Тема 8. Виконавчі органи місцевих рад

Депутатський запит – це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради – також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради.

Б. Руснак зауважує, що законодавство не встановлює єдиних процедурних норм, за якими депутат подає запит, а рада його приймає. Тому в кожній раді діють свої правила, відображені в її Регламенті[62]. У законі визначено лише те, що запит може подати депутат або група депутатів у письмовій чи усній формі на пленарному засіданні ради або перед таким засіданням. Запит підлягає внесенню до порядку денного пленарного засідання ради і у разі необхідності обговорюється на пленарному засіданні місцевої ради.

Рада може зобов’язати відповідний орган подати у встановлений нею строк звіт про виконання рішення щодо запиту депутата місцевої ради.

Орган або посадова особа, до яких звернуто депутатський запит зобов’язані у встановлений радою строк дати офіційну письмову відповідь на нього відповідній раді і депутату місцевої ради. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений радою строк, то орган або посадова особа зобов’язані письмово повідомити раді та депутатові місцевої ради, який вніс запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати один місяць від дня одержання запиту. Відповідь на запит у разі необхідності розглядається на пленарному засіданні ради.

Депутат має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. За результатами відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на цьому наполягає не менше 1/4 присутніх на засіданні депутатів місцевої ради. Посадових осіб, до яких звернуто запит, своєчасно інформують про дату та час обговорення відповіді на запит радою. Вони або уповноважені ними особи мають право бути присутніми на цьому засіданні ради. За результатами розгляду відповіді на депутатський запит рада приймає відповідне рішення.

У запитах порушують важливі питання, що турбують виборців. Однак жодних правових наслідків процес надсилання запиту зазвичай не має (відповідь на запит – це лише виклад позиції компетентного органу). Попри те, запити депутатів місцевих рад можуть відігравати вагому роль у житті громади, бо відбивають позицію не одного депутата, а всієї ради. Місцева рада виконує низку установчих та господарських функцій у межах певної території. Тому керівники підприємств і посадові особи органів влади просто змушені детально розглядати депутатські запити.

Завдяки публічності процедури депутат, який подає запит, може успішно вирішувати питання, що їх висувають перед ним виборці. Для прикладу наведемо запит групи депутатів міської ради до мера про будівництво нового водогону; запит депутата обласної ради щодо введення в експлуатацію переробного заводу тощо

Депутатське запитання – це засіб одержання депутатом місцевої ради інформації або роз’яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може бути оголошено на сесії ради або дано депутату місцевої ради в індивідуальному порядку. Запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється і рішення щодо нього не приймається.

Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесіях ради або передані в письмовій формі головуючому на її пленарних засіданнях, розглядаються радою або за її дорученням постійними комісіями ради чи надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним органам та посадовим особам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівникам відповідних підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які зобов’язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про результати розгляду повідомити безпосередньо депутатів місцевої ради, які внесли пропозиції чи висловили зауваження, а також відповідну раду.

Рада та її виконавчі органи забезпечують виконання пропозицій і зауважень депутатів місцевої ради, схвалених радою, інформують депутатів про реалізацію пропозицій і зауважень, внесених ними на сесіях рад (стаття 23 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Депутат місцевої ради має право порушувати в раді та її органах питання про необхідність проведення перевірок з питань, віднесених до компетенції відповідної ради, діяльності розташованих на її території підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виконавчих органів ради, а депутати обласних, районних рад – відповідних місцевих державних адміністрацій в частині повноважень, делегованих їм обласними, районними радами, а також за поручениям ради або її органів брати участь у перевірках виконання рішень ради.

Депутат має також право вносити пропозиції щодо усунення недоліків і порушень керівникам підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, і органів, діяльність яких перевірялася відповідно до частини першої цієї статті, а також органам, яким вони підпорядковані, порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких сталося порушення (стаття 24 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Для спільної роботи зі здійснення депутатських повноважень у раді, її органах та виборчих округах депутати місцевих рад можуть об’єднуватися в депутатські групи і депутатські фракції.

У депутатські групи депутати місцевої ради об’єднуються за єдністю території їх виборчих округів, спільністю проблем, які вони вирішують, або іншими ознаками. Втім, членство в депутатській групі не звільняє депутата від персональної відповідальності за здійснення своїх депутатських повноважень у виборчому окрузі.

Депутатська група може бути утворена в будь-який час протягом строку повноважень ради даного скликання за рішенням зборів депутатів місцевої ради, які виявили бажання увійти до її складу. Депутатська група складається не менш як з трьох депутатів місцевої ради. Депутатська група в районній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севастопольській міських радах складається не менш як із п’яти депутатів.

Повноваження депутатських груп є похідними від повноважень депутата місцевої ради, а організація діяльності депутатських груп визначається відповідною місцевою радою (статті 25 – 26 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Також депутати місцевих рад можуть об’єднуватися у депутатські фракції, які згідно із статтею 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» формуються на партійній основі депутатами місцевих рад (крім депутатів сільських, селищних рад), обраними за виборчим списком відповідної місцевої організації політичної партії (виборчого блоку політичних партій). Треба зазначити, що ця норма не відповідає в повній мірі закріпленій у новому Законі про місцеві вибори виборчій системі, і потребує на коригування, оскільки на сьогодні лише половина депутатів міських, районних у місті, районних та обласних рад отримують місця у відповідній раді завдяки належності до місцевої організації партії (блоку), яка подолала трьохвідсотковий бар’єр і отримала право на участь у розподілі місць у представницькому органі.

Депутати сільських та селищних рад на основі єдності поглядів або партійного членства можуть об’єднуватися у депутатські фракції місцевих рад. До складу депутатських фракцій можуть входити також позапартійні депутати сільської та селищної ради, які підтримують політичну спрямованість фракцій.

Порядок вступу до депутатської фракції місцевих рад або виходу з неї визначається рішенням вищого керівного органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком відповідної місцевої організації якої він був обраний депутатом місцевої ради, та Законом «Про статус депутатів місцевих рад».

Депутат місцевої ради може входити до складу лише однієї депутатської фракції. Після відповідного оформлення матеріалів про утворення депутатської фракції головуючий на пленарному засіданні відповідної місцевої ради інформує депутатів місцевої ради про реєстрацію такої депутатської фракції, її кількісний склад (стаття 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Робота у виборчому окрузі характеризує відносини депутата з виборцями.

По-перше, він розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, які надійшли до нього, вживає заходів до їх своєчасного, обґрунтованого вирішення; вивчає причини, які породжують скарги громадян, і вносить свої пропозиції щодо їх усунення до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян; систематично веде прийом громадян (стаття 12 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

По-друге, працюючи у виборчому окрузі депутат реалізує право звернення. Депутатське звернення – це викладена у письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз’яснення з питань, віднесених до їх компетенції (стаття 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов’язані у десятиденний гірок розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а у разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк.

По-третє, депутат періодично, але не менш як один раз на рік, звітує про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, об’єднаннями громадян (стаття 16 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»). Рада визначає орієнтовні строки проведення звітів депутатів місцевої ради перед виборцями.

Звіт депутата місцевої ради повинен містити відомості про його діяльність у раді та в її органах, до яких його обрано, а також про його роботу у виборчому окрузі, про прийняті радою та її органами рішення, про хід їх виконання, про особисту участь в обговоренні, прийнятті та в організації виконання рішень ради, її органів, а також доручень виборців свого виборчого округу.

Звіт депутата місцевої ради може бути проведено в будь-який час на вимогу зборів виборців за місцем проживання, трудової діяльності або навчання, а також органів самоорганізації населення.

Депутат місцевої ради також має право:

- на невідкладний прийом посадовими особами місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, з питань депутатської діяльності та на одержання необхідної інформації (стаття 14 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»);

- у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності (стаття 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

4. Гарантії діяльності являють собою невід’ємний елемент правового статусу депутатів місцевих рад і є системою умов і заходів, що забезпечують належні умови для реалізації прав, обов’язків та ефективного здійснення народними обранцями своєї діяльності.

В.В. Кравченко та О.В. Батанов поділяють гарантії депутатської діяльності на організаційні та матеріальні гарантії[63]. Так, організаційні гарантії пов’язані з непорушністю повноважень депутата місцевої ради та забезпеченням умов для їх здійснення. Матеріальні гарантії спрямовані на захист прав та інтересів депутата, пов’язаних з можливими матеріальними втратами при здійсненні ним депутатських повноважень.

С.Г. Серьогіна вважає, що залежно від характеру гарантії депутатської діяльності можна розподілити на дві групи: загальні та спеціальні. Загальні гарантії не спрямовані безпосередньо на створення оптимальних умов діяльності депутатів, а забезпечують їх побіжно, впливаючи на суспільство в цілому. Спеціальні гарантії мають суто юридичний зміст, «вузьке» спрямування і спеціально закріплені в законодавстві[64].

Гарантіями загального характеру є демократичний, правовий, соціальний характер української держави, конституційне закріплення народовладдя, рівності і рівноправності, гласності, політичного та ідеологічного плюралізму, закріплення і гарантування місцевого самоврядування, відповідний рівень інформаційного розвитку, рівня освіти, культури, правової культури. Що ж до спеціальних гарантій, то, відповідно до пункту 11 статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, законом «Про місцеве самоврядування в Україні», законом про статус депутата, іншими законодавчими актами (наприклад, Кодексом законів України про працю, Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення тощо).

На сьогодні система гарантій встановлюється виключно законодавчо, хоча механізм їх реалізації може регламентуватися підзаконними актами, до яких, зокрема, можна віднести постанову Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1738 «Про порядок та умови безплатного проїзду депутатів місцевих рад». Згідно з частиною другою статті 30 Закону «Про статус депутатів місцевих рад», місцеві ради та їх органи забезпечують необхідні умови для ефективного здійснення депутатами місцевих рад їх повноважень. Виходячи зі змісту цієї норми, можна зробити висновок про можливість правового регулювання окремих аспектів здійснення гарантій локальними актами – рішеннями ради.

За змістом та цільовим призначенням гарантії діяльності депутатів місцевих рад поділяються на особисті, організаційні, соціальні та трудові.

Особистими гарантіями депутатів місцевих рад є депутатський імунітет та індемнітет. Чинне законодавство передбачає тільки окремі елементи імунітету депутатів місцевих рад: 1) право порушити кримінальну справу проти депутата мають тільки суд чи прокурор; 2) застосування запобіжного заходу щодо депутата у вигляді підписки про невиїзд чи взяття під варту можливе виключно судом; 3) про кримінальне переслідування депутата має бути поінформована місцева рада. Індемнітет полягає у звільненні депутата від відповідальності за висловлювання чи виступи при виконанні своїх повноважень і закріплений у пункті 4 статті 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Серед організаційних гарантій діяльності депутатів місцевих рад можна виокремити звільнення від виробничих або службових обов’язків для виконання депутатських повноважень; надання відстрочки від призову на строкову військову чи альтернативну службу; звільнення від проходження навчальних зборів; забезпечення необхідною інформацією, надання юридичної допомоги, організація вивчення депутатами законодавства, досвіду роботи рад; право на отримання і поширення інформації; сприяння місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ, організацій державної і комунальної форм власності в організації прийому громадян, звітів депутатів перед виборцями, створенні інших умов, необхідних для депутатської діяльності; сприяння депутату в організації виконання доручень виборців; право на невідкладний прийом та ін.

Новелою Закону про статус депутатів місцевих рад є стаття 29-1, якою передбачено право депутата місцевої ради мати до п’яти помічників-консультантів, які працюють на громадських засадах. Умови діяльності та кількість помічників-консультантів депутата місцевої ради визначаються Положенням про помічника-консультанта депутата місцевої ради, яке затверджується відповідною радою. Законом визначено статус, права та обов’язки помічника-консультанта. Йому видається посвідчення, в якому має бути зазначено номер посвідчення, назву місцевої ради, прізвище депутата місцевої ради, номер його виборчого округу, а також те, що помічник-консультант депутата місцевої ради працює на громадських засадах у відповідній раді. Це посвідчення вважається недійсним і підлягає поверненню до відповідної ради по закінченню повноважень депутата місцевої ради або за його письмовим поданням.

Помічники-консультанти допомагають депутату під час особистого прийому виборців, у розгляді звернень громадян, в організації проведення звітів і зустрічей з виборцями, трудовими колективами, об’єднаннями громадян, надають депутату організаційно-технічну та іншу допомогу при здійсненні депутатських повноважень.

До соціальних гарантій можна віднести грошову компенсацію депутату у зв’язку із виконанням своїх повноважень; право на безкоштовний проїзд; право на отримання протягом шести місяців середньої заробітної плати, яку депутат отримував під час роботи на виборній посаді в раді на період працевлаштування після закінчення його повноважень. Слід зауважити, що оплата праці місцевих депутатів у зарубіжних країнах за виконання ними своїх депутатських повноважень практично не здійснюється. Виняток становить США, Велика Британія, Японія, у яких оплата праці муніципальних депутатів передбачена у вигляді виплат певної сум або плат за відвідування сесійних засідань[65].

До цієї ж групи гарантій можна віднести право на надбавку до пенсії. Насправді, депутат місцевої ради отримує таку ж пенсію, що й інші громадяни. Відомо, що депутатська робота – це не основне, не професійне заняття, а, так би мовити, «громадське навантаження». Тим не менше, ті особи, які протягом свого життя були депутатами всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській, можуть сподіватися на деяку надбавку до пенсії (пункт 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»). Деякі автори розглядають таку гарантію як додатковий стимул гідно представляти інтереси виборців, об заслужити їхню довіру і бути обраним ще раз і ще раз[66].

Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність як від 25 до 35 відсотків. Розмір надбавки визначається відповідними комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, положення та склад яких затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (стаття 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»).

Трудові гарантії стосуються здебільшого тих депутатів, які працюють у раді на постійній основі. Для них передбачено надання попередньої чи рівноцінної роботи (посади) на тому самому чи іншому (за згодою депутата) підприємстві, установі, організації по закінченню строку депутатських повноважень; зарахування часу роботи в раді до загального, безперервного чи спеціального стажу роботи. Для депутатів, які суміщають виконання депутатських повноважень з основною роботою, існує інша гарантія: власник чи уповноважений ним орган повинен завчасно попередити їх та раду про намір звільнення депутата з роботи, з посади, виключення з навчального закладу. Однак саме звільнення (виключення) дозволено вчиняти без дозволу місцевої ради.

Час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді (стаття 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

О. Чернецька окремо виділяє політичні гарантії діяльності депутатів місцевих рад, а саме: державно-правовий режим; організація та функціонування системи органів державної влади за принципом розподілу влад; народовладдя, основу якого складає політична та ідеологічна багатоманітність, яка являє собою багатопартійність, різноманітність громадських об’єднань та виступає як форма демократії; самостійність місцевого самоврядування в межах своїх повноважень; всебічна гарантованість прав і свобод людини і громадянина[67].

Питання для самоконтролю:

1. Який порядок обрання депутатів місцевих рад передбачений у чинному законодавстві? За якою виборчою системою формуються місцеві ради в Україні?

2. Як вимоги пред’являються законодавством до кандидата у депутати місцевої ради? Хто не може бути обраним у депутати?

3. Які існують види місцевих виборів? Охарактеризуйте кожен з цих видів.

4. Що відрізняє імперативний депутатський мандат від вільного? Який мандат має депутат місцевої ради? Відповідь обґрунтуйте.

5. Назвіть основні права та обов’язки, що покладаються законодавством на депутата місцевої ради.

6. За яких підстав повноваження депутата місцевої ради можуть бути припинені достроково?

7. Який порядок відкликання депутата місцевої ради передбачений у чинному законодавстві? Що може стати підставою для відкликання депутата?

8. У чому полягає сутність та значення депутатського запиту? Який порядок його реалізації? Чим депутатський запит відрізняється від депутатського запитання та депутатського звернення?

9. Що таке депутатська фракція, який порядок її формування? Чим депутатська фракція відрізняється від депутатської групи?

10. Назвіть та охарактеризуйте відомі Вам гарантії депутатської діяльності. Дайте їм стислу характеристику.

Нормативні акти та література

1. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 року (із змінами та доповненнями) станом на 10 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 40. – Ст. 290.

2. Рішення Конституційного Суду України від 20 травня 2004 року № 12-рп/2004 (справа щодо сумісності посади сільського, селищного, міського голови з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим) // Юридичний вісник України. – 2004. – 12–18 червня.

3. Конотопцев О. Імперативний мандат в місцевих радах: політико-правовий аналіз та практичні аспекти застосування // Державне будівництво. – 2009. – № 1. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-1/doc/4/03.pdf.

4. Конотопцев О. Імперативний мандат: не такий він страшний, як його малюють // Аспекти самоврядування. – 2007.– № 2 (40).– С. 12–17.

5. Місцеве самоврядування в Україні. Посібник / Укладач Б.А. Руснак. – Чернівці, 2009.– 309 с.

6. Лабенська Л.Л. Правовий статус депутатів місцевих рад: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 20 с.

7. Чернецька О.В. Конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад в Україні: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук / Київський національний університет внутрішніх справ. – К., 2006. – 16 с.

8. Семко С. Поняття та система організаційних форм роботи представницьких органів місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 2. – С. 122–125.

9. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні: Кол. монографія / В.О. Антоненко, М.О. Баймуратов, О.В. Батанов та ін.; За ред.: В.В. Кравченка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова. – К.: Атіка, 2007. – 864 с.

10. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С.Г. Серьогіної. – Х.: Право, 2005. – 256 с.

11. Кампо В. Демократизація статусу депутатів місцевих рад. – К.: Ін-т громадян, суп-ва, 2001.

12. Парламентські процедури. Посібник для депутатів місцевих рад та активістів громад / упоряд. В. Кашевський. – Рівне: Волинський ресурсний центр, 2008. – 134 с.

13. Чернецька О. Гарантії діяльності депутатів місцевих рад як структурний елемент правового статусу // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 87–90.

Дата добавления: 2014-11-25