Крокова напруга явища які виникають при стіканні електричного струму в землю

Кро́кова напру́га - електрична напруга, що виникає між двома точками навколо струмопровідної лінії, яка торкається землі, на відстані одного кроку.

Чим ближче людина знаходиться до місця торкання, тим вищою є небезпека ураження при пересуванні в небезпечній зоні. На відстані 1 м від заземлювача зниження напруги становить 68%, на відстані 10 м — 92%. Практично на відстані 20 м і більше від місця торкання струмопровідної частини небезпечний вплив електричного струму на людину зводиться до нуля. Напруга, що уражає людину, залежить від ширини кроку: чим більше крок, тим небезпечніше. Навіть невелика напруга в 50-80 В викликає мимовільні судорожні скорочення м'язів ніг і, як наслідок, падіння людини на землю. Якщо людина падає убік місця дотику, тоді вражаюча напруга стає смертельною. У загрозливій ситуації при виході з небезпечної зони необхідно застосувати ходу «п'ята — носок» у сторону від місця падіння струмопровідної частини.

Аналіз небезпеки, що виникає при стіканні струму в землю. Захисне заземлення.

Стікання струму в землю можливе тільки через провідник, який зна-ходиться в безпосередньому контакті з землею. Такий контакт може бути випадковим або навмисним. В останньому випадку провідник, який знаходиться в контакті з землею, називається заземлювачем.

При стіканні струму в землю відбувається різке пониження потенціалу заземленої струмопровідної частини до значення потенціалу заземлювача, рівного добутку струму, що стікає в землю, на опір, який цей струм зустрічає на своєму шляху

Це явище різкого зниження потенціалу є досить благоприємним по умовам безпеки і використовується як одна з мір захисту від ураження струмом при випадковій появі напруги на металічних струмопровідних частинах, які з цією метою заземлюють.

Однак наряду з пониженням потенціалу заземленої струмопровідної частини при стіканні струму в землю виникають і негативні явища, а саме:

1) поява потенціалу на заземлювачі і металічних частинах, які знаходяться з ним в контакті;

2) поява потенціалу на поверхні грунту навколо місця стікання струму в землю.

1. Мікроклімат приміщень — це сукупність фізичних чинників та умов навколишнього середовища, які зумовлюють його теп­ловий стан і впливають на теплообмін людини.

Основними чинниками, які формують мікроклімат при­міщень, є: температура, швидкість руху та вологість повітря, а також радіаційна температура, тобто середня температура по­верхонь обгороджувальних конструкцій і предметів.

Температура повітря визначається термометрами (ртутни­ми, спиртовими й електричними та термографами в градусах за шкалою Цельсія.

2. Терморегуля́ція — сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища

Розрізняють такі види терморегуляції у теплокровних:

Ендотермія — здатність деяких організмів контролювати температурами своїх тіл за допомогою внутрішніх засобів, наприклад, тремтіння м'язів або внутріклітинних засобів. Протилежність ендотермії — екзотермія.

Гомойотермія — терморегуляція, що дозволяє підтримувати постійну внутрішню температуру тіла попри зовнішній вплив.

Тахіметаболізм — вид терморегуляції, характерний для організмів із високим рівнем основного обміну, тобто швидкості метаболізму у стані спокою.

3. За важкістю та енерговитратами роботи класифікують на такі категорії:

І категорія – легка, роботи, що виконуються сидячи (І а), стоячи, або пов’язані із ходьбою, але не потребують систематичного напруження або піднімання та перенесення вантажів (І б); енерговитрати за таких робіт відповідно складають 105…140 Дж/с (І а) та 138…174 Дж/с (І б). Це роботи користувачів комп’ютерів, основні процеси точного приладобудування.

ІІ категорія – роботи середньої важкості, що виконуються сидячи, стоячи, або пов’язані із ходьбою, але не потребують перенесення вантажів (ІІ а) та роботи, пов’язані із ходьбою і перенесенням вантажів вагою до 10 кг (ІІ б); енерговитрати відповідно складають 175…232 Дж/с (ІІ а) та 232…290 Дж/с (ІІ б). Це роботи у механоскладальних, механічних цехах.

ІІІ категорія – важкі роботи, пов’язані з перенесенням вантажів, вагою понад 10 кг і систематичним напруженням; енерговитрати – більше 290 Дж/с. Це роботи у ковальських цехах з ручною ковкою, немеханізовані роботи у ливарних цехах тощо.

4. Оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

5. Допустимі мікрокліматичні умови — це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень чи порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

6. Вологість повітря — вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси, — є одним з найважливіших параметрів атмосфери, що визначає погоду, а також те, наскільки комфортно почуває себе людина в цей момент часу.

Є два способи кількісної оцінки вологості:

Абсолютна вологість — маса водяної пари, що утримується в одиницях об'єму повітря.

Відносна вологість — відношення абсолютної вологості до її максимального значення при даній температурі. При 100% відносній вологості в повітрі може відбутися конденсація водяних пар з утворенням туману, випаданням води. Температура, при якій це трапляється, називається точкою роси.

Максимальна вологість - пружність (напруга) водяних пар при повному насиченні повітря вологою при даній температурі або кількість водяних пар у грамах, необхідне для повного насичення 1 мг повітря при даній температурі

Оптимальна для людини вологість 40-60%

7. Комфортними умовами вважаються:

Температура повітря на робочому місці, С:

У приміщенні в теплий період 18-22

У приміщенні в холодний період 20-22

На відкритому повітрі в теплий період 18-22

На відкритому повітрі в холодний період 7-10

8. – холодний період – період року, коли середньодобова температура зовні приміщення нижча за +10ºС;

Основним показником холодного періоду року є температура зовнішнього повітря tз, яка не є постійною. Для ряду кліматичних районів побудовані криві зміни tз у період різкого похолодання, причому ці криві для різних районів мають характерну форму з досить стійкою закономірністю (рис. 2.3). Спочатку температура повітря поступово знижується, потім починається період різкого похолодання до мінімального значення температури, а після закінчення цього періоду температура знову вирівнюється.

– теплий – коли середньодобова температура зовні приміщення становить +10ºС і вище.

Теплий період характеризується, перш за все, інтенсивністю сонячної радіації та температурою зовнішнього повітря.

Розрахункові параметри зовнішнього повітря встановлюються на базі даних багаторічних метеорологічних спостережень у різних географічних пунктах країни.

Відповідно до будівельних норм клімат холодного та теплого періодів року для різних географічних пунктів України характеризується двома параметрами: А та Б.

Дата добавления: 2014-11-06