Українське культурне піднесення 20-х років 3 страница

У суспільстві все більше усвідомлюється загальна потреба в культурі як підоймі, що здатна вплинути на поступ суспільства в цілому.

Падіння комуністичного режиму, становлення незалежної держави створили в Україні нову культуротворчу ситуацію. Зникли ідеологічні обмеження, відійшов у забуття принцип соціалістичного реалізму. Українські митці почали працювати в умовах цілковитої свободи творчості.

Художні виставки, що відбулися в той час, засвідчили високі творчі можливості українського образотворчого мистецтва, його різноманітність, співіснування у ньому різних форм і засобів вираження художнього задуму. Виявилося, що українське образотворче мистецтво потенційно готове до нового якісного вибуху, що дістав назву "нової хвилі". Воно наче підхопило рух українського авангарду 10 - 20-х років, продовживши його розвиток за нових умов, на новому витку історії. Знавці й шанувальники мистецтва отримали змогу ознайомитися з творами Олександра Бабака, Віктора Григорова, Олександра Дубовика, Людмили Красюк, Миколи Малишка, Євгена Петренка та інших талановитих художників, які раніше не допускалися в зали художніх галерей.

Творчі пошуки сучасних українських митців не вкладаються у межі якогось єдиного стилю, напряму та методу. Майстри старшого покоління віддають перевагу традиційному реалістичному мистецтву. Значного поширення набув абстракціонізм. Ним захоплюються такі відомі нині художники, як Тиберій Сальваші, Олексій Животков, Петро Малишко, Олег Тістол, Олександр Дубовик, Олександр Будников та ін.

І все-таки головною ознакою сучасного українського мистецтва є поєднання фігуративного й абстрактного методів творчості. Саме воно надає художникам необмежені можливості індивідуального самовияву. У широкому просторі, що пролягає між реалізмом та абстракціонізмом, творять світ власних образів талановиті митці - Віктор Іванів, Василь Ходаківський, Олег Ясенєв, Андрій Блудов, Микола Бурковський, Олексій Владимиров та ін.

Нині Україна пишається творчістю Івана Марчука - художника, який здобув світове визнання. У його творчості простежуються різні художні напрями і методи (від реалізму до сюрреалізму та абстракціонізму); жанри (портрети, натюрморти, пейзажі й оригінальні фантастичні композиції подібні до сновидіння). В його картинах нерозривно переплелися традиція та новаторство. Усі твори митця - від традиційних до найбільш авангардних - мають глибоку духовну основу. І. Марчук виробив неповторну манеру живопису. Зображення ніби виткані з міріадів переплетених волокон. Значну кількість творів художника об’єднано у цикли - "Цвітіння", "Біла планета", "Загублена музика", "Проростання", "Голос моєї душі".

Розвиток національного мистецтва зазнав потужного впливу західної культури. Серед напрямів західного модернізму, які значною мірою впливають на творчість українських художників, можна виокремити сюрреалізм, оп-арт, поп-арт і концептуалізм.

Сюрреалізм (від фр. надреалізм) - одна з основних течій художнього авангарду. Виник у 20-х роках у Франції. На думку головного теоретика сюрреалізму А. Бретона, його мета - "вирішити суперечність між мрією та реальністю".

Оп-арт (скорочене англ. оптичне мистецтво) - течія абстрактного мистецтва, найпопулярніша на Заході у 60-х роках. Твори оп-арту побудовані на ефектах обману зору, при цьому добір форм та кольорів спрямовано на створення оптичної ілюзії руху.

Поп-арт (скорочене англ. популярне мистецтво) виник у США та Великій Британії під впливом масової культури. Джерелом його образного світу стали популярні комікси, реклама та продукти промислового виробництва. Одномоментність сюжету в живопису поп-арту інколи підкреслюється технікою, що нагадує ефект фотографії, а в скульптурі - ретельним відтворенням дрібних деталей.

Концептуалізм, концептуальне мистецтво (від лат. думка, поняття) - провідний напрям західного мистецтва 60-х років. На переконання його представників, ідея (концепція), покладена в основу твору, має самоцінне значення і ставиться вище за майстерність виконання.

Дедалі частіше вживаються звичні на Заході, але нові для більшості наших співвітчизників слова інсталяція, перформанс, асамбляж.

Інсталяція (від фр. устрій, розміщення) виникла на межі 50 - 60-х років XX ст. Спершу цей термін вживали для описання процесу розміщення творів в інтер’єрі галереї, згодом - щодо певного виду творчості. В інсталяції окремі елементи, розташовані всередині заданого простору, утворюють єдине художнє ціле і часто розраховані на конкретну галерею.

Перформанс (від англ. вистава) - художнє явище, тісно пов’язане з танцем і театральним дійством. Виник наприкінці 50-х років, коли художники задля досягнення безпосереднього контакту з публікою почали вигадувати для своїх творів театральний контекст. Часто являє собою розігране перед аудиторією дійство, у якому скульптурним елементом слугує людське тіло.

Асамбляж - введення у твір мистецтва тривимірних нехудожніх матеріалів і так званих знайдених об’єктів - звичайних буденних предметів. Походить від колажа — техніки, в якій шматочки паперу, тканини тощо закріплюються на пласкій поверхні.

Сучасний художній процес в Україні часто за аналогією із Заходом називають епохою постмодернізму. Постмодернізм в образотворчому мистецтві нагадує химерно перемішані уламки всіх попередніх стилів і течій, у яких безглуздо шукати принаймні найменших виявів цілісності. Те, що нині називають "українським постмодернізмом", найчастіше є запозиченням, а то й відвертим плагіатом західних зразків.

Українська популярна музика увібрала кращі традиції народних ліричних пісень і професійних солоспівів, а також зарубіжної естради.

З 1989 року у різних містах України (Чернівцях, Запоріжжі, Донецьку, Сімферополі, Києві) проводився фестиваль "Червона рута". Цей пісенний форум, а також численні огляди і конкурси ("Таврійські ігри", "Пісня року", дитячий фестиваль "Крок до зірок"), сприяли популяризації сучасної музики, яка упродовж останнього десятиліття досягла свого злету. Вітчизняних виконавців почули в інших країнах світу. Українська співачка Руслана Лижичко стала переможницею конкурсу Свробачення - 2004. За умовами цього конкурсу наступний проводиться у країні переможця. Тому у травні 2005 р. черговий пісенний конкурс Євробачення відбувся у Києві.

Провідними авторами сучасної української естрадної пісні є Г. Гаврилець, П. Зібров, О. Злотник, О. Зуєв, А. Матвійчик та ін. До найяскравіших зірок української естради належать Василь Зінкевич, Іван Попович, Тарас Петриненко, Софія Ротару, Таїсія Повалій, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Віктор Павлік, Марія Бурмака, Ані Лорак та ін.

Ознакою музичної культури міст України (Одеси, Донецька, Кривого Рогу, Києва) є джазові ансамблі, клуби, фестивалі ("Обрії джазу", "Міні- Джаз-Фест", "Голосієве" та ін.). В останні десятиліття активно працюють у цьому напрямі гурти "Чорні черешні", "Фест", вокальний ансамбль "Джаз- Експромт" (керівник О. Лисоконь), митці Г. Гаврилець, І. Корнілевич та ін.

У містах створюються рок-клуби, проводяться всеукраїнські та міжнародні рок-фестивалі ("Рок-діалог", "Оберіг" та ін.). У різні роки були популярними українські рок-групи "ВВ", "Брати Гадюкіни", "Кому вниз", "Табула Раса", "Грін Грей", "Скрябін", "Гайдамаки", "Океан Ельзи".

Характерна ознака розвитку сучасної музичної культури - синтез академічної (класичної), народної та популярної української музики (симфо- рок, арт-рок, фольк-рок). Професійні митці використовують елементи рок- музики у своїй творчості. Наприклад, композитор Геннадій Татарченко створив рок-оперу "Біла ворона", що стала відомою за межами України.

Кінець 80-х - початок 90-х років XX ст. став у театральному мистецтві України часом шукань, значних організаційних змін. Було створено низку нових театрів і так званих театрів-студій, з’явилася велика кількість експериментальних вистав. Український театр увійшов в епоху постмодернізму (режисери В. Козьменко-Делінде, В. Малахів, О. Більченко,

О. Ліпин). Така "оксамитова" революція передбачала відмову від ілюзіоністського, життєподібного типу театру, пошуки принципово нової знакової театральної мови, студійне виховання актора.

Невеличкі театри-студії, що переважно працювали в камерних залах, а інколи у підвальних приміщеннях, гаражах, галереях, попри їхні скромні реальні можливості сприяли становленню нового покоління українських режисерів-експериментаторів, які зрештою зуміли кинути виклик старим театральним схемам. На їх сценах з’явився особливий репертуар - раніше заборонена драматургія абсурду, спектаклі-колажі за культовою прозою XX ст. (Дж. Джойс, Ф. Кафка, П. Зюскінд), своєрідно інтерпретувалася національна класика.

Один із найвідоміших експериментальних, авангардних театрів України - Львівський театр ім. Леся Курбаса під керівництвом Володимира Кучинського.

На початку 90-х років в Україні з’явилася когорта молодих режисерів, які творили альтернативне мистецтво не в студійних колективах, а в системі державних театрів. На малій сцені Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка поставив свою першу виставу нині відомий у світі А. Жолдак. Державний угорський театр у Береговому очолив А. Віднянський - тепер головний режисер Національного театру в Будапешті, в Київському державному театрі драми і комедії на лівому березі під керівництвом Е. Митницького виросла ціла команда режисерів- експериментаторів - Д. Богомазов, Ю. Одинокий, Д. Лазорко, які нині успішно працюють у різних театрах України і за кордоном. Кілька спроб створити новий тип авангардного театрального колективу відбулося у Харкові, зокрема на малій сцені Харківського театру ім. Т. Шевченка, свого часу очолюваного Лесем Курбасом, що дістав назву "Березіль". Одна з кращих постановок на цій сцені - вистава "Маклена Граса" за М. Кулішем режисера С. Пасічника.

Нині в Україні працюють чотири театри, що мають статус національних: Національна опера України ім. Т. Шевченка, Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка, Національний Львівський академічний театр ім. М. Заньковецької та Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, а також понад десяток академічних колективів і велика кількість державних театрів і антреприз.

Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка з 1979 до 2001 р. очолював Сергій Данченко. За час його керівництва в театрі утвердилися й зміцніли кращі традиції акторської школи, сформувалося нове покоління провідних акторів української сцени: Б. Бенюк, А. Хостікоєв,

H. Сумська, Л. Кубюк, Л. Смородіна, О. Задніпровський. Кращі вистави з творчого доробку С. Данченка - "Украдене щастя" І. Франка, "Візит старої дами" Ф. Дюрренматта, "Енеїда" за І. Котляревським, "Тев’є-Тевель" за Шолом Алейхемом, "Король Лір" В. Шекспіра, "За двома зайцями" М. Старицького - досі зберігаються в репертуарі франківців. Нині художній керівник театру - Богдан Ступка.

З 1987 р. головним режисером Національного Львівського академічно театру ім. М. Заньковецької є Федір Стригун. За останнє десятиріччя на сцені театру з’явилися такі вистави, як "Павло Полуботок" К. Буревія, "Народний Малахій" М. Куліша, "Наталка Полтавка" І. Котляревського, "Хазяїн"

I. Карпенка-Карого, "Ісус, син Бога живого" В. Босовила, "Ромео і Джульєтта" В. Шекспіра.

У репертуарі Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки вистави "Школа скандалу" Р.Б. Шерідана, "Ревізор" М. Гоголя, "Пані міністерша" Б. Нушича, у яких беруть участь провідні актори театру Т. Назарова, Ю. Мажуга, В. Заклунна, Л. Кадочникова, О. Бондаренко, В. Задніпровський, Ю. Гребельник та ін.

У сучасному театральному процесі помітні дві основні тенденції: з одного боку, театр вбирає в себе дедалі більше елементів розважальних видів мистецтв - шоу, естради, цирку, з іншого, - він стає елітарнішим, тяжіє до камерності і втрачає риси масового мистецтва.

Українське кіно, звільнившись від ідеологічних пут, виявляє інтерес до історичного минулого. На екрани виходять фільми "козацької" тематики ("Козаки йдуть", "Тримайся, козаче! ", "Поки є час", "Дорога на Січ" та ін.).

Наприкінці 90-х років було створено картини про знакові постаті української історії: "Молитва за гетьмана Мазепу" Ю. Іллєнка та "Богдан-Зіновій Хмельницький" М. Мащенка, що стали предметом гострих дискусій.

Звертаються українські кінематографісти й до "ближчої" історії, а саме - до трагічних подій 30-х років, що дістали художнє осмислення у фільмі "Голод - 33" Л. Янчука.

Суспільно-політичні зміни, що відбулися в Україні після 1991 р., зумовили появу низки фільмів про Українську повстанську армію, серед яких "Останній бункер" В. Іллєнка, "Вишневі ночі" А. Микульського та ін.

На жаль, на початку нового тисячоліття українське кіномистецтво перебуває в занепаді. Це пов’язано в першу чергу з відсутністю протекціонізму з боку держави, а також з перепонами з боку чиновників, які досі сприймають українське мистецтво як провінційне і не допускають наше кіно у прокат та на телебачення.

Майбутнє українського мистецтва - в духовності. Саме в цьому воно має невичерпно багаті традиції як у реалізмі, так і в кращих виявах авангарду, і передусім у народному мистецтві - джерелі натхнення українських митців.

Запитання та завдання для самоконтролю

1.Які чинники сприяли піднесенню української культури першої половини XX ст.?

2. Розкажіть про розвиток освіти у перші роки радянської влади.

3.В яких умовах опинилася українська наука у пореволюційний час?

4.Які ви знаєте досягнення української культури першої половини XX ст.?

5.Розкажіть про працю українських митців у роки Другої світової війни. Як вони відображали події війни у своїх творах?

6.Що ви знаєте про внесок у перемогу над фашизмом українських вчених. 7.Охарактеризуйте політико-ідеологічну реакцію "жданівщини".

8.Що вам відомо про рух "шістдесятників"?

9.Як змінилася ситуація в українській культурі з приходом до влади Л. Брежнєва?

10.Що ви знаєте про нове національне відродження України у роки перебудови?

11.Розкажіть про досягнення української науки повоєнних років.

12.Охарактеризуйте новаторські пошуки українських композиторів.

13.Які видатні актори уславили український театр?

14.Розкрийте сутність українського поетичного кіно. З якими фільмами та іменами воно асоціюється?

15.Які інші кіножанри представлені в українській культурі повоєнних років?

16.Які жанри українського живопису активно розвивались у другій половині XX ст.? Назвіть найвидатніших художників.

17.Яких ви знаєте видатних українських скульпторів другої половини XX ст.?

18.Визначте основні риси нової соціально-культурної ситуації в Україні у сучасних умовах.

19.Розкажіть про творчі пошуки сучасних українських митців.

Дата добавления: 2014-11-09