Додатки до розділу 4

Додаток 4.1. причини та приводи суїцидальної поведінки персоналу МНС України

Причини	Приводи
Матеріально-побутові причини	Важкі житлові умови, низька і несвоєчасно виплачувана заробітна платня, слабкі соціальні гарантії, недостатнє матеріально-технічне забезпечення професійної діяльності.
Соціально-психологічні причини	1. Особистісні – завищена або занижена самооцінка, посилена об’єктивними обставинами, неможливість самореалізації, статева неспроможність, інтимно-особистісні проблеми, самотність. 2. Сімейні – подружня зрада, хвороба або смерть близьких людей, відсутність психоемоційного контакту з членами родини, нерозуміння з їх боку. 3. Організаційні – конфліктні стосунки з колегами та керівництвом, погіршення соціально-психологічного мікроклімату в колективі. 4. Специфічні – професійна неспроможність, падіння престижу служби, острах покарання за порушення дисципліни і законності.
Медико-психологічні причини	Погіршення стану здоров’я, серйозне невиліковне захворювання, наявність травм, поранень, психічні розлади, каліцтва.

Додаток 4.2. основні групи факторів, що сприяють виникненню аутодеструктивної поведінки серед персоналу МНС України

Додаток 4.3. Основні фази в динаміці передсуїцидальної поведінки людини

Передсуїцид – це період від виникнення перших суїцидальних задумів і переживань до їх реалізації. Він характеризується особливим психічним станом, яке обумовлює підвищену вірогідність суїцидальної дії. У свою чергу в передсуїциді можна виділити переддиспозиційну і суїцидальну фази. Перехід переддиспозиційної фази дезадаптації в суїцидальну завжди обумовлений конфліктною ситуацією. Говорячи про конфлікти, що виникають у сфері службової діяльності працівників МНС України, треба підкреслити, що вони можуть мати різну локалізацію: - можуть породжуватися зовнішніми факторами і не залежати від індивідуально-психологічних особливостей працівника; - можуть бути обумовлені характером спілкування і комунікативних здібностей окремих працівників; - можуть бути наслідком особистісної дисгармонії одного чи декількох учасників конфлікту (завищена чи занижена самооцінка; комплекс неповноцінності; внутрішній конфлікт із проекцією на комунікативну сферу тощо).

Переддиспозиційна фаза – цей період визначається підвищеною психологічною напруженістю для суїцидента, пошуком шляхів для виходу з критичної ситуації, що створилася. Увага концентрується на «непереборних» труднощах у житті, службі, на думках про відсутність потенційних можливостей для вирішення виниклих проблем. Очікування можливого неблагополучного розвитку подій викликає неспокій, який поступово переростає у почуття тривоги. Характерною особливістю цього періоду є гостра потреба людини до встановлення неформального контакту, теплих дружніх взаємин, потреба у співпереживаннях, емоційній підтримці («пошук опори»), бажання поділитися своїми переживаннями. Якщо у перші дні працівник проявляє активність у пошуках співчуття і допомоги ззовні, то у наступному вона (активність) помітно знижується, хоча потреба у допомозі залишається високою. Життя сприймається тільки ретроспективно. Людина намагається знайти розрядку у спогадах про приємні, щасливі моменти свого життя, але ці спогади, як правило, тільки обтяжують сприймання нинішньої ситуації. Інколи все прожите життя сприймається як нескінченна череда провалів та невдач. Виникає почуття внутрішньої порожнечі і безглуздості існування. Тому варто приділяти підвищену увагу різним антивітальним проявам і переживанням у працівників. До них відносяться роздуми про відсутність цінності життя, що виражаються у формулюваннях типу «жити не варто», «втомився від такого життя», «не живеш, а існуєш», при цьому думки про власну смерть, як правило, носять наліт теоретизування, без будь-якого бажання померти (тобто у суїцидента немає чітких представлень про власну смерть, а мається заперечення життя). Практично доцільно користуватися наступною шкалою для оцінки суїцидального ризику: - пасивні суїцидальні думки («добре б померти», «заснути і не прокинутися»); - суїцидальні задуми – це активна форма прояву суїцидальності, тобто тенденція до самогубства, глибина якої наростає паралельно ступеню розробки плану її реалізації, придумуються способи суїциду, час і місце дії; - суїцидальні наміри – припускають приєднання до задуму рішення і вольового компонента, що спонукає до безпосереднього переходу в зовнішню поведінку. Перехід від виникнення суїцидальних думок до спроб їх реалізації може бути від декількох хвилин до декількох місяців. У випадках тривалого передсуїциду процес розвитку внутрішніх форм суїцидальної поведінки чітко проходить через описані вище стадії. При гострих суїцидах можна спостерігати появу суїцидальних задумів і намірів відразу – без попередніх ступенів.