Номенклатура показників якості продукції

Кожному виду продукції притаманна своя номенклатура показників якості, чисельність якої залежить від виду та призначення продукції. Найскладнішою продукцією, з точки зору кількості показників якості, вважаються машини та обладнання виробничого і невиробничого призначення, які відносяться до групи виробів, що витрачають свій ресурс в процесі використання і підлягають періодичному відновленню своїх експлуатаційних властивостей (технічному обслуговуванню та ремонті). Для характеристики якості цієї продукції використовують найбільшу кількість груп показників.

А) Показники призначення продукції.

Показники призначення продукції характеризують корисний ефект від її використання за призначенням та визначають галузі застосування. Вони є головними для оцінки рівня якості продукції.

Для виробів машинобудування найбільш часто використовуються такі показники призначення: продуктивність; питомі витрати енергії, палива; місткість ємностей; навантаження та інші. Як правило, ці показники характеризують корисну роботу, яку може виконати виріб.

Продукція, властивості якої залежать від її хімічного складу та структури, характеризується показниками, які мають в своїй основі хімічний склад. Наприклад, для нафти і нафтопродуктів показниками призначення є відсоток вуглеводнів, сірки та інших компонентів та домішок; для продуктів харчової промисловості - відсоток цукру, вуглеводів, жирів, білків, мінеральних елементів та інші.

При виборі номенклатури показників призначення повинні враховуватися: мета оцінки рівня якості продукції, її призначення та умови використання.

Постійну номенклатуру показників призначення, яка придатна для будь якого виду продукції, розробити практично неможливо. Але в галузевих документах з оцінки якості є спеціальні реєстри показників призначення, які найбільш часто використовуються для продукції галузі.

Загалом, показники призначення можливо розділити на п’ять підгруп:

показники, які характеризують належність виробу до певної класифікаційної групи (наприклад, потужність електродвигуна, ємність ковша екскаватора, точність вимірювального приладу, та ін.);

конструктивні показники, які характеризують основні проектно-конструкторські рішення, можливість агрегатування, компактність (наприклад, габаритні розміри, коефіцієнт збірності та ін.);

показники структури і складу, які характеризують вміст в продукції хімічних елементів або структурних груп (наприклад, відсоток речовини в складі продукту, концентрація добавок, структурний склад фасованих харчових продуктів та ін.);

показники ресурсозбереження, які характеризують економність використання матеріалів або енергоносіїв (наприклад, коефіцієнт корисної дії, витрати палива, енергії при регламентованих режимах експлуатації виробу, питомі витрати сировини, втрати сировини або матеріалів при регламентованих режимах експлуатації виробу та ін.);

функціональні показники (наприклад, вантажність транспортного засобу, місткість салону, калорійність харчових продуктів та ін.).

Показники призначення фіксуються в технічному завданні на розробку продукції, технічних умовах на експлуатацію, паспорті на виріб.

Показники призначення продукції дуже часто тісно пов’язані з показниками надійності.

Б) Показники надійності продукції [14].

Показники надійності продукції для багатьох видів продукції, особливо для виробів машинобудування, приладобудування, електроніки та інших, є одними з найбільш важливих показників якості.

Надійність – це властивість технічних об’єктів виконувати свої функції і зберігати на протязі часу величини встановлених експлуатаційних показників в потрібних межах при дотриманні певних режимів роботи, умов зберігання, транспортування, використання, технічного обслуговування та ремонтів.

Надійність це комплексна властивість продукції, тому, в залежності від призначення об’єкта і умов його експлуатації, надійність може містити в собі більш простіші показники: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, придатність до короткочасного або довготермінового збереження та інші.

Безвідмовність – властивість об’єкта безперервно зберігати працездатний стан на протязі певного часу або виконувати певний обсяг роботи без відмов. В свою чергу, показник безвідмовності теж комплексна властивість продукції і характеризується більш простішими показниками: вірогідністю безвідмовної роботи; вірогідністю відмови виробу; середнім напрацюванням на відмову; щільністю розподілення часу безвідмовної роботи; інтенсивністю відмов; напрацюванням на відмову та іншими.

Вірогідність безвідмовної роботи , за наявності статистичних даних про відмови, можливо визначити методами безпосереднього підрахування ймовірностей: відношенням числа виробів , які безвідмовно пропрацювали до моменту часу , до числа виробів праце спроможних на начальний момент часу

,

де - кількість виробів, які вийшли з ладу (відмовили) за час .

Вірогідність відмови виробу визначається за формулою:

.

Середнє напрацювання до відмови – це математичне очікування напрацювання виробу до першої відмови. Цей показник відноситься до виробів, які не відновлюються. Статистично, середнє напрацювання до відмови визначається відношенням суми напрацювання (часу роботи) виробів, які випробовувались, до загального числа виробів праце спроможних на начальний момент часу :

.

Щільність розподілення часу безвідмовної роботи – відношення числа виробів , які відмовили за одиницю часу до загального числа виробів , які випробовувались, при умові, що вироби не відновлюються і не замінюються в процесі випробувань:

.

Напрацювання на відмову – відношення часу напрацювання виробу, що підлягає відновленню, до математичного очікування числа його відмов на протязі цього напрацювання:

Довговічність - властивість об’єкта зберігати працездатність до межового стану при дотриманні встановленої системи технічного обслуговування та ремонтів.

Довговічність продукції характеризується показниками: повним середнім ресурсом; назначеним ресурсом; середнім ресурсом до капітального ремонту або до списання; терміном використання; терміном гарантії та іншими.

Середній ресурс – математичне очікування ресурсу. Під ресурсом розуміється напрацювання виробу від початку експлуатації до межового, критичного стану.

Назначений ресурс – сумарне напрацювання виробу від початку експлуатації до моменту, коли експлуатація повинна припинятися незалежно від його стану.

Середній ресурс до капітального ремонту (до списання) – середній ресурс від початку експлуатації до першого капітального ремонту (списання) виробу.

Термін гарантії – період часу, на протязі якого, виробник гарантує задоволення виробом встановлених до нього вимог, за умови виконання споживачем правил зберігання, транспортування, монтажу, експлуатації і технічного обслуговування.

Ремонтопридатність – властивість об’єкта, яка полягає в його пристосованості до попередження, виявлення та усунення відмов і пошкоджень при технічному обслуговуванні та ремонті. Ремонтопридатність характеризується більш простими показниками: вірогідністю відновлення в визначений термін; середнім терміном відновлення; інтенсивністю відновлення; середнім терміном простоїв.

Вірогідність відновлення виробу в визначений термін – вірогідність того, що час відновлення працездатності виробу (час, який витрачається на виявлення, пошук причини відмови і усунення її наслідків) не буде перевищувати вказаного в технічній характеристиці.

Середній термін відновлення – математичне очікування часу відновлення працездатності виробу:

,

де - час відновлення виробу.

Середній термін простоїв - математичне очікування часу нерегламентованого перебування виробу в стані непрацездатності.

Зберігаємість – здатність виробу зберігати працездатність до початку експлуатації.

Термін зберігання – календарний час зберігання (з урахуванням часу транспортування) виробу в певних умовах, на протязі якого, зберігаються значення заданих параметрів показників у встановлених межах.

Середній термін зберігання - математичне очікування терміну зберігання виробу.

Серед показників, які найчастіше використовуються для характеристики надійності об’єкта, є такі, що характеризують одразу кілька властивостей.

Властивості безвідмовності і ремонтопридатності, одночасно, характеризують: коефіцієнт готовності; коефіцієнт простоїв; коефіцієнт технічного використання.

Коефіцієнт готовності – доля часу, протягом якого виріб знаходиться в працездатному стані в сталому процесі експлуатації:

,

де - час роботи виробу між двома відмовами;

- час на відновлення працездатності.

Коефіцієнт простоїв – доля часу, протягом якого об’єкт знаходиться в непрацездатному стані:

.

Коефіцієнт технічного використання – відношення часу, протягом якого виріб знаходиться в працездатному стані , до всього терміну експлуатації (часу знаходження виробу в працездатному стані, а також ремонті і технічному обслуговуванні) за той же проміжок часу:

.

Для економічної оцінки надійності використовують різні вартісні показники, які пов’язані з кількісними характеристиками.

В) Показники технологічності [15].

Технологічність характеризує рівень затрат праці, матеріалів і часу на проектування, технічну підготовку виробництва, виробництво і експлуатацію.

До основних показників технологічності відносяться:

трудомісткість виготовлення;

технологічна собівартість;

рівень технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення;

рівень технологічності конструкції по собівартості виготовлення.

Трудомісткість виготовлення визначається сумою трудомісткості технологічних процесів виготовлення продукції без урахування придбаних деталей (нормо-час):

.

Технологічна собівартість визначається сумою витрат на виготовлення одиниці продукції без урахування придбаних виробів:

Рівень технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення характеризується відношенням трудомісткості виготовлення виробу до базового показника трудомісткості .

.

Аналогічно визначається рівень технологічності конструкції по собівартості виготовлення.

Всі допоміжні показники технологічності поділяються на ряд техніко – економічних та технічних показників (табл. 2.1.).

Повна номенклатура показників технологічності може бути використана в дуже рідких випадках. В залежності від мети оцінки і технічної складності виробів використовують ті чи інші показники технологічності.

Розрахунок показників технологічності, як правило, проводиться на основі статистичних даних по типовим конструктивним рішенням із економічно обґрунтованою точністю.

Таблиця 2.1

Номенклатура показників технологічності конструкції виробів

Вид і група показників	Найменування показників
Основні	трудомісткість виготовлення
технологічна собівартість
рівень технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення
рівень технологічності конструкції по собівартості виготовлення
Додаткові техніко – економічні показники:
трудомісткості	відносна трудомісткість заготівельних робіт
відносна трудомісткість процесу виготовлення по видам робіт
відносна трудомісткість підготовки виробу до функціонування
відносна трудомісткість профілактичного обслуговування виробу
відносна трудомісткість ремонту
питома трудомісткість виготовлення виробу
питома трудомісткість підготовки виробу до функціонування
питома трудомісткість профілактичного обслуговування виробу
питома трудомісткість ремонту
коефіцієнт ефективності взаємозамінності
собівартості	відносна собівартість підготовки виробу до функціонування
відносна собівартість профілактичного обслуговування виробу
відносна собівартість ремонту
питома технологічна собівартість виробу
питома собівартість підготовки виробу до функціонування
питома собівартість профілактичного обслуговування виробу
питома технологічна собівартість виготовлення виробу
питома собівартість ремонтів
Додаткові технічні показники
уніфікації конструкції	коефіцієнт уніфікації виробу
коефіцієнт уніфікації конструктивних елементів
коефіцієнт стандартизації
коефіцієнт повторності
уніфікації технологічних процесів	коефіцієнт застосування типових технологічних процесів
витрат матеріалів	суха маса виробу
питома матеріалоємність виробу
коефіцієнт використання матеріалу
коефіцієнт застосування матеріалу
обробки	коефіцієнт точності обробки
коефіцієнт шорсткості поверхні
складу конструкції	коефіцієнт збірності
коефіцієнт перспективності використання в інших виробах

Г) Показники стандартизації та уніфікації продукції.

Показники стандартизації та уніфікації продукції характеризують насиченість виробів стандартними та уніфікованими складовими частинами (вузлами, зборочними одиницями, деталями, комплектуючими виробами).

Взагалі, чим більше у виробі стандартних і уніфікованих складових частин тим менше їх типорозмірів і цей виріб простіше виготовляти, обслуговувати і експлуатувати, тому для споживача витрати на придбання і витрати в процесі використання виробів з високим рівнем стандартизації та уніфікації менші, а їх якість вважається вищою.

До стандартних відносять складові частини, які виготовляються за державними або галузевими стандартами. До уніфікованих складових частин відносять ті, які: виготовляють по стандартам головного підприємства і використовуються не менше як в двох типах виробів галузі; отримують в готовому вигляді як серійні комплектуючі частини; запозичені, раніше спроектовані як оригінальні і використовуються не менше як в двох типах виробів.

Насиченість виробів стандартними та уніфікованими складовими частинами можливо охарактеризувати рядом показників:

коефіцієнтом застосування;

коефіцієнтом повторності;

коефіцієнтом уніфікації.

Коефіцієнт застосування можливо розраховувати на основі кількості типорозмірів складових частин або просто складових частин в штуках:

коефіцієнт застосування по типорозмірам складових частин

,

де - загальна кількість всіх типорозмірів складових частин у виробі;

- загальна кількість типорозмірів оригінальних складових частин у виробі;

коефіцієнт застосування по кількості складових частин

,

де - загальна кількість всіх складових частин у виробі;

- загальна кількість оригінальних складових частин у виробі.

Коефіцієнт повторності розраховується як:

.

Д) Ергономічні показники.

Ергономічні показники якості продукції характеризують систему “людина – виріб – середовище”. Для великої частини промислових виробів, які безпосередньо використовуються людиною, ергономічні показники займають вагоме місце при визначенні їх якості. Це, в першу чергу, продукція в склад якої входять пульти керування і контролю, прилади, обладнання робочих місць, органи керування та інше.

Ергономічні показники якості продукції – це показники, які використовуються для визначення відповідності виробу, його конструкції робочим характеристикам людини. Вони ураховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних, психофізіологічних та психологічних можливостей людини, які проявляються в виробничих і побутових умовах. Таким чином вони охоплюють всі фактори, які впливають на працюючу людину і виріб, що використовується за призначенням.

Всі ергономічні показники якості можливо поділити на кілька типових груп (таблиця 2.2).

Гігієнічні показники характеризують відповідність виробу санітарно – гігієнічним нормам і рекомендаціям, які визначають умови життєдіяльності і працездатності оператора (людини, яка взаємодіє з виробом).

Таблиця 2.2.

Номенклатура ергономічних показників якості продукції

Групи ергономічних показників	Ергономічні показники
гігієнічні	рівні: освітлення; температури; вологості; тиску;провітрюваності; запилення; радіації або радіаційного фону; токсичності; шуму; вібрації; гравітаційного перевантаження і прискорення;
антропометричні	відповідність виробу: розмірам тіла людини; формі тіла людини; розподіленню маси людини
фізіологічні	відповідність виробу: силовим можливостям людини; швидкісним можливостям людини; енергетичним можливостям людини;
психолого - фізіологічні	відповідність виробу: зоровим психофізіологічним можливостям людини; слуховим психофізіологічним можливостям людини; тактильним психофізіологічним можливостям людини; обоняльним психофізіологічним можливостям людини; смаковим психофізіологічним можливостям людини;
психологічні	відповідність виробу: закріпленим та тим, що формуються наново, навикам людини; можливостям сприйняття і переробки людиною інформації.

Антропометричні показники характеризують виріб з точки зору узгодження його розмірів та конструкції з розмірами і формою людського тіла.

Фізіологічні показники характеризують вироби і елементи їх конструкції, експлуатація яких вимагає від людини використання м’язового апарата, її силового та енергетичного потенціалу або швидкісних можливостей.

Психолого – фізіологічні показники характеризують вироби і елементи їх конструкції, експлуатація яких вимагає від людини використання її органів чуття. Вони впливають на обсяг зорової, слухової та іншої інформації, яка надходить через органи чуття і може бути засвоєна або перероблена людиною певної підготовки і кваліфікації.

Психологічні показники характеризують вироби і елементи їх конструкції, які приймають участь при обміні інформації в системі “людина – виріб – середовище”. Вони використовуються при визначенні відповідності виробу психологічним особливостям людини.

Є) Естетичні показники.

Естетичні показники характеризують: інформаційну виразність; раціональність форми; цілісність композиції; досконалість виробничого виконання. В цілому їх можливо віднести до соціальних характеристик, які відображають суспільну цінність продукції, що виготовляється. В сучасних умовах ринкової конкуренції, ці показники по великій групі продукції набувають все більшого значення.

Інформаційна виразність визначається формою виробу і характеризується такими одиничними показниками як: оригінальність форми (виражається присутністю в формі виробу своєрідності, самобутності та інших ознак, які відрізняють цей виріб від подібної продукції); відповідність моді (властивість, яка закладена у виріб і відображає існуючі естетичні погляди суспільства); відповідність стилю (відповідність стійких рис форми об’єкта рівню суспільного і культурного розвитку споживачів); знаковість виробу (відповідність соціально-етичним поглядам суспільства).

Раціональність форми виражається показниками функціонально – конструктивної пристосованості (пов’язана з відображенням в формі виробу функцій, які він виконує, конструктивних рішень, особливостей технології виготовлення і матеріалів, які використовуються) і доцільності (показники, які відображають особливості роботи людини з виробом, наприклад, способом і зручністю експлуатації - від цього залежить отримання потрібного експлуатаційного ефекту).

Цілісність композиції включає такі показники якості: організованість об’ємно – просторової структури (відображає, наскільки повно в формі виробу використані закони логіки, яким чином ураховані пропорції, масштаб, ритмічність та інші конструкторсько – художні засоби композиції виробів); тектонічність (відображає реальну структуру виробу і його конструктивні рішення); пластичність (відображає виразність об’ємної і елементної форми виробів); кольоровий колорит (відображає взаємозв’язок і сполучення кольорів виробу); упорядкованість графічних елементів (відображає відповідність графічних елементів загальному композиційному рішенню ергономічні показники якості).

Досконалість виробничого виконання продукції визначається такими показниками якості: ретельністю покриття і обробки поверхні; чистотою виконання з’єднань; чіткістю нанесення фірмових знаків, надписів; якістю упаковки, супровідної документації та іншими. Таким чином, цими показниками характеризується товарний вигляд і привабливість продукції.

Стабільність товарного вигляду характеризується показниками: чіткість виконання знаків сертифікації, фірмових та товарних знаків, оформлення супровідної документації; стійкість до пошкодження в процесі транспортування та експлуатації.

Дата добавления: 2014-11-25