Тема 2.3. Методи музичної освіти

Наиболее употребительные приборы и средства

Наименование	Обозначение
Манометры
Манометры показывающие	МП4-У, МТП-160, МОШ-160, ОБМ-160, ОБМВ-160, МПЗ-У, МТП-100, МВПЗ-У, ОБМ-100, ДМ 1001, МО, МП4-У1
Электроконтактные	ЭКМ-1У, ЭКМВ, ДМ2010, ВЭ-16РБ
С пневмовыходом	мп4-v, меп
С токовым выходом	мпэ
«САПФИР»	ДИ2120, 2130, 2140, 2150
С дифтрансформаторным выходом	мэд
Самопишущие	МТС-711(712), МТ2С-711(712)
Датчики
Тягонапоромеры	ТНМП, ТММП, НМП
Датчики-реле давления	РДМ,РД-32
Датчики-реле тяги, напора	ДТ-2
Датчики-реле разности давления	ДЕМ-102.Д220
Дифманометры
Дифманометры:	"САПФИР-22" ДЦ2420, 2430, 2444
самопишущие	ДСС-711
показывающие	ДСП-711, ДП-710, ДСП-4Сг, ДСП-160
дифтрансформаторным выходом	ДМ3583М
с пневмовыходом	13ДЦ-11.ДС-П
Запорная арматура
Клапан электрический регулируемый	БУЕ с ЕСПА-02ПВ Ду15, Ду25, Ду50, ЕСПА-02ПВ
Затвор	П98007 Ду50
Кран	3-х ход. Ду20, 15КЧ888, 15КЧ922, 254931, 17С12НЖ
Электроприборы
Светильник	РСП-21.-125
Сигнальная сирена	СС-1
Звонок	МЗ
Эл. лампа	МО36
Автоматические выключатели	АЕ-2046, А-3722, А3716, АЕ2056, АЕ2043. АЕ2026, А63М, АП-50
Магнитные пускатели	ПМЕ222, ПМЕ224, ПМА4ПО, 4600, 4210, 4200, ПАЕ322, 324, 421, ПМТМ01031, ПММ1112
Контакторы	КТ6022, КТ6023, КТ6042
Универсальные переключатели	УП-5300, ПМОФ-45
Двухэлементная кнопка Ключ управления	КУ-1П2А ГОСТ 2492-70
Вторичные приборы
Вторичные приборы	ДИСК-250, ДИСК-250И, КСД-1, КСД-2, КСП-1, КСМ-1, КСУ-1, КСУ-2, КПМ1, КВУ-1,КСМ-2,КСП-2, РП-160.А565-001, А682-002, А-542, КСП-3, Н3022
Приборы контроля пламени	ПКП-Ф, Ф34.2, Ф34.3
Приборы аналитического контроля (рН - метры)	РБ-220, П215, ДПГ-4М, ДМ-5М
Автоматические анализаторы	АКК-М01
Мутномеры	АОМ-202
Сигнализаторы взрывоопасных концентраций	СТМ-2, СТМ-10
Исполнительные механизмы	МЭО, МЭМ
Усилители
Усилители, блоки	22БП-36-1К, 22БП-36-2К, БИК-1, У-29М, У10-15, У-13, ПБР-2А, ПБР-А, ДУП-М, БУ-21, В-12
Приборы пневмоавтоматики
Приборы пневмоавтоматики	Р-20А, Р-50А, Р-70А, РДВ-1, РДВ-2, ЭПП, ЭПК1/4, РДФ-3,РГ-2А,ПКП-1, ПКР-1, ПВ10.1Э, ПР3.31, ПП12.2, МСП-2
Расходомеры
Ротаметры	РС, РП, РПФ, РЭ, РМ, РМФ
Счетчики	ЩЖУ-25М, СТВ, ТВГ, УВТ, ВСКМ, ТС45(ДУ100)
Расходомер индукционный	ИР-61
Уровнемеры
Уровнемеры, датчики-реле уровня	"ЭХО 5М", РИС-101-094, РИС-101-025, РОС-101, РОС-301, РО-001, РОС-501, ПРУ-5М, ЭРСУ-К2, МСУ-1, СУ-1Ф, Е5Р-50
Термометры
Термопары	ТХК-2088, ТХА-2088
Термометры ртутные (прямые, угловые)	П2, ТТ, ТТУ
сопротивления	ТСМ- 1088-04, ТСП-0879, ТСП6097
манометрические	ТКП-60
манометрические электроконтактные	ТГП,ТКП100ЭК,ТПГ
взрывобезопасные	БСУ-1
манометрический ртутный	ТПК
самопишущие	ТГС, ТГ2С-71 1(712)
Регуляторы
Регуляторы давления и электронные регуляторы	УРРД, Р-25, РС29, РП-4П
Регуляторы температуры	ТЭ4ПЗМ с ТСМ, Т-419М1-02М с ТСМ, ТУДЭ-1,-2, -4, ЭРТ-4, РТ-ДО, РТ-ДЗ,-РТБ, Ш4538

«Технология хранения и переработка зерна»

1. Автоматизация линии производства комбикормов.

2. Автоматизация линии гидротермической обработки круп.

4. Автоматизация линии производства и упаковки круп.

6. Автоматизация процесса подачи зерна в размольное отделение.

9. Автоматизация отделения подготовки зерна к сортовому помолу.

10. Автоматизация линии производства и упаковки круп.

«Технология хлебопекарного, макаронного и кондитерского производств»

1. Автоматизация процесса производства опары.

2. Автоматизация процесса производства формового хлеба.

3. Автоматизация процесса приготовления батонов.

4. Автоматизация процесса производства макаронных изделий.

5. Автоматизация процесса складирования бестарного хранения муки.

7. Автоматизация процесса выпечки сахарного печенья.

8. Автоматизация процесса выпечки затяжного печенья

9. Автоматизация участка прессования и формирования хлебопекарных дрожжей.

10. Автоматизация процесса производства ванильных сухарей.

12. Автоматизация участка приготовления теста для ржаного хлеба на жидкой закваске.

1. Автоматизация процесса кристаллизации сахара.

2. Автоматизация процесса сушки сахара в свеклосахарном производстве.

3. Автоматизация сироповарочного цеха при производстве сахара-песка.

4. Автоматизация процесса выпаривания в свеклосахарном производстве.

5. Автоматизация процесса дефекасатурации в свеклосахарном производстве.

6. Автоматизация процесса бестарного хранения сахара.

7. Автоматизация процесса сушки жома в свеклосахарном производстве

8. Автоматизация процесса очистки диффузионного сока в свеклосахарном производстве.

9. Автоматизация процесса подготовки свеклы.

10. Автоматизация процесса диффузии в колонном диффузионном аппарате.

11. Автоматизация трехкорпусной (четырехкорпусной) выпарной установки.

12. Автоматизация процесса преддефекации в свеклосахарном производстве.

13. Автоматизация линии определения сахаристости свеклы.

14. Автоматизация линии определения загрязненности свеклы.

15. Автоматизация тракта подачи свеклы со свекломойкой барабанного типа.

16. Автоматизация процесса управления барометрическим конденсатом в свеклосахарном производстве.

17. Автоматизация отделения подготовки известкового молока.

18. Автоматизация участка подготовки свеклы.

«Технология бродильных производств и виноделия»

1. Автоматизация процесса купажирования ликёро-наливных изделий.

3. Автоматизация заторо-варочного отделения пивоваренного завода.

4. Автоматизация брожения и дображивания пивного сусла в аппаратах ЦКТ.

5. Автоматизация спиртового цикличного брожения сусла.

6. Автоматизация процесса осветления и охлаждения пивного сусла.

7. Автоматизация варочного и бродильного отделения минипивзавода.

8. Автоматизация процесса брагоректификации под вакуумом.

9. Автоматизация брагоректификационной установки прямого действия.

10. Автоматизация 4^х колонной брагоректификационной установки, работающей под разряжением (БРУВАК).

11. Автоматизация процесса приготовления и варки замеса в спиртовом производстве.

12. Автоматизация варочного отделения спиртового завода.

13. Автоматизация процесса разваривания в спиртовом производстве.

14. Автоматизация процесса брожения в спиртовом производстве.

15. Автоматизация процесса периодического брожения крахмалистого сырья.

16. Автоматизация процесса непрерывного поточного брожения с рециркуляцией бражки.

17. Автоматизация процесса осахаривания с вакуумным охлаждением разваренной массы.

18. Автоматизация процесса очистки сортовки активированным углем по непрерывной схеме.

19. Автоматизация процесса управления дрожжевой суспензии при производстве кормовых дрожжей.

20. Автоматизация процесса приготовления питательной среды на дрожжевом заводе.

21. Автоматизация производства дрожжей товарной стадии.

22. Автоматизация процесса пеногашения в дрожжевом производстве.

23. Автоматизация процесса производства красного кваса.

25. Автоматизация производства газированных безалкогольных напитков.

26. Автоматизация производства негазированных безалкогольных напитков.

27. Автоматизация процесса осветления пектиносодержащих соков.

28. Автоматизация процесса производства лимонной кислоты.

1. Автоматизация производства быстрозамороженных готовых блюд.

2. Автоматизация линии производства вареных колбас с заданным составом.

3. Автоматизация линии производства сосисок без оболочек.

4. Автоматизация участка размораживания и мокрой зачистки полутуш.

5. Автоматизация производства сырокопченых колбас.

6. Автоматизация производства мясокостной кормовой муки в вакум-горизонтальных котлах.

7. Автоматизация линии сбора и сепарирования крови.

8. Автоматизация линии производства пельменей.

9. Автоматизация линии обработки слизистых субпродуктов.

10. Автоматизация участка производства ливерных колбас.

11. Автоматизация линии производства мясных концентратов.

13. Автоматизация линии приготовления фарша для вареных колбас.

14. Автоматизация линии производства говяжьих консервов.

16. Автоматизация участка обработки шкур КРС.

17. Автоматизация процесса консервирования шкур на установке Я8-ФОБ.

18. Автоматизация шпарного чана и опальной печи.

19. Автоматизация линии производства гематогена.

21. Автоматизация тепловой обработки водоплавающих птиц.

22. Автоматизация процесса замораживания мяса в азоте.

23. Автоматизация линии сбора и переработки пера на птицекомбинате.

24. Автоматизация линии вакуумного сбора и стабилизации крови.

25. Автоматизация участка производства сухих животных кормов.

26. Автоматизация линии «Ленинград» по переработке мягкого жир сырья.

27. Автоматизация линии вытопки животных жиров «Шарплекс».

28. Автоматизация поточной линии обработки шерстяных субпродуктов.

29. Автоматизация процессов сепарирования, охлаждения и розлива жиров в штучную тару.

30. Автоматизация процессов нанесения пищевых покрытий перед холодильной обработкой.

31. Автоматизация линии производства деликатесных изделий из свинины.

32. Автоматизация линии производства фаршевых консервов из мяса птицы.

35. Автоматизация производства пищевого альбулина на распылительной сушильной установке А1-0Р4.

«Технология молока и молочных продуктов»

1. Автоматизация линии производства масла методом сбивания.

2. Автоматизация процесса производства сметаны.

3. Автоматизация процесса производства детского кефира.

4. Автоматизация процесса производства сгущенного молока с сахаром.

5. Автоматизация процесса производства сыра «Российский».

6. Автоматизация процесса производства творога непрерывном способом на линии Я9-ОТП.

7. Автоматизация процесса производства пастеризованных сливок.

8. Автоматизация процесса производства сухого обезжиренного цельного молока.

9. Автоматизация процесса производства стерилизованной смеси «Малыш».

10. Автоматизация линии производства плавленых сырков.

11. Автоматизация линии производства мороженого «Пломбир».

12. Автоматизация процесса производства твороженных сырков.

13. Автоматизация процесса нормализации молока.

14. Автоматизация процесса пастеризации молока

15. Автоматизация пастеризационно-охладительной установки ОПУ-5 (ПТУ-10, ОПУ-15).

16. Автоматизация процесса сушки молока по косвенному параметру.

17. Автоматизация процесса сушки молока по прямому параметру.

18. Автоматизация мойки резервуаров хранения молока и молокопродуктов.

19. Автоматизация линии производства йогуртов.

20. Автоматизация линии производства ряженки

21. Автоматизация линии производства биокефтра.

22. Автоматизация процесса производства сгущенного молока с какао в консервах.

23. Автоматизация технологического процесса производства плавленого сыра.

«Машины и аппараты химических производств»

1. Автоматизация процесса производства серной кислоты.

2. Автоматизация процесса производства суперфосфата.

3. Автоматизация процесса производства аммиачной селитры.

4. Автоматизация процесса производства ацетилена (отделение пиролиза и компрессии газа).

5. Автоматизация процесса производства ацетилена (отделение концентрации).

6. Автоматизация процесса производства полиэтилена высокого давления.

7. Автоматизация процесса производства латекса.

8. Автоматизация производства вискозного волокна (процесс формирования и сушки волокна).

9. Автоматизация производства вискозного волокна (процесс мерсеризации и предсозревания).

10. Автоматизация процесса производства капрона.

11. Автоматизация процесса производства автомобильных шин.

12. Автоматизация системы очистки газовых выбросов.

13. Автоматизация системы очистки сточных вод.

14. Автоматизация производственного процесса упаковки шин.

15. Автоматизация линии производства двухслойной рукавной пленки из полиэтилена.

16. Автоматизация процесса получения полиизобутилена в среде этилена.

17. Автоматизация участка эмульсионной полимеризации (каскад полимеризаторов).

1. Автоматизация процесса производства карамели.

2. Автоматизация процесса производства глазированных конфет (отливных).

3. Автоматизация процесса производства резной пастилы.

4. Автоматизация процесса производства пива.

5. Автоматизация процесса производства непрерывного сбраживания пивного сусла.

6. Автоматизация процесса производства шоколадных масс.

7. Автоматизация участка подготовки воды для водки.

8. Автоматизация процесса производства водки.

9. Автоматизация процесса ректификации спирта.

10. Автоматизация линии производства глазированных вафель шоколадной глазурью.

Метод (від грецького metodos) – це спосіб, шлях до істини, до очікуваного результату, прийом теоретичного дослідження чи практичного здійснення чого-небудь, інакше кажучи, спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретної задачі.

Метод як педагогічний термін має філософські основи. Філософи звертають свою увагу на те, що метод – це система регулятивних принципів, які опираються на об’єктивні закони і регулюють свідому діяльність людини.

«Під методом я розумію точні і прості правила», – казав відомий мислитель ХVІІ ст. Рене Декарт. Регулятивні принципи уявляють собою стандартні і однозначні правила дії. Немає правила, немає методу.

У конструюванні сучасного уроку музики метод необхідно розглядати як спосіб взаємодії вчителя і учнів, спрямований на досягнення поставленої мети. Кожний із методів організує певним чином діяльність вчителя і учнів. Він визначає як напрямок їх дій, так і правила, за якими вони здійснюють свою діяльність на уроці.

Метод має двосторонній характер, проявляючи себе як із зовнішньої, так і з внутрішньої сторони. Із зовнішньої сторони метод є сукупністю педагогічних засобів, конкретних дій і предметів (матеріальних і нематеріальних). Внутрішня сторона методу проявляється у правилах, які регулюють виконання зовнішніх дій.

Прийом по відношенню до методу має підпорядкований характер. Це одинична дія, крок, що веде до поставленої мети. Якщо метод має завершену дію, то прийом відрізняється незавершеністю. Він постає як частковий прояв методу і має однобічну дію. Одні і ті самі прийоми можуть бути використані у різних методах. І, навпаки, один і той самий метод у практиці його реалізації може включати різноманітні прийоми.

Визначаючи метод як спосіб взаємодії, що має двобічний характер прояву (зовнішній і внутрішній), а прийом як однобічну дію, можна проаналізувати ті методи, які широко відомі вчителям музики. З цих позицій можна визначати, розглядати їх у сучасному шкільному уроці як методи чи як прийоми.

Отже, методи «спостереження за музикою» (Б. Асаф’єв), «роздумів про музику», «співпереживання» (Н. Ветлугіна) – це дії, які здійснюють учні по відношенню до об’єкту своєї діяльності. Вони мають однобічний характер, тому їх необхідно розглядати як прийоми.

Методи «емоційної драматургії» (Е. Абдулін), «забігання вперед і повернення до пройденого» (Д. Кабалевський), «перспективи і ретроспективи» (Е. Абдулін), «міждисциплінарної взаємодії» (В. Алєєв) безпосередньо визначають напрям діяльності вчителя, ті правила, на основі яких він організує зміст програмного матеріалу на уроці, логіку його розгортання. Отже, їх також необхідно віднести до прийомів учителя.

Методи «моделювання художньо-творчого процесу» (Л. Школяр), «інтонаційно-стильового пізнання музики» (Е. Критська), «створення створеного» (В. Усачьова), «пе- інтонування» (М. Красильнікова) опираються на закономірності процесів мислення у сприйманні музики. Вони задають напрямок діяльності як учителю, так і учням. Тому їх можна розглядати як методи, засновані на взаємодії вчителя і учнів.

Таким чином, виділяючи конкретні методи музичної освіти, ми будемо виходити з того, що вони пов’язані з досягненням дидактичних цілей навчання і вирішенням навчальних задач на основі взаємодії вчителя і учнів; діяльнісна сутність є основою цих методів, їх зміст дозволяє організувати суб’єкт – суб’єктну взаємодію на уроці, а їх ефективність пов’язана зі змінами, які відбуваються у внутрішньому світі особистості школяра.

Щоб зрозуміти, як здійснюється метод у своїй дії на шляху до поставленої мети, необхідно знати його детальну структуру.

Зміст конкретного методу можна уявити через елементи, які входять до його структури. Усвідомлення цих елементів допоможе вчителю глибше осмислити сутність методу, правильно планувати свою діяльність. У педагогіці немає єдиної думки щодо структури методу.

У структурі методів навчання можна виділяти об’єктивні і суб’єктивні аспекти. Суб’єктивний аспект пов'язаний з особистістю педагога, конкретними умовами його реалізації. Ця частина методу є значущою в момент його здійснення, тобто коли метод перебуває в дії, від цього залежить ефективність досягнутої мети. Об’єктивна частина – це ті елементи, які складають його каркас, без яких він не може відбутися як метод. Структуру методу ми будемо розглядати, насамперед, з позицій його об’єктивної частини.

І. Колеснікова пропонує у структурі методу виділяти наступні компоненти:

– засоби, тобто те, за допомогою чого передається зміст освіти; засобами методу є предмети матеріальної або ду-ховної культури, які можуть існувати поза зв’язком із суб’єктом (книга, музичний твір, комп’ютер і т.д.);

– форми взаємодії – індивідуальні, групові, колективні, фронтальні, тобто те, що визначає формат освітнього процесу;

– діяльнісні позиції учасників освітнього процесу сто-совно педагогічних засобів і один одного (суб’єкт, об’єкт, сукупний суб’єкт);

– прийоми – система цілеспрямованих дій, пов’язаних з вирішенням часткових завдань, які визначаються у відпо-відності з метою методу. Сукупність прийомів, що входять у метод, конкретизують його зміст [20].

В описаній вище структурі представлені ті елементи методу, які складають його каркас. Крізь ці елементи можна проаналізувати зміст методу з позицій учителя або учня. Знання цих елементів допоможе вчителю побачити обраний ним метод «зсередини», скласти уявлення про особливості невідомих раніше методів.

Наприклад, вчитель знайомиться з новим методом «моделювання художньо-творчого процесу». Цей метод буде по-різному проявлятися, в залежності від мети, для досягнення якої він використовується, від вибору музичного матеріалу, від виду і форми музичної діяльності. Не залежно від цього, в ньому завжди можна виділити структурні елементи:

– засоби – музичні твори, твори фольклорного жанру, картини;

– форми взаємодії – індивідуальні, групові, колективні;

– діяльнісні позиції – суб’єкт-суб’єктивні відносини (я – автор, він – виконавець, я – слухач, він – автор);

– прийоми учнів – творчий експеримент, мисленнєве експериментування, інструментальне музикування, спів;

Включити метод в урок, що розробляється вчителем, і побачити його в дії як зі сторони вчителя, так і зі сторони учнів дозволяє теоретична структура методу, розроблена І. Лернером. Вчений-дидакт виділяє дві основні структурні частини методу: учительська частина і учнівська частина. Ці дві частини виділяються не на основі простого сумування, а існують у безпосередньому зв’язку На етапі планування уроку вчителю необхідно чітко побачити чотири компоненти методу:

– мету (контролює рух у напрямку досягнення результату);

– засоби діяльності (інтелектуального, практичного, предметного характеру);

– об’єкт діяльності (те, що необхідно перетворити) [29].

Із цієї схеми видно, які елементи методу повинні бути обов’язково усвідомлені вчителем і як вони взаємопов’язані. Мета є визначальним пунктом при виборі методу. Виключення будь-якого з елементів робить неможливим саме його функціонування. Відмінність одного методу від іншого полягає в особливому поєднанні прийомів (у схемі це знання про способи діяльності, знання про необхідні і можливі засоби). Різне поєднання прийомів складає зміст того чи іншого методу. Серед прийомів один або два є домінуючими, такими, що визначають функціональний зміст методу. Зміна домінуючого прийому веде до зміни змісту методу. Послідовність прийомів вибудовується у відповідності з логікою навчання.

Структура методу, який розглядається як взаємодія вчителя і учнів, має інший склад елементів.

У структурі методу, заснованого на взаємодії, І. Лернер включає три нові елементи, які стосуються учнів: їх мета, прийоми і засоби. Цілісна схема методу представлена на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Схема взаємодії вчителя і учнів у процесі

Зі схеми видно, що вчитель визначає мету, виділяючи для її досягнення необхідні засоби, прийоми. Педагогічні прийоми спрямовані на те, щоб з’явилася мета учнів. Поява мети учнів може здійснюватися і за допомогою прийомів, які впливають на підсвідомість, свідомість, емоції учнів поза їх волею (пунктирна стрілка). При цьому учні усвідомлюють не саму мету, а шляхи її реалізації.

Мета учнів визначає виділення в структурі методу прийомів, за допомогою яких вони будуть здійснювати свої кроки на шляху до її досягнення. Ці прийоми використовуються вчителем як механізми керування діяльністю учнів.

Структурна презентація теоретичної моделі методу у взаємодії його вчительської і учнівської частин допоможе вчителю усвідомити його зміст і, відповідно, доцільно організувати свою діяльність і регулювати діяльність учнів на уроці.

Рис. 2.5. Структурна модель методу змістовного аналізу музичного твору

Якщо розглядати місце і роль методу у цілісній мето-дичній системі, то можна дійти висновку, що він пов'язаний з усіма її компонентами: метою, навчальним змістом, формами організації навчального процесу, засобами навчання, результатом. (Наочно це демонструє рис. 2.6.)

Вибір того чи іншого методу визначається дидактичною метою і досягненню цієї мети він слугує (це і є результат використання того чи іншого методу). Метод є способом подачі і засвоєння навчального змісту. Цей процес освоєння змісту зорганізується у спеціальних формах навчання (індивідуальних, групових; різних типах, видах, жанрах уроку), і цей процес відбувається також із залученням певних дидактичних засобів (наочних, технічних, мультимедіа).

Отже, метод займає центральне місце в методичній системі. З огляду на це і методику часто називають наукою про методи.

На сьогодні існує доволі широке коло методів, які застосовуються у практиці роботи вчителів. Видаються методичні словники, тезауруси, лексикони. Одне з останніх таких видань – це, наприклад, «Словник методиста», виданий харківською видавничою групою «Основа» [50]. Його укладач – В. Волканова. Перший розділ словника «Типологічний словник уроків» знайомить з інноваційними методами, прийомами роботи вчителів («мікрофон», «мозковий штурм», «мозаїка», міні-дебати тощо). Другий розділ ін-формує про сучасні технології навчання. Отже, запам’ятовувати всі методи немає сенсу. Вчителю достатньо орієнтуватися в їх різноманітті, тобто навчитися певним чином систематизувати їх.

У педагогіці існують різні підходи до класифікації методів. Найбільш відомою є систематика методів на основі джерела передачі інформації. Виходячи з цього, виділяють такі групи методів, як: словесні, наочні, практичні.

Словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, лекція, робота з книгою) займають провідне місце в системі методів. Вони дозволяють за короткий проміжок часу передати значний об’єм інформації, поставити проблему, вказати на шляхи її вирішення, зробити висновки.

Однак превалювання словесних методів на уроці музики призводить до надмірної вербалізації навчально-виховного процесу. В результаті цього втрачається самоцінність музики як мистецтва інтонаційного, виразного (а не зображального), зміст якого не можливо в повній мірі передати словами, нівелюється специфіка музично-творчої діяльності школярів. Тому слово повинне виконувати функцію орієнтира при сприйманні музичного твору, визначати напрямок, в якому розвиватиметься творча уява дітей.

Словесно-описова інтерпретація не повинна превалювати над музичним сприйманням, слуханням живої музики. Неприпустимим є підтасовування під музику позамузичних асоціацій (сюжетно-ілюстративної програми, якої у творі немає). Музика викликає певні емоційні стани, тому доцільніше використовувати прийом емоційної драматургії. Небажаним є багатослів’я: словесні пояснення повинні бути лаконічними і виразними, такими, що відповідають емоційно-образному тонусу музики. Під час інтерпретації змісту музичних творів вчителю також не слід нав’язувати свою точку зору.

З-поміж наочних методів домінує метод слухової наочності. І дійсно, на уроках музичного мистецтва пріоритетним має бути звучання самої музики, що передбачає демонстрацію музичних творів як у живому звучанні, так і з використанням звуковідтворювальної техніки. До цієї групи методів також належить метод спостереження за музикою і метод зорової наочності, який передбачає застосування наочних дидактичних посібників, схем, таблиць, словників емоційних характеристик тощо.

Характеризуючи останній метод, зазначимо, що, нап-риклад, темп музичних творів може позначатися так: повільний – черепаха; помірний – людина, яка крокує; швидкий – поїзд, що мчиться. Зміна сили гучності може подається у такий спосіб: р – дюймовочка; f – ведмідь, який реве; mf – матрьошки, що співають.

Практичні методи – це методи, які передбачають ак-тивну взаємодію з музикою: її написання, відтворення в різних формах виконавської діяльності, моделювання художньо-творчого процесу.

У колах вчених і педагогів-практиків загальновизнаною є класифікація методів, розроблена Ю. Бабанським. В її основу покладено різні компоненти діяльності (або складові навчально-виховного процесу). Автор виділив три групи методів: стимулювання і мотивації навчальної діяльності, організації і здійснення навчальних дій та операцій, контролю і самоконтролю.

У кожній із груп виокремлено можливі підгрупи методів. Загалом, групи і підгрупи методів систематизовано Ю. Бабанським наступним чином:

1. Методи стимулювання і мотивації навчально-виховної діяльності:

2. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

а) словесні (розповідь, лекція, семінар, бесіда);

в) практичні (вправи, лабораторні досліди, трудові дії тощо);

д) репродуктивні і проблемно-пошукові (від часткового до загального, від загального до часткового);

е) методи самостійної роботи і роботи під керівництвом викладача.

3. Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності:

а) методи усного контролю і самоконтролю в навчанні;

У музичній педагогіці усе різноманіття методів музичної освіти рекомендують диференціювати на три підгрупи:

– методи взаємодії зі змістом музичного мистецтва;

– методи, спрямовані на освоєння способів музичної діяльності;

– методи, які дозволяють проявитися внутрішньому світу учня, спостерігати цей процес через музику [15, с. 46].

Ця систематика склалася у межах гуманітарно-діяльнісного підходу, згідно з яким основними напрямками уроку музики є: