Поняття про характер. 2 страница

З народження – мимовільна увага, на 2р.ж. – спрямована до слів дорослих. У 5-6 років діти виявляють елементарні форми довільної уваги.

Особливості довільної уваги: низький рівень її вибірковості, учні на одному рівні фіксують і головне, і другорядне.

У процесі навчання учні вчаться розподіляти увагу. У підлітків збільшується ступінь вибірковості, довільності, концентрації уваги.

Питання для бесіди:

1. У чому виявляється увага?

2. Яким є фізіологічний механізм уваги?

3. Що таке осередок оптимального збудження?

4. Що таке домінанта?

5. Що є джерелом уваги особистості в її діяльності?

6. Чим зумовлені погляди психологів на природу уваги?

ЛЕКЦІЯ № 11 (49 – 50 год):

ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ

МЕТА: Сформувати уявлення про основні види емоцій та почуттів, їх фізіологічне підґрунтя. Показати вплив емоційно-вольової сфери особистості на її діяльність. Формувати у студентів вищі почуття.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: почуття, емоції, стенічні почуття, астенічні почуття, чуттєвий тон, настрої, афекти, пристрасті, стреси, фрустрація, моральні почуття, інтелектуальні почуття, естетичні почуття, праксичні почуття.

1. Поняття про емоції та почуття.

2. Фізіологічні основи почуттів та емоцій, їх зовнішній прояв.

3. Види емоцій і почуттів.

4. Вищі почуття

ЛІТЕРАТУРА:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

1. Поняття про емоції та почуття.

Людина сприймає найрізноманітнішу інформацію як із зовнішнього, так і з внутрішнього світу і ця інформація може викликати різні почуття та емоції.

Почуття та емоції – це різноманітні переживання людини, в яких проявляється їх ставлення до того, що діється навколо неї, до інших людей та самої себе.

Почуття - це більш складне і постійне відношення людини до явища, предмета і т.д. Н-д, кохання, дружба, гідність.

Емоції - це більш просте безпосереднє переживання в даний момент. Н-д, радість, печаль.

Почуття та емоції взаємопов’язані:

· Почуття виражаються в емоціях (кохання в радості).

· Почуття можуть переходити в емоції, а емоції в почуття.

· Емоції не виникають без причини: джерелом емоцій є об’єктивна дійсність або потреба людини.

· Почуття властиві тільки людині, а емоції – і людині, і тварині.

Значення почуттів та емоцій:

1. Допомагають долати труднощі у навчанні, роботі, особистому житті.

2. Спонукають людину до діяльності.

3. Емоційна розповідь краще і на довше запам’ятовується.

2. Фізіологічні основи почуттів та емоцій, їх зовнішній прояв.

Емоції і почуття являють собою складну реакцію організму, в якій беруть участь майже всі відділи нервової системи. Емоції і почуття, як і всі інші психічні процеси, мають рефлекторне походження.

Фізіологічним механізмом емоцій є діяльність підкіркових центрів – гіпоталамусу, лімбічної системи, ретикулярної формації. Але кора великих півкуль головного мозку відіграє провідну роль у виявах емоцій і почуттів, здійснюючи регулятивну функцію стосовно підкіркових процесів, спрямовуючи їхню діяльність відповідно до усвідомлення людиною своїх переживань.

Одним із фізіологічних механізмів почуттів – є динамічні стереотипи, тобто утворені протягом життя системи тимчасових нервових зв’язків. Тут виникають почуття важкості і легкості, бадьорості і втоми і т.д.

У виникненні почуттів відіграє велику роль друга сигнальна система в її взаємодії з першою. Слово змінює наші настрої, викликає захоплення, сильні переживання. Н-д, поетичні твори.

Сильні емоції викликають у кожної людини певні фізіологічні зміни – сльози, холодний піт, почервоніння шкіри, сухість у роті. Фізіологічно це означає, що процес збудження, який виникає у корі великих півкуль поширюється, за певних умов і на ті місця, де є центри, які керують діяльністю внутрішніх органів, що і зумовлює відповідні зміни в організмі.

3. Види емоцій:

1. Позитивні емоції викликаються переживаннями, задоволенням життєво важливих потреб.

2. Негативні емоції навпаки.

3. Стенічні емоції ( від гр. «сила») – сильні емоції, які викликають підвищену активність та енергію людини.

4. Астенічні емоції понижують активність та енергію.

Одна і та ж емоція може бути стенічною і астенічною. Н-д, горе – тривале чи коротке.

У залежності від сили, тривалості і стійкості емоції та почуття поділяють на:

1. Настрій – це загальний емоційний стан, який характеризує її життєвий тонус протягом тривалого часу.

Настрій може бути: стенічним і астенічним, стійким і довготривалим, похмурим і т.д.

Настрій залежить від самопочуття, певних обставин життя, погоди.

Настроєм можна і потрібно керувати, особливо вчителеві.

Щоб покращити настрій, можна зайнятися улюбленою справою, змінити вид діяльності, послухати улюблену музику.

2. Афект - це короткочасна, бурхливо протікаючи емоційна реакція, яка носить характер емоційного спалаху. Афект супроводжується сильним нервовим збудженням або, навпаки, повною загальмованістю. Викликається сильними подразниками – словом або поведінкою. Під час афекту може спостерігатися тимчасова втрата контролю над собою.

3. Пристрасть – довготривале, стійке і глибоке почуття, яке виражає прив’язаність особистості до чогось. Пристрасть може бути позитивною (до читання) і негативною (до горілки).

4. Стрес – переживання, яке виникає при небезпеці, а також при розумових і фізичних навантаженнях

5. Фрустрація – своєрідний емоційний стан, коли людина не вміє організовувати свою діяльність, не вміє знайти логічний вихід із ситуації. Є такі види фрустрації: агресія, депресія, безсилля, відчай, сум.

Причини фрустрації:

- неправильне сімейне виховання, коли батьки вирішують все за дитину;

- негативна соціальна оцінка людини, яка зачіпає її індивідуальність;

- виникає у людей із підвищеною збудливістю, не достатніми гальмівними процесами, у не вихованих дітей.

-

4. Вищі почуття.

Вищі почуття – це відображення переживання людиною свого ставлення до явищ соціальної дійсності. За тим, у якій мірі людині властиві ці почуття, оцінюють рівень її духовного розвитку.

За змістом є:

1. Моральні почуття – в них виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Джерелом їх є спільне життя людей, їхні взаємини.

2. Естетичні почуття – це почуття, пов’язані із сприйняттям краси, явищ природи, праці, звуків, форм.

3. Інтелектуальні почуття пов’язані з розумовою діяльністю, розв’язуванням завдань, засвоєнням знань і т.д. Н-д, допитливість, здивування.

4. Праксичні почуття -переживання людиною свого ставлення до діяльності. Н-д, задоволення, захоплення діяльністю.

Питання для бесіди:

1. Як відбувається відображення дійсності почуттями і чим воно відрізняється від відображення у пізнання?

2. У чому полягає відмінність між емоціями та почуттями?

3. За якими ознаками можна констатувати, що людина перебуває в стані емоційного збудження?

4. Які причини різного настрою?

5. Якими є головні ознаки афекту?

6. У чому полягають відмінності емоцій людини від емоцій тварини?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (51 - 52 год):

ВИДИ ПОЧУТТІВ

Мотивація вивчення: пізнаючи основні види почуттів, студенти усвідомлюють їх роль у розвитку емоційно – вольової сфери особистості.

Література: Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

Знати зміст понять: почуття, естетичні почуття, моральні почуття, інтелектуальні почуття, глибокі почуття, поверхневі почуття.

Вміти: застосовувати отримані знання на практиці.

Інструктивна картка

для опрацювання тексту підручника Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

1. Прочитайте текст підручника на ст. 335 - 340.

2. Складіть опорний конспект за планом, використавши поданий нижче матеріал:

1. Види почуттів.

2. Залежність емоцій і почуттів від особливостей особистості.

Види почуттів:

За змістом є:

1. Моральні почуття – в них виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Джерелом їх є спільне життя людей, їхні взаємини.

2. Естетичні почуття – це почуття, пов’язані із сприйняттям краси, явищ природи, праці, звуків, форм.

3. Інтелектуальні почуття пов’язані з розумовою діяльністю, розв’язуванням завдань, засвоєнням знань і т.д. Н-д, допитливість, здивування.

4. Праксичні почуття -переживання людиною свого ставлення до діяльності. Н-д, задоволення, захоплення діяльністю.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке почуття?

2. Чим викликаються почуття?

3. Охарактеризуйте вищі почуття.

4. Як виховувати естетичні, моральні, інтелектуальні почуття?

5. Як можна використовувати засоби художньої культури у вихованні почуттів дітей?

ЛЕКЦІЯ № 12 (53 - 54 год):

ВОЛЯ. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ВОЛЮ

МЕТА: Сформувати уявлення про волю як свідомий процес, який допомагає людині керувати своєю поведінкою та діяльністю. Показати вплив вольової сфери на формування особистості. Формувати у студентів сильні вольові якості.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: воля, мимовільна дія, довільна дія, вольове зусилля, вольова дія, затримка, бажання, потяг, воління, боротьба мотивів, прийняте рішення, сила волі, безвілля, абулія.

1. Воля і вольові дії людини.

2. Структура вольової дії.

3. Вольові якості особистості.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

1. Воля і вольові дії людини.

Для досягнення поставленої мети людина проявляє ініціативу, напружує свої розумові та фізичні сили, долає труднощі, стримує пориви і бажання.

У цих проявах людської поведінки найяскравіше виявляється такий аспект психічного життя як воля.

Воля - це свідомий процес, який допомагає людині керувати своєю поведінкою та діяльністю, а також долати труднощі на шляху до досягнення поставленої мети.

Важливу роль у здійсненні вольових актів відіграє ІІ сигнальна система, яка є основою свідомого керування людиною своєї діяльності.

Павлов назвав слово «пусковим сигналом» для вольових дій, тобто дій, які надходять з кори великих півкуль.

Особливості волі:

1. Воля є продуктом суспільно-історичного розвитку. Її формування пов’язане з появою і розвитком трудової діяльності.

2. Воля не є природженою чи генетичною здатністю. Вона формується у процесі життя в реальній діяльності.

3. Вольова регуляція – це регуляція свідома, яка опирається на знання про світ, свої цінності та можливості.

4. Розвиток волі тісно пов'язаний з розвитком мислення, уяви, емоцій, свідомості та самосвідомості.

Функції волі:

1. Спонукальна забезпечується активністю людини, полягає у спонуці людини до дій, до досягнення мети.

2. Гальмівна – ситуативне стримування небажаних емоцій, дій та вчинків.

2. Структура волі:

1. Дія – структурна одиниця, окремий акт поведінки чи діяльності.

2. Мимовільна дія – це неусвідомлювані, часто імпульсивні дії. Бувають: вроджені мимовільні дії, в основі яких лежать безумовні рефлекси і набуті мимовільні дії – викликаються умовними подразниками – орієнтувальні та захисні рухи (хода, вміння писати).

2. Довільні дії – свідомо регульовані дії.

3. Вольова дія – спрямована на досягнення свідомо поставленої мети і пов’язана з подоланням труднощів. Буває: проста вольова дія, яка не потребує значних вольових зусиль (писати лекцію) і складна вольова дія – включає декілька простих вольових дій (написати конспект уроку).

Аналіз вольової дії:

1. Вибір мети проявляється у тому, що людина усвідомлює те, чого вона хоче досягти у процесі діяльності.

2. Прийняття рішення і формування наміру. Людина шукає шляхи досягнення мети і обирає методи її досягнення. На цій фазі людина формує намір – рішення, що передбачає програму дій, яку людина повинна втілювати протягом тривалого часу.

3. Виконання – людина виконує дію, долаючи усі труднощі та перешкоди. Виконання дій пов’язане з вольовим зусиллям – це здатність особистості мобілізувати свої фізичні та розумові сили для досягнення мети.

3. Вольові якості особистості.

Вольові якості -це відносно стійкі психічні утворення, які показують досягнутий особистістю рівень розвитку свідомої регуляції поведінки.

Виділяють:

І. Сильні:

1. Цілеспрямованість - вміння керуватися цілями у досягненні мети.

2. Принциповість – вміння керуватися стійкими принципами для досягнення мети.

3. Самостійність – здатність досягти мети без сторонньої допомоги.

4. Витримка – вміння стримувати свої бажання, дії, вчинки.

5. Рішучість – вміння своєчасно приймати рішення.

6. Наполегливість – вміння активно викликати дії, необхідні для подолання труднощів.

ІІ. Слабкі:

1. Впертість – вміння відстояти власну позицію, всупереч іншим.

2. Нерішучість – не вміння своєчасно прийняти рішення.

3. Безвілля – не вміння контролювати свою поведінку та діяльність.

Питання для бесіди:

1. Вкажіть головне призначення волі у житті людини.

2. Розкрийте сутність основних функцій волі.

3. У чому полягає слабкість волі і які її причини.

4. Охарактеризуйте сильні і слабкі вольові якості.

5. Чи є впертість ознакою сильної волі?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (57 - 58 год):

ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Мотивація вивчення: пізнаючи вольові якості особистості, студенти усвідомлюють їх роль у розвитку емоційно – вольової сфери особистості.

Література: Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

Знати зміст понять: цілеспрямованість, рішучість, самостійність, витримка, дисциплінованість.

Вміти: застосовувати отримані знання на практиці.

Інструктивна картка

для опрацювання тексту підручника Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

1. Прочитайте текст підручника на ст.. 358 – 360.

2. Складіть опорний конспект за планом, використавши поданий нижче матеріал:

1.Поняття про вольові якості особистості.

2. Характеристика основних вольових якостей особистості.

Вольові якості особистості.

Вольові якості -це відносно стійкі психічні утворення, які показують досягнутий особистістю рівень розвитку свідомої регуляції поведінки.

Виділяють:

І. Сильні:

1. Цілеспрямованість - вміння керуватися цілями у досягненні мети.

2. Принциповість – вміння керуватися стійкими принципами для досягнення мети.

3. Самостійність – здатність досягти мети без сторонньої допомоги.

4. Витримка – вміння стримувати свої бажання, дії, вчинки.

5. Рішучість – вміння своєчасно приймати рішення.

6. Наполегливість – вміння активно викликати дії, необхідні для подолання труднощів.

ІІ. Слабкі:

1. Впертість – вміння відстояти власну позицію, всупереч іншим.

2. Нерішучість – не вміння своєчасно прийняти рішення.

3. Безвілля – не вміння контролювати свою поведінку та діяльність.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке воля?

2. Назвіть основні вольові якості.

3. Чим характеризується цілеспрямованість особистості?

4. Яку роль відіграє самостійність у формуванні особистості?

5. Чи важлива дисциплінованість?

6. Наведіть приклади витримки як вольової якості сильного характеру.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (59 - 60 год):

ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Мотивація вивчення: вивчаючи дану тему, студенти усвідомлюють як темперамент впливає на формування характеру, здібностей, емоційно – вольової сфери особистості.

Література: Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

Знати зміст понять: психіка, свідомість, нервові процеси, сила нервових процесів, рухливість нервових процесів, врівноваженість нервових процесів.

Вміти: застосовувати отримані знання на практиці.

Інструктивна картка

для опрацювання тексту підручника Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

1. Прочитайте текст підручника на ст. 370 - 371.

2. Складіть опорний конспект за планом:

1. Фізіологічні основи темпераменту.

2. Вплив темпераменту на формування якостей особистості.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке темперамент?

2. Якими властивостями психічної діяльності характеризується темперамент?

3. Хто започаткував вчення про темперамент?

4. Чи може змінюватися темперамент з віком?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (61 - 62 год):

ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Мотивація вивчення: вивчаючи дану тему, студенти усвідомлюють як темперамент впливає на формування характеру, здібностей, емоційно – вольової сфери особистості.

Література: Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

Знати зміст понять: психіка, свідомість, нервові процеси, сила нервових процесів, рухливість нервових процесів, врівноваженість нервових процесів.

Вміти: застосовувати отримані знання на практиці.

Інструктивна картка

для опрацювання тексту підручника Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

1. Прочитайте текст підручника на ст. 367 - 368.

2. Складіть опорний конспект за планом

1. Психологічні особливості сангвініка.

2. Психологічні особливості флегматика.

3. Психологічні особливості холерика.

4. Психологічні особливості меланхоліка.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке темперамент?

2. Яке поєднання властивостей вищої нервової діяльності І.П.Павлов зробив засадовими при поділі темпераменту на види?

3. У чому виявляються особливості поведінки екстраверта?

4. У чому виявляються особливості поведінки інтроверта?

5. Як може позначатися темперамент на формуванні рис особистості?

6. У чому може виявлятися врахування вчителем, лікарем особливостей темпераменту учня або пацієнта?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (67 - 68 год):

ХАРАКТЕР

Мотивація вивчення: вивчаючи дану тему, студенти усвідомлюють як характер впливає на формування, здібностей, емоційно – вольової сфери особистості.

Література: Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

Знати зміст понять: характер, структура характеру, тип характеру, акцентуація застрявання, акцентуація педантизму, акцентуація демонстрування, акцентуація тривожності, риси характеру, моральні риси характеру, вольові характеру.

Вміти: застосовувати отримані знання на практиці.

Інструктивна картка

для опрацювання тексту підручника Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

1. Прочитайте текст підручника на ст. 388 - 398.

2. Складіть опорний конспект за планом, використавши подану нижче лекцію:

1. Поняття про характер.

2. Структура характеру.

3. Головні риси характеру.

4. Формування характеру.

Характер (гр. – «риса», «ознака», «відбиток»). Введений термін для означення властивостей людини колегою Аристотеля – Теофрастом.

Характер – це сукупність постійних індивідуально – психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні д колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та самого себе.

Характер тісно пов'язаний з темпераментом, який являється його фізіологічним підґрунтям, але, в свою чергу, темперамент може змінюватися протягом життя під впливом характеру.

Характер – складний синтез типу нервової діяльності та життєвих вражень, умов життя, виховання.

Динамічні стереотипи (системи нервових зв’язків у корі великих півкуль) утворюють фундамент звичних дій, рис характеру.

Дата добавления: 2014-11-09