Значення води і водних розчинів

ВЧЕННЯ ПРО РОЗЧИНИ

Усвідомлення змісту цього параграфу дає змогу:

- характеризувати розчин та його компоненти;

- знати визначення молярної концентрації та масової частки компоненту; розчинності речовин, осмосу та ізотонічного фізіологічного розчину;

Розчини – найбільш поширені системи в природі. Всі природні водні ресурси – води світового океану, річок, мінеральні джерела – представляють собою в основному розчини солей. Рідини внутрішнього середовища високоорганізованих організмів містять багато органічних і неорганічних речовин в розчиненому стані. Найбільш поширені розчини – це розчини, в яких розчинником є вода. Розчини відіграють значну роль як в промисловості, так і в медицині. Згідно сучасних уявлень, життя виникло в океані, що уявляв собою водний розчин неорганічних та органічних речовин. У ході еволюції живі організми розвивались та змінювались. Багато з них залишили океан та перейшли до наземного способу життя. Однак, вода залишилась основною складовою частиною всіх клітин і тканин живих істот.

Вода – неодмінна складова частина всього живого. Жоден з живих організмів нашої планети не може існувати без води. З води складаються всі живі рослинні й тваринні істоти: риби - на 75%; медузи - на 99%; картопля - на 76%; яблука - на 85%; помідори - на 90%; огірки - на 95%; кавуни - на 96%. Особливого значення набуває вода в організмі людини. З віком вміст води в організмі людини змінюється. Так, в ембріоні він становить 97%, у новонародженого – 77%, у зрілому віці – 50-60%. Після 50 років організм починає втрачати воду, якої може місити до 40% від маси тіла. Вміст води в різних частинах тіла становить: кістки - 20-30%; печінка - до 69%; м'яза - до 70%; мозок - до 75%; нирки - до 82%; кров - до 85%. Вода є добрим розчинником. Усі біохімічні реакції, що відбуваються в організмі людини і пов'язані з процесами травлення та засвоєння поживних речовин, здійснюються у водному середовищі. Разом із солями вода бере участь у підтримці найважливішої фізіологічної константи організму – величини осмотичного тиску. За рахунок невеликої в'язкості, здатності розчиняти різні хімічні речовини і вступати з ними в неміцні зв'язки, вода є основною складовою крові; виконує транспортні функції. Крім того, вона є основою кислотно-лужної рівноваги в організмі, оскільки проявляє властивості як кислот, так і основ. Усі процеси засвоєння і виділення в організмі також здійснюються у водному середовищі. Без їжі людина може прожити близько 50-ти днів, якщо під час голодування вона буде пити прісну воду, без води вона не проживе й тижня. За даними медичних досліджень при втраті вологи в межах 6-8% від ваги тіла людина впадає в напівнепритомний стан, при втраті 10% - починаються галюцинації, при 12% людина не може відновитися без спеціальної медичної допомоги, а при втраті 20% наступає неминуча смерть. В організмі людини вода зволожує кисень для дихання; регулює температуру тіла; допомагає організму засвоювати поживні речовини; захищає життєво важливі органи; змащує суглоби; допомагає перетворити їжу в енергію; бере участь в обміні речовин; сприяє виведенню шлаків з організму. Людина втрачає в день близько 2-3 літрів води. У жарку погоду, при високій вологості, під час занять спортом втрата води зростає. Добова потреба дорослої людини у воді складає 2 - 2,5 літра. Приблизно 40% щоденної потреби організму у воді задовольняється з їжею та напоями, що вживаються. Цікаво дізнатися, що в кашах міститься до 80% води, у хлібі - близько 50%, у м'ясі - 58-67%, в овочах і фруктах - до 90% води, тобто "суха" їжа також містить до 50-60% води. Регулярне споживання води поліпшує мислення й координаційні дії мозку. Людина не повинна обмежувати себе в питті, але набагато корисніше пити часто й потроху. Шкідливо випивати відразу багато рідини, тому що вся рідина всмоктується в кров, і, поки її надлишок не буде виведений з організму нирками, серце одержує зайве навантаження. Таким чином, роль води для людини величезна. Сьогодні кожна людина може створити для себе умови збереження безцінного водного балансу шляхом правильної організації питного режиму.

Вода є дуже стійкою речовиною. Унаслідок нагрівання вона закипає, перетворюючись у пару, яка помітно не розкладається навіть за температури

1 000 ^оС. Термічна дисоціація води відбувається з великим поглинанням теплоти. Наприклад, за температури 2 000 ^оС ступінь термічної дисоціації води становить лише 2 %. У разі охолодження пара конденсується і знову перетворюється у воду. Зі зниженням температури вода переходить у лід, який, танучи, знову дає воду. Чиста вода – прозора рідина без смаку і запаху. В тонких шарах морів та океанів вона безбарвна, а в товстих має синій колір. Вода - це єдина сполука на планеті, яка в земних умовах може перебувати одночасно в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому та пароподібному. Величезні маси води у вигляді пари переміщаються в атмосфері. Випаровування води відбувається як за високої, так і за низької температур. Тому взимку випаровується сніг (близько 30 %), на морозі висихає білизна тощо. Внаслідок випаровування повітря завжди містить певну кількість водяної пари. Кількість водяної пари, виражена у відсотках щодо максимально можливої її кількості у повітрі за заданої температури, визначає відносну вологість повітря за цієї температури. У разі охолодження повітря його відносна вологість збільшується, причому може бути досягнуте насичення повітря водяною парою. Внаслідок цього надлишкова кількість пари конденсується і випадає у вигляді опадів. Важливе значення має також той факт, що у води аномально висока теплоємність (4,18 кДж/(г·К)), яка перевищує теплоємність усіх інших рідких і твердих речовин. Тому, в нічний час, а також восени вода охолоджується повільно, а вдень або навесні – так само – повільно нагрівається, виконуючи функцію регулятора температури на Земній кулі.

Дата добавления: 2014-11-25