– це державно-офіційні способи закріплення та зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообов’язковість
Джерела права
1) правовий звичай – історично обумовлене неписане правило поведінки людей, що ввійшло у звичку, завдяки багаторазовому застосуванню протягом тривалого часу. Така форма права у нас майже не збереглася, але була дуже розповсюджена в Україні, особливо на Запорізькій Січі (покарання запорожців за різні провини та злочини)
2) правовий прецедент – рішення суду чи адміністрації з конкретної справи, що розглядалась вперше, яке має загальнообов’язковий характер для вирішення аналогічних справ надалі. Ця форма права розповсюджена у США та у країнах Британської співдружності, іноді її називають англосакською системою права
3) норма-тивно-правовий акт – письмовий документ компетентного органу держави, у якому закріплено правило поведінки загального характеру, що забезпечується державою. Нормативно-правові акти поділяються на
закони та підзаконні акти
4) норма-тивний договір – документ загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб’єктів і забезпечується державою
5) міжна-родно-право-вий акт – документ міжнародного співтовариства, який з санкції держави поширюється на її територію
Закон
– це нормативний акт, що приймається органом влади чи референдумом в особливому порядку, регламентує найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу (Конституція, конституційні закони, звичайні закони)
Підзаконний нормативний акт
– це документ компетентного органу держави, що приймається на основі та відповідно до закону.
Залежно від юридичної сили підзаконні акти поділяються на:
– загальні, що поширюються на всю територію та населення держави (постанови Верховної Ради України, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України);
– відомчі, що поширюються на певну сферу суспільних відносин (акти міністерств, відомств і державних комітетів);
– місцеві, які мають чинність на території певної адміністративної одиниці (акти місцевих органів виконавчої влади);
– локальні акти, що регламентують діяльність конкретних підприємств і поширюються на їх працівників (накази та розпорядження адміністрації підприємств, установ та організацій)
Систематизація
–діяльність органів держави щодо впорядкування та вдосконалення правових актів, приведення їх у певну систему шляхом складання збірників та інших нормативних актів
Інкорпорація–
спосіб систематизації нормативних актів, який полягає в об’єднанні за певним критерієм групи актів у даному збірнику без переробки змісту норм
Види інкорпорації
– за юридичним значенням
- офіційна (підготовка і видання збірників правотворчими органами),
- неофіційна (підготовка збірників будь-якими організаціями та особами);
– за обсягом
- загальна,
- галузева,
- міжгалузева,
- спеціальна (за окремими інститутами галузі);
за критерієм об’єднання
-предметна (за предметом регулювання),
- хронологічна (за датою прийняття)
Своєрідним видом інкорпорації є консолідація, коли розрізнені акти з одного питання поєднуються в єдиному новому акті, що приймається відповідним органом. У консолідованих актах нормативні приписи розміщуються в логічній послідовності і піддаються редакційній обробці, хоча зміни не вносяться.
Кодифікація
– це спосіб систематизації правових актів, який полягає у змістовній переробці та погодженні групи норм, що мають спільний предмет регулювання, та об’єднані в одному нормативному акті
Види кодифікації
- за обсягом
- галузева,
- міжгалузева,
- спеціальна;
–- за формою вираження
- основи законодавства,
- кодекси,
- статути,
- положення тощо
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление