Волюнтативна

ЕТИЧНА

ПЛАН

ПЛАН

Ляху М.В. 2010

© ІФНТУНГ, 2010

1. Предмет і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

2. Нормативні документи про державний статус української мови.

3. Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини.

4. Стилі сучасної української літературної мови.

5. Особливості лексики та синтаксичної організації науково та офіційно-ділового стилів.

Зміст заняття

Література до курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням»).

Предмет, мета і завдання курсу. Вимоги до знань умінь і навичок студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни.

Знайомство з нормативними документами про державний статус української мови: Конституція України (ст..10), Закон України «Про мови».

Мова як генетичний код нації засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини. Функції мови: комунікативна, пізнавальна, мисле творча, номінативна, культурологічна, естетична, експресивна, ідентифікаційна, етична.

Стилі сучасної української літературної мови. Особливості стилів та підстилі. Офіційно-діловий та науковий стилі у діловому мовленні: призначення, мовні особливості (лексичний, граматичний структурний рівень).

Студенти повинні

знати:

- важливість вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням);

- нормативні документи, що регламентують державність української мови;

- функції мови;

- особливості офіційно-ділового та наукового стилів; сфери вживання підстилів;

уміти:

- визначати стилі різних текстів;

- правильно використовувати мовні засоби залежно від ситуації спілкування;

- користуватися державною мовою в усіх сферах життя.

Розділ 1. Культура фахового мовлення

ТЕМА 1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Стилі і типи мовлення

МЕТА: - ознайомити студентів із предметом та завданнями курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням);

- визначити особливості стилів і жанрів сучасної української літературної мови;

- формувати уміння навички визначати стиль текстів;

- виховувати культуру усного професійного мовлення та повагу до державної мови.

Обладнання:

Тип заняття: лекція

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Повідомлення теми та мети заняття

1. Предмет і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

2. Нормативні документи про державний статус української мови.

3. Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини.

4. Стилі сучасної української літературної мови.

5. Особливості лексики та синтаксичної організації науково та офіційно-ділового стилів.

ІІ. Сприйняття нового матеріалу

1. Ознайомлення студентів з літературою до курсу

- Глущик С.В. Сучасні ділові папери. – К. «А.С.К.», 2003

- Зубков М. Сучасна українська ділова мова.- Харків «Торсінг», 2004

- Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів.- К «Амріта», 2004

- Жайворонок В.В. Українська мова в професійній діяльності: Навч.посіб, 2006. – 431с.

- Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. - К.: Каравела, 2006. – 352с.

- Мацько Л.І., Кравець Л.В. культура української фахової мови: навч. посіб.- К.:ВЦ «Академія», 2007.- 360с.

- Українська мова за професійним спрямуванням:Практикум: нач. посіб./ Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.руденко.- К.:ВЦ «Академія», 2009.- 272с.

- Чорненький Я.Я. Українська мова (за професійним спрямуванням). Ділова українська мова / теорія. Практика. Самостійна робота: навч. посібник.- К., 2004.-304с.

1. Предмет і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

У зв’язку з прийняттям Закону про державну мову виникла нагальна

потреба вивчення української мови (за професійним спрямуванням).

Ширшає коло тих, хто пише, читає, розмовляє українською мовою як

рідною. Писемне спілкування в державному, суспільному, політичному житті, в ділових відносинах переходить на українську мову.

Культура особистості дедалі більше пов’язується з досконалим

опануванням української літературної мови, оволодінням й стильовими тонкощами, умінням щоденно послуговуватись ними. Адже часто недосконале володіння українською мовою спричиняє появу чималої кількості типових помилок, хибних висловів, що знижує рівень культури мовлення.

Предметом вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним

спрямуванням)» є:

- мова фахової галузі;

- практичний аспект сучасної української літературної мови;

- офіційно-діловий стиль і засоби ділового мовлення;

- правила мовного оформлення особистих та службових документів;

- наукові принципи орфографії, орфоепії, пунктуації.

Мета курсу:

- ознайомити студентів з нормами сучасної української мови у професійному спілкуванні;

- ознайомитись з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів;

- збагачувати словник термінологічною, фаховою лексикою;

- навчити студентів добре орієнтуватися у словниковому складі української літературної мови, свідомо ставитися до слова, враховуючи стилістичну доцільність слововживання й лексичну сполучуваність;

- навчити студентів працювати зі словниками різних типів;

- формувати практичні навички правильного використання мовних засобів різних рівнів щодо офіційно-ділового стилю, сфери і мети висловлювання;

- дати студентам основні відомості щодо перекладу фахової термінології з російської мови на українську й навпаки;

- розвивати комунікативні здібності;

- підвищити загальномовний рівень майбутніх фахівців.

У результаті засвоєння курсу студенти повинні:

- знати мовні обов’язки громадянина;

- чітко визначати і користуватися двома формами ділового мовлення: усною й писемною, знати їх особливості та мовні засоби, які забезпечують їх реалізацію;

- уміти добирати відповідні терміни з фаху для оформлення документації й логічно й послідовно давати стислу інформацію з того чи іншого питання;

- правильно вживати пасивні конструкції, що характерні для ділового стилю, вміти поєднувати числівники з іменниками, знати правила відмінювання і написання прізвищ, що становлять певні труднощі;

- дотримуватися норм сучасної літературної мови;

- знати основні правила оформлення найважливіших документів та принципи їх класифікації;

- вміти логічно формувати думки як в усному, так і в писемному мовленні, дотримуватися послідовності викладу.

2. Нормативні документи про державний статус української мови

Державна мова – це «закріплена традицією або законодавством мова. Вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики» (Українська мова 6Енциклопедія.- К.: Укр.енцикл.,2000.- С.126)

Термін «державна мова» з’явився у часи виникнення національних держав. Звичайно, в одно національних державах немає необхідності конституційного закріплення державної мови. В багатонаціональних країнах статус державної закріплюється за мовою більшості населення.

Українська мова мала статус, близький до державного, вже у XIV – першій половині XVI століття, оскільки функціонувала в законодавстві, судочинстві, канцеляріях, державному і приватному листуванні.

В Україні державною є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя; сприяє розвитку української нації, її традицій і культури. Це гарантує Конституція України

1989 року було прийнято Закон УРСР «Про мови в Українській РСР»:

Українська мова є одним із вирішальних чинників національної самобутності українського народу.

Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної самобутності.

СТ.10 Конституції України

Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом

МОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

1.Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, право на існування.

2.Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок.

3. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.

4. Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.

5.Розмовляй у сім’ї мовою своєї нації.

6.Допомагай кожному, хто хоче вивчати українську мову.

7. Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. «Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити все життя» (Вольтер)

8.Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.

9. Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставились до твоєї рідної мови.

10. Вивчай інші мови. Це дасть можливість не тільки оволодіти скарбницями духовності інших народів, але й об’єктивніше оцінити свою мову, її сильні і слабкі сторони.

3.Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини

Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь.

Національна мова – важлива ознака визначення народу, його самобутності, засіб єднання поколінь та формування національної свідомості. В ній виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність.

Мова лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту, вона є «найдосконалішим, незамінним засобом етнічної (національної) єдності, «найголовнішим і найміцнішим цементом, що об’єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю» (І.Огієнко) У ній виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність. Мова – найважливіша ознака нації і засіб репрезентації її у світі.

Становлення народу тісно пов’язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожен момент її свідомості супроводжується мовою.

МОВА – найважливіший засіб людського спілкування, обміну думками,

пізнання світу і передачі досвіду з покоління в покоління

Мова безпосередньо пов’язана з мисленням. Не може бути мислення

без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер – не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві.

За допомогою мовлення люди пізнають світ, об’єктивні закони

природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливе лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейських мов. Вона є національною мовою українського народу.

За функціональним призначенням – це мова державного законодавства, освіти. Науки, мистецтва, засобів масової інформації, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній та культурній сферах.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової та культурної діяльності. Усна форма використовується у безпосередньому спілкуванні людей, побутовій і виробничій сферах суспільства.

Щоб осягнути роль мови в суспільстві, варто розглянути її функції, важливі для суспільства взагалі і окремо кожного носія мови.

Функції мови:

1. КОМУНІКАТИВНА

Мова є засобом спілкування і порозуміння між людьми.

Це одна з найголовніших соціально-практичних функцій мови. Вона є важливою для кожної людини, для існування суспільства і для життя самої мови.

Досліджуючи закони спілкування, психологи визначили, що контакти людини зі світом вкладаються у сім кіл спілкування, перше з яких – це сім’я, де вона народилася,а найширше, сьоме, - спілкування зі світом У кожному з цих кіл людина формує свою мовну поведінку. Професійне спілкування – одна з важливих ланок цього ланцюга.

Мова – засіб обміну інформацією у всіх суспільно важливих сферах комунікації: політиці, науці, у галузі культури, освіти, діловій сфері.

2. ПІЗНАВАЛЬНА

Мова – засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду.

Пізнавальна функція полягає не лише в сприйнятті і накопиченні досвіду суспільства. Вона безпосередньо пов’язана з функцією мислення, формування та існування думки.

3. МИСЛЕТВОРЧА

Мова – засіб людського мислення: творення, оформлення і вираження думки.

Мислити – означає оперувати мовним матеріалом, словами, реченнями. Мислення – це внутрішнє мовлення.

Клжний елемент діяльності зумовлюється думкою і ї носієм – мовою.

Мислення є конкретне (образно-чуттєве) або абстрактне (понятійне).

Понятійне мислення - це оперування поняттями, що позначені певними словами і які без цих слів перестали існувати.

До того ж у процесі мислення ці поняття зіставляються, протиставляються, поєднуються, заперечуються, порівнюються за допомогою спеціальних мовних засобів.

Мислить же людина тією мовою, яку знає краще – рідною.

4. НОМІНАТИВНА

Мова є засоом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усього навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей.

Адже усе пізнане людиною одержує від неї свою назву й тільки так існує у свідомості. Цей процес називається лінгвізацією – «оновленням світу».

Попри однаковість реалій, кожна нація бачить світ по-різному. Українська мова – це самобутня мовна картина світу української нації.

Наприклад: українське слово шанувальник має зв'язок зі словами шанувати, пошана, а російське поклонник – зі словами поклоняться, поклонение.

5. КУЛЬТУРОЛОГІЧНА

Мова – носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу – творця мови.

Оволодіваючи мовою, людина опановує і культуру народу. Мова – «генофонд культури» (О.Гончар), «жива схованка людського духу» (Панас Мирний). Вона дає змогу сягнути культурних скарбів минулих століть.

Українська мова – це ключ до багатої української культури.

5. ЕСТЕТИЧНА
Мова – засіб творення позитивних емоцій, краси.

Існування мови у фольклорі, красному письменстві, театрі, пісні дає підстави стверджувати, що вона (мова) є основою культури. Тому виховання відчуття краси мови – основа естетичного виховання.

6. ЕКСПЕРСИВНА

Мова є засобом вираження внутрішнього світу людини.

Мову вживають не лише для повідомлення, а й для вияву своїх переживань, почуттів, емоцій.

Вся система мовних засобів, що висловлюють світ емоцій, віддзеркалює неповторність світобачення і світовідчуття української нації, особливості морально-етичних принципів і релігійних настанов.

7. ІДЕНТИФІКАЦІЙНА

Мова є засобом ототожнення в межах певної спільноти. Вона єднає між собою представників певної нації у часі і просторі. Завдяки мові ми ототожнюємо себе українцями, відчуваємо свою спільність з тими, хто далеко від нас, із тим, хто жив до націю.

Ця функція пов’язана з набуттям національної гідності.

Мова – засіб дотримання норм поведінки, моральних правил.

Досягається це існуванням сукупності мовленнєвих етикетних формул та настанов щодо їх використання. Ввічливість, чемність, тактовність, шанобливість, стриманість – визначальні ознаки українського мовленнєвого етикету.

Це перелік основних функцій мови.

Але функції мови можна розглядати з іншого боку:

Слово прищеплює моральні приписи, виховує національно-свідомого громадянина, естетичне світовідчуття.

2. Магічно-містична

Йдеться про гіпнотичну силу слова. Ця сила слова своєю дією може впливати на душевний і фізичний стан, поведінку людини. Ї використовували в давнину в замовляннях, які мали практичну функцію (колядки, щедрівки, примовляння).

Магія слова виявляється і в тому, що воно здатне викликати уявлення, образи предметів, істот, які не існують взагалі.

3. Філософсько-світоглядна

Мова прив’язує етнос до його природного оточення, ландшафту, який становить неорганічне тло народу.

Дата добавления: 2014-10-31