Заняття №2

Вступ

Заняття №1

Організаційний момент:

Написати на дошці: викладач Верещага Наталія Вікторівна

Перевірка студентів по списку

Література основна:

1 Дудніков А.А. Основи стандартизації, допуски, посадки і технічні вимірювання. К.: Центр навч. літер., 2006.-352с.

2 Желєзна А. О., Кирилович В. А. Основи взаємозамінності, стандартизації та технічних вимірювань. К.: Кондор, 2004р.- 193с.

3 Зенкин А.С., Петко И.В. Допуски и посадки в машиностроении. Справочник. К.; Техніка,1990.-320с.

4 Кирилюк Ю.Е. Якимчук Г.К. Допуски и посадки. Справочник. 3-е издание, переработаное и дополненое Киев.: Основа, 2005 г. - 295с.

5Лекції в електронному виді

Література додаткова

6 Козловский Н. С., Виноградов А. Н. Основы стандартизации, допуски, посадки и технические измерения. М.: Машиностроение, 1982г.- 288 с.

7 Козловский Н. С., Ключников В. М. Сборник примеров и задач по курсу «Основы стандартизации, допуски, посадки и технические измерения». М.: Машиностроение, 1983г. - 304 с.

8 Журавлев А. Н. Допуски и технические измерения. М.: Высшая школа,

1981г. - 265 с.

9 Якушев А. И., Воронцов А. Н., и др. Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения. М.: Машиностроение, 1987г.-350 с.

10 Мягков В. Д. и др. Допуски и посадки. Справочник в двух частях.

Л.: Машиностроение,1982г.-ЧІ-543с., ЧІІ-448с.

11 Берков В. И. Преподавание предмета «Допуски и посадки, технические измерения». М.: Высшая школа, 1987г.-152с.

12 Берков В. И. Технические измерения. Альбом. М.: Высшая школа, 1983г.-143с.

Модуль 1: Основи стандартизації

Змістовий модуль 1 Основні положення стандартизації

ПЛАН:

1 Вступ. Державна система стандартизації України (ДССУ). Основні цілі та задачі стандартизації.

2 Різні методи стандартизації: симпліфікація, уніфікація, типизація, агрегатування. Системи стандартів: (ЕСТПВ); (ЕСТД); (ЕСКД).

3 Види стандартів і об'єкти стандартизації.

Мета заняття: Необхідно ознайомитись із стандартами, в яких викладається сутність ДССУ, вказані цілі й задачі стандартизації, приведена характеристика видів, категорій і об’єктів стандартизації, порядок розробки, затвердження і перегляду стандартів, розглянута система органів і служб стандартизації; визначення основних термінів (стандартизація, стандарт).

Мета виховна: Застосування стандартів – це поліпшення якості продукції і підвищення ефективності виробництва.

Література: 1, с.10 - 32; 2, с. 22 – 38; заняття №1, с. 5-16

Навчальна дисципліна "Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання" викладається при підготовці бакалаврів та спеціалістів усіх технічних спеціальностей. Стандартизація, метрологія та засоби вимірювальної техніки - основні ланки, що впливають на якість всієї промислової продукції.

Дисципліні "Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання" передують такі загальноосвітні та загальнотехнічні дисципліни, як вища математика, фізика, хімія, нарисна геометрія та інженерна графіка, матеріалознавство і технологія матеріалів, теоретична механіка, опір матеріалів, теорія механізмів і машин. Тому, опанувавши основи метрології та стандартизації, студенти цілком готові до осмисленого та творчого вивчення таких дисциплін як деталі машин і основи конструювання, технічні основи, проектування машин, автоматичне виробниче обладнання та робототехніка, основи автоматизації проектування машин тощо.

В сучасних умовах корінне підвищення якості продукції є одним з ключових економічних і політичних завдань, найважливішим фактором інтенсифікації економіки.

Проектування і виробництво нових машин як в Україні, так і за кордоном ґрунтується на принципі функціональної взаємозамінності, для забезпечення якої необхідно враховувати умови роботи кожної деталі, складальної одиниці та механізму в цілому. Це вказує на необхідність враховувати характер навантажень, швидкість, прискорення, температуру, тертя, знос та інші фактори, що впливають на величину і точність функціональних параметрів виробів.

Для тривалого збереження заданих функціональних параметрів машин необхідно правильно регламентувати відхилення форми поверхонь деталей, їх взаємне розташування, хвилястість і шорсткість, а також забезпечувати взаємозамінність деталей за цими параметрами. Функціональна взаємозамінність за геометричними параметрами вимагає визначеної методики розрахунку допусків і посадок. Підвищення довговічності та надійності машин залежить не тільки від правильного підбору деталей, механічної і термічної обробки, розрахунку їхніх розмірів, але в значній мірі і від правильного вибору допусків і посадок для деталей і вузлів машин.

Граничні відхилення і допуски, розраховані для забезпечення функціональної взаємозамінності, будуть мати реальне значення тільки при наявності досить точних і надійних методів вимірювання і вимірювальних засобів. Технічні вимірювання повинні бути органічно зв'язані з технологічним процесом і спрямовані головним чином на профілактику браку. Це досягається вбудованими в автоматичну лінію або встановленими безпосередньо на обладнанні засобами активного контролю, а також застосуванням статистичних методів контролю. Вибіркова, але регулярна перевірка якості тільки частини виробів дає можливість робити висновки про якість великої кількості виробів, вчасно виявляти причини появи браку і усувати їх за допомогою відповідного підналагодження технологічного процесу.

Особлива роль у здійсненні взаємозамінного виробництва деталей і вузлів машин належить стандартизації як діючому засобу поліпшення якості продукції, її надійності і довговічності.

Основна мета вивчення курсу - навчити студентів користуватися стандартами, правильно визначати допуски і посадки на спроектовані деталі машин відповідно до їх службового призначення, правильно призначати технічні засоби вимірювання для контролю деталей при їх виготовленні і складанні, вміти складати програми розрахунків допусків і посадок та реалізовувати їх на ЕОМ.

Державна система стандартизації України (ДССУ).

У 1993 р. прийнята нова редакція комплексу державних ос­новних стандартів "Державна система стандартизації України (ДССУ)". Зміни і доповнення до неї в більшій мірі наближають організацію стандартизації в Україні до міжнародних правил і враховують реалії ринкової економіки. Цілком оновлені поло­ження ДССУ, що стосуються державного контролю і нагляду за дотриманням обов'язкових вимог стандартів і правил серти­фікації. Відповідні зміни внесені в термінологію, і гармонують з рекомендаціями ІS0/МЄК. Так, замість терміну, що вживав­ся раніше в нас, "твердження" стандарту офіційно встановле­ний термін "прийняття" стандарту. По-новому сформульовані форми застосування в Україні міжнародних і регіональних стандартів.

Наближення правил вітчизняної стандартизації до міжна­родної відбито й у трактуванні вимог державного стандарту (поділ їх на обов'язкові для виконання і рекомендаційні). Ви­ключено правило по встановленню в стандартах вимог до ви­готовлювачів про надання гарантії. Виходячи з міжнародного досвіду, їх відносять до комерційних, котрі не підлягають стандартизації, а обумовлюються в договірних відносинах. Однак практика показала, що все ж потрібні офіційні докуме­нти, що встановлюють гарантійні зобов'язання. Тому згідно з "Новими правилами продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів" розробляються правила (галузевого характеру), що забороняють реалізацію товару без інструкцій, технічних паспортів, гарантійних талонів тощо. Особливо ак­туальним є дотримання цих положень для побутової електрорадіотехніки й інших товарів довгострокового використання.

Приведені приклади підкреслюють, що діяльність з стандартизації динамічна, вона завжди відповідає змінам, що відбуваються в різних сферах життя суспільства. Це насамперед стосується економічної сфери, де вона повинна встигати і навіть передбачати ці зміни. При цьому стандарти повинні сприяти розвитку, а не відставанню вітчизняного виробництва.

Крім того, система стандартизації, що діє, зміщує пріоритети для оцінки якості об'єктів стандартизації і методів їх іспитів, яка також погоджується зі світовим досвідом стандартизації і необхідна для забезпечення взаєморозуміння між партнерами як у сфері техніки і технології, так і в остаточному підсумку торгівельно-економічних зв'язків.

Нова система стандартизації надає можливість для широкої участі в процесі створення стандарту всіх зацікавлених сторін. Це реалізується законним правом виготовлювачів продукції, споживачів, розробників проектів, представників громадських організацій, окремих фахівців брати участь у роботі технічних комітетів, яких в Україні вже кілька сотень.

Фонд стандартів, який є базою для інформаційного забезпечення робіт не тільки зі стандартизації, але також і з сертифікації, метрології і керування якістю, придбав і міждержавне значення для СНД. Це сприяє як розвитку стандартизації в країнах співдружності, так і зміцненню економічних зв'язків між ними.

Основні цілі та задачі стандартизації.

Стандартизація - це діяльність, спрямована на розробку і встановлення вимог, норм, правил, характеристик як обов'язкових для виконання, так і тих, що рекомендуються, яка забезпечує право споживача на придбання товарів належної якості за прийнятну ціну, а також право на безпеку і комфортність праці. Мета стандартизації - досягнення оптимального степеня упорядкування в тій чи іншій галузі за допомогою широкого і багаторазового використання встановлених положень, вимог, норм для рішення реально існуючих, планованих чи потенційних задач. Основними результатами діяльності з стандартизації повинні бути:

- підвищення степеня відповідності продуктів (послуг), процесів їх функціональному призначенню;

- усунення технічних бар'єрів у міжнародному товарообміні;

- сприяння науково-технічному прогресу і співробітництву в різних галузях.

Цілі стандартизації можна поділити на загальні і більш вузькі, що стосуються забезпечення відповідності. Загальні цілі випливають, насамперед, зі змісту поняття. Конкретизація загальних цілей для української стандартизації пов'язана з виконанням тих вимог стандартів, що є обов'язковими. До них відносяться розробка норм, вимог, правил, що забезпечують:

- безпеку продукції, робіт, послуг для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і майна;

- сумісність і взаємозамінність виробів;

- якість продукції, робіт і послуг відповідно до рівня роз­витку науково-технічного прогресу;

- єдність вимірів;

- економію всіх видів ресурсів;

- безпеку господарських об'єктів, пов'язану з можливістю виникнення різних катастроф природного і техногенного ха­рактеру та надзвичайних ситуацій;

- обороноздатність і мобілізаційну готовність країни. Це визначено Законом України "Про стандартизацію", прийнятим у 1993 р.

Конкретні цілі стандартизації відносяться до визначеної га­лузі діяльності, галузі виробництва товарів і послуг, того чиіншого виду продукції, підприємництва тощо.

2 Різні методи стандартизації: симпліфікація, уніфікація, типізація, агрегатування.

До різновидів стандартизації належать: симпліфікація, уніфікація, типізація і агрегатування.

Симпліфікація полягає у зменшенні числа типів або інших різ­новидів виробів до мінімуму, технічно і економічно доцільного для задоволення існуючих потреб. Так, при обробці деталей можливо використовувати різний матеріал, але для зручності і постачання число матеріалів обмежують.

Уніфікація полягає в раціональному скороченні числа типів, ви­дів і розмірів виробів однакового функціонального призначення.

Назва " уніфікація " походить від латинського " unio " (єдність) і " facere " (робити), а означає: приведення чогось до єдності, до єди­ної форми.

Комітет ІСО/СТАКО рекомендує таке визначення уніфікації: це форма стандартизації, яка полягає в об'єднанні двох і більше доку­ментів (технічних умов) в одному з таким розрахунком, щоб регла­ментовані цим документом вироби можна було взаємозамінювати при їх використанні.

Уніфікація сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню витрат на виготовлення, експлуатації і ремонту машин, створює умови для розвитку спеціалізації виробництва, комплексної механі­зації і автоматизації. Так, наприклад, трудомісткість виготовлення болтів і гайок на спеціалізованому підприємстві в 10 разів нижче, ніж на неспеціалізованому.

Однак неправильно здійснена уніфікація може дати ефект, зок­рема, коли приходиться використовувати найближчі великі уніфі­ковані деталі, що викликає експлуатаційними умовами збільшення маси і габаритів машин.

В основу уніфікації деталей, вузлів агрегатів, машин покладено їх конструктивну подібність, яка визначається спільністю робочого процесу. Деталі, що складають машину, діляться на уніфіковані та оригінальні.

Уніфікованою вважається деталь, яка застосовується з одним позначенням у кількох різних машин, а оригінальною - деталь, яка використовується в одній конкретній машині. Кількісно уніфікація характеризується коефіцієнтом уніфікації:

де ∑ ny -сума назв уніфікованих стандартів і запозичених деnалей;

∑ no -сума назв оригінальних деталей.

Важливо знати рівень уніфікації запасних частин при експлуа­тації та ремонті машин для визначення потрібності. Високий рівень уніфікації сприяє підвищенню ефективності виробництва. Проте низький рівень уніфікації може свідчити про використані у виробі нові конструктивні елементи, що відповідають досягненням науко­вих досліджень і передового досвіду.

Об'єктами уніфікації можуть бути вироби масового, серійного та індивідуального виробництва: деталі, складові одиниці, машини. Уніфікація деталей можлива у тому випадку, коли деталі мають аналогічне призначення. Уніфікація машин доцільна при наявності невеликої кількості складових одиниць однакового призначення, що виконують близькі за характером операції або процеси.

Типізація являє собою розробку і встановлення типових конс­трукцій, які містять спільні для ряду виробів конструктивні параме­три. Наприклад, набір певних машин для тракторів різних класів. Типізація конструкцій виробів дає змогу встановити зразки з най­кращими експлуатаційними показниками. Типізація технологічних процесів дає змогу скоротити багатоманітність технологічних опе­рації.

Типізація сприяє підвищенню продуктивності праці, економії матеріальних ресурсів, зниженню собівартості продукції.

Агрегатування - це принцип створення машин, обладнання, приладів, інших виробів з уніфікованих агрегатів (складальних одиниць), які встановлюються в різних сполученнях і кількостях.

Великого поширення набули агрегатні верстати, які легко роз­бираються і з агрегатів яких можна скласти нові верстати для обро­бки інших деталей з потрібною точністю.

Агрегатування - метод стандартизації, спрямований на створення ма­шин, обладнання та інших виробів шляхом їхнього складання з обмеженої кількості стандартних або уніфікованих деталей і агрегатів, що володіють взаємозамінністю, кожний з яких може бути використаний при створенні різноманітних модифікацій машин того самого або інших класів. Агрегатуван­ня є найвищою формою уніфікації. Найбільш широко агрегатування застосо­вується у виробництві спеціалізованого технологічного устаткування і засо­бів механізації й автоматизації машинобудівного виробництва. Важливою перевагою агрегатованого устаткування є можливість багатократного застосування стандартних агрегатів у нових компонуваннях верстатів при зміні конструкцій об'єкта виробництва. В даний час принцип агрегатування широ­ко застосовується при створенні різноманітних типів машин, приладів і осо­бливо металообробного устаткування й автоматичних машин. На заводах працюють сотні автоматичних машин, зібраних з уніфікованих вузлів. На­приклад, на круглій станині (вона може мати і іншу форму) встановлюють декілька силових голівок. Приєднуючи до голівок відповідні насадки, на та­кому агрегатному верстаті можна виконувати: свердлильно-розточувальні, різьбонарізні, фрезерні та інші операції. Продуктивність агрегатних верста­тів у декілька разів вище, ніж в універсальних; точність опрацювання - ІТ7-ІТ9. Вузли агрегатних верстатів припускають багатократні використання; ве­рстати можуть бути переналагоджені на опрацювання інших типів деталей.

З метою подальшого удосконалення і розвитку методу агрегатування високопродуктивних спеціальних і спеціалізованих верстатів і автоматичних ліній скорочення номенклатури вузлів, що випускаються, забезпечення їх­ньої взаємозамінності підвищення точності і жорсткості, збільшення термі­нів служби, розширення випуску вузлів на спеціалізованих заводах і ство­рення матеріальної бази розроблена й освоюється в серійному виробництві Єдина система уніфікованих вузлів агрегатних верстатів автоматичних ліній (ЕСЕПП).

Одночасно зі створенням системи вузлів розроблений і успішно впроваджується комплекс державних стандартів, які регламентують основні і приєднувальні розміри, норми точності і жорсткості уніфікованих вузлів, що входять в систему.

Прикладом застосування принципу агрегатування є система універсально-збірних пристосувань (УЗП).

Запровадження уніфікації й агрегатування дає змогу в 2...4 рази скоротити строки виробництва пової техніки і на 25...30% знизити собівартість її виготовлення, зменшити металоємкість і затрати на експлуатацію

Системи стандартів: (ЕСКД); (ЕСТД); (ЕСТПВ)

Складова частина комплексної системи стандартизації - єдина система конструкторської документації (ЄСКД), яка встановлює для всіх організацій країни єдині порядок організації проектування і правила виконання та оформлення креслень. Це полегшує читання і сприймання креслень, дає змогу застосовувати персональні комп'ютери для проектування і обробки технічної документації, розвитку кооперування в промисловості.

Застосування стандартів ЄСКД забезпечує взаємний обмін конс­трукторською документацією між підприємствами і організаціями, спрощення конструкторських документів і графічних зображень, зниження трудомісткості проектно-конструкторських розробок.

Комплекс стандартів ЄСКД впроваджено з 1 січня 1971 р; він включав понад 250 стандартів, які розподіляються на дев'ять таких груп:

- Основні положення

- Класифікація і позначення виробів у конструкторських до­кументах

- Загальні правила виконання креслень

- Правила виконання креслень виробів машинобудування і приладобудування

- Правила обороту конструкторських документів: облік, збе­рігання, внесення замін

- Правила виконання експлуатаційної і ремонтної документа­ції

- Правила використання схем

- Макетні методи проектування

- Інші стандарти (стандарти на вироби, що призначаються на експорт, тощо).

Одним із основних напрямків перспективного розвитку ЕСКД є документальне забезпечення системи автоматизації проектно - конструкторських робіт у САПР, яке дає змогу підвищувати продуктивність конструкторської праці.

Єдина система технологічної документації (ЕСТД) являє собою комплекс державних стандартів, які встановлюють взаємопов'язані правила розробки, оформлення і обороту технологічної документації. В наш час ЕСТД включає понад 50 державних стандартів, як розподіляються на 9 груп

- Загальні положення

- Основоположні стандарти

- Класифікація і позначення технологічних документів

- Облік застосовності виробів і технологічної оснастки

- Основне виробництво. Правила оформлення технологічних документів, спеціалізованих за видами робіт

- Основне виробництво. Правила оформлення технологічних документів на випробування і контроль

- Допоміжне виробництво. Правила оформлення технологіч­них документів

- Нормативне господарство

Групи 7 і 8 призначаються для стандартів, які розроблюватимуться в перспективі.

Впровадження стандартів ЄСТД дає змогу підвищити рівень технологічних розробок, поліпшити якість технологічної докумен­тації, підвищити продуктивність праці.

Єдина система технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ) - це стандартизована система організації й управління процесом технологічної підготовки виробництва, яка передбачає застосуван­ня прогресивних типових технологічних процесів і оснащення ро­біт, засобів механізації та автоматизації виробничих процесів.

ЄСТПВ встановлює необхідність підвищення рівня технологіч­ності конструкцій виробів і широкого застосування типових техно­логічних процесів для виготовлення груп однорідних за конструк­цією і методами обробки деталей.

3 Види стандартів і об'єкти стандартизації

Види стандартів. Перераховані нормативні документи, як показано вище, приймаються (затверджуються) на різних рів­нях керування господарською діяльністю. За цією ознакою розрізняють категорії стандартів України.

Як і у світовій практиці, в Україні діє кілька видів стан­дартів, що відрізняються специфікою об'єкта стандартизації:

- основні стандарти;

- стандарти на продукцію (послуги);

- стандарти на роботи (процеси);

- стандарти на методи контролю (іспити, зміни, аналізи).

Основні стандарти розробляють з метою сприяння взаєморо­зумінню, технічній єдності та взаємозв'язку діяльності в різ них областях науки, техніки і виробництва. Цей вид норма­тивних документів установлює такі організаційні принципи і положення, вимоги, правила і норми, що розглядаються як за­гальні для цих сфер і повинні сприяти виконанню цілей, за­гальних як для науки, так і для виробництва. У цілому забез­печується взаємодія при розробці, створенні та експлуатації продукту (послуги) таким чином, щоб виконувались вимоги:

- з охорони навколишнього середовища;

- безпеки продукту чи процесу для життя;

- здоров'я і майна людини;

- з ресурсозбереження та іншим загально-технічних нормах, передбачених державними стандартами на продукцію.

Прикладом основних стандартів можуть бути ДСТУ 1.0-93, ДСТУ 1.1-2001, ДСТУ 1.2-93, ДСТУ 1.4-93 - нормативні до­кументи з організації Державної системи стандартизації в Україні.

Цей приклад говорить також про те, що одним з норматив­них документів може бути комплекс стандартів, який поєднує взаємозалежні стандарти, якщо вони мають загальну цільову спрямованість, установлюють погоджені вимоги до взаємоза­лежних об'єктів стандартизації. Так, комплекс основних стан­дартів, будучи об'єднанням взаємозалежних нормативних документів методичного характеру, містить положення, спря­мовані на те, щоб стандарти, що застосовуються на різних рів­нях керування, не суперечили один одному і законодавству, забезпечували досягнення загальної мети і виконання обов'яз­кових вимог до продукції, процесів, послуг.

Стандарти на продукцію (послуги) встановлюють вимоги або до конкретного виду продукції (послуги), або до груп однорід­ної продукції (послуги). У вітчизняній практиці є два різнови­ди цих нормативних документів:

- стандарти загальних технічних умов, що містять загаль­ні вимоги до груп однорідної продукції (послуг);

- стандарти технічних умов, що містять вимоги до кон­кретної продукції (послуги).

Допускається також розробка стандартів на окремі вимоги до груп однорідної продукції (послуги). Наприклад, на класи­фікацію, методи іспитів, правила збереження або транспор­тування тощо. Найчастіше окремим об'єктом стандартизації є параметри і норми безпеки та охорони навколишнього сере­довища.

Стандарт загальних технічних умов включає наступні роз­діли: класифікацію, основні параметри (розміри), загальні ви­моги до параметрів якості, упакування, маркірування, вимоги безпеки; вимоги охорони навколишнього середовища; правила приймання продукції; методи контролю, транспортування і збереження; правила експлуатації, ремонту та утилізації.

Наявність у змісті стандарту тих чи інших розділів зале­жить від особливостей об'єкта стандартизації і характеру про­понованих до нього вимог.

Стандарт технічних умов встановлює всебічні вимоги до конкретної продукції (у тому числі різних марок чи моделей цієї продукції), що стосуються виробництва, споживання, постачання, експлуатації, ремонту, утилізації. Сутність цих вимог не повинна суперечити стандарту загальних технічних умов. Але стандарт технічних умов містить конкретизовані додаткові вимоги, що відносяться до об'єкта стандартизації (вказання про товарний знак, якщо він зареєстрований у вста­новленому порядку; знаки відповідності, якщо вироби сертифіковані: особливі вимоги, що стосуються безпеки та охорони навколишнього середовища). Стандарти технічних умов на по­слугу можуть містити вимоги до асортименту наданих послуг (точність і своєчасність виконання, естетичність, комфорт­ність, комплексність обслуговування).

Стандарти на роботи (процеси) встановлюють вимоги до конкретних видів робіт, що здійснюються на різних стадіях життєвого циклу продукції: розробки, виробництва, експлуата­ції (споживання), збереження, транспортування, ремонту, ути­лізації. Зокрема, такі стандарти можуть включати вимоги до методів автоматизованого проектування продукції, модульного конструювання, принципових схем технологічного процесу ви­готовлення продукту, технологічних режимів норм. Особливе місце займають вимоги безпеки для життя і здоров'я людей при здійсненні технологічних процесів, що можуть конкрети­зуватися стосовно використання визначеного устаткування, ін­струментів, пристосувань та допоміжних матеріалів.

При проведенні технологічних операцій стандартизації під­лягають норми різного роду впливів технології на природне середовище. Ці впливи можуть носити хі­мічний (викид шкідливих хімікатів), фізичний (радіаційне ви­промінювання), біологічний (зараження мікроорганізмами) і механічний (руйнування пам'ятників архітектури) характер, небезпечний в екологічному аспекті. Екологічні вимоги мо­жуть стосуватись:

- умов використання визначених матеріалів і сировини, потенційно шкідливих для навколишньої природи;

- параметрів ефективності роботи устаткування очищення;

- правил аварійних викидів, ліквідації їхніх наслідків, гра­нично припустимих норм викидів забруднюючих речовин із стічними водами.

Стандарти на методи контролю (іспитів, вимірів, аналізу) рекомендують застосовування методик контролю обов'язкових вимог для об'єктивної оцінки якості конкретної продукції. Головний критерій об'єктивності методу контролю (іспиту, ви­міру, аналізу) - відтворюваність і порівнянність результатів. Необхідно користуватись саме стандартизованими методами контролю, іспитів, вимірів і аналізу, тому що вони базуються на міжнародному досвіді та передових досягненнях. Кожний з методів має свою специфіку, пов'язану, насамперед, з конкрет­ним об'єктом контролю, але можна виділити і загальні поло­ження, що підлягають стандартизації, а саме:

- засоби контролю і допоміжні пристрої;

- порядок підготовки і проведення контролю;

- правила обробки та оформлення результатів;

- припустима похибка методу.

Стандарт рекомендує кілька методик контролю стосовно до одного показника якості продукту. Це потрібно для того, щоб одна з методик при необхідності була обрана в якості арбіт­ражної. Не завжди методики цілком взаємозамінні. Для таких випадків стандарт приводить або чітку рекомендацію з умов вибору того чи іншого методу, або дані з тих характеристик, що відрізняються від обраної методики.

Щоб результати були достовірні і порівняні, варто користу­ватись рекомендаціями стандартів щодо способу і місця добору проб від партії товару з її кількісними характеристиками, схе­мами іспитових установок, правилами, що визначають послі­довність проведених операцій і обробки отриманих результатів.

Повна відповідність міжнародним правилам у даному пи­танні може бути досягнута тоді, коли в Україні з'являться закони, що встановлюють обов'язкові до виконання вимоги і норми. Ця відповідність подібна діям Директив Європейсько­го Союзу. У ЄС технічний регламент стає обов'язковим доку­ментом, якщо на нього є посилання у відповідній Директиві.

Відмінність українського підходу до технічних регламентів прослідковується й у самому тексті зазначеної вище зміни: "до технічних регламентів варто відносити законодавчі акти і по­станови уряду України, зміст вимоги, норми і правила техніч­ного характеру; державні стандарти України в частині встанов­люваних у них обов'язкових вимог; норми і правила органів виконавчої влади, у компетенцію яких відповідно до законо­давства України входить встановлення обов'язкових вимог".

Технічний регламент містить технічні вимоги безпосередньо (наприклад, обов'язкові вимоги державних стандартів), або шляхом посилання на стандарт, або шляхом включення в себе змісту стандарту.

Об'єкти стандартизації

Стандартизація пов'язана з такими поняттями як об'єкт стандартизації та область стандартизації. Об'єктом (предметом) стандартизації звичайно називають продукцію, процес чи послугу, для яких розробляють ті чи інші вимоги, характери­стики, параметри, правила тощо. Стандартизація може стосу­ватися об'єкта в цілому, або його окремих складових (харак­теристик). Областю стандартизації називають сукупність взаємозалежних об'єктів стандартизації. Наприклад, машино­будування є областю стандартизації, а об'єктами стандарти­зації в машинобудуванні можуть бути технологічні процеси, типи двигунів, безпека і екологічність машин тощо.

Стандартизація здійснюється на різних рівнях. Рівень стан­дартизації розрізняється в залежності від того, учасники яко­го географічного, економічного, політичного регіону світу при­ймають стандарт. Так, якщо участь у стандартизації відкрита для відповідних органів будь-якої країни, то це міжнародна стандартизація.

Регіональна стандартизація - діяльність, відкрита тільки для відповідних органів держав одного географічного, політичного чи економічного регіону світу. Регіональна і міжнарод­на стандартизація здійснюється фахівцями країн, що представ­лені у відповідних регіональних і міжнародних організаціях.

Національна стандартизація - стандартизація в одній кон­кретній державі. При цьому національна стандартизація також може здійснюватись на різних рівнях: на державному, галузе­вому рівні, в тому чи іншому секторі економіки, наприклад, на рівні міністерств, на рівні асоціацій, виробничих фірм, під­приємств (фабрик) і організацій.

Стандартизацію, що проводиться в адміністративно-терито­ріальній одиниці (провінції, краї тощо), прийнято називати адміністративно-територіальною стандартизацією.

Контрольні запитання для самооцінки

1 Державна система стандартизації України (ДССУ)

2 Основні цілі стандартизації

3 Основні задачі стандартизації

4 Що таке симпліфікація?

5 Що таке уніфікація?

6 Що таке типізація, агрегатування?

7 Що таке стандартизація і стандарт?

8 Об'єкти стандартизації та види стандартів.

9 Основні стадії розробки стандартів.

10 Системи стандартів: (ЕСТПВ); (ЕСТД); (ЕСКД).

Змістовий модуль 2 Якість продукції

ПЛАН:

1 Народногосподарське значення стандартизації для поліпшення якості продукції й підвищення ефективності виробництва.

2 Методи оцінки рівня якості продукції

3 Системи управління якістю продукції. Статистичні методи керування якістю продукції

Мета заняття: При вивченні теми необхідно враховувати, що постійне поліпшення якості продукції, яка випускається, і підвищення ефективності її виробництва є головною задачею всіх галузей народного господарства України. Потрібно знати, що таке якість продукції, які існують показники якості і методи їх визначення. Потрібно знати, які основні фактори впливають на якість продукції і як повинен бути організований контроль якості.

Мета виховна: Корінне підвищення якості продукції є одним з ключових економічних і політичних завдань, найважливішим фактором інтенсифікації економіки.

Самостійна робота №1

Тема: Народногосподарське значення стандартизації для поліпшення якості продукції й підвищення ефективності виробництва

План: 1 Державна система стандартизації України

2 Методи оцінки рівня якості продукції

3 Статистичні методи керування якістю продукції

Література: 1, с. 33-46; 2, с. 39-51; заняття №2, с. 17 - 21

1 Народногосподарське значення стандартизації для поліпшення

якості продукції й підвищення ефективності виробництва.

Якість продукції - сукупність властивостей продукції, які зумовлюють її здатність задовольняти встановлені та передба­чені потреби згідно з її призначенням (ДСТУ 3230-95).

З цього визначення випливає, що не всі властивості виробу Входять до поняття якості, а лише ті, які визначаються про­блемами суспільства згідно з призначенням цього виробу.

Галузь практичної та наукової діяльності, яка розробляє те­оретичні основи та методи кількісної оцінки якості продукції, називають кваліметрією.

Основні задачі кваліметрії:

- визначення номенклатури необхідних показників якості виробів та їхніх оптимальних величин;

- розробка методів кількісної оцінки якості;

- створення методик обліку змін якості в часі тощо.
ДСТУ 2925-94 встановлює оцінювання показників якості

будь-яких видів продукції:

- показники призначення, які характеризують властивості продукції, визначають функції, для виконання яких вона при­значена, зумовлюють галузь її використання;

- показники надійності (довговічності);

- показники технологічності, які характеризують ефек­тивність конструкторсько-технологічних рішень для забезпе­чення високої продуктивності праці при виготовленні та ремо­нті продукції

- ергономічні показники;

- показники стандартизації та уніфікації, які характеризу­ють степінь використання в продукції стандартизованих виро­бів та рівень уніфікації складових частин виробів;

- патентно—правові показники, які характеризують степінь патентного захисту виробу в Україні та за її межами, а також його патентну чистоту;

- економічні показники, які відображають витрати на роз­робку, виготовлення та експлуатацію чи використання про­дукції, а також економічну ефективність експлуатації;

- показники безпеки.

Для машинобудування та приладобудування найбільш ефек­тивними показниками якості машин і механізмів є їхні екс­плуатаційні характеристики, які залежать від технічного рів­ня машинобудування та приладобудування.

Експлуатаційні показники - це характеристики, які визна­чають якість виконання виробом заданих функцій. Загальни­ми з них для всіх виробів довготривалої дії є показники:

- надійності (довговічності);

- динамічні властивості;

- ергономічні показники;

- економічність експлуатації.

2 Методи оцінки рівня якості продукції

Систематична оцінка якості продукції необхідна для прове­дення заходів з її підвищення. Продукція високої якості атес­тується, підлягає сертифікації, а продукція, що не відповідає вимогам стандартів, знімається з випуску. Відносну характе­ристику якості продукції, засновану на порівнянні значень показників якості продукції, що оцінюється, з базовими зна­ченнями відповідних показників називають рівнем якості про­дукції (ГОСТ 15467-79).

За базові показники приймають показники якості еталонно­го зразка або декількох зразків виробу. Вироби, обрані в якос­ті зразків як еталонні повинні мати найвищий рівень якості з числа всієї сукупності аналогічних виробів в нашій країні та за її межами.

Для оцінки рівня якості продукції в машинобудуванні вико­ристовуються наступні методи оцінювання якості продукції:

- диференційний;

- вимірювальний;

- комплексний;

- органолептичний;

- розрахунковий;

- реєстраційний;

- змішаний;

- соціологічний;

- статистичний;

- експертний.

Серед показників якості за ДСТУ 2925-94 є такі (типу а), збільшення яких свідчить про підвищення якості (продуктив­ність, ресурс, точність тощо), і такі (типу б), зменшення яких свідчить про підвищення якості (собівартість, матеріалоєм­ність, витрати пального тощо).

Для підвищення якості продукції велике значення має вста­новлення її оптимального рівня, при якому потреби народного господарства та населення задовольняються з найменшими ви­тратами суспільної праці. З розвитком науки та вдосконален­ням методів і засобів виробництва оптимальний рівень якості підвищується. Довговічність виробів доцільно встановлювати такою, що дорівнює терміну морального старіння цих виробів. Необхідно максимально використовувати конструктивні, тех­нологічні та інші фактори для підвищення якості машин без збільшення витрат виробництва - це найбільш ефективний шлях розвитку машинобудування.

3 Системи управління якістю продукції.

Статистичні методи керування якістю продукції

Системи управління якістю продукції

Згідно з ДСТУ 3230-95 система якості - це сукупність ор­ганізаційної структури, методик, процесів та ресурсів, необхід­них для здійснення управління якістю.

Для здійснення накресленої політики та поставлених зав­дань керівництво організації повинно розробити, створити та впровадити систему якості.

Побудова і склад системи якості повинні вибиратись з вра­хуванням конкретного профілю діяльності організації та відпо­відних елементів, зазначених у цьому стандарті.

Система якості повинна функціонувати таким чином, щоб забезпечити впевненість у наступному:

- систему правильно розуміють, вона впроваджена, діє і дає ефект;

- продукція дійсно відповідає потребам і очікуванням спо­живача;

- враховані потреби як суспільства, так і захисту навко­лишнього середовища;

- акцент зроблено на попередження проблем, а не на їхнє виявлення та усунення.

Як правило, система якості стосується всіх видів діяльнос­ті, пов'язаних з якістю продукції, та взаємодіє з ними. Вона охоплює всі стадії життєвого циклу продукції і процесів, починаючи з визначення потреб ринку і закінчуючи задоволен­ням вимог.

Типовими стадіями є такі:

- маркетинг та вивчення ринку;

- проектування та розроблення продукції;

- планування та розроблення процесів;

- закупівля;

- виробництво або надання послуг;

- перевірка;

- пакування та складання;

- збут та продаж;

- монтаж та здавання в експлуатацію;

- технічна допомога та обслуговування;

- експлуатація;

- утилізація або вторинна переробка після закінчення тер­міну служби.

Згідно з ДСТУ 3815-98 (180 9001:2000) вся діяльність в рамках системи якості розглядається як мережа взаємопов'я­заних процесів.

Управління якістю відбувається:

- на всіх рівнях - міжгалузевому, галузевому, об'єднань і підприємств;

- на всіх стадіях її життєвого циклу - дослідження та про­ектування, виготовлення, обертання, реалізації та експлуатації;

- на основі розробок та реалізації взаємопов'язаних тех­нічних, організаційних, економічних і соціальних заходів з по­ліпшення якості продукції (принцип комплексності).

Для визначення відповідності діяльності з якості та її на­слідків запланованим заходам та ефективності від впроваджен­ня цих заходів проводять систематичний і незалежний аналіз (аудит якості).

Організаційно-методичною основою управління якістю є Державна система стандартизації. На рівні міжгалузевого управління якістю використовують ДСТУ, на рівні галузі -ГСТУ, на рівні підприємств - СТПУ.

Вимоги стандарту до системи управління якістю поділені на чотири основні групи: "Відповідальність керівництва", "Управ­ління ресурсами", "Створення продукції", "Вимірювання, ана­ліз і вдосконалення".

Статистичні методи керування якістю продукції

Статистичне керування технологічним процесом та коректу­вання його параметрів виконують шляхом попереджувального вибіркового контролю продукції з метою забезпечення потріб­ної якості і попередження браку. При цьому систематично до­повнюють контрольні карти, які дозволяють в будь-який мо­мент оцінити стан технологічного процесу, що визначає той чи інший параметр якості продукції, а в разі виходу його за межі регулювання - виконати коректування цього процесу. Основ­ною перевагою статистичного керування якістю продукції пе­ред суцільним контролем є те, що статистичні методи дозволя­ють знайти дефектні вироби не тільки після їх виготовлення, айв процесі виробництва, коли є змога скоректувати техно­логічний процес. Статистичні методи керування якості в біль­шій мірі піддаються автоматизації за допомогою засобів обчи­слювальної техніки, ніж суцільний контроль.

Контрольні запитання для самооцінки

1 Що таке якість продукції, кваліметрія

2 Основні задачі кваліметрії

3 Показники кваліметрії

4 Методи оцінки рівня якості продукції

5 Системи управління якістю продукції

6 Типові стадії управління якістю продукції

7 Статистичні методи керування якістю продукції

Дата добавления: 2014-11-09