Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

План Беверіджа




За завданням британського уряду в 1942 р. була створена міжміністерська комісія для підготовки заходів щодо покращання соціального забезпечення у Великобританії. Цю комісію очолив лорд Беверідж, відомий по чисельним публікаціям з соціальних питань та як розробник системи соціального страхування на випадок безробіття в Англії в 1908 та 1915 рр.

Доповідь, що була підписана лише самим Беверіджем, як головою комісії, являє собою не якийсь там теоретичний трактат, а зібрання прагматичних життєвих рекомендацій, що побудовані на констатації соціальних реалій, метою яких стало подолання післявоєнної злиденності.

Доповідь Беверіджа була звітом Комітету з соціального страхування і споріднених послуг, який був опублікований1942 р. У ньому рекомендувалось запровадити систему соціального забезпечення на основі внесків, щоб вдосконалити існуючу систему шляхом надання захисту на випадок захворювання, безробіття і старості всім громадянам. Хоча з приводу цього виникали суперечки, ця нова система мала б включати допомогу сім'ям, вагітним жінкам, а також вдовам. Сплачення внесків мало бути побудоване на принципах страхування, в якому беруть участь працівник, працедавець і держава, як було й раніше, але нова система стала універсальною, а отже – ризик на себе приймала вся нація. Для захисту утриманців і вдів в схему назавжди були введені поняття чоловіка-годувальника і його відповідальності за сім'ю, що створило юридичні ускладнення у наш час, коли робляться спроби збалансувати інтереси чоловіків і жінок. Інакше кажучи, ми все ще маємо можливість оцінити британську систему соціального забезпечення за тим обсягом, за яким вона узгоджується з моделлю, запропонованою Беверіджем в 1942 р.

Значний вплив на доповідь Беверіджа справили ідеї Кейнса про те, що динаміка суспільного виробництва й зайнятості визначаються факторами платоспроможного попиту, а отже, перерозподіл прибутків в інтересах соціальних груп, що отримують нижчі прибутки, здатне підвищити грошовий попит масових покупців.

Беверідж запропонував зобов'язати всіх громадян працездатного віку щотижнево сплачувати внесок у систему національного страхування, яка видаватиме фінансову допомогу в разі хвороби, втрати роботи, виходу на пенсію та втрати годувальника.

Крім того, лорд Беверідж запропонував створити Національну службу охорони здоров'я (NHS – National Health Service) – державний орган, який забезпечує всім громадянам безкоштовні медичні послуги. NHS користується такою популярністю серед британців, що колишній канцлер казначейства Найджел Лоусон назвав її «національною релігією». Навіть М. Тетчер, проводячи приватизацію багатьох галузей економіки, не наважилась здійснювати значні зміни в галузі охорони здоров'я. Вся діяльність NHS фінансується повністю з податків.

Ще однією пропозицією Беверіджа була видача грошей молодим батькам за народження дитини. Завдяки цьому післявоєнна демографічна криза в Британії швидко була подолана, натомість почався «бебі-бум».

На думку лорда Беверіджа, заклади системи соціального забезпечення в своїй роботі повинні керуватися трьома провідними принципами:

n робити свою справу без огляду на позицію зацікавлених угрупувань, які вважають, що перегляду підпадають їх переваги та привілеї;

n впровадження соціального страхування повинно здійснюватись у нерозривному зв'язку із загальним соціальним прогресом суспільства (злидні є однією з 5 бід, які необхідно подолати у ході реформування, - поряд з захворюваннями, темнотою (невіглаством), скнарістю та марнотратством);

n необхідно організувати діалог та співпрацю між індивідуумами і державою, інакше кажучи між соціальними партнерами.

Лорд Беверідж виправдовував більш активне втручання держави у соціальне життя, якщо таке втручання не буде посяганням на особисту ініціативу: «Створюючи систему соціального страхування, держава не повинна придушувати дух підприємництва та ініціативи у значенні особистої відповідальності; запроваджуючи національний прожитковий мінімум, держава повинна стимулювати особисті устремління кожного індивідууму добиватись для себе і своєї сім'ї більшого доходу, ніж цей мінімум».

Стосовно всього кола соціальних реформ Беверідж відзначав, що неможливо гарантувати забезпечення населенню, якщо сплачується допомога лише тим людям, які потерпають від нужди. Забезпечення повної зайнятості – ось що, за Беверіджом, є головним: справжнє забезпечення випливає із права на працю. Тут Беверідж був першим серед тих, хто це визнав.

Підтримання повної зайнятості відіграло б істотну роль у здатності системи соціального страхування працювати належним чином. Національна служба охорони здоров'я мала б перебрати на себе функцію забезпечення медичної допомоги в старій страховій системі і стати ефективною опорою нової.

Беверідж доводив, що потрібні інші соціальні заходи, на які спиралася б його страхова схема. Допомога за принципом «останньої надії» могла б стати необхідною складовою частиною універсальної схеми «сімейної допомоги». Система допомоги на основі перевірки матеріального стану стала б необхідною у вигляді «соціальної допомоги» для осіб, чиї потреби недостатньо покриваються діючою схемою соціального страхування.

Система страхування Беверіджа була широко застосована в законодавстві Великобританії та деяких інших країнах. Допомога сім'ям була запроваджена як один з останніх заходів Британського коаліційного уряду. Решта заходів набрала чинності у період повоєнного правління лейбористів, хоча був зроблений критичний відступ від принципу страхування, який полягав у тому, що встановлений період часу для отримання пенсії у повному розмірі був дуже коротким. Такий відступ від плану Беверіджа зробив пенсійну систему витратною з огляду на загальне оподаткування і, можливо, став перешкодою у запровадженні розмірів пенсій, достатніх для забезпечення прожиткових доходів людям, які не мали інших засобів існування, а також зашкодив наступним підвищенням пенсій для утримання їх на рівні вартості життя.

План Беверіджа визначає три головні принципи, які лежать в основі організації системи соціального забезпечення: універсальність, єдність та інтеграція.

1) Принцип універсальності забезпечення означав розрив з традиційною логікою системи Бісмарка – забезпечення лише працюючих – і гарантував забезпечення на всі випадки соціального ризику для всього населення. У Великобританії була запропонована повна система забезпечення на будь-який випадок, будь то загроза здоров'ю, індивідуальному чи сімейному доходу для всіх людей, які опинились у скрутному становищі. Отже, заснована на національній солідарності та гарантованому мінімальному доході для всіх, ця справжня політика соціального забезпечення всього суспільства поклала початок ствердженню права на працю, права на медичні послуги, права на мінімальний гарантований дохід.

2) Принцип єдності у забезпеченні включає декілька понять, як-то: адекватний характер внесків і виплат, однаковий характер організації системи. Беверідж добре знав систему Бісмарка, яка прив'язувала внески і виплати до заробітної плати, але відмовився від неї. Адже дієвість системи соціального страхування повинна визначатись на підставі її спроможності боротися з убогістю та бідністю, а не по здатності лише підтримувати рівень життя працюючих. Мова йшла про те, щоб допомога знаходилась у прямій залежності не від заробітної плати або рівня втрати працездатності, а від нормальних потреб людини в конкретній ситуації. Це означало також, що допомога повинна бути достатньою як за обсягом, так і за якістю. Лише подальший розвиток страхування зможе дозволити встановити пропорційну залежність між допомогою, яка замінила заробіток, та заробітною платою, яку особа одержувала до настання страхового випадку.

Принцип єдності означав також єдиний характер організації системи, заснованій на єдиному внеску до уніфікованої системи національного страхування, за виключенням соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а також сімейної допомоги, яка фінансувалась із суспільних фондів (державного бюджету). Управління цією системою необхідно доручити державним органам під керівництвом одного з міністерств соціального забезпечення.

3) Принцип інтеграції означав, що Беверідж висловився за інтеграцію різних форм забезпечення: страхування, соціальну допомогу і ощадні каси. Лише такий підхід здавався йому здатним подолати соціальне свавілля, яке часто супроводжувало соціальну допомогу. Система Беверіджа, таким чином, зблизила соціальне страхування з соціальною допомогою, обґрунтовуючи це справжнім дієвим правом, скористатись яким людина могла б у будь-який час.

Принцип інтеграції передбачав координацію трьох головних політичних напрямків:

- соціальної політики, заснованої на гарантованому доході,

- політики охорони здоров'я

- та політики повної зайнятості.

Ці три стовпи справжньої політики забезпечення, об'єднані разом, повинні були подолати головні фактори соціальної незабезпеченості.

Проте, забігаючи дещо наперед, відмітимо, що з багатьох точок зору структура соціального захисту Великобританії, розроблена Беверіджем, була підірвана до 1979 р. через нездатність адекватно підвищити ставки страхових внесків та виплат у зв'язку із зростанням безробіття і необхідністю забезпечення виплатами на основі перевірки матеріального стану зростаючої кількості неповних сімей. Зміни 80-х рр. в соціальній політиці Великобританії пов'язані з продовженням цього процесу, демонструючи зростаюче значення виплат на основі перевірки матеріального стану як ключового заходу для подолання бідності. Зокрема, закон від 1986 р. розширив і раціоналізував перевірку матеріального стану, але не спрямував соціальне забезпечення до радикально нового напрямку, який пропонували прихильники «від'ємного прибуткового податку» або «соціального дивіденду».

Серед перших країн світу, які запровадили солідарну пенсійну систему на рубежі ХІХ-ХХ ст. були Німеччина, Англія, Франція та Швеція, а згодом Чехословаччина і Румунія. За межами Європи першими такі ж пенсійні системи ввели в 1920-х рр. три латиноамериканські країни – Чилі, Аргентина і Уругвай. З початку зародження пенсійного забезпечення проводилось страхування не старості, а інвалідності, оскільки через важкі умови праці та побуту більшість найманих працівників, які доживали до 65 років, фактично ставали непрацездатними.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-31; Просмотров: 1526; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.