Четвертий (завершальний) етап бесіди

Це етап остаточного формулювання рішення, активної психологічної підтримки і надання пожежному-рятувальнику впевненості у своїх силах і можливостях. Необхідно закликати його проявити максимум волі і цілеспрямованості у досягненні бажаного результату.

План дій повинний бути виражений гранично ясно, послідовно і коротко. У тих випадках, коли працівник виражає сумніви щодо яких-небудь моментів наміченого плану, на них варто зупинитися особливо, при цьому проявити рішучість, наполегливість, підібрати вагомі аргументи і докази. Основними прийомами цього періоду є: логічна аргументація, переконання, в деяких випадках - раціональне уселяння впевненості.

Якщо в ході бесіди працівник активно висловлює суїцидальні думки, то його необхідно негайно направити в медичний заклад. Проте може скластися ситуація, коли за різноманітних обставин цього робити не рекомендується. У цьому випадку бесіда повинна бути спрямована на корекцію суїцидогенних особистісних установок. З цією метою необхідно переконати працівника в наступному:

- що важкий емоційний стан, пережитий ним у теперішній момент, є тимчасовим, що інші особи в аналогічних ситуаціях почували себе також тяжко, а згодом їхній стан цілком нормалізувався;

- що він потрібен рідним, близьким, друзям і його смерть стане для них важкою травмою (актуалізація антисуїцидальних чинників);

- що він, безумовно, має право розпоряджатися своїм життям, але вирішення питання про відхід із життя, в силу його крайньої важливості, краще відкласти на якийсь час, спокійно його обміркувати (підкреслення права працівника розпоряджатися власним життям підвищує його самооцінку, збільшує відповідальність за свою поведінку, зменшуючи актуальність суїцидальних переживань).

Найважливішою умовою профілактичної бесіди є анонімність. Це значить, що будь-яка інформація, повідомлена пожежним-рятувальником, не може бути передана без його згоди кому б то не було, а тим більше стати предметом обговорення в службовому колективі. Порушення цього принципу підриває основу довіри, що в остаточному підсумку робить подальшу профілактичну роботу надзвичайно важкою, а часом і просто неможливою.

Після бесіди необхідно старанно осмислити її результат, зробити необхідні записи і продумати основні напрямки подальшої роботи, яка буде будуватися, виходячи з аналізу бесіди, з урахуванням особистісних особливостей працівника і ситуації, що склалася. Тому будь-які деталізовані рекомендації стосовно цього дати важко, але основні можуть полягати в наступному:

- необхідно довести до відома керівника підрозділу про несприятливу для його підлеглого ситуацію, що склалася (та частка інформації, яку ви розкриваєте, обов’язково обговорюється з працівником у ході проведення бесіди. Підкреслимо, що надані вам відомості можуть мати настільки інтимний і довірчий характер, що їхнє розголошення може завдати шкоди пожежному-рятувальнику);

- з огляду на підвищену можливість неадекватних реакцій, необхідно створити для працівника на якийсь період більш спокійні умови службової діяльності;

- не залишати працівника на цей період без контролю й уваги. Це завдання доречно доручити товаришам по службі, які знаходяться з ним у дружніх стосунках або є авторитетні для нього;

- при необхідності продумати можливість госпіталізації пожежного-рятувальника.

У завершенні бесіди психолог пропонує особі, що переживає кризу, подальші контакти, повідомляє свій графік роботи, призначає конкретний час наступної зустрічі. У процесі невідкладної бесіди психолог поступово переходить від позиції емпатичного слухання до позиції співучасті в пізнавальному оволодінні і практичному розв’язанні ситуації. Це виражається й у зміні його вербальної активності. На першому етапі вербальна активність психолога залежить від стану співробітника, на другому – активність мінімальна і зростає на етапі планування діяльності. На останньому етапі активність психолога досягає максимуму.

Як показує досвід, тривалість першої невідкладної бесіди складає від 1,5 до 2 годин. У 25% випадків для купірування суїцидальної поведінки буває досить однієї бесіди. У більшості випадків людина, яка знаходиться в кризовому стані, звертається за допомогою 4-5 разів (від 2 до 6 тижнів).

Таким чином, для проведення профілактичної бесіди з пожежним-рятувальником, який знаходиться в стані психологічної кризи, може бути запропонована певна її побудова з виділенням головних етапів. Але буває так, що бесіда йде іншим шляхом, етапи можуть змінюватися місцями, сполучатися і т.под. Боятися цього не потрібно, тому що будь-яка схема несе в собі елемент умовності.

Друга бесіда, призначувана психологом, як правило, через 2-3 дні, має своєю метою інтелектуальне освоєння ситуації. На тлі вже сформованого емпатичного контакту психолог допомагає працівнику глибше і точніше опанувати те, що відбувається, прийняти його реальність. Оцінюються вже розпочаті дії, спрямовані на вирішення кризи. Здійснюється «зворотний зв'язок»: спільно розроблений план поведінки – дії працівника – спільний аналіз їхніх результатів – подальше планування діяльності. У випадку «нерозв'язних конфліктів» і необоротних утрат, коли зміна зовнішньої ситуації неможлива, самовдосконалення і самоактуалізація можуть бути представлені працівнику в якості ведучої життєвої мети, що заміняє втрачену мету. Формування у пожежного-рятувальника мотивації до особистісного росту і розвитку – найважливіше завдання інтенсивної психологічної допомоги. Виникнення даної мотивації непохитно купірує аутоагресивні переживання.

Творче застосування цієї методики, щире бажання допомогти людині в біді, утримати її від фатального кроку повинно бути головним орієнтиром у роботі практичного психолога МНС України.

Додаток 4.13. Методики прогнозування суїцидальної поведінки персоналу СИСТЕМИ МНС України

На наш погляд, превентивно-профілактична діяльність психологічної служби буде більш ефективною, якщо будуть використані сучасні методики прогнозування аутоагресії. Скласти чіткий алгоритм дій психолога допоможе карта суїцидального ризику, що містить інформацію про ті інтрапсихичні особливості особистості, що у визначених обставинах (дезадаптуючих, критичних, фрустраційних, стресогенних) можуть спровокувати різні форми аутодеструкції, у тому числі і самогубство.

Запропоновані для практичного застосування в діяльності психолога МНС карта суїцидального ризику та анкета для опитування працівників щодо вивчення життєвих ситуацій, які дезадаптують особистість, будуть корисними:

Ø при вивченні особистості і складанні загального психологічного портрета;

Ø при оцінці стану працівника, який опинився в складній життєвій ситуації;

Ø при проведенні первинної психопрофілактики особи з неадекватною поведінкою;

Ø при підозрі психолога чи співробітників колективу про суїцидальні наміри особистості.

Карта суїцидального ризику заповнюється в процесі безпосереднього й опосередкованого вивчення особистості за допомогою наступних методів:

– анкетування,

– індивідуальної бесіди,

– систематичного включеного і невключеного спостереження,

– аналізу документів і незалежних характеристик,

– психологічного тестування,

– соціометрії.

Карту суїцидального ризику та анкету для опитування працівників щодо вивчення життєвих ситуацій, які дезадаптують особистість, бажано,включати до психологічного портрета особистості. Суїцидальний ризик варто вважати реальним (таким, що потребує активного психологічного втручання), якщо 30-35% ознак оцінюються як характерні для даної особистості. У цьому випадку робота психолога не обмежується превенцією і психологічною підтримкою, а здійснюється (у вигляді спостереження) навіть після поліпшення стану працівника. При необхідності психолог повинен звернутися до фахівців лікувальних закладів.

Коректність і високий професіоналізм у роботі з кризовою особистістю та її найближчим соціальним оточенням, знання структури й особливостей суїцидальної поведінки забезпечать максимальну ефективність психопрофілактики суїцидального ризику і зниження рівня самогубств серед персоналу МНС України.

Додаток 4.14. КАРТА СУЇЦИДАЛЬНОГО РИЗИКУ

1. Біографічні дані.

1.1. Суїцидальні спроби серед родичів.

1.2. Виховання в неповній чи неблагополучній родині.

1.3. Смерть чи розлучення батьків до досягнення суб’єктом 15 років.

1.4. Деформація спрямованості особистості (відсутність життєвих планів, професійних інтересів, деформація ієрархії потреб).

1.5. Віктимність щодо нещасливих випадків (травм, опіків, ДТП і т.д.).

1.6. Участь у бойових діях («гарячих точках», миротворчих операціях у складі збройних сил).

1.7. Участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

1.8. Різка зміна соціального чи професійного статусу (погіршення матеріально-побутових умов, зниження по службі).

1.9. Зміна місця навчання чи роботи без істотних причин.

1.10. У біографії працівника була смерть дружини/чоловіка (дитини) чи розлучення.

2. Особистісні соціально-психологічні особливості.

2.1. Схильність до егоцентризму.

2.2. Акцентуація рис характеру.

2.3. Схильність до різних форм деструктивної й агресивної поведінки.

2.4. Схильність до аутодеструкції (зловживання алкоголем, зневажливе ставлення до свого здоров’я).

2.5. Підвищена емоційність, вразливість, поміркованість.

2.6. Хворобливе самолюбство; завищена чи занижена самооцінка, невпевненість у собі.

2.7. Підвищений рівень особистісної і ситуативної тривожності.

2.8. Порушення в комунікативній сфері особистості (зайва замкнутість, що доходить до соціально-психологічної відчуженості).

2.9. Песимістичні погляди на майбутнє, невпевненість у завтрашньому дні, споконвічне програмування себе на невдачу в будь-яких починаннях.

2.10. «Надзалежність» від думки, ставлення значущих інших.

2.11. «Застрявання» на невдачах, проблемах, конфліктних ситуаціях, «над ціннісних» ідеях і планах.

2.12. Безкомпромісність, категоричність суджень.

2.13. Слабкість особистісного психологічного захисту.

2.14. Знижена стійкість до емоційних навантажень.

3. Актуальна ситуація.

3.1. Сімейний конфлікт.

3.2. Матеріально-побутові труднощі (об’єктивно чи суб’єктивно нерозв’язні).

3.3. Різке погіршення соматичного чи психічного здоров’я.

3.4. Службовий конфлікт.

3.5. Правовий конфлікт (страх перед покаранням за порушення законності).

3.6. Критична ситуація в службовій діяльності.

3.7. Процес адаптації до нових умов служби.

3.8. Затяжний чи нерозв’язний конфлікт у будь-якій сфері життєдіяльності.

3.9. Об’єктивно несправедливе ставлення (недооцінка) з боку значимих інших (дружини, дітей, керівника і колег по службі, друзів).

3.10. Фруструюча ситуація (відсутність перспектив у значимій сфері, професійний, сімейний крах).

3.11. Утрата близьких людей.

3.12. Дефіцит спілкування і довірчих відносин.

4. Психологічний стан особистості, детермінований актуальною ситуацією (ознаки суїцидальної активності).

4.1. Втрата інтересу до значимих сфер життя (професійної, особисто-сімейної), зниження загальної активності.

4.2. Неадекватність у поведінці (наприклад, флегматик стає занадто збудливим, гарячково активним; сангвінік – замкненим, подавленим).

4.3. Завуальовані і відкриті суїцидальні висловлення («от, коли мене не буде», «я втомився від життя, мене ніщо не радує», «заснути б назавжди і забути про ці проблеми»).

4.4. Стан дезадаптації.

4.5. Підвищена алкогольна залежність, наркотизація.

4.6. Звуження свідомості, викликане «застряванням» на актуальній ситуації.

4.7. Скарги на перевтому, депресивний стан, самітність, нерозуміння, утрату сенсу життя, спустошеність.

5. Антисуїцидальні фактори.

5.1. Емоційна прихильність до значимих інших.

5.2. Батьківські обов’язки.

5.3. Виражене почуття обов’язку, обов’язковість.

5.4. Острах заподіяти собі фізичне страждання чи збиток.

5.5. Уникнення осуду з боку оточуючих.

5.6. Уявлення про гріховність самогубства.

5.7. Наявність творчих планів, задумів. Реальна перспектива реалізувати себе в значимій сфері діяльності.

5.8. Переконаність в аморальності і неестетичності аутоагресивного акту.

Додаток 4.15. АНКЕТА

Дата добавления: 2014-11-25