Практична робота. Виявлення жовчних кислот (Проба Петтенкофера)

Виявлення жовчних кислот (Проба Петтенкофера).

Проба Барфуда

До 2 мл сечі добавляють 1 мл реактиву Барфуда (ацетат міді розчинений в оцтовій кислоті) і нагрівають на водяній бані 5 хв. При наявності глюкози з’являється осад закису міді.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Ця окисно-відновна реакція відрізняється від інших (Троммера, Ніландера, Фелінга, Бенедикта, срібного дзеркала) тим, що окиснення моносахаридів відбувається не в лужному середовищі, а в близькому до нейтрального. У цих умовах дисахариди, що мають також відновні властивості, на відміну від моносахаридів, не окиснюються, завдяки чому їх можна відрізнити. Проба Барфуда з лактозою негативна.

2.4. Виявлення крові в сечі (Бензидинова проба).

Принцип методу. Реакція базується на окисненні бензидину до п-хінондиіміну киснем, який утворюється внаслідок розкладу гідрогену пероксиду за присутності крові.

Матеріальне забезпечення: сеча, 10 % розчин бензидину в ацетатній кислоті, 3 % розчин гідрогену пероксиду, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи: До 3 мл сечі добавляють 2-3 краплі 3 % пероксиду водню і 2 – 3 краплі свіжоприготовленого розчину бензидину в ацетатній кислоті. При наявності крові в сечі з’являється синьо-зелене забарвлення.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. Сеча при гематурії каламутна і має червоний відтінок, інтенсивність якого залежить від кількості форменних елементів крові. В осаді під мікроскопом виявляються еритроцити і лейкоцити. Гемоглобінурія спостерігається при захворюваннях, пов’язаних з гемолізом (розпадом) еритроцитів. Сеча при цьому буває червоного або кофейно-бурого кольору. У випадку гематурії і гемоглобінурії в сечі міститься білок.

Принцип методу. Метод базується на здатності жовчних кислот давати яскраво-червоне забарвлення з оксиметилфурфуролом, який утворюється при дії концентрованої сульфатної кислоти на сахарозу.

Матеріальне забезпечення: концентрована сульфатна кислота, 10 % розчин сахарози, пробірки, піпетки.

Хід роботи: У пробірку наливають 2-3 мл сечі, додають 1-2 краплі 10 % розчину сахарози, суміш струшують. Потім обережно по стінці пробірки нашаровують 1-2 мл концентрованої сульфатної кислоти. При наявності жовчних кислот з’являється яскраво-червоне забарвлення на межі двох рідин.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. При механічній жовтяниці внаслідок закупорки загальної жовчної протоки каменем або пухлиною жовчні капіляри переповнюються жовчю. Внаслідок цього печінкові клітини стискаються і жовч проникає у кров. У цих випадках відбувається посилене виділення жовчних пігментів (білірубін, білівердин) і жовчних кислот з сечею.

Контроль виконання лабораторної роботи

1. Сеча хворого на подагру при нанесенні на індикаторний папірець „Ріфан” показує сильно кислу реакцію? Про наявність якого складника сечі це свідчить?

А. Гомогентизинової кислоти

В. Параамінобензойної кислоти

С. δ–Амінолевуленової кислоти

D. Пангамової кислоти

Е. Сечової кислоти

2. З сечею немовляти провели реакцію з FeCl₃ і отримали позитивну реакцію. Яке захворювання можна припустити?

А. Фенілкетонурію

В. Тирозиноз

С. Галактоземію

D. Алкаптонурію

Е. Аміноацидурію

3. Для діагностики захворювання мутну сечу, що має лужну реакцію, підкислили і підігріли. При цьому осад зник. Чим зумовлена каламуть сечі?

А. Слизом із сечовидільних шляхів

В. Мікрофлорою, що розкладає сечовину з утворенням NН₃

С. Гноєм з уретри

D. Білком ниркового походження

Е. Кальцій та магній фосфатами та уратами

4. У хворого закупорка загальної жовчної протоки. Як це впливатиме на хімічний склад сечі? Спрогнозуйте можливі наслідки такого стану.

5. У харчовому раціоні людини переважають білки і практично виключені вуглеводи. Як це впливатиме на фізико–хімічні властивості та хімічний склад сечі?

6. Дайте фізико-хімічну характеристику показників сечі (кількість, колір, запах, прозорість, реакція, густина), методи визначення та їх клініко–діагностичне значення.

7. Як хімічно розрізнити організований осад від неорганізованого? Клініко–діагностичне значення.

8. Яким методом можна виявити та кількісно визначити білок в сечі? Клініко–діагностичне значення цих методів.

9. Якими якісними реакціями можна виявити моно–і дисахариди в сечі? Поясніть принципи методів та їх клініко–діагностичне значення.

10. Якою пробою можна виявити кров у сечі? Клініко-діагностичне значення.

11. Який принцип методу виявлення жовчних кислот (проба Петтенкофера)? Клініко-діагностичне значення.

Приклади тестів „ Крок – 1”

1. У пацієнта 18 років при лабораторному обстеженні виявлено наявність глюкози в сечі при нормальній концентрації її в плазмі крові. Найвірогіднішою причиною цього є порушення:

А. Секреції інсуліну

B. Клубочкової фільтрації

C. Секреції глюкокортикоїдів

D. Канальцевої секреції

E. Канальцевої реабсорбції

2. Чоловік 65 років, який хворіє на подагру, скаржиться на болі в області нирок. При УЗД обстеженні встановлена наявність ниркових каменів. Підвищення концентрації в сечі якої речовини є найбільш ймовірною причиною утворення каменів у даному випадку?

А. Білірубіну

B. Сечової кислоти

C. Сечовини

D. Цистину

E. Холестерину

3. Хворий скаржиться на поліурію (5 л сечі на добу) і спрагу. Біохімічні показники: вміст глюкози в крові 5,1 ммоль/л, питома густина сечі 1,01. Глюкоза та кетонні тіла відсутні. Яка можлива причина такого стану?

А. Мікседема

B. Стероїдний діабет

C. Цукровий діабет

D. Тиреотоксикоз

E. Нецукровий діабет

4. Під час обстеження хворого виявлено, що вміст глюкози в сечі становить 0,9 %. Дані клінічного обстеження без патології. Вміст глюкози в крові становить 4,2 ммоль/л. Анамнез без особливостей. Яка можлива причина появи глюкози в сечі?

А. Ниркова глюкозурія

В. Цукровий діабет

С. Нецукровий діабет

D. Аліментарна гіперглікемія

Е. Гіпоглікемія

5. У сечі новонародженої дитини виявлено цитрулін та підвищення концентрації аміаку. Утворення якої речовини найімовірніше порушене при цьому?

А. Аміаку

B. Сечової кислоти

C. Сечовини

D. Цитрату

E. Креатину

6. У хворого на алкаптонурію хлопчика віком 2 роки сеча набуває чорного забарвлення після відстоювання. Інші ознаки захворювання не спостерігаються. Ця хвороба є спадковим порушенням…

А. Обміну аланіну

B. Синтезу сечовини

C. Синтезу сечової кислоти

D. Обміну тирозину

E. Обміну цистеїну

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Патобіохімія нирок. Клініко–біохімічні зміни при гломерулонефриті, амілоїдозі, пієлонефриті, гострій та хронічній нирковій недостатності.

2. Біохімічні механізми регуляції водно-сольового обміну та роль нирок в утворенні сечі.

Література

Основна:

1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. – С. 551 - 559.

2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 588 – 592, 595 – 604.

3. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред.проф. О.Я. Склярова. –Медицина, 2010. – 360 с.

4. Біохімічні показники в нормі і при патології. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2007. – 320 с.

5. Клінічна біохімія: Підручник / За ред. проф. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2007. – 432 с.

6. Обмін вуглеводів: Біохімічні та клінічні аспекти. / Скляров О.Я., Сергієнко О.О., Фартушок Н.В. та ін. – Львів: Світ, 2004. – 113 с.

7. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – 298 с.

Додаткова:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. М.: Медицина, 1998. – С. 608 - 624.

2. Дядик О.І. Роль дослідження сечового синдрому у клінічній практиці // Лаб. діагностика. – 2002. – № 2. – С. 61 – 68.

3. Клінічна біохімія. Навчальний посібник / За ред. проф. О.П. Тимошенко. – Київ: Професіонал, 2005. – 292 с.

Тема № 10. Дослідження біохімічних складників сполучної тканини.

Мета заняття: Знати склад і біохімічні особливості метаболізму сполучної тканини, її функціонування в нормі і при патології. Уміти кількісно визначати гідроксипролін (оксипролін) у сечі для діагностики захворювань сполучної тканини.

Актуальність теми: Однією з важливих проблем сучасної медицини є дослідження порушення метаболізму в сполучній тканині при набутих та спадкових захворюваннях, для чого необхідно володіти біохімічними тестами з метою своєчасної діагностики та правильного лікування.

Конкретні завдання:

Ø Давати морфологічну та біохімічну характеристику компонентам сполучної тканини (фібрилярні структури, основна міжклітинна речовина).

Ø Пояснювати біохімічні зміни в сполучній тканині при старінні та деяких патологічних станах (мукополісахаридозах, колагенозах).

Ø Оволодіти методом кількісного визначення гідроксипроліну та якісною реакцією виявлення глікозамінгліканів (мукополісахаридів) у сечі, давати оцінку отриманим результатам.

Теоретичні питання

1. Загальна характеристика біохімічного складу міжклітинної речовини сполучної тканини: волокна (колагенові, ретикулярні, еластичні) й основна аморфна речовина.

2. Білки волокон сполучної тканини: колагени, еластин, глікопротеїни та протеоглікани.

3. Біосинтез колагену та утворення фібрилярних структур.

4. Структура та роль складних вуглеводів основного аморфного матриксу сполучної тканини – глікозаміногліканів (мукополісахаридів). Механізми участі молекул глікозаміногліканів (гіалуронової кислоти, хондроїтин-, дерматан-, кератансульфатів, гепарину) у побудові основної речовини сполучної тканини. Розподіл різних глікозаміногліканів в органах і тканинах людини.

5. Патобіохімія сполучної тканини: біохімічні механізми виникнення мукополісахаридозів і колагенозів, їх клініко-біохімічна діагностика.

Дослід 1. Кількісне визначення гідроксипроліну (оксипроліну) у сечі.

Принцип методу: метод базується на окисненні гідроксипроліну до сполуки, близької за будовою до піролу, яка при конденсації з реактивом Ерліха (п-диметиламінобензальдегід) дає рожеве забарвлення. Інтенсивність забарвлення розчину пропорційна концентрації гідроксипроліну.

Матеріальне забезпечення: реактив Ерліха, 3 н розчин сірчаної кислоти, 6 % розчин гідрогену пероксиду, 2,5 н розчин натрію гідроксиду, 0,01 М розчин міді сульфату, водяна баня, ФЕК, мірні піпетки, пробірки, лійка, фільтрувальний папір.

Хід роботи. У першу пробірку відміряють 1мл профільтрованої сечі, у другу – 1мл дистильованої води (контрольна проба). В обидві пробірки додають по 1 мл 0,01 М розчину міді сульфату, по 1мл 2,5 н розчину натрію гідроксиду, по 1мл 6 % розчину гідрогену пероксиду. Проби перемішують 5 хв, після чого нагрівають 3 хв у киплячій водяній бані, потім пробірки охолоджують водою з-під крану. У пробірки додають по 4 мл 3 н розчину сірчаної кислоти і по 1 мл реактиву Еріха, ставлять на 1 хв у кип’ячу водяну баню, охолоджують, а потім вимірюють оптичну густину на ФЕКу проти контролю при довжині хвилі l = 500 – 560 нм (зелений світлофільтр) у кюветі завтовшки 10 мм.

За калібрувальним графіком визначають вміст гідроксипроліну в дослідній пробі і розраховують кількість гідроксипроліну, виділеного з сечею впродовж доби за формулою:

де а – кількість гідроксипроліну, знайдена за калібрувальним графіком; Vдоб. – добовий об’єм сечі, мл; V проби – об’єм сечі, взятий для аналізу, мл.

Пояснити отриманий результат. Зробити висновок

Клініко-діагностичне значення. Вміст гідроксипроліну в сечі та крові характеризує інтенсивність катаболізму колагену та швидкість обміну цієї амінокислоти. Гідроксипролін може знаходитись у зв’язаному з білками та пептидами стані, а також у вільному стані як у сироватці крові, так і в сечі. У 10 – 20-річному віці з сечею виділяється до 200 мг гідроксипроліну за добу, а у дорослих – 15 – 50 мг. Зростання цього показника спостерігають при колагенозах (ревматизм, ревматоїдний артрит, системна склеродермія, дерматоміозит), при гіперпаратиреоїдизмі, хворобі Педжета (до 1г за добу). Ще більше виділяється гідроксипроліну при спадковій гіпергідроксипролінемії, що спричинено дефектом ферменту гідроксипроліноксидази, у результаті чого порушується обмін гідроксипроліну.

контроль виконання лабораторної роботи

1. У крові та сечі жінки віком 63 роки, яка хворіє на ревматизм, підвищена концентрація оксипроліну. Що є основною причиною гіпероксипролінемії?

А. Активація пролілгідроксилази

В. Деградація колагену

С. Порушення функції нирок

D. Активація катепсинів

Е. Деградація гіалуропротеїну

2. До фібрилярний елементів сполучної тканини належать колаген, еластин і ретикулін. Вкажіть амінокислоту, яка входить тільки до складу колагену, і визначення якої в біологічних рідинах використовують для діагностики захворювань сполучної тканини?

A. Гідроксипролін

B. Гліцин

C. Фенілаланін

D. Пролін

E. Лізин

3. Пацієнт обстежується в клініці з приводу підозри на колагеноз. Цю патологію можна підтвердити за умови збільшення в крові:

A. Вмісту оксипроліну та оксилізину

B. Активності ізоферментів ЛДГ

C. Вмісту креатину та креатиніну

D. Вмісту уратів

E. Активності трансаміназ

4. У хворих на колагеноз спостерігається деструкція сполучної тканини. Які дослідження лабораторних показників крові та сечі доцільно призначити хворому з підозрою на наявність колагенозу (хронічна форма)?

A. Вмісту оксипроліну та оксилізину в крові та сечі

B. Активності ізоензимів ЛДГ крові

C. Вміст уратів в крові

D. С-реактивного білка в крові

E. Активності трансаміназ крові

5. Деякі патогенні мікроорганізми здатні руйнувати гіалуронову кислоту, виділяючи ензим гіалуронідазу. У чому полягає їх перевага перед мікробами, які не виявляють гіалуронідазної активності?

6. Пацієнт з опіковою хворобою перебуває під загрозою утворення тромбів у кровоносних судинах через посилення згортання крові. Який глікозаміноглікан можна використати, щоб запобігти утворенню тромбів?

приклади тестів “Крок – 1”

1. У хворого на цингу виявлено порушення гідроксилування проліну та лізину в складі колагену. Гальмування якого біохімічного процесу призводить до цього порушення?

A. Окиснювального фосфорилування

B. Мікросомального окиснення

C. Пероксидного окиснення ліпідів

Дата добавления: 2014-11-25