Грошово-кредитна політика держави

Основною функцією центрального банку є регулювання грошової пропозиції та ставки відсотка у відповідності з потребами економіки. Грошово-кредитна політика центрального банку полягає в зміні пропозиції грошей з метою забезпечення зростання обсягів національного виробництва, досягнення низького рівня безробіття та стримування інфляції.

Грошово-кредитна політика повинна бути спрямована на збільшення пропозиції грошей в умовах економічного спаду, що стимулюватиме збільшення сукупного попиту, а отже, й обсягу національного виробництва та рівня зайнятості. В умовах же інфляційного піднесення вона повинна бути спрямована на зменшення грошової пропозиції, що зменшуватиме сукупний попит та стримуватиме ріст цін.

Зміна обсягу грошової пропозиції здійснюється центральним банком шляхом регулювання розмірів надлишкових резервів, які, як ми бачимо, мають вирішальне значення для здатності банківської системи створювати гроші.

Основними інструментами грошово-кредитної політики є:

1) операції центрального банку на відкритому ринку;

2) зміна резервної норми;

3) зміна облікової (дисконтної) ставки.

Операції на відкритому ринку. Купуючи чи продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, центральний банк може збільшити чи зменшити банківські резерви. При купівлі центральним банком цінних паперів у комерційних банків і населення відбувається збільшення банківських резервів і поточних рахунків, що призводить до зростання надлишкових резервів і пропозиції грошей. Причому відбувається декількаразове збільшення пропозиції грошей, оскільки комерційні банки надають надлишкові резерви в позику. Так, якщо центральний банк купив у комерційного банку облігацій на 1000 грн., то при цьому резерви комерційного банку також збільшились на 1000 грн. Оскільки не відбулось змін у поточних рахунках комерційного банку, то ці 1000 грн. додаткового резерву становлять його надлишковий резерв. При нормі резерву, нехай, 20%, вся банківська система створить нових грошей на суму 5000 грн. (1000 х 5), коли надаватиме позики на всю суму надлишкових резервів. Якщо центральний банк купив облігації на 1000 грн. у населення, то при цьому у комерційного банку на цю суму збільшились безстрокові внески й резерви. Проте при нормі резерву 20% і новому внеску 1000 грн., комерційний банк повинен створити новий обов’язковий резерв на суму 200 грн. (1000 х 0,2) і при цьому його надлишковий резерв збільшиться на 800 грн. (1000 – 200). Лише ці 800 грн., будучи надані в позику, створять нові гроші в сумі 4000 грн. (800 х 5). Проте новий рахунок в 1000 грн. в сукупності з 4000 грн. нових грошей складуть 5000 грн. банківських грошей.

При продажі центральним банком державних цінних паперів комерційним банкам і населенню відбувається зменшення банківських резервів і поточних рахунків, що обумовлює декількаразове зменшення пропозиції грошей.

Зміна резервних норм. При підвищенні центральним банком резервної норми у комерційних банків збільшуються обов’язкові резерви й зменшуються надлишкові резерви, а отже, можливості кредитування та грошова пропозиція скорочується.

При зниженні резервної норми надлишкові резерви комерційного банку зростають (оскільки зменшуються обов’язкові резерви), а отже, збільшуються можливості кредитування та пропозиція грошей. При цьому також зростає грошовий мультиплікатор, що обумовлює значніше, мультипліковане, збільшення грошової пропозиції.

Зміна облікової ставки. Облікова ставка – це ставка відсотка, за якою комерційні банки беруть кредити у центрального банку. При підвищенні облікової ставки зменшуються кредитні можливості комерційних банків, а отже, і уповільнюється його вплив на зростання пропозиції грошей. При зниженні облікової ставки комерційні банки збільшують свої позики у центрального банку, за рахунок чого збільшується видача кредитів комерційними банками та пропозиція грошей.

Дата добавления: 2014-11-09