Заперечення

Ø Проте, …

Ø Тим часом …

Ø Але …

Ø Тоді як …

Ø Тим не менше …

5. Висновки, рекомендації, пропозиції

Ø Таким чином, проведене дослідження (аналіз) підтверджує, що …

Ø Підсумовуючи, слід сказати...

Ø Отже, є всі підстави зробити такий висновок …

Ø Як підсумок зазначимо, що …

Ø Дані здійсненого аналізу дозволяють зробити висновок про …

Ø Відтак, можна впевнено стверджувати, що …

Ø Сформулюємо основні висновки ….

Ø Описана в роботі методики дослідження… є

Ø Підсумовуючи все сказане, відзначимо …

Ø Підбиваючи підсумки, відзначимо …

Ø Здійснене дослідження дозволяє зробити такі висновки …

У науковій роботі використовують такі сполучники підрядності „завдяки тому, що”, „тоді як”, „тому що”, „замість того щоб”, „з огляду на те, що”, „зважаючи на те, що”, „внаслідок того, що”, „після того, що”, „в той час як” та ін. Особливо часто використовуються похідні прийменники „протягом", „відповідно до..,”, „згідно з..”, „у результаті”, „на відміну від...”, „поряд з...”, „у зв'язку з...” та ін.

Безособові, неозначено-особові речення в тексті наукових робіт вживаються при описі фактів, явищ та процесів. Називні речення використовуються в назвах розділів, підрозділів і пунктів, у підписах під рисунками, діаграмами, ілюстраціями.

Обов'язковою вимогою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу, можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень („за повідомленням”, „за відомостями”, „як свідчить”, „на думку”, „за даними”, „на нашу думку” та ін.).

При згадуванні в тесті прізвищ (учених дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (К. Ушинський, а не Ушинський К.).

Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Так, експерименти описуються звичайно за допомогою особових дієслівних форм на -но і -то (одержано, вирішено, проаналізовано та ін.).

Стиль писемної наукової мови — це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи. Стало неписаним правилом у роботі замість „я” використовувати „ми”. Ставши фактом наукової мови, займенник „ми” зумовив цілу низку нових похідних словосполучень, наприклад, „на нашу думку”. Проте нагромадження в тексті займенника „ми” справляє малоприємне враження. Тому автори наукових праць використовують й інші звороти без цього займенника, зокрема конструкції з неозначено-особовими реченнями. Аналогічну функцію виконує речення з безособовими діє прислівними формами на -но і -то („Розроблено комплексний підхід до вивчення...”).

Необхідно враховувати загальноприйняті умовні скорочення:

а) після перерахування (та ін. – та інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне);

б) при посиланнях (див. – дивись);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, ст. ст. – століття, р. – рік, рр. – роки).

Дата добавления: 2014-11-25