Трудове право як самостійна галузь права

Рекомендовані джерела

Тема 9. Поняття та виникнення трудових правовідносин

План лекції:

1. Трудове право як самостійна галузь права.

2. Поняття, зміст, сторони трудового договору, його види.

3. Порядок оформлення працівника на роботу.

4. Підстави припинення трудового договору.

Нормативні та інструктивні матеріали: 1, 9, 25, 29, 39

Основні: 4–9

Додаткові: 2, 3, 11, 17

Періодичні видання: 2, 5, 7, 8

Інтернет-ресурси: 1-3

Міні-лексикон: трудове право, трудові правовідносини, працівник, власник або уповноважений ним орган, трудовий договір, зміст трудового договору, безстроковий трудовий договір, строковий трудовий договір, контракт, прийняття на роботу, загальні підстави припинення трудового договору, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника, припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Трудове право	– це сукупність правових норм, які регулюють трудові правовідносини працівників всіх підприємств, установ, організацій незалежно від норм власності, виду діяльності і галузевої приналежності
	В терміні «трудове право» відбивається його зміст – регулювання праці

		сукупність реальних витрат працівником при виконанні ним трудової функції розумової та фізичної енергії, які створюють спрямований до певної мети виробничий процес

		Система трудового права

Загальну частину трудового права складають норми, що є єдиними для всіх трудових відносин, які визначають:   · принципи правового регулювання, · джерела трудового права України, · визначають правове становище професійних спілок і трудових колективів, · поняття, порядок підготовки та укладення колективних договорів, · класифікують правові відносини, що виникають із застосування праці, · визначають поняття працевлаштування і його правові форми

Особливу частину трудового права складають норми, що регулюють:     · порядок виникнення, зміни та припинення трудових відносин, · тривалість праці та відпочинку, · види оплати праці, · порядок і сторони виплати заробітної плати, · питання внутрішнього трудового розпорядку, дисциплінарної і матеріальної відповідальності працівників, · визначають здорові та безпечні умови праці, · спеціальні правила щодо охорони праці жінок, неповнолітніх і осіб з пониженою працездатністю, · державні органи по здійсненню нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, · питання підготовки працівників і підвищення їх кваліфікації, · пільги працівникам, які поєднують роботу з навчанням, · порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів (конфліктів)

Джерела трудового права	– офіційний акт нормотворчості держави або прийнятий з її дозволу, яким встановлюються, змінюють і скасовуються правові норми, що регулюють відносини, які є предметом трудового права.
Джерела трудового права	- Конституція України; - Кодекс законів про працю України; - Закони України, що містять норми трудового права; - Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини; - Міжнародні правові акти про працю; - Локальні правові акти

Кодекс законів про працю

– регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивної праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня трудящих, зміцненню трудової дисципліни, поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Кодекс законів про працю визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці

Принципи трудового права

– виражені в правових актах економічні закономірності організації суспільного виробництва і розподілу у формі основних, керівних положень, основних засад правового регулювання трудових відносин

Принципами трудового права є:

- свобода праці; - рівноправність в галузі праці; - договірний характер праці; - визначеність трудової функції; - стабільність трудових відносин; - матеріальна зацікавленість в результатах праці; - безпека праці; - участь трудових колективів і профспілок у вирішенні питань встановлення умов праці і здійснення контролю за додержанням законодавства про працю; - свобода об’єднання для здійснення і захисту своїх прав і свобод; - матеріальне забезпечення у разі непрацездатності, настання старості, при хворобі і у зв’язку з материнством

Трудові правовідносини

– це відносини, які формуються між працівником і роботодавцем, базуються на змісті трудового договору і породжують комплекс юридичних прав і обов’язків сторін, закріплених у трудовому законодавстві, правилах внутрішнього трудового розпорядку і колективному договорі

		Зміст трудових правовідносин
	Суб’єкт трудових правовідносин		Об’єкт трудових правовідносин

Суб’єктом правовідносинвиступає власник або уповноважений ним орган, або фізична особа, які є юридичними особами і мають можливість запропонувати певну роботу. З другого боку виступає працівник. Він повинен бути правоздатним і дієздатним. Трудова дієздатність особи у випадках, передбачених законом, – 14-15 років

Об’єктом правовідносинвиступає сам процес праці, а також його результати. Крім результатів праці, об’єктом можуть виступати умови праці, процес роботи, трудова дисципліна та інші об’єкти, які регламентовані Типовим правилом внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором і КЗпП

Зміст правовідносин– це юридичні суб’єктивні права і обов’язки учасників трудових відносин, а саме: права і обов’язки учасників трудових відносин, тобто права і обов’язки, які має власник або уповноважений ним орган і працівник. Сторони повинні взаємно поважати і виконувати юридичні обов’язки, які виникли в результаті укладання трудового договору

2. Поняття, зміст, сторони трудового договору, його види

Трудовий договір

– це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін

Сторонами трудового договору як двосторонньої угоди є:

- працівник(робітник або службовець). Специфіка працівника як сторони полягає у тому, що трудовий договір може укладати не кожний громадянин України, а тільки той, який здатний до праці, залежно від його фізичного чи психічного розвитку. Керуючись принципами охорони праці молоді, трудове законодавство України визначає вік, з досягненням якого громадянин набуває трудової дієздатності в повному обсязі. Таким віком є досягнення громадянином України 16 років. І лише як виняток, за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює, можуть прийматися на роботу особи, які досягли 15 років

- роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа. Власник має право укладати трудовий договір з працівником як самостійно, так і доручити свої повноваження іншим спеціальним особам, наприклад, заступникові керівника з кадрів тощо. У філіалах підприємства або в інших відокремлених структурних підрозділах юридичних осіб трудовий договір можуть укладати їх керівники, якщо головним підприємством їм передані такі повноваження

Зміст трудового договору

становлять його умови, які уточнюють права та обов’язки сторін. Вони поділяються на два види: 1) умови, що визначаються угодою сторін, 2) умови, що встановлюються законодавством про працю

Умови трудового договору, що визначаються угодою сторін, залежно від волевиявлення цих сторін, класифікуються на:
- необхідні (обов’язкові, основні), без яких трудовий договір вважається недійсним (про трудову функцію; про строки трудового договору; умова про форму і систему оплати праці)	- додаткові (факультативні) – необов’язкові, але якщо сторони домовляться про них, то стають такими (про випробування; про роботу в одну зміну; про роботу з неповним робочим днем; суміщення професій (посад); забезпечення житлом тощо)

безстроковий

строковий

укладений на час виконання певної роботи

Безстроковий трудовий договір	укладається на невизначений строк. З таким договором пов’язана постійна робота, не обмежена певним строком
Строковий трудовий договір	укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін
Трудовий договір на час виконання певної роботи	обмежений часом його дії, але не конкретним строком, а характером і часом виконання роботи неможливо точно визначити

	· між працівником та фізичною особою

Тимчасовими працівниками є працівники прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), до чотирьох місяців	Сезоннимивважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців
Осіб, яких приймають на роботу тимчасовими працівниками, обов’язково попереджають про це при укладенні трудового договору	При прийманні на сезонні роботи випробування не встановлюється
При прийманні на роботу тимчасовим працівникам випробування з метою перевірки їх відповідності роботі не встановлюється	Працівники, зайняті на сезонних роботах, мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за три дні
Трудовий договір з тимчасовими працівниками розривається з ініціативи роботодавця у випадках: 1) припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк більше одного тижня з причин виробничого характеру, а також скорочення роботи в них; 2) нез’явлення на роботу протягом двох тижнів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; 3) невиконання працівниками без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку	Трудовий договір з працівниками, зайнятими на сезонних роботах, розривається з ініціативи роботодавця у випадках: 1) припинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них; 2) нез’явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому зазначаються строк дії, права і обов’язки сторін, в тому числі і умови матеріального забезпечення, умови матеріальної відповідальності та ін.

Умови в контракті визначаються за згодою сторін

У контракт не можна включати ті умови, які погіршують становище працівника порівняно із чинним законодавством  

Контракт укладається у письмовій формі у двох примірниках  

У контракті передбачаються: - обсяги пропонованої роботи на вимоги до якості строків її виконання; - строк дії контракту; права, обов’язки та взаємна відповідальність сторін; - умови оплати і організації праці; підстави припинення та розірвання контракту; - соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства чи роботодавця тощо  

Строк контракту визначається за згодою сторін. З керівником державного підприємства контракт може бути укладений на строк від 1 до 5 років. Строк контракту за згодою сторін може бути продовжений або укладений на новий строк. Зміна інших умов контракту теж можлива тільки за взаємним волевиявленням його сторін. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої контрактом  

У контракті можуть визначатись додаткові підстави припинення трудового договору і зобов’язання сторін щодо компенсації у разі його дострокового розірвання з ініціативи однієї зі сторін

Дата добавления: 2014-11-25