Експресивно забарвлений 2 страница

5. Джерела походження фразеологізмів.

Зміст заняття

Термін. Професіоналізм. Професійний жаргон.. Фразеологізм.

Правила вживання термінів: стандартність, однозначність.

Творення професіоналізмів. Сфера вживання.

Фразеологічні одиниці. Класифікація фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення. Типові фразеологізми офіційно-ділового стилю: книжні фразеологічні одиниці; термінологічні назви предметів, понять; номенклатурні найменування; складені термінологізовані назви.

Фразеологізми у назвах ділових паперів.

Студенти повинні

знати:

- особливості мови своєї професії;

- правила вживання термінів;

- особливості вживання фразеологізмів у ОДС;

- джерела поповнення лексики професійної мови;

уміти:

- володіти літературною професійною мовою;

- користуватися термінологічними словниками та словниками іншомовних слів;

- правильно використовувати терміни свого фаху.

Термін,-а –

3) слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо;

4) слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху.

Професіоналізм, -у - слово або зворот, властиві мовленню людей певної професії.

Професійний жаргон, -у – слово якоїсь соціальної чи професійної гурпи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі; сленг.

Фразеологізм, -у – усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів.

Професійна лексика і терміни (тема 3.2.)

Більшість слів сучасної української літературної мови є загальновживаними. Ними користуються у всіх сферах життя і діяльності. Значно менше слів вузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних галузях науки, культури тощо.

Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професійними.

Професійні слова (або професіоналізми) – це назви понять певної галузі виробництва, роду занять. За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу.

Значна частина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники термінів.

Як утворюються професіоналізми?

По-перше, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у специфічному значенні, наприклад: вікно у мовленні викладачів – не заповнений між лекціями час.

По-друге, шляхом усічення основ слів на зразок кібер (кібернетик), фіз-мат (фізико-математичний факультет).

По-третє, через зміни в наголошенні слів (к о мпас-комп а с, р а порт-рап о рт).

По-четверте,звичайна потреба професіоналізмів визначити деталі виробничого процесі чи виробу приводить до появи фахових назв. Наприклад: частини глечика – дно - нижня частина виробу; утір – лінія, що окреслює дно, пук – середня опукла частина виробу, а також вінця, пелюстка, плечі, карнизик.

Де ж вживаються професіоналізми? Найчастіше в усному неофіційному мовленні людей певної професії. У писемному мовленні професіоналізми вживаються в науково-технічних професійних виданнях, призначених для фахівців (журналах, буклетах).

Найбільше інформації професіоналізми несуть тоді, коли ними користуються фахівці.

У практиці ділового спілкування треба бути обережнішими щодо їх уживання в ділових паперах. Документ може перетворитися з офіційного в неофіційний або викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.

Окрім професіоналізмів, існує ще група вузько вживаних слів – це терміни. Термінами послуговуються науковий та діловий стилі.

Кожна вузька галузь має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, історичні тощо. Група таких слів-термінів утворює термінологію певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію.

Правила вживання термінів

4. Термін мусить бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише в

тій формі, що зафіксована у словнику (напр.. д іловодство, а не діловедення, автобіографія, а не життєпис)

5. Термін має вживатися з одним значенням, теж зафіксованим у словнику.

6. Якщо термін є багатозначним, то висловлювання слід будувати так, щоб було зрозуміло, яке значення терміна маємо на увазі.

Наприклад: справа – особова справа, судова справа.

Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні.

Фразеологія - розділ мовознавства, у якому вивчають лексично неподільні поєднання слів; сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.

Одиницю фразеологічної системи називають фразеологізмом і визначають як лексико-граматичну єдність двох і більше окремо оформлених компонентів, впорядкованих за принципом словосполучення чи речення. Він має цілісне значення, тому відтворюється в мові за традицією

Основними ознаками фразеологізмів є:

- відтворюється як готова значеннєва одиниця;

- має стійку структуру;

- значення фразеологізму єдине, узагальнене й експресивне;

- характеризується стійкістю граматичної форми й сталим порядком слів;

- слова у складі фразеологізму часто мають переносне значення.

Класифікація фразеологізмів (за В.Виноградовим):

а) фразеологічні зрощення – стійкі сполучення слів, значення яких не виводиться зі значень компонентів: точити ляси, терпець увірвався

б) фразеологічні єдності – цілісні сполучення слів, у яких значення частково мотивується значеннями окремих слів: мілко плавати, товкти воду у ступі

в) фразеологічні сполучення – стійкі мовні звороти, у яких кожний компонент має власне значення: брати близько до серця, насупити брови

До фразеологізмів також належать такі сталі словосполучення, як прислів’я, приказки, крилаті вислови.

Фразеологія ділової мови – це сукупність стійких, цілісних за складом і лексичним значенням словосполучень, наприклад: питома вага, нагальна потреба, на повну потужність, громадська думка.

В офіційно-діловому мовленні вживають переважно книжні фразеологізми. Насамперед це без о бразні фразеологізовані словосполучення – звороти, що містять слова з обмеженою сполучуваністю: завдавати шкоди, потребувати допомоги, втілювати в життя, привертати увагу.

Іноді в діловому спілкуванні трапляються фразеологічні єдності – образні словосполучення, зміст яких певною мірою мотивований лексичним значенням слів, наприклад: зелена вулиця (вільно); відкривати Америку (давно відоме подавати як нове).

У діловому мовленні майже не вживають фразеологічні зрощення (ідіоми) – стійкі образні словосполучення, значення яких не можна встановити з лексем, що є компонентами звороту: бити байдики (ледарювати), пекти раків (червоніти), глека розбити (посваритися).

До типових фразеологізмів, які вживають в офіційно-діловому стилі мови, належать:

- власне книжні фразеологічні одиниці (водити в оману, дамоклів

меч, відволікати увагу);

- термінологічні назви предметів, явищ, понять (атмосферний тиск,

кишені пам’яті, автоматична телефонна станція, ланцюгова реакція, земна вісь)

- номенклатурні найменування (білий гриб, антонівські яблука,

міністерство закордонних справ, старший науковий співробітник, військовий аташе);

- складені термінологізовані назви (суспільно-політична термінологія: країни, що розвиваються, Соціалістична партія України, Європейське Економічне Співтовариство).

Ділове мовлення виробило власну фразеологію. Передусім це різноманітні назви ділових паперів: Почесна грамота, пояснювальна записка, витяг з трудової книжки, безперервний стаж, авторське право ….

Ділове мовлення багате на стійкі дієслівні сполучення, наприклад: порушувати питання, надавати відпустку, приймати на посаду, доводити до відома.

Наведені канцеляризми як стандартизовані мовленнєві одиниці виконують різні функції – номінативну, інформативну.

Завдання 4. Поясніть, чим відрізняються професіоналізми від термінів?

· Які з них – конкретні, які – абстрактні?

· Терміни чи професіоналізми не мають наукового визначення; не становлять цілісної системи?

· Терміни чи професіоналізми позбавлені емоційно-експресивного забарвлення?

· Терміни чи професіоналізми безпосередньо пов’язані зі сферою певної професії?

Завдання 8. Серед стійких словосполучень, що подані нижче, є термінологічні, офіційно-ділові, фразеологічні. Розподіліть їх відповідно до класифікації.

Поточний рахунок, доводити до відома, пропускати повз вуха, брати участь. Точити ляси, орендна плата, додана вартість, узяти верх, вжити термінових заходів, штрафні санкції, дебіторська заборгованість, згідно з графіком, пекти раки, наріжний камінь, піймати облизня, мати на меті, розрахунковий рахунок, трудові спори, довготерміновий кредит, Содом і Гоморра, внести пропозицію, мати авторитет.

Завдання 6. Поясніть значення професійних жаргонів, дібравши синоніми.

«Липовий звіт» - ………………….

«заморозити рахунки»-…………………

«Тверді ціни» - …………………………..

«Ліпити справу» - …………………………

ТЕМА 3.3. ТИПИ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ (відповідно до фаху)

МЕТА: - ознайомити студентів з типами словників, що використовуються у професійний діяльності;

- формувати уміння й навички правильного вживання термінів довго фаху;

- формувати уміння й навички правильного правопису слів-термінів та слів іншомовного походження;

- розвивати уміння працювати з термінологічним словником

- виховувати культуру ділового мовлення

Обладнання: схема «Класифікаційна схема термінологічних словників», різновиди термінологічних словників.

1. Лексикографія. Термінологічний словник.

2. Різновиди термінологічних словників.

3. Вироблення умінь користуватись термінологічними словниками.

Зміст заняття:

Запропонована тема виноситься на самостійне опрацювання. Передбачено роботу зі словниками у бібліотеці. Для цього студентам пропонується ознайомитись із «Класифікаційною схемою термінологічних словників» і виконати ряд завдань.

Студенти повинні

знати:

- правила вживання термінів свого фаху;

- правила слів-термінів та слів іншомовного походження;

- різновиди термінологічних словників; уміти знаходити потрібну інформацію

уміти:

- працювати з термінологічними словниками різних видів;

- доречно використовувати терміни свого фаху

ТЕМА: ТИПИ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ (відповідно до фаху)

МЕТА: - ознайомити студентів з типами словників, що використовуються у професійний діяльності;

- формувати уміння й навички правильного вживання термінів довго фаху;

- формувати уміння й навички правильного правопису слів-термінів та слів іншомовного походження;

- розвивати уміння працювати з термінологічним словником

- виховувати культуру ділового мовлення

Обладнання:

ХІД ЗАНЯТТЯ

ІІІ. Сприйняття нового матеріалу

Лексикографія – галузь мовознавства, яка займається теорією і практикою укладання словників, що є довідковим зібранням слів (у форму книги або комп’ютерному варіант0 та інших мовних одиниць з інформацією про їхнє значення, вживання, будову, походження чи з перекладом їх на іншу мову або про поняття та предмети, що ними позначаються.

Залежно від завдань словника їх поділяють на лінгвістичні та енциклопедичні.

Термінологічний словник – один із різновидів лінгвістичного словника, у якому подано термінологію галузі (чи кількох) галузей знань.

Питанням класифікації термінологічних словників посвячено низку праць В.Н.Сергєєва, Ю.В.Козлова,О.С.Герда, З.І.Комарової, М.В.Комової, С.В.Гриньова.

Класифікація термінологічних словників тісно пов’язана з їхніми структурними особливостями та функціями. Відповідно до цього визначаємо сім специфічних ознак термінологічних словників.

(Див. схему Класифікація термінологічних словників)

1. У термінологічній роботі перш за все визначають тематичний обсяг термінологічної лексики, яка становитиме реєстр словника. У зв’язку з цим виділяють декілька типів термінологічних словників: поліфункціональний, багатогалузевий, галузевий, вузькогалузевий.

Поліфункціональні термінологічні словники охоплюють термінологію всіх провідних галузей знань, загальнонаукову термінологію. (Наприклад: «Російсько-український словник наукової термінології», 2004)

Багатогалузеві словники містять термінологію декількох суміжних галузей (Наприклад: Тараненко О.О., Бріцин В.М. Російсько-український словник для ділових людей (1996) містить термінологію ділової, суспільно-політичної, фінансово-економічної, комерційної, виробничої та деяких інших галузей суспільної діяльності).

Класифікаційна схема термінологічних словників

1. Тематичний обсяг

поліфункціональні багатогалузеві галузеві вузькогалузеві

словники словники словники словники

2. Спосіб семантизації і призначення словника

тлумачні перекладні навчальні тлумачно-перекладні

словники словники словники словники

енциклопедичні інформаційні

словники словники

довідники енциклопедії класифікатори рубрикатори

енциклопедичні ілюстративні дескрипторні частотні

словники словники словники словники

3.Функція словника

інвентаризаційні нормативні

словники словники

4. Аспектна орієнтація

словники словники словники фразеологічні

термінів номенклатурних терміноелементів словники

одиниць

словники орфографічні

нових словники

термінів

повні словники короткі словники словники-мінімуми

6. Порядок розміщення лексичного матеріалу

формальний тематичний

алфавітні алфавітно-гніздові тематично-алфавітні ідеографічні

7. Носій інформації

електронні словники паперові словники

Найчисельнішими є галузеві, які представляють термінологію однієї галузі, та вузькогалузеві словники, які репрезентують окремі галузеві підсистеми, термінологію певної навчальної дисципліни (________________)

2. Залежно від способу семантизації термінів та призначення термінологічні словники поділяються на тлумачні, перекладні, тлумачно-перекладні, навчальні, енциклопедичні (енциклопедії, енциклопедичні словники довідники, ілюстративні словники) інформаційні (рубрикатори, класифікатори, дескрипторні, частотні словники).

Тлумачний словник - одномовний словник, у якому подається пояснення значення терміна, його граматичні та стилістичні особливості, синоніми та антоніми тощо. Саме цей тип спеціального словника містить найповнішу інформацію про термін, «що дозволяє використовувати його як основу для розроблення інших типів словників» (____ПРИКЛАДИ___)

У перекладному словнику до реєстрових слів однієї мови даються відповідники іншими мовами, відповідно він може бути дво- або багатомовним. Такий словник розрахований в першу чергу на перекладачів та тих, хто вивчає іноземні мови. (НАПРИКЛАД Російсько-український словник музичних термінів?)

На особливу увагу заслуговує тлумачно-перекладний тип термінологічного словника.

Навчальні словники (одномовні та багатомовні) перш за все розраховані на викладачів і студентів, оскільки можуть бути використані ними як навчальні посібники. Вони місять найбільш уживані та розповсюджені терміни з певної галузі знань, характеризуються наявністю при кожному слові мінімально необхідної лексикографічної інформації, поділом лексики на продуктивну та рецептивну, наявністю методичних вказівок щодо оволодіння матеріалу, аналізу термінів (Наприклад…)

Енциклопедичні словники подають стислу характеристику подій, явищ, предметів, абстрактних понять, персонали. Їх реєстр становлять в основному іменники та іменникові словосполучення. Залежно від інформації, яка подається у словнику, та призначення виділяють: енциклопедії («Українська мова. Енциклопедія», «Енциклопедія українознавства» (гол.ред В.Куйбович), енциклопедичні словники, довідники, ілюстративні словники («Ілюстрований словник народної гончарської термінології лівобережної України» О.М.Пошивайло)

До інформаційного типу спеціальних слоників належать класифікатори, рубрика тори, дескрипторні, частотні словники, орієнтовані на виконання завдань інформаційного пошуку в різних автоматизованих системах. Саме тому їхній реєстр містить не лише терміни, але й номенклатурні одиниці, термінологічні словосполучення, необхідні для пошуку інформації.

3. за диференційною ознакою «Функція словника» термінологічні словники поділяються на інвентаризаційні, метою яких є максимальне відображення лексики певної галузі знань, та нормативні, метою яких є встановлення норм терміновживання.

Інвентаризаційні словники укладаються на етапі формування, швидкого розвитку або корінних змін термінології конкретної науки, особливістю якого є наявність великої кількості синонімів, багатозначне використання термінів, неусталеність значень термінів. Такими є словники кінця ХІХ – початку ХХ ст.., оскільки на цьому етапі розвитку української термінології основним завданням було інвентаризувати весь термінологічний матеріал для подальшого впорядкування.

Нормативний словник, з одного боку, є свідченням наявності сформованої системи понять та стабільності значення терміна. З іншого боку, нормативний словник покликаний допомагати у вивченні терміносистем української та інших мов (якщо він перекладний), сприяти розвиткові української літературної мови, становленню, нормалізації та впорядкуванню національної термінології, правильному вживанню термінів і номенклатурних одиниць у писемній та усній мові. Більшість сучасних термінологічних словників є нормативними.

4. Важливим фактором, який визначає характер словника, є аспект описання лексики, який ґрунтується на рівнях мови і визначає аспектну орієнтацію словника, яка може бути орфографічною (орфографічний словниктермінів), словотвірною (словник терміноелементів ) синтаксичною (фразеологічний словник – «Фразеологія ділової мови»» В. Підмогильного, Є.Плужника, 1927), семантичною(словник термінів, словник номенклатурних одиниць). Оскільки мова реагує на найменші зміни в нашому житті, а особливо і науці, її лексичний склад постійно поповнюється новими термінами, які відображаються у словникахнових термінів.

5. У загальній лексикографії виділяють повні (понад 100 тис. слів,), середні (понад 40тис. слів), короткі (понад 10 тис.слів) словники та словники-мінімуми.

6. Для ефективного розв’язання завдань словника необхідно визначити найбільш ефективний порядок розміщення лексичного матеріал, який може бути формальним або тематичним. При формальному розміщенні лексем словники можуть бути алфавітні - прямі, зворотні; алфавітно-гніздові, в яких у загальному алфавітному реєстрі всі або певні частина однокореневих слів подаються в одній гніздовій статті, завдяки чому висвітлюються їхні семантичні та словотворчі зв’язки.

За тематичним принципом словники поділяються на ідеографічні (або тематичні) і тематично-алфавітні. Ідеографічний словник – це словник з розміщенням матеріалу за семантичними полями від родових до видових. В тематично-алфавітних словниках використовується комбінований спосіб подання лексики в основному покажчику з використанням елементів формального розміщення. Сюди належать словники, реєстр яких укладено за тематичними розділами, всередині яких використовується алфавітний або гніздовий спосіб розміщення лексики.

7. Комп’ютеризація нашого життя передбачає наявність не лише традиційних паперових словників, але й електронних. Які є зручними в користування, зберіганні. Вони також мають ряд переваг у плані доопрацювання (внесення нових термінів) та перевидання.

Словники і словникові видання

Для того, щоб засвоїти норми української літературної мови, оволодіти українською лексикою, вміти користуватися стилістичним багатством мови, потрібно систематично читати найрізноманітнішу літературу. Крім цього, необхідно звертатися до словників, які дають певну інформацію щодо особливостей та правил використання мовних засобів. Словники відіграють величезну роль у піднесенні культури мови, адже вони радять мовцеві, як правильно, як краще висловити свою думку.

Теорія і практика укладання словників називається лексикографією.

Розрізняють словники:

понятійно-довідкового характеру власне мовні

(енциклопедичні словники) (лінгвістичні словники)

Енциклопедичний словник містить найважливіші відомості про ту чи іншу галузь людських знань, про найважливіші події, явища, про найвідоміших осіб. У такому словнику розкриваються не значення й особливості вживання слів, а поняття. Тому до енциклопедичного словника, як правило, входять іменники. Енциклопедичні словники можуть містити ілюстрації, карти, схеми, таблиці.

(Завдання: порівняти тлумачення слова преамбула, подане в енциклопедичному та лінгвістичному словниках)

Енциклопедичний словник

Преамбула ( від лат. Praeambulus - той, що передує) – вступна частина законодавчого акта, декларації, договору та інших важливих актів, у якій викладено обставини та мотиви, що були приводом для видання чи кладення даного акта, його цілі і завдання.

Словник української мови

Преамбула, и, ж. 1. Вступна частина якого–небудь важливого документа – законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини та підстави його проголошення, укладення

2. жарт. Вступ до чого-небудь. Куди там! Старий тільки договорював преамбулу. Він аж тремтів, знайшовши вдячного слухача.

Серед філологічних (лінгвістичних) словників виділяють словники дво- та багатомовні (перекладні) і словники одномовні.

До одномовних словників належать:

- тлумачні;

- іншомовних слів;

- орфоепічні;

- міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні, омонімічні, патронімічні);

- фразеологічні

- термінологічні;

- словники мовних труднощів.

Тлумачні словники мають на меті роз’яснити значення і показати використання слів сучасної української мови. Найвищим досягненням української лексикографії вважається одинадцятитомний «Словник української мови» (1971-1980) Він містить близько 135 тисяч слів.

Статті цього словника містять докладну інформацію про значення. Граматичні характеристики, стилістичне забарвлення слів, а також приклади використання слів у літературній мові.

Наприклад:

Похватом, присл ., розм. Поспішно, квапливо. Вона похватом намагалась перевести розмову на іншу тему.

Прикуплений, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикупити. Прикуплена земля давала йому право стати поруч з родом.

У 2001 році побачив світ однотомний «Великий тлумачний словник сучасної української мови», який містить близько 170 тис. слів і словосполучень. У ньому, крім загальновживаної лексики, подані терміни сучасної науки і техніки, слова, що позначають явища і реалії виробничого, культурного і побутового життя українського народу, а також архаїзми, діалектизми, жаргонні слова. Словник фіксує слова, як поповнили українську лексику в останнє десятиліття.

У словникових статтях розкривається значення слів, дається їхня граматична та стилістична характеристика.

Наприклад:

Діловитий, -а, -е. Працьовитий і знаючий. // Зайнятий справами; заклопотаний// Який виражає зайнятість, заклопотаність.

Діловито, прися. До Діловитий.* У порівн..

Діловодство, -а, с. Ведення справ канцелярії.

Ділок, -лка, ч., зневажл. Той, хто спритно веде справи, перев. комерційні, вдаючись до будь-яких засобів для досягнення мети.

Словники іншомовних слів

Характеризують слова запозичені українською мовою з інших мов. У них звичайно дається етимологічна довідка (пояснення походження іншомовного слова) та визначення.

Наприклад:

Форс-мажор (від фр.forse majeure – непереборна перешкода, обставина) – надзвичайні обставини, які примушують діяти інакше, ніж передбачалося.

До орфографічних словників вносяться найпоширеніші слова, які можуть становити труднощі при написанні. Всі слова подаються в певних початкових формах. Словник містить також додаткові форми, наприклад форму родового, давального, орудного відмінка однини іменників, форми минулого часу дієслова тощо.

експрес-звіт, -у

експресивно-емоційно-оцінний

експресіонізм, -у

експрес-лабораторія, -ї, ор. –єю

експрес-обстеження, р. мн. – ень

Орфоепічні словники наводять відомості про наголошування слів і їхню правильну вимову, тобто характеризують звуки та їх зміни у певних фонетичних умовах.

Купання [ ан’:а ]

Словники синонімів фіксують синоніми, тобто слова тотожні або близькі зазначенням. У таких словниках наводяться значення слів, що утворюють синонімічний ряд, фіксуються особливості їх сполучення, стилістичне забарвлення, сфера вживання, даються приклади вживання кожного із синонімів у текстах.

Наприклад:

Лікар (особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих), медик, доктор розм., ескулап жарт., заст.., цілитель книж. уроч. коновал зневажл. (поганий лікар)

У словнику паронімів дається тлумачення паронімів, тобто слів, що мають подібне звучання, але розрізняються за значенням. У словниковій статті подаються також слова, з якими сполучається кожний із паронімів, наводяться приклади вживання паронімів у текстах.

Словники антонімів розкривають значення антонімів – слів із протилежним значенням. Стаття словника має такий вигляд:

Корисно – шкідливо

Сприяючи добрим наслідкам Завдаючи шкоди, збитків

У словниках - довідниках правильного слововживання розглядаються складні випадки написання і наголошування слів, лексичної й синтаксичної сполучуваності, розмежування паронімів і синонімів, особливості вибору граматичних форм. До таких словників належить, наприклад, «Словник -довідник з культури української мови» (Львів, 1996)

Дата добавления: 2014-10-31