Суб’єкти адміністративно-правових відносин. Адміністративна правоздатність і дієздатність

Рекомендовані джерела

Тема 3. Громадяни як суб’єкти адміністративного права

План лекції:

1. Суб’єкти адміністративного права. Адміністративна правоздатність і дієздатність.

2. Правовий статус громадянина України як основа спеціальних адміністративно-правових статусів.

3. Особливості адміністративно-правового статусу іноземних громадян та осіб без громадянства.

4. Особливості адміністративно-правового статусу біженців.

Нормативні та інструктивні матеріали: 2, 11, 15, 17, 20, 22, 24, 30-32

Основні: 2-5, 8, 10

Додаткові: 6-9, 11,12

Періодичні видання: 1-6, 10

Міні-лексикон:

суб’єкти адміністративного права, загальна правосуб’єктність, спеціальна правосуб’єктність, адміністративна правоздатність, адміністративна дієздатність, суб’єктивні права, юридичні обов’язки, адміністративна деліктоздатність, громадяни, іноземці, особи без громадянства, біженці

	Суб’єкт адміністративного права	– це юридична чи фізична особа, яка є носієм прав і обов’язків у сфері державного управ­ління, передбачених адміністративно-правовими нормами, та має здатність надані права реалізовувати, а покладені обов’язки виконувати.
Суб’єкти адміністративного права, наділені владними повноваженнями	Суб’єкти адміністративного права, не наділені владними повноваженнями
органи виконавчої влади	громадяни України, іноземці, особи без громадянства
органи державної влади, які не належать до виконавчої влади, але не безпосередньо, а через свій апарат беруть участь у адміністративно-правових відносинах (органи законодавчої та судової влади, органи прокуратури)	об’єднання громадян
органи державної влади, які не належать до виконавчої гілки вади, але безпосередньо здійснюють свої права та обов’язки у сфері адміністративно-правового регулювання (НБУ, Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення, РНБО, ЦВК та ін.)	підприємства, установи, організації в особі їх керівників, які очолюють управлінські органи
Президент України	структурні підрозділи державних і недержавних підприємств, установ, організацій
органи місцевого самоврядування

Загальна правосуб’єктність – наявність у суб’єкта типових прав, обов’язків та можливості їх використання та виконання, незалежно від зовнішніх чинників. Обсяг загальної правосуб’єктності однаковий в межах таких категорій, як фізичні та юридичні особи.	Спеціальна правосуб’єктність – наявність у суб’єкта специфічних прав, обов’язків та можливості їх використання та виконання залежно від ряду зовнішніх чинників. Обсяг спеціальної правосуб’єктності не є однаковим або сталим: він залежить від волі суб’єкта, його виду, характеристик тощо.
Загальна та спеціальна правосуб’єктність, в свою чергу, мають наступні елементи – правоздатність та дієздатність

– це здатність мати суб’єктивні права та обов’язки, передбачені нормами адміністративного права
Суб’єктивні права у сфері державного управління – це надана і гарантована державою, а також закріплена у адміністративно-правових міра можливої (дозволеної) поведінки у правовідносинах.	Суб’єктивні юридичні обов’язки нерозривно пов’язані з правами, оскільки право одного суб’єкта не може бути реалізоване окремо від виконання обов’язку іншим суб’єктом.

Основні характеристики адміністративної правоздатності:

1) управлінська сутність діяльності суб’єктів, що виражається у реалізації різних функцій державного управління;

2) наявність спеціальних прав та обов’язків у суб’єктів адмі­ністративного права, які сприяють формуванню організаційних зв’язків та відносин в системі публічного управління;

3) забезпечення захисту правовідносин, учасниками яких є громадяни;

4) юридичні гарантії розгляду спору, що виник в системі публічного управління в адміністративному або судовому по­рядку в межах встановлених процесуальних норм.

Адміністративна дієздатність		– це здатність своїми діями (або бездіяльністю) набувати та реалізовувати права, створю­вати для себе або інших суб’єктів обов’язки і їх виконувати.
		Момент виникнення дієздатності залежить від виду право­суб’єктності: при загальній правосуб’єктності дієздатність, пере­важно, виникає в повному обсязі з досягненням повноліття у фізичних осіб і з моменту внесення до Державного реєстру – у юридичних осіб.

Адміністративна дієздатність при спеціальній правосуб’єкт­ності виникає з появою певних чинників, які й обумовлюють як момент виникнення дієздатності, так і її особливості. Наприк­лад, пасивне виборче право виникає з моменту досягнення особою 21 року, але реалізувати це право вона здатна лише при наявності певних чинників – громадянства, відсутності суди­мості тощо. Юридична особа, яка займається діяльністю, що підлягає ліцензуванню, набуває дієздатності лише після одержання спеціального дозволу (ліцензії).

Елементами дієздатності можуть виступати:

1) здатність самостійно реалізовувати належні права;

2) здатність самостійно реалізовувати встановлену компетенцію;

3) здатність самостійно приймати правові акти управління;

4) здатність самостійно застосовувати заходи адміністративного примусу;

5) здатність самостійно визнавати, гарантувати та захищати права та свободи громадян;

6) здатність самостійно нести юридичну відповідальність за порушення адміністративно-правових норм

Адміністративна деліктоздатність		– здатність самостійно нести відповідальність за адміністративне правопорушен­ня.
		Адміністративна деліктоздатність у фізичних осіб, за загаль­ним правилом, настає з 16 років. Деліктоздатність юридичної особи має виникати одночасно з правосуб’єктністю, оскільки саме вона обумовлює обсяг компетенції (сукупності прав та обов’язків), за реалізацію і в межах якої юридична особа і нестиме відповідальність

Місце для заповнення

Дата добавления: 2014-11-25