Додатки

Містять додаткові матеріали, що не входять до тексту пояснювальної записки курсової роботи.

10 Вимоги до оформлення пояснювальної записки курсової роботи

Виконання і оформлення пояснювальної записки курсової роботи здійснюється відповідно до Державних стандартів:

4. ГОСТ 2.105-95 ЕСКД. Загальні вимоги до текстових документів;

5. ГОСТ 19.404-79 ЕСПД. Пояснювальна записка. Вимоги до змісту

7. ГОСТ 23501.4_Г79 САПР. Загальні вимоги до програмного забезпечення;

8. ГОСТ 24.203-80 АСУ. Вимоги до змісту загальносистемних документів;

9. ГОСТ 24.301-80 АСУ. Загальні вимоги до виконання текстових документів;

12. ГОСТ 19.106-78 ЕСПД, Вимоги до програмних документів, виконаних друкованим засобом;

13. ГОСТ 2.701-76 ЕСКД. Схеми. Вигляди і типи. Загальні вимоги до виконання;

14. ГОСТ 2.708-81 ЕСКД. Правила виконання електричних схем цифрової обчислювальної техніки;

15. ГОСТ 19.701-90 ЕСПД. Схеми алгоритмів і програм. Позначки умовні графічні і ін.

Вимоги до витягових документів, форми і правила виконання регламентуються ГОСТ 2.105-95.

Відповідно до листа Міністра освіти України №1/9-73 від 01.03.99 курсові та дипломні проекти, обов’язкові домашні та розрахунково- графічні роботи повинні виконуватись державною мовою.

Зміст пояснювальної записки повинен бути викладений від третьої особи однини. Наприклад, “...в роботі досліджено...”, “...програмне забезпечення розроблено...” тощо. Текст та ілюстрації виконуються виключно чорними чорнилами (рисунки, графіки, схеми - чорно-білі).

Відстань від рамки форми до тексту на початку та в кінці рядків - не менше 3 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту або до верхньої або нижньої рамки повинно бути не менш 10 мм. Абзац в тексті починають відступом 15-17 мм.

Пояснювальна записка (код 81) - програмний документ, входить до складу документів на стадії розробки ескізного і технічного проектів програми. Зміст і оформлення документа регламентується ГОСТ 19.404-79. Документ містить схему алгоритма, загальний опис алгоритма і (або) функціонування програми, а також обгрунтування прийнятих техніко- економічних рішень. Укладання інформаційної частини є необов’язковим. Пояснювальна записка повинна містити розділи: вступ; призначення і область застосування; технічні характеристики; очікувані техніко- економічні показники; джерела, що використовувалися при розробці.

У ВНЗ не допускається аркуші паперу для тексту в пояснювальній записці оформляти без рамки і основного напису (додаток В). Сторінки тексту, що мають розмір більше формату А4, не нумеруються, але враховуються як дві сторінки в послідовності нумерації сторінок ПЗ.

В програмному документі викладаються відомості про результати виконаної роботи з розробки курсового проекта з додатком (за необхідності) графічних документів. В відповідності з означеними стандартами пояснювальна записка виконується за формами 5 і 5а на форматі А4 (210x297мм) і з титульним аркушем за формою ГОСТ 2.105-79.

Титульний аркуш є першим аркушем КД і виконується відповідно вимог ГОСТ 2.105-95 (додаток В).

Після титульного міститься заголовний аркуш в рамці з великим штампом (додаток В, б), на якому міститься зміст пояснювальної записки (розділ 4 листа-завдання на курсову роботу). Слово “Зміст” розміщують у вигляді заголовка з прописної літери напівжирним шрифтом.

Мал 10.1. Оформлення змісту пояснювальної записки в Word

Всі наступні аркуші документа, оформлені в рамці з основним написом (додаток В, в) згідно ГОСТ 2.104-68. У великому полі основного напису (додаток В) вказується шифр розробника проекта (рисунок 9.2).

В рамці зі штампом (додаток В) оформлюються виключно матеріали пояснювальної записки (вступ, розділи 1-6). Решта матеріала документа подається без рамки з наскрізною нумерацією та параметрами сторінки: ліве поле - 25 мм; праве, верхнє і нижнє - 15 мм.

Мал 10.2 Шифр документа пояснювальної записаи

Текст документа поділяється на розділи і підрозділи. Розділи повинні мати порядкові номери в межах всього документа, позначені арабськими цифрами без крапки та записані з абзацного відступу. Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділа складається з номера розділа та підрозділа, які розділяються крапкою. В кінці номера підрозділа крапка не ставиться. Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного або декількох пунктів.

Якщо документ не має підрозділів, то нумерація пунктів в ньому повинна бути в межах кожного розділа, і номер пункту повинен складатися з номерів розділа та пункта, які розділені крапкою. В кінці номера пункта крапка також не ставиться. Наприклад:

Якщо документ має підрозділи, то нумерація пунктів повинна бути в межах підрозділа та номер пункта повинен складатися з номерів розділа, підрозділа та пункта, які розділені крапками. Наприклад:

Перед кожною позицією слід ставити дефіс або за необхідності посилання в тексті документу на одне із перерахувань, малу літеру, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка, а запис робиться з абзацного відступу. Наприклад:

Кожен пункт, підпункт та перерахування записують з абзацного відступу.

Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, як правило, заголовків не мають. Заголовки повинні чітко і коротко відображати зміст розділів, підрозділів.

Заголовки слід друкувати з прописної літери без крапки в кінці, не підкреслюючи. Переноси слів в заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком і текстом при виконанні документа машинописним способом повинна становити 15 мм - 28 пт. Відстань між заголовками розділа та підрозділа 8 мм - 8 пт.

Кожен розділ текстового документа рекомендовано починати з нового аркуша (сторінки). Підрозділи з нової сторінки не починають. Відстань між назвою підрозділа і текстом повинна становити 15мм - 28 пт.

Нумерація сторінок документа і додатків, які входять до складу пояснювальної записки курсового проекта, повинна бути наскрізною.

Написання чисел в тексті виконують в відповідності зі стандартом СТ СЕВ 543-73 ‘Числа. Правила запису та округлення”.

Числові значення величин в тексті слід вказувати зі ступінню точності, яка необхідна для забезпечення властивостей величини. При цьому в ряді величин здійснюється вирівнювання числа з однаковою кількістю знаків після коми. Округлення числових значень величин до першого, другого, третього і т.д. десяткового знаку для різних типорозмірів величин одного найменування повинне бути однаковим. Наприклад, якщо частота канала 0 інтервального тамера на платі ІВМ РС становить 18.206 Гц, то весь ряд частот решти каналів вивинен мати таку ж кількість десяткових знаків після коми (100.000; 1645.190 тощо).

Дробові числа необхідно наводити у вигляді десяткових дробів (за

виключенням розмірів в дюймах), які слід записувати V*, Уг (але не і, і).

Якщо неможливо виразити числове значення у вигдяді десяткового дробу, допускається записувати у вигляді простого дробу в один рядок через косу риску. Наприклад, 5/32; (50А-4С)/(40В+20) тощо.

Не слід застосовувати довільне скорочення слів в тексті пояснювальної записки, окрім загальноприйнятих (“т.і.”, “і т.д.”, “і ін.”).

Математичні знаки. Втексті документу, за виключенням формул, таблиць та рисунків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед від’ємним значенням величин (слід писати слово “мінус”);

- застосовувати без числових значеннь математичні знаки, наприклад, > (більше), < (менше), = (дорівнює), > (більше або дорівнює), < (менше або дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

- застосовувати індекси стандартів, технічних вимог та інших документів без регістраційного номеру.

У формулах в якості символів слід застосовувати позначення, які встановленні відповідними державними стандартами. Пояснення символів та числових коефіцієнтів, які входять у формулу, якшо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути наведені під формулою. Пояснення кожного символа слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи

наведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова “де” без двокрапки після нього.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, причому знак на початку наступної сторінки повторюють. При переносі формули на операції множення застосовують знак “х”.

Формули (за виключенням тих, які знаходяться в додатках), повинні нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які записують на рівні формули з правого боку в круглих дужках. Одну формулу позначають - (1).

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають в дужках. Наприклад, “в формулі (1)”, “згідно формули (1.5)” тощо.

Формули, які розміщуються в додатках, повинні нумероватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед кожною цифрою Позначення додатку. Наприклад, “формула(В. 1)”, “...відповідно до формули(Д.5)...” тощо.

Допускається нумерація формул в межах розділу. В цьому випадку номер формули складається з номера розділу та порядкового номеру формули, розділенних крапкою. Наприклад, “(3.1)” - формула 1 в розділі 3.

Ілюстрації. Для пояснення тексту і більшої наочності в документі використовують різноманітні ілюстрації: рисунки, фотографії, схеми, діаграми тощо (відповідно ГОСТ 2.105-79, ГОСТ 2.319-81). Кількість ілюстрацій повинна бути достатнім для пояснення викладеного тексту. Ілюстрації можуть бути розташовані як в тексті документу, так і в кінці нього. Ілюстрації виконануються відповідносто до вимог стандартів ЕСКД і СПДС. Ілюстрації, за виключенням ілюстрацій додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Якщо рисунок один, то він позначається “Рисунок 1”.

Допускається нумерувати ілюстрації в межах розділа. В цьому випадку ілюстрації складаються з номера розділа та порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Приклад - “Рисунок 1.1”.

Наприклад, при посиланні на ілюстрації слід писати “... у відповідності з рисунком 2...” при наскрізній нумерації та "... у відповідності з рисунком 5.2...” при нумерації в межах розділа.

Ілюстрації, за необхідності, можуть мати найменування та пояснювальні дані. Слово “Рисунок” і найменування розташовують з абзацого відступу після пояснювальних даних (рисунок 9.3).

Рисунки розміщують так, щоб їх можна було розглядати без повороту документа. При неможливості виконання цієї вимоги рисунки розміщують так, щоб для їхнього розгляду документ можна було повернути за годинниковою стрілкою.

Ілюстрації в додатках позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка.

На електричних схемах, які розташовані в документі, біля кожного елемента вказують його позиційне позначення, встановлене відповідними стандартами, і номінальне значення величини (за необхідності).

Графічні матеріал в документі рекомендується розміщувати, за можливістю, відразу після посилання на нього в тексті. Ілюстрації, як правило, виконуються на тій же сторінці, на якій міститься текст до них. Допускається виконання рисунків на креслярському папері або кальці з наклеюванням на аркуш паперу. Крім того, графічні документи в вигляді фотознімків, наклеєні на аркуш, можуть бути включені в документ як ілюстрації з загальною послідовністю нумерації рисунків.

Креслення і схеми, оформлені рамкою і основним написом, поміщені в документі, повинні складатися “гармонікою” до формату А4 з привласненням їм порядкових номерів (сторінок тексту і рисунків).

В ілюстраціях на електричні схеми даються літерно-позиційні позначки, ідентичні позначкам даного виробу. При необхідності окрім позиційної позначки проставляються і номінальні значення величин.

Діаграми. Для ілюстрації функціональних залежностей декількох величин виконуються діаграми, які полегшують розгляд теоретичного матеріалу і дають наочне подання цих залежностей (ГОСТ 2.319-81). Широко застосовуються діаграми в прямокутних координатах, на яких яскраво викреслена крива, що відображає загальну залежність функції від аргументу.

Шкали діаграм з прямокутними координатами можуть бути рівномірними, напівлогарифмічними і логарифмічними. Лінії

координатної сітки виконуються суцільною тонкою лінією. Допускається виконувати лінії сітки, відповідні кратним графічним інтервалам або робити насічки замість ліній.

На діаграмі однієї функціональної залежності її зображення слід виконувати суцільною лінією товщиною 2з. Якщо на одній діаграмі зображаються дві (або більше) функціональні залежності, допускається зображати ці лінії різними типами.

Окрім прямокутних координат для розв’язку технічних задач графічними засобами широко застосовуються діаграми з полярними координатами, параметрами яких є полярний кут і радіус.

Допускається на діаграмах зі шкалами проводити самостійні стрілки (паралельно осям координат) за межами шкал. Стрілка має направлення за зростанням значень величин, в початку стрілки ставлять значення величини. На одному графіку можливо зображення декількох функціональних залежностей, кожна з яких має свою шкалу. Ілюстрації (діаграми) можна зображати в аксонометричній проекції.

В діаграмах зі шкалами позначка величин може міститися з середини шкали з її зовнішньої сторони, а при об’єднанні символу з позначкою одиниці виміру в вигляді дробу - в кінці шкали після останнього числа.

Одиниці виміру на діаграмах задаються наступним чином:

1) в кінці шкали між останнім і передостаннім значеннями при недоліку місця допускається не задавати передостаннє значення;

2) разом з позначкою змінної величини, після коми;

3) в кінці шкали, після останнього числа, разом з позначкою змінної величини в вигляді дробу, чисельник - позначка змінної величини, знаменник - позначка одиниці виміру.

Для порівняння різноманітних показників застосовуються стовпчикові або кругові (секторні) діаграми.

Таблиці застосовують для покращення наглядності та зручності порівняння показників. Назва таблиці, за наявності, повинна відображати її зміст, бути точною, короткою. Назву слід розташовувати над таблицею. Для перенесення частини таблиці на ту ж або інші сторінки, її назву розташовують тільки над першою частиною таблиці.

Числові дані як правило утворюють у вигляді таблиць:

Мал 10.4 Оформлення таблиць в текстовому документі

Таблиці, окрім таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Якщо в документі одна таблиця, вона повинна бути позначена “Таблиця 1”. Якщо вона наведена, наприклад, в додатку В, її слід іменувати “Таблиця В.1”. Допускається нумерувати таблиці в межах розділу. В цьому випадку номер таблиці складається з номеру розділу та порядкового номеру таблиці, які відокремлені крапкою (“Таблиця 3.5”).

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з прописної літери, а підзаголовки граф - з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з прописної літери, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапку не ставлять. Заголовки і підзаголовки іраф вказують в однині.

Висота рядків таблиці повинна становити не менше 8 мм.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, її поділяють на частини, розміщуючи одну частину під іншою або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку та боковик. При діленні таблиці на частини допускається її голівку та боковик замінити відповідно номером граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.

Слово “Таблиця” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження таблиці” з зазначення номера таблиці. Рисунок 9.5 - Оформлення розриву таблиць в текстовому документі

Мал 10.5 Оформлення розриву таблиці в текстовому документі

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається та її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, яка обмежує таблицю, не проводять.

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається ділити на частини

і розміщувати одну частину поряд з іншою на одній сторінці, при цьому повторюють голівку таблиці.

Включення в таблицю графи “Номер за порядком” не допускається. Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них, при діленні на частини, а також при переносі частини таблиці на наступну сторінку.

Додатки. КД (схеми, креслення, специфікації і перелік елементів) можуть буги виконані окремо у відповідності з вимогами стандартів ЕСКД (з рамкою, основним написом) і представлені в кінці текстового документа у вигляді додатка. Замість оригіналів КД в додаток можуть бути включені їхні фотодублікати.

Кожен додаток слід починати з нової сторінки з написом зверху посередині сторінки слова “Додаток” та його позначення. Він повинен мати заголовок, який записують симетрично відносно тексту з прописної літери окремим рядком.

Додатки позначають великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, И, О, Ч, Ь.

Допускається позначення додатків літерами латинського алфавіту, окрім літер І та О. У випадку використання всіх літер української та латинської абетки, допускається позначати додатки арабськими цифрами.

Якщо в документі єдиний додаток, він позначається “Додаток А”.

Додатки повинні мати загальну з рештою частиною документа наскрізну нумерацію сторінок (зверху сторінки, посередені).

Всі додатки (за наявності) повинні бути перераховані в змісті пояснювальної записки з зазначенням їх номерів та заголовків.

Джерела інформації (підручники, довідники, стандарти, звіти про науково-дослідну роботу, патенти, авторські свідоцтва тощо), які були використані в тексті, подаються нумерованим списком літератури та наводиться в кінці пояснювальної записки (див. приклад у розд. 6).

Лістинг розробленого програмного забезпечення курсового проекта подається в додатку Б пояснювальної записки.

Формат тексту лістинга програми: шрифт Courier New, розмір шрифту 10 пт, міжрядковий інтервал 1,0 пт, вирівнювання - ліворуч.

В тексті програми необхідно у вигляді коментарів вказати прізвище та ініціали автора розробки, назву програмного забезпечення (тема курсового проекта) і ін. інформацію для забезпечення авторського права.

Якщо програмне забезпеяення складається з декількох модулів, перед лістингом посередині сторінки жирним шрифтом Times New Roman, розмір 14 пт, необхідно вказати назву вихідного файлу (джерело програмного кода). Наприклад, “main.cрр”, “i_timer.h” тощо.

Коментарі є невід’ємною складовою тексту програмного забезпечення. Рекомендовано включати їх до лістингу безпосередньо під час розробки програмного забезпечення (а не після). Вони повинні коротко описувати кожен етап виконання програми (функції, процедури, модулі тощо). Мова коментарів - українська.

Приклад оформлення лістинга програми наведено в додатку Е.

12. Оформлення блок-схеми алгоритма. Опис символів

Правила виконання схем алгоритмів і програм автоматичним або ручним засобом регламентуються ГОСТ 19.002-80, що повністю відповідає міжнародному стандарту ISO 2636-73. Застосовані УГП-умовні графічні

позначки (символи), операції, що відбивають основний процес обробки даних і програмування, встановлені ГОСТ 19.701-90, позначка символів відповідає МС ISO 1028-73.

Креслення блок-схеми аглоритма рекомендовано здійснювати за допомогою графічного пакета CorelDRAW або Компас, які мають подібний, зручний і зрозумілий інтерфейс та є легкими у вивчені.

Графічно виконати блок-схему можливо також і засобами текстового редактора Microsoft Word (меню Вставка→ Автофигуры→Блок-схема).

Розміри символів блок-схеми алгоритма повинні становити:

Мал. 12.1 Опис основних символів блок-схеми алгоритму

13. Захист курсового проекта та критерії оцінювання

Захист курсового проекта здійснюється після його повного виконання і передзахисту у термін, встановлений календарним планом.

Оцінювання курсового проекта здійснюється за 100-бальною системою. Критерії оцінювання повноти виконання та захисту курсового проекта наведено в таблиці 12.1, оцінювання етапів (розділів) курсового проекта - таблиця 12.2.

Таблиця 12.1 - Критерії оцінювання повноти виконання і захисту КП

Кількість балів	Вимоги до виконання та захисту курсового проекта
100-90	Етапи курсового проектування виконано вчасно, курсовий проект подано на передзахист і захист у встановлені календарним планом терміни. Вчасно розроблено, погоджено і затверджено алгоритм та програмне забезпечення. Розробка має творчий підхід та оригінальні проектні рішення з елементами наукової новизни. Пояснювальну записку оформлено відповідно до встановлених вимог, теоретико-практичні аспекти розділів розкрито повністю,
подано якісний графічний матеріал, структурні, функціональні схеми, використано вітчизняні та зарубіжні фахові видання. Захист курсового проекта передбачає чітко поставлену мету роботи, результати проведених досліджень і аналізу існуючого програмного забезпечення, опис і обгрунтування прийнятих проектних рішень щодо розробки програми, висновки; студент повинен мати грунтовні відповіді на всі додаткові питання.
82-89	Етапи курсового проектування виконано вчасно, курсовий проект подано на передзахист і захист у встановлені календарним планом терміни. Вчасно розроблено, погоджено і затверджено алгоритм та програмне забезпечення. Пояснювальна записка оформлена відповідно до вимог, теоретико-практичні аспекти розділів розкрито повністю. Захист курсового проекта передбачає чітко поставлену мету роботи, результати дослідження і аналізу існуючого програмного забезпечення, опис проектних рішень щодо розробки програми, висновки. Під час захисту курсового проекта студент в повному обсязі виклав теоретико-практичний матеріал, на поставлені додаткові питання мав ґрунтовні відповіді.
75-81	Етапи курсового проектування виконано вчасно, курсовий проект подано на передзахист і захист у встановлені календарним планом терміни. Алгоритм та програмне забезпечення є недосконалим та потребує подальшого вдосконалення, але відповідає темі курсового проекта. Пояснювальна записка оформлена відповідно до вимог, теоретико-практичні аспекти розділів розкрито повністю. Під час захисту проекта студент не в повному обсязі викладав матеріал, на поставлені питання мав нечіткі відповіді.
67-74	Курсовий проект подано до захисту з порушенням встановленого календарним планом термін. Алгоритм та програмне забезпечення є недосконалим, потребує подальшого вдосконалення, але відповідає темі курсового проекта. Пояснювальна записка оформлена відповідно до вимог, суть розділів розкрито не повністю. Під час захисту роботи студент відповів на більшість додаткових питань.
60-66	Етапи курсового проектування виконанувались з систематичним запізненням, курсовий проект подано до захисту пізніше встановленого календарним планом терміну. Алгоритм та програмне забезпечення має суттєві недоліки, потребує подальшого вдосконалення, але відповідає темі курсового проекта. Пояснювальна записка оформлена з порушенням вимог, суть розділів розкрито не повністю. Під час захисту роботи студент не відповів на більшість додаткових питань.
34-59	Алгоритм, програмне забезпечення розроблено з грубими помилками та потребують суттєвого доопрацювання. Пояснювальна записка проекта виконана з порушеннями вимог, матеріал викладено в неповному обсязі. (До захисту студент не допускається, курсовий проект - доопрацьовується.)

Таблиця 12.1 - Критерії оцінювання курсового проекта

Назва критерії	Максимальна кількість балів
Пояснювальна записка
Вступ
Розділ 1 Призначення і область застосування програмного забезпечення
Розділ 2 Огляд існуючого програмного забезпечення. Постановка задачі
Розділ 3 Опис і обґрунтування проектних рішень щодо розробки програмного забезпечення
Розділ 4 Експериментальне підтвердження вірності програмних та проектних рішень. Реалізація роботи
Розділ 5 Інструкція користувача
Розділ 6 Основні висновки
Додатки
Додаток А Інформаційно-логічна модель
Додаток Б Схема даних
Додаток В Функціональна схема даних
Приклади (таблиці,форми, запити, звіти, модулі)
ВСЬОГО

За одержаними балами студент отримує оцінку за національною системою та ЕС'ГБ відповідно до таблиці 12.3.

Таблиця 12.3 - Оцінки ЕСТБ та національною системою відповідно до одержаних балів за курсовий проект

Кількість одержаних балів	ECTS	Національна система оцінювання
90-100	А	відмінно
82-89	В	добре
75-81	С
67-74	D
		задовільно
60-66	E
34-59	FX	незадовільно
1-34	F

Слід зазначити, що “FX” відповідає оцінці в національній системі оцінювання “незадовільно”, але з можливістю доопрацювання курсового проекта та повторного захисту. “F” передбачає обов’язковий повторний курс вивчення дисципліни та курсове проектування.

У разі непогодження з одержаною оцінкою за курсовий проект студент має право у п’ятиденний термін доопрацювати його та подати на повторний захист спеціально створеній екзаменаційній комісії.

1. Глушаков С. В., Ломотько Д. В. Базы данных (Учебный курс).

2. Бекоревіч Ю. Б., Пушкіна Н. В. Microsoft Access 2000. СПб.: БХВ - Санкт-Петербург, 1999.

3. Харітонова І., Міхєєв М. Microsoft Accass 2000 в оригіналі. СПб.: БХВ - Санкт-Петербург, 1999.

4. Access 2000 Шаг за шагом издательство Эком Москва, 2002.

5. І.Т. Зарецька Б.Г. Колодяжний А.М. Гуржій О.Ю Соколов Інформатика, Київ, “Навчальна книга”2002.

6. А.Ю. Берко О.Н. Верес Організація баз даних Практичний курс. Навчальний посібник. Львів, 2003.

7. В.В. Сидоренко, О.П. Доренський Архітектура ЕОМ: Методичні вказівки до курсового проектування для студентів денної та заочної форми навчання за напрямом підготовки 6.050102 «Комп’ютерна інженерія»-Кіровоград: КОД, 2010.-52с.

8. Вендров А. М. CASE-технології. Сучасні методи і засоби проектування інформаційних систем. М.: Фінанси і статистика, 1998.

9. Горін З. В., ТандоєвА. Ю. CASE засіб S-Designor4.2 для розробки структури
бази даних // Системи Управління Базами Даних № 1,1996. З. 79-86.

10. Сахаров А. А. Принципы проектування і використання багатовимірних баз даних (на прикладі Oracle Express Server) // Системи Управління Базами Даних № 3,1996. З. 44-59.

11. Системи управління базами даних і знань: Справ, изд. / Наумов А. Н.,
Вендров А. М., Іванов В. До. і др.; Під ред. Наумова А. Н. М.: Фінанси і статистика, 1991.