники серцево — судинної системи, знижується опір організму до інфекції і т. ін. Це спричиняє зниження продуктивності праці, збільшує кількість помилок.

У профілактиці втоми і перевтоми працівника значна роль належить організації раціонального режиму праці і відпочинку

 

 

3. Поняття гігієни праці.

Гігієна — це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я людини і розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення оптимальних умов існування, збереження здоров’я та продовження життя.

Гігієна праці — це підгалузь загальної гігієни, яка вивчає вплив виробничого середовища на функціонування організму людини і його окремих систем. Організм людини формувався в умовах реального природного середовища. Основними чинниками цього середовища є мікроклімат, склад повітря, електромагнітний, радіаційний і акустичний фон, світловий клімат тощо.

Техногенна діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливостей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини.

Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення, можуть бути різного характеру порушення функціонування окремих систем організму, або організму в цілому — часткові або повні, тимчасові чи постійні. Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично не реально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних фізіологічних норм для людини, таких допустимих навантажень на організм людини за окремими чинниками виробничого середовища, а також таких допустимих навантажень на організм людини при комплексній дії цих чинників, які не будуть викликати негативних змін як у функціонуванні організму людини і окремих його систем зараз, так і генетичних у майбутніх поколінь.

На сучасному стані розвитку гігієни праці як науки, гігієністи при вирішенні питань охорони здоров’я працюючих дотримаються так званого порогового принципу: до якогось критичного відхилення певного чинника виробничого середовища від природної фізіологічної норми для людини відхилення не спричиняє небажаних змін в організмі працівника і не буде мати генетичних наслідків. Згідно з цим гігієністами за окремими чинниками виробничого середовища встановлюють науково обґрунтовані граничні нормативи (гранично допустимі концентрації, рівні, тощо), які в установленому порядку затверджуються відповідними центральними органами державного управління. На основі цих нормативів здійснюється аудит гігієнічних умов праці на їх відповідність чинній нормативно-правової базі.

З метою комплексної оцінки умов праці – з урахуванням фізіологічних і гігієнічних умов праці, Київським інститутом медицини праці розроблена і затверджена наказом Міністра охорони здоров’я України №382 від 31 грудня 1997 р. гігієнічна класифікація, заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично діючих рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу порівняно з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом їх на стан здоров’я працюючих.

Вона призначена для: гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих об’єктів; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств; встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів; розробки рекомендацій для профвідбору та профпридатності; створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

Основні поняття, що застосовуються в Гігієнічній класифікації:

Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Шкідливий виробничий фактор ¾ чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до погіршення здоров’я.

Небезпечний виробничий фактор ¾ чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.

Важкість (тяжкість) праці ¾ характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Напруженість праці ¾ характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

Безпечні умови праці ¾ умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працюючих виключений або їх рівні не перевищують гігієнічні нормативи.

 

4. Класифікація умов праці.

 

Оцінка умов праці проводиться на підставі “Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, де умови праці розділяються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас – допустимі умови праці – рівні факторів виробничого середовища і трудового процесу не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочого місця, а можливі зміни стану організму відновлюються після відпочинку та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працівника.

3 клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) на його потомство.

4 клас – небезпечні(екстремальні ) - умови праці, що характеризуються таким рівнем факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Загальна оцінка умов праці базується на аналізі умов праці для окремих факторів виробничого середовища і трудового процесу.

 

 

5. Фактори, які визначають санітарно-гігієнічні умови праці,

 

Фактори, які визначають санітарно-гігієнічні умови праці, поділяють на чотири групи.

Перша група – санітарно-гігієнічні фактори – включає показники, що характеризують виробниче середовище робочої зони. Вони залежать від особливостей виробничого обладнання і технологічних процесів, можуть бути оцінені кількісно і нормовані.

Другу групу складають психофізіологічні елементи, зумовлені самим процесом праці. З цієї групи лише частина факторів може бути оцінена кількісно.

До третьої групи відносяться естетичні фактори, що характеризують сприйняття працюючим навколишньої обстановки та її елементів; кількісно вони оцінені бути не можуть.

Четверта група включає соціально-психологічні фактори, що характеризують психологічний клімат у трудовому колективі; кількісній оцінці також не підлягають.

 

Фактори умов праці

Таблиця 7.2

Група Фактори
1. Санітарно–гігієнічні   Загальні санітарні вимоги Освітленість:природна,штучна Шкідливі речовини у повітряному середовищі (пари, гази, аерозолі) Мікроклімат: температура повітря відносна вологість повітря швидкість руху повітря Механічні коливання: вібрація, шум, ультразвук Випромінювання: інфрачервоне, ультрафіолетове, іонізуюче, електромагнітне(хвилі радіочастот) Атмосферний тиск Професійні інфекції та біологічні агенти: (бактерії, віруси, грибки, бруцельоз, лихоманка, туляремія, сибірка, тощо)
2. П с и х о ф і з і о л о г і ч н і (“трудові”)   Фізичне навантаження Робоча поза Нервово-психічне навантаження Монотонність трудового процесу Режим праці та відпочинку: змінний, добовий, тижневий, річний Травмонебезпечність (вибухонебезпека, пожежонебезпека, сейсмічна небезпека, небезпека травмування частинами машин й обладнання, що рухаються)
3. Естетичні   Гармонійність у робочій зоні світлокольорової композиції, звукового середовища Ароматичність запахів повітряного середовища Гармонійність робочих поз і трудових рухів
4. Соціально-психологічні   Спорідненість колективу Характер міжгрупових стосунків у колективі

 

Отже, несприятливий вплив на людину санітарно-гігієнічних факторів спричинює відволікання внутрішніх ресурсів працюючого від основного трудового процесу, несприятливо впливає на психофізіологічний стан людини, її працездатність і, як слідство, відбивається на техніко-економічних показниках підприємства.


Тема 7.1 ПОВІТРЯ РОБОЧОЇ ЗОНИ

 

План.

1. Мікроклімат робочої зони.

1.1. Нормування та контроль параметрів мікроклімату.

1.2. Заходи та засоби нормалізації мікроклімату.

2. Повітряне середовище на виробництві.

2.1. Нормування шкідливих речовин.

2.2. Заходи та засоби захисту працюючих від дії шкідливих речовин

3. Вентиляція виробничих приміщень.

3.1.Призначення та класифікація систем вентиляції. Основні вимоги.

3.2. Природна вентиляція.

3.3. Штучна(механічна) вентиляція

 

1. МІКРОКЛІМАТ РОБОЧОЇ ЗОНИ.

Мікроклімат виробничих приміщень метеорологічні умови у цих приміщеннях, тобто клімат внутрішнього середовища, показниками якого є: температура, вологість, рух повітря та теплове випромінювання нагрітих поверхонь. Він залежить від коливань зовнішніх метеорологічних умов, часу доби та пори року, особливостей технологічного процесу, умов опалення та вентиляції.

Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини.

 

Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини та її теплообмін з навколишнім середовищем. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється організмом людини, повинне повністю відводитись у навколишнє середовище.

Встановлено, що при температурі повітря понад 300С працездатність людини починає падати. Тривалий вплив високої температури у поєднанні із значною вологістю може призвести до накопичення теплоти в організмі і до гіпертермії(підвищеної температури тіла), наслідком якої може бути тепловий удар. Його признаки: головний біль, запаморочення, слабкість, нудота, спотворення кольорового сприйняття, посиніння шкіри, судоми, втрата свідомості.

Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами, зневоднення організму.

Вода та солі, що виносяться з організму з потом, повинні заміщуватися, так як їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи. Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору, а на 15-20% призводить до смерті.

Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровуванні поту.

За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму (гіпотермія). У людини знижується частота дихання, воно стає неритмічним, змінюється вуглеводний обмін. З’являється м’язове тремтіння, при якому вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу зберігати температуру внутрішніх органів, але ненадовго. Тривала дія низької температури призводить до переохолодження організму.

Параметри мікроклімату спричиняють суттєвий вплив на продуктивність праці та травматизм.

 

1.1. Нормування та контроль параметрів мікроклімату

 

Основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ГОСТ 12.1.005-88. В основі нормування параметрів є оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики приміщення, категорії робіт та періоду року (холодним періодом вважається період з середньодобовою температурою < +100 С)

Оптимальними (комфортними) є такі умови, за яких у людини найвища працездатність і хороше самопочуття. Наприклад для робіт середньої важкості ІІб в холодний період року оптимальні параметри є такі: t = 17-190С, відносна вологість 40-60%, швидкість руху повітря 0,2 м/с.

 

Визначення параметрів мікроклімату.

 

Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів.

Температуру вимірюють звичайним ртутним чи спиртовим термометром. Температуру повітря вимірюють в кількох точках робочої зони, як правило на рівні 1,3-1,5 м від підлоги в різний час.

Для безперервної регістрації температури застосовують самопишучі прилади – термографи.

Відносна вологість повітря визначається психрометром Августа, аспірацій ним психрометром, гігрометром та гігрографом.

Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчаті (0,3-0,5 м/с) та чашкові (1-20 м/с) анемометри, а для малих швидкостей руху повітря – термоанемометри.

 

1.2. Заходи та засоби нормалізації мікроклімату

 

Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею, вирішити яку можна наступними заходами та засобами:

- удосконалення технологічних процесів та устаткування;

- раціональне розміщення технологічного устаткування;

- автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами;

- раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря;

- раціоналізація режимів праці та відпочинку;

- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів;

- використання засобів індивідуального захисту.

 

2. ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НА ВИРОБНИЦТВІ

2.1.Нормування шкідливих речовин.

 

В даний час близько 60 тисяч хімічних речовин знаходять застосування в діяльності людини. Серед інгредієнтів забруднення повітряного середовища (шкідливі речовини) — тисячі хімічних сполук у вигляді аерозолів (твердих, рідких) чи газоподібному вигляді.

Шкідливими вважаються речовини, що при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійного захворювання або розладів у стані здоров’я як у процесі праці, так і в віддалені строки життя теперішнього і наступного поколінь.

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини, можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають внаслідок одноразової дії великих доз шкідливих речовин(чадний газ, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій(свинець, ртуть). Шкідливі речовини, потрапивши в організм, розподіляється в ньому нерівномірно. Наприклад, найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору – в зубах.

В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ за характером впливу на організм людини поділяються на:

- загально токсичні, подразнюючі,сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та ті, що впливають на репродуктивну(відтворення потомства) функцію.

Промисловий пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучних тканин., що порушує нормальну будову та функцію органу ті може викликати рак легень.

Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять по гранично допустимих концентраціях (ГДК, мг/м3) у відповідності з нормативними документами: для робочих місць визначається гранично допустима концентрація в робочій зоні — ГДКрз (ГОСТ 12.1.005-88, СН 245-71); в атмосфері повітря населеного пункту — максимально разові ГДКмр (найбільш висока, зареєстрована за 30 хв спостереження), середньодобові – ГДКсд (середня за 24 год при безупинному вимірі) і орієнтовно-безпечні рівні впливу — УЗУВШИ (список ГДК забруднюючих речовин №3086-84 з доповненнями, ДСП 201-97). Гігієнічне нормування вимагає, щоб фактична концентрація забруднюючої речовини не перевищувала ГДК (Сфакт ≤1).

ГДКрз — це концентрація, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі упродовження 8 год чи при іншій тривалості, але не більш 41 год у тиждень, протягом усього стажу (25 років) не може викликати захворювань чи відхилень стану здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи чи у віддалений період життя сучасного і наступних поколінь.

По ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки:

1. Надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз — менш 0,1 мг/м3 у повітрі (смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м3 );

2. Високо небезпечні – ГДКрз — 0,1¸1,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 500-5000 мг/м3);

3. Помірно небезпечні — ГДКрз — 0,1¸10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 5000¸50000 мг/м3);

4. Мало небезпечні ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі > 50000 мг/м3).

Таблиця 7.3

Речовина Назва (формула) ГДКрз , мг/м3 ГДКмр, мг/м3 ГДКсд, мг/м3 Клас не-безпеки Дія на людину
Оксид вуглецю (СО)   20,0 3,0 1,0   Задушлива дія, порушення це­нт­ральної нервової системи
Двооксид азоту (NO2)   2,0 0,085 0,085   Порушення дихальних шляхів, набряк легенів, серцева слабість
Сірчистий ангідрид (SO2) 10,0 0,5 0,05   Дратівна дія слизистих, верхніх дихальних шляхів, імунна система, гастрит
Зважені речовини (неорганічний пил)   0,15 0,05   Захворювання дихальної системи
Кадмій (Сd) 0,05       Поява злоякісних ново-утворень
Свинець (Pb) 0,01   0,003   Уражається шлунково-кишко­вий тракт, печінка, нирки; змінюється склад крові і кісткового мозку; уражається головний мозок; викликає м'язову кволість
Бензин 100,0 5,0 1,5   Наркотична дія (ураження центральної нервової системи)
Бензпирен (С20Н12) 0,00015   0,1мкг/100 м3   Канцероген
Марганець (Mn, Mn2) 0,05       Уражає центральну нервову систему, печінку, шлунок
Фенол (С6Н6ПРО) 0,3 0,01 0,01   Потрібний захист шкіри, очей; алергійні дії
 

У виробничих умовах часто має місце комбінована дія шкідливих речовин. У більшості випадків дія шкідливих речовин підсумовується (адитивна дія). Однак, можливо, коли дія однієї речовини підсилюється дією іншої (потенцююча дія), або можливий ефект комбінованої дії менше очікуваного (антагоністична дія).

Ефектом сумації володіють сірчистий газ і двооксид азоту, фенол і сірчистий газ і ін. Донедавна ГДК хімічних речовин оцінювали як максимально разові. Перевищення їх навіть протягом короткого часу заборонялося. Останнім часом для речовин (мідь, ртуть, свинець і ін.), що мають кумулятивні властивості (здатність накопичуватися в організмі), для гігієнічного контролю введена друга величина — середньозмінна концентрація. Наприклад, допустима середньозмінна концентрація свинцю складає 0,005 мг/м3.

Ступінь впливу пилу (аерозолю з розміром твердих часточок 0,1-200 мкм) на організм людини залежить не тільки від хімічного складу, але й розмірів часток (дисперсного складу), форми порошин і їхніх електричних властивостей. Найбільшу небезпеку являють частки розміром 1-2 мкм, тому що ці фракції в значній мірі осідають у легенях при диханні. Дослідження так само показують, що електрозаряджений пил у 2-3 рази інтенсивніше осідає в організмі в порівнянні з нейтральним по заряду пилом.

Гігієністи за характером дії на організм виділяють специфічну групу пилу – пил фіброгенних речовин. Особливість дії такого пилу на організм полягає в тому, що при попаданні у легені такий абразивний нерозчинний пил спричинює утворення в легеневій тканині фіброзних вузлів – ділянок затверділої легеневой тканини, в результаті чого легені втрачають можливість виконувати свої функції. Такі захворювання практично не піддаються лікуванню і при своєчасному їх виявленню можливо припинити розвиток хвороби за рахунок зміни умов праці. Подібні захворювання об’єднуються гігієністами під загальною назвою пневмоконіози. Назви окремих захворювань цієї групи є похідною від назви речовин, що їх спричинила (сілікоз – пил з вмістом SiО2, антрокоз – пил вугілля, азбестоз – пил азбесту тощо). Гігієністи ідентифікують біля 50 речовин, пил яких може сприячиняти пневмоконіози (є фіброгенним). Ряд видів пилу (каніфолі, борошна, шкіри, бавовни, вовни, хрому і т.д.) можуть викликати алергічні реакції і захворювання легень — бронхіальну астму.

Для контролю концентрації шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень та робочих зон використовують такі методи:

- експрес-метод - за допомогою індикаторного порошку, що змінює свій колір залежно від виду та концентрації шкідливої речовини (газоаналізатори УГ-2, ГХ-4);

- лабораторний метод – відбір проб повітря з робочої зони і проведення фізико-хімічного аналізу в умовах лабораторії;

- метод неперервної автоматичної реєстрації – використання газоаналізаторів та газосигналізаторів.

Запиленість повітря можна визначити ваговим, електричним, фотоелектричним методами. Наприклад при ваговому зважують спеціальний фільтр до і після протягування по ньому певного об’єму запиленого повітря.

Періодичність контролю стану повітря визначається класом небезпеки шкідливих речовин, їх кількістю, ступенем небезпеки ураження працюючись. Контроль може бути безперервний, періодичний протягом зміни, щоденний, щомісячний.

 

2.2.Заходи та засоби захисту працюючих від дії шкідливих речовин

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

- вилучення шкідливих речовин в технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т.п.;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування;

- автоматизація і дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

- герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції;

- нормальне функціонування систем опалення, загально обмінної вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу;

- попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

- контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

- використання засобів індивідуального захисту.

 

3. ВЕНТИЛЯЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

 

3.1 Призначення та класифікація систем вентиляції. Основні вимоги.

Вентиляція – це сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Вентиляція класифікується за такими ознаками:

- за способом переміщення повітря – природна, штучна(механічна) та суміщена;

- за напрямком потоку повітря – припливна, витяжна, припливно-витяжна;

- за місцем дії – загальнообмінна, місцева, комбінована.

Основні вимоги до систем вентиляції є такими:

- створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);

- повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до гранично допустимих концентрацій;

- не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;

- не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження.

- бути доступними для управління та ремонту під час експлуатації;

- не створювати під час експлуатації додаткових незручностей(шуму, вібрації, попадання дощу і снігу)

Найбільш повно вище перерахованим вимогам відповідає система кондиціонування повітря, яка також застосовується на підприємствах. За допомогою кондиціонерів створюються і автоматично підтримуються у виробничому приміщені задані параметри повітряного середовища.

 

3.2.Природна вентиляція.

 

Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а з підвітряної – розрідження.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою.

При неорганізованій вентиляції невідомі об’єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напряму та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря. Неорганізована вентиляція включає: інфільтрацію – просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої(ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів.

Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки, які отримали назву дефлекторів. Дія дефлектора базується на тому, що при його обтіканні вітром приблизно на 5/7 поверхні насадки утворюється розрідження, внаслідок чого у витяжному каналі збільшується тяга.

Дефлектори розміщують на найвищих ділянках покрівлі, вище гребеня даху в зоні ефективної дії вітру.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік в тому, що повітря надходить в приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

3.3. Штучна вентиляція

 

Штучна(механічна) вентиляція на відміну від природної дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

Якщо система механічної вентиляції призначена для подачі повітря, то вона називається припливною (рис. 7.1, а), якщо ж вона призначена для видалення повітря – витяжною (рис.. 7.1, б). Можлива організація повітрообміну з одночасною подачею і видаленням повітря – припливно-витяжна вентиляція(рис.7.1,в)

В окремих випадках для скорочення експлуатаційних витрат на нагрівання повітря застосовують системи вентиляції з частковою рециркуляцією (до свіжого повітря підмішується повітря, вилучене із приміщення).

По місцю дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою. При загальнообмінній вентиляції необхідні параметри повітря підтримуються у всьому об’ємі приміщення. Таку систему доцільно застосовувати, коли шкідливі речовини виділяються рівномірно по всьому приміщенню. Якщо робочі місця мають фіксоване розташування, то з економічних міркувань можна організувати оздо-ровлення повітряного середовища тільки в місцях перебування людей (наприклад, душировання робочих місць у гарячих цехах). Витрати на повітрообмін значно скорочуються, якщо уловлювати шкідливі речовини в місцях їхнього виділення, не допускаючи поширення по приміщенню. Така вентиляція називається місцевою

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів(температури, вологості, швидкості руху повітря), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.

Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників в гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів (ділянок виробничої зони, які різко відрізняються своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщень).

Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається із вузької довгої щілини. Канал зі щілиною розміщують збоку чи зверху воріт(дверей)

Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючи панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачів.

Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечувати максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом.

Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки є характеристики шкідливих виділень(температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.

У виробничих приміщеннях, у яких можливо раптове надходження великої кількості шкідливих речовин, передбачається влаштування аварійної вентиляції.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-15; Просмотров: 2002; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.119 сек.