Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

В. Святе Письмо




1. Від реформаційних течій залежить праця над текстом св. Письма: вона відбувається почасти під впливом чеської „передреформації“ Гуса, почасти вже під впливом реформації 16 ст., але найцінніша праця проведена, спираючись все ж в основному на традиції східньої церкви.

Неясні обставини праці першої друкарні, що працювала і для України, друкарні німця Ш. Фіоля в Кракові, яка 1491 р. виготовила „Октоїх“, „Часословець“, обидві „Тріоді“ (пісну та цвітну) та, здається, і Псалтир. Немає сумніву, що мали друкуватись, крім Псалтиря, і дальші частини св. Письма. Але друкарню зачинено, а книги сконфісковано. Сам Фіоль був лише друкар-підприємець. Відкіля походила ініціятива: з литовсько-руських, молдаво-валаських чи якихось інших кіл, і досі не вдалося з’ясувати.

2. Та напевне зв’язані з литовсько-руською літературою та з чеськими релігійними рухами ті обробки тексту, де просто користалися чеськими перекладами та вживали „посполитої“ українсько-білоруської мови. Є такі переклади і писані, а головне, друковані Фр. Скориною, полоцьким міщанином, що студіював у Падуї та друкував 1517-19 рр. в Празі (частини Старого Завіту) та 1525 р. в Вильні (Апостол). Цікаві передмови Скорини, що розкривають мотиви його праці; вони почасти національні: усі тварини „ігді зродили ся і ускормлені суть, по Бозі к тому місту великую ласку імають“, так і Скорина: „не можемо ли во великих послужити посполитому люду Руського язика, — сиї малиї книжки праці нашеї приносимо їм“. Скорина вважає Біблію за енциклопедію всього людського знання, погляд, щоправда висловлений і католиками, але типовий для протестантів; типовий для протестантів і ухил Скорини до простої мови і той факт, що він видав переважно книги Старого Завіту. Але Скорина зовсім не повинен був бути представником реформаційних поглядів, проти цього говорять і деякі місця його передмов і характер його „Малої подорожньої книжиці“, що складається з православних молитов; його лише овіяв дух чеської „передреформації“. Друки Скорини мали успіх, про це свідчать їх відписи. /228/

3. Спроби перекладу св. Письма на. народну мову почасти напевне, почасти ймовірно зв’язані з реформаційними рухами; хоч не в усіх перекладачах ми повинні бачити представників протестантизму, але сама ідея найскорше могла походити з духу реформації. Українська обробка Євангелії є так звана „Пересопницька Євангелія“ (з рр. 1556-61, відомі лише відписи з 1571 та 1701 р.), здебільша досить поміркована „українізація“ євангельського тексту. Ось як випадав цей текст: „ЧоловЂку єдиному богатому зродило поле вельми, и мовил самъ в собЂ, рекучи: што маю чинити, не маю где быхъ зобралъ жита мои (або пашню). И реклъ такь учиню, розмечу житницу мою (клуню, або стодолу). И большій побудую“. — Напевне зв’язані з протестантизмом переклади Євангелії В. Негалевського (1581) з елементами білоруської та української мови; зроблений з польського перекладу М. Чеховича „Крехівський апостол“, український текст складений на підставі польської Біблії 1563 р., слов’янського тексту та видання Скорини; переклад з польської Біблії Нудного 1572 р. навіть видрукуваний, Євангелії білоруса В. Тяпинського. Ось приклад мови з „Крехівського апостола“: „О безрозумныи Галати, хтож вас подмануль, ижбы есте правды не были послушни, перед которых очима Христос перед тым был написан и межи вами роспят...“. — Переклади св. Письма на рідну мову відігравали звичайно величезну ролю в виробленні літературної мови. Але ні один з українських або українсько-білоруських перекладів не досягнув загального розповсюдження. Для розвитку літературної мови вони не могли мати великого значення.

З більшим або меншим поширенням тексту євангелії, з дрібними поясненнями маємо кілька рукописів, які репрезентують переходи до „учительних євангелій“, що їх пізніше й друковано (напр., Київ 1637 тощо). Ось приклади текстів: з „Волинської Євангелії“ 1571 р. — „ЧеловЂкъ нЂкоторый был богатый, который же то оболоковался в порфіру и віссон (в шарлать і в дорогое одЂніе) и на каждый день бывал велми весел. Был тыж нікоторый убогый, которому то было имя Лазар, которій то лежал у ворот его, будучи трудоватым“ *; або з Євангелії кінця 16 ст.: „ЧеловЂкъ нЂкоторый был багатый и оболокался у красныи шаты и у порфиру и виссон, тое у дорогіи шаты, и веселился на каждыі день завше красно, был же тыж там убогый нЂкоторыі, которому то было имя Лазаръ, а был повръженыі пред дверми его, або лежалъ у гною немоцньй“;

*) Майже такий самий текст і в Пересопницькій Євангелії. /229/

або з Євангелії 1604 р.: „ЧеловЂкъ нЂкоторый бЂ богать и одЂвался уставичне въ перфиру и виссон и веселящейся на всякъ день красно. Бысть же там нЂкий иншій именем Лазарь, который то лежалъ гноень пред дверми его“. Як бачимо — це зовсім різні спроби наблизити мову св. Письма до живої мови, спроби, що, безумовно сягали до значно ширших кіл, аніж вплив реформаційної науки.

4. Найвизначніший біблійний текст, що видрукуваний і дістав найширше розповсюдження, був текст послідовно церковнослов’янський, без елементів української народної мови. Не так звана Острозька Біблія 1581 р. Ініціятором праці був православний меценат кн. К. Острозький, що утворив в Острозі відому православну школу, та залучив професорів школи й інших українців та чужинців до праці над біблійним текстом. Комісія, що оброблювала текст, користалася і різними слов’янськими рукописами, і латинськими, але головне грецьким текстом. З богословського погляду текст Острозької Біблії — великий успіх. Але з літературного боку вона зафіксувала дальший розрив між церковною (слов’янською) та літературною (напів-народною) мовою. А головне, церковно-слов’янський текст цей не міг стати основою норми літературної мови на Україні. А іншого авторитетного джерела норми українська літературна мова не знайшла аж до кінця 18 віку.

Г. Полемічна література

1. Релігійна боротьба в кінці 16 ст. належить до найцікавіших та найславніших сторінок української культурної історії: бо залишені переважною більшістю шляхти, що пішла до католицького табору або й за протестантами, лише короткий час підтримані впливовим кн. Острозьким, зраджені більшою частиною православної ієрархії, українські міщани зуміли шляхом самоорганізації (братства) відбитися від страшних нападів католицької церкви, підтриманих державним авторитетом. Але ця блискуча сторінка української культурної історії не блискуча літературно. Все ж, хоч і нечисленна та неблискуча, полемічна література має велике значення в розвитку української літератури: помалу підготовувались нові літературні форми та нові літературні вартості. Цілком поза межами сучасности залишився єдиний геніяльний представник полемічної літератури Іван Вишенський.

2. Початки полемічної літератури зв’язані з Острогом та тією школою, що постала там заходами кн. К. Острозького. Коло співробітників Острозького складалося не лише з українців, але /230/ й з греків та поляків. Змагаючи до відродження старої православної традиції (див. сказане вище про Біблію), Острозьке коло в дійсності мусило піти за духом ренесансу, запроваджуючи в плян освіти світські науки: та навіть реформація позначилася на діяльності Острозького кола, бо в боротьбі проти католицтва йому довелося користатися й послугами протестантських співробітників, а ще більше черпати з протестантської літератури. Острозька школа підупала по смерті князя, якого нащадки пішли до католицького табору. Видання Острозької (а пізніше Дерманської, Львівської й ін.) друкарні принесли українській літературі, крім Біблії та принагідних церковно-політичних творів, дещо з творів отців церкви, але головне її літературне значення в тому, що вона почала друкувати сучасних авторів: це кілька творів полемічної літератури.

3. Починає ці друки „Ключ царства небесного“ Герасима Смотрицького (1587). Ця книжка присвячена в першій частині обороні Руси від нападів (єзуїта Б. Гербеста), в другій половині — обороні старого календаря та іншим відмінам між східньою й західньою церквою. Арґументації речевої небагато: головне патетичні, а іноді ліричні чи дотепні заклики, запитання, нагадування, напади, а то й лайки. Передмова реторична, мова почасти трохи ритмізована та навіть римована: „Повстанте, почуйте ся и подносіте очи душ ваших, а обачте з пільністью, як спротивник ваш, діявол, не спить, і не тілько як лев рикаючи шукаєть кого пожерети, але явне в пащеки єму многиє... впадають“. Церква, „болізно вас породивши, водою святою хрещенія омивши, дари Духасвятого просвітивши і хлібом животним... возкормивши... з вами вічно царствовати певна била“. Папи „єдини новини уставляють, а другиє старини поправляють, і як одступили дороги правой, завжди ся мішають, да инших до того ж примушають, і страшать, же їм того ж не помагають“. Автор вміє промовити до простої людини. Ритмізована мова іноді нагадує ритміку дум або деяких віршів. В тексті зустрічаємо чимало приповідок.

4. Трактат Василя „Острозького“ (1588) — великого розміру та переважно теоретичного богословського змісту (“спирається на Максима Грека), літературно досить важкий, але призначений, напевне, для іншого читача, ніж твір Смотрицького. — Л. Зизаній (Вильна 1596) увів до обігу полеміки протестантські міркування про те, що римський папа є антихрист. Стиль книжки теж „наукоподібний“. — Дійсно серйозний науковий твір — анонімний „Апокризис“ (Острог 1598) — є твір /231/ протестантського польського автора М. Бронського. Почасти емоційний та іронічний, почасти патетичний стиль двох писань псевдонімного „Клирика Острозького“ (1598-99): „Преступили єсте отеческіє границі, нарушили єсте старожитную віру!. Пороскопивали єсте гроби предків, порушили кости отець!.. Затоптали єсте їх стежки, затмили єсте їх присвітлую справу!“ До елементів стилю Герасима Смотрицького Клирик додає ще стиль молитовний, теж патетичний та реторичний. — Головне з передмов до різних видань знаємо як письменника Острозького діяча Дем’яна Наливайка: і його мова реторична, лише сильніше забарвлена церковнослав’янською. Далеко простіші проповіді (тоді недруковані) почаївського отця Іова Заліза. — Реторичність полемічних писань дуже впадає у вічі: тут, мабуть, позначився і стиль проповіді релігійно-неспокійного реформаційного століття, але і реторична школа ренесансового стилю: мабуть, нам ближче невідоме острозьке „ціцероніянство“.

5. Окремо стоїть останній твір цієї літератури — „Пересторога“ (писана до 1605 р.). Це спроба історіософії церковної боротьби як боротьби диявола проти церкви; в творі немало апокаліптичних нот. Але відродження церкви тут надзвичайно щільно зв’язується з відродженням культурним, піднесенням освітного рівня (щоправда, з відкиданням „філософії поганської“). Дуже нерівномірний стиль лише почасти цікавий реторичністю, — до цієї реторики належать м. і. надзвичайно вдалі промови, що їх автор укладає в уста кн. Острозькому та іншим особам. І тут є зв’язки і з психологією реформації (апокаліптизм, може якесь „фляціянство“ *) і з реторичною стилістикою ренесансу.

6. З боку уніятів виступає український може найвизначніший полеміст Адам-Іпатій Потій. Літературно він продуктивніший, аніж православні його противники, пише він і польською і „посполитою“ мовою. Українсько-слов’янською мовою маємо кілька його творів („Унія...“ 1695, „Справедливоє описаньє... собору берестейського“ 1596/7, „Антиризис“ 1599, „Розмова бестянина з братчиком“ 1603, „Оборона собору флорентійського“ 1604, „Посельство до папежа... Сикста IV“ 1605, „Гармонія альбо согласіє віри“ 1608). Його стиль той самий, що стиль православних полемістів: лише в нього менше ліричности, більше патосу, реторики та дотепу й лайки, та ділові арґументи сполучуються з емоційними в тому самому творі, на тих самих сторінках. Його українські проповіді втрачені.

*) Маю на увазі протестантського богослова Фляція Іллірика. представника радикального німецького протестантизму 16 ст. /232/

В українських творах Потія знайдемо всі типові реторичні засоби того часу: накупчення синонімів, шереги слів: „піянство, лакомство, святокупецтво, неправда, ненависть, потвари..., пиха, і надутость... панують тут весьма“ (в грецькій церкви); одно за одним йдуть короткі речення:

„спільние душі, мислі, воли,

спільний Бог,

спільная побожности купля,

спільное спасеніе,

спільний подвиг і праця,

спільная мзда і вінець“.

Любить він антитези, — так на його думку при спілці православних з протестантами сполучуються:

старожитноє з новотою утвержденіє,

і камень недвижимий з легкомисльности тростиною,

широта з тіснотою,

плідність з неплодієм,

святобливості, з проклятієм,

добрий порядок з помішанієм,...

миро благоуханноє з грязю,

світлость з темностю,

Христос з Веліаром...

теж у закликах:

не мішайте людських справ з Божськими,

мирских з духовними,

земних з небесними,

дочасних з вічними...

Стиль Потія нагадує дещо стиль Вишенського, лише лексика Потія не має багатства та різноманітності словника Вишенського. 7. Залишилися й деякі рукописні дрібніші, почасти старіші, пам’ятки полеміки і проти католиків, і проти „люторів“. Їх стиль трохи простіший, але і в них можна знайти в зародку ті самі стилістичні елементи, що і в творах пізнішої полеміки (див. ще Екскурс II).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-25; Просмотров: 444; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.035 сек.