Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Витрати виробництва і прибуток




Витрати виробництва – одна з найважливіших категорій економічної теорії. В умовах конкуренції витрати виробництва мають вирішальний вплив не лише на розмір прибутку підприємства і можливості розширення виробництва, але й на те, чи залишиться фірма на даному ринку взагалі, чи змушена буде покинути його. Фірма, незалежно від її розмірів та правової форми, працює для того, щоб отримати прибуток. Для виготовлення кінцевої продукції, яка буде продана, їй потрібно купити різні фактори виробництва, або ресурси.

Сучасна економічна наука вважає витрати платою підприємства за залучені (придбані) фактори виробництва. Витрати підприємства розглядаються з точки зору підприємця, який повинен розробити оптимальну стратегію фірми для одержання рівного доходу на одиницю виробничих ресурсів.

Підприємець має справу з обмеженими ресурсами, тому повинен зробити вибір між альтернативними способами їх використання. Так виникають альтернативні витрати. Першим економістом, який побудував теорію витрат був австрійський економіст Фрідріх Візер. Закон альтернативних витрат, який називають ще законом Візера формулюється таким чином: витрати будь-якого ресурсу вибраного для виробництва товару дорівнює його вартості або цінності при найкращому із всіх можливих варіантів його використання.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними критеріями. Насамперед витрати підприємства класифікуються за ознакою належності (джерел) факторів виробництва. З позиції фірми альтернативні витрати діляться на зовнішні і внутрішні. Окремі економісти (П.Самуельсон) їх ще називають явні і неявні.

Зовнішні витрати – це ті, які пов’язані з придбанням фірмою ресурсів на стороні, тобто витрати на сировину, матеріали, робочу силу і т.д.

Внутрішні витрати – це витрати пов’язані з використанням факторів виробництва, які знаходяться у власності або в користуванні самої фірми (грошовий капітал, обладнання, станки, підприємницький талант власника фірми), а також витрати пов’язані з її деякими перевагами (місцезнаходження, престижність товарної марки, тими чи іншими секретами та ін.).

Сума зовнішніх витрат утворює так звані економічні витрати.

Економічні витрати – це витрати, які фірма зобов’язана здійснити, або доходи, якими вона зобов’язана забезпечити постачальників ресурсів, щоб запобігти їх застосуванню в альтернативних виробництвах.

Поряд з економічними витратами розглядають і бухгалтерські витрати підприємства - це усі зовнішні витрати, тобто реальні грошові виплати, що проходять через бухгалтерські рахунки підприємства.

У зв’язку з існуванням зовнішніх витрат розрізняють дві форми прибутку – економічний та бухгалтерський.

Бухгалтерський підхід базується на аналізі фінансового балансу фірми. Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальною грошовою виручкою фірми від реалізації виробленої продукції та зовнішніми витратами.

Економічна оцінка базується на визначенні господарської перспективи фірми для того, щоб досягти зростання рентабельності шляхом найефективнішого використання наявних ресурсів. Економічний прибуток – це загальна грошова виручка без усяких витрат (зовнішніх і внутрішніх), які включають і нормальний прибуток. Нормальний прибуток – це дохід на власну підприємницьку діяльність, він включається до складу внутрішніх витрат фірми.

В залежності від взаємозв’язку між обсягом виробництва і витратами останні можна виділити як постійні і змінні.

Постійні витрати (ПВ) – це витрати, величина яких за короткий час не залежить від випуску продукції. Вони мають місце навіть тоді, коли продукція зовсім не випускається. До них належать:

- процент на кредит;

- амортизація;

- орендна плата;

- витрати на капремонт;

- виплата податків;

- страхові внески;

- адміністративні витрати.

Середні постійні витрати (ПВс) -це кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції

ПВс =

Змінні витрати (ЗВ) – це витрати виробництва, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва. До них належать витрати на сировину, на енергоресурси, на паливно-мастильні матеріали та на зарплату.

При досягненні оптимального випуску продукції спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при подальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, тому що збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно із зростанням виробництва.

Середні змінні витрати (ЗВс) – це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції

ЗВс =

Сума постійних і змінних витрат утворює загальні (повні, сукупні) витрати виробництва. Загальні витрати – це сума грошових виплат на виробництво певного обсягу продукції.

Середні загальні витрати (ЗВс) – це величина витрат, що припадає на одиницю випуску продукції

ЗВс =

Середні загальні витрати підприємства порівнюють з ринковою ціною одиниці даного товару. Якщо вони нижчі від ринкової ціни, фірма одержує прибуток з кожної реалізованої одиниці товару, тобто працювати при даному об’ємі виробництва рентабельно.

Додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці товару у порівнянні з існуючим обсягом виробництва називаються граничними витратами (ГВ), тобто це відношення приросту загальних витрат до приросту кількості продукції.

Граничні витрати показують, на яку величину зростуть витрати фірми у зв’язку із збільшенням виробництва одиниці продукції.

Характер витрат підприємства змінюється в залежності від періоду виробництва. Економісти виділяють короткотерміновий і довготерміновий періоди виробництва.

Довготерміновий період – це період, коли всі ресурси, які вводяться і технологію можна замінити. Відповідно, всі фактори виробництва в цьому періоді розглядаються як змінні. Довготерміновий період є, як правило, період протягом якого фірма здійснює реорганізацію, модернізацію і розширення своєї діяльності. Це період, коли входять або виходять із галузі, коли створюються нові фірми.

Короткотерміновий період – це такий відрізок часу, протягом якого фірма не встигає змінити свої постійні витрати у відповідь на зміну ринкової кон’юнктури, а тому реагує лише зміною змінних витрат.

У короткому періоді виробничі можливості фірми завжди незмінні (верстати, обладнання тощо). Цей період достатній лише для того, щоб змінити ступінь інтенсивності використання фондів.

Оскільки лише в короткотерміновому періоді витрати поділяються на постійні і змінні, то їх взаємозв’язок вимагає окремого аналізу. Такий аналіз показує, що поєднання постійних та змінних факторів виробництва викликає дію закону спадної віддачі ресурсів або закону спадного граничного продукту. Цей закон показує, що послідовне зростання кількості змінних ресурсів у їх поєднанні з постійними, починаючи з певного моменту, створює все менший приріст продукту на кожну одиницю зростаючих змінних витрат, тобто усе менший приріст граничного продукту.

При аналізі спадної віддачі ресурсів у короткому періоді застосовують показники загального (сукупного) і граничного продукту.

Загальний (сукупний) продукт це весь обсяг продукту підприємства створеного дією всіх факторів виробництва (і постійних і змінних).

Граничний продукт – це приріст до загального продукту за рахунок використання додаткової одиниці якогось фактору виробництва.

Використовують також показник середнього продукту – загального продукту фірми у розрахунку на одиницю певного змінного фактора. Середній продукт будь-якого змінного фактора є показником його продуктивності, а величина граничних витрат показує підприємству ефективність застосування виробничих ресурсів. Ефективність найвища, коли граничні витрати дорівнюють середнім загальним витратам.

В довготерміновому періоді фірма може маніпулювати усіма виробничими факторами і, таким чином всі витрати стають змінними.

Тому в стратегічному плані для кожної фірми на перше місце виходить питання про масштаб виробничої діяльності. Із зростанням розмірів підприємства і переходу до масового виробництва зростають можливості більш раціональної організації (спеціалізація, досконаліше обладнання, удосконалення управління тощо).

Результатом такого зростання виробництва стає зниження витрат на одиницю продукції, відбувається так звана економія на масштабах. Але така тенденція має місце до певної межі, за якою ефективність починає падати, а витрати знову починають зростати. Така ситуація називається втратами від масштабів і складається як наслідок гігантизму. Все це впливає на доходи фірми.

Ми вже згадували про існування економічного і бухгалтерського прибутку. Згадаємо:

- економічний прибуток = бухгалтерський прибуток - внутрішні витрати;

- бухгалтерський прибуток = дохід – зовнішні витрати.

Дохід фірми утворюється від реалізації виробленої продукції, тобто це сума грошей, яку одержала фірма від реалізації товарів і послуг за певний час.

Розрізняють такі види доходів фірми: звичайний, капітальний і дивідендний.

Звичайний дохід формується за рахунок грошових надходжень від основної діяльності.

Капітальний дохід – це дохід від перепродажу виробничих фондів, землі, майна та фінансових активів (акцій та облігацій).

Дивідендний дохід – це дохід від акцій інших компаній, якими володіє фірма.

Основним видом доходу фірми є звичайний дохід. Конкретними формами звичайного доходу фірми виступають валовий і чистий дохід.

Валовий дохід – ця вся сума доходу фірми (сукупна грошова виручка).

Чистий дохід – це валовий дохід мінус повні (загальні, сукупні, валові) витрати, тобто чистий дохід – це прибуток фірми.

Суть прибутку (чистого доходу) як економічної категорії проявляється в його функціях:

- він є критерієм господарської діяльності підприємства;

- він здійснює розподіл чистого доходу країни;

- він економічно стимулює підприємство.

Граничний дохід – це приріст доходу як результат приросту виробництва на одну одиницю товару.

Середній дохід як правило дорівнює ринковій ціні одиниці товару.

Якщо випуск продукції та її реалізація фірмою будуть зростати, то при постійній ціні і валовому доході і загальні (валові) витрати будуть зростати. Прибуток буде існувати допоки зростання доходу буде перевищувати зростання витрат, а його розмір буде залежати від співвідношення цих величин. Тому для розв’язання проблем максимізації прибутку важливо врахувати не загальні, а граничні значення цих показників.

Доки граничний дохід буде перевищувати граничні витрати, фірма одержує прибуток і тому має сенс збільшувати випуск продукції. Але коли приріст доходу від останньої одиниці випуску зрівняється з приростом витрат на випуск цієї одиниці, то збільшення виробництва треба зупинити, тому що зростання прибутку буде дорівнювати 0. Настає момент рівноваги фірми. Із цього положення можна сформулювати загальне правило максимізації прибутку -фірма буде збільшувати випуск продукції до того часу, коли граничні витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом.

Подальше збільшення випуску продукції приведе до перевищення граничних витрат над граничним доходом і прибуток стане від’ємним, тобто збитковим, а фірма зможе збільшити свій валовий дохід, скоротивши випуск продукції.

Основна мета будь-якого підприємства – максимізація прибутку (мінімізація витрат). Вона досягається шляхом зменшення середніх повних і граничних витрат підприємства при зростанні обсягу виробництва, тобто при підвищення його ефективності.

У найбільш загальному вигляді економічну ефективність діяльності підприємства можна визначити через норму прибутку

 

Норма прибутку = Прибуток фірми ´ 100
Повні витрати виробництва

Чим вища норма прибутку, тим вища ефективність виробництва.

Значення норми прибутку полягає у тому, що вона є мірою корисності вкладення капіталу, ефективності його використання. Мета підприємця – максимізація прибутку і мінімізація витрат, тому капітал спрямовується туди, де вища норма прибутку. Остання виступає регулятором інвестицій у виробництво.

У господарській практиці норма прибутку є виразником рентабельності виробництва: фірма, що має прибуток, є рентабельною, а та, у якої його нема (ціна покриває лише витрати), є нерентабельною, збитковою.

Розрізняють показники загального прибутку (чистого доходу фірм) і чистого прибутку (чистий дохід без обов’язкових виплат фірм з прибутку – податків, проценту тощо).

Тому виділяють загальну і розрахункову рентабельність. Загальна рентабельність розраховується за формулою:

 
 


Рентабельність загальна = Річний загальний прибуток ´ 100
Річні повні витрати виробництва

Розрахункова рентабельність обчислюється інакше:

Рентабельність розрахункова = Річний чистий прибуток ´ 100
Річні повні витрати виробництва

Серед факторів, що збільшують рентабельність підприємства, слід назвати зростання обсягу чистого доходу фірми, швидкості обороту її фондів, удосконалення структури витрат, економія на масштабах виробництва, раціональне використання виробничих факторів і економія основних і оборотних фондів, сприятливі коливання ринкової кон’юнктури (зростання попиту і підвищення цін).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-09; Просмотров: 1324; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.042 сек.