Літературно-мистецький пошук ХІХ ст

Наука та освіта ХІХ ст.

ХІХ ст. – це період небувалого розквіту науки у класичному розумінні цього слова. Наука нарешті посіла незалежне місце від релігії та філософії. На перший план висувалися фізика і хімія, природознавство та інженерія. У ХІХ ст. чимало зроблено відкриттів у галузі ботаніки та біології. Наприклад Ч. Дарвіном висунуто теорію походження людини від мавпи. Р. Кох відкрив збудника туберкульозу, а Л. Пастер став засновником сучасної мікробіології та імунології, зробивши перші щеплення проти сибірської виразки та сказу.

На ґрунті промислового перевороту кін ХVІІІ ст. виникають нові науки: термодинаміка, електродинаміка (Дж. Максвелл, М. Фарадей). Джоуль обґрунтував закон збереження енергії. А. Нобель винайшов динаміт. Інші наукові відкриття ХІХ ст.: періодичний закон хімічних елементів (Д. Менделєєв), електромагнітні хвилі (Герц), радіоактивність (П. і М. Кюрі), квантова теорія (Планк) тощо.

Одним з найвизначніших філософів ХІХ ст. був Гегель. (1770 – 1831), який спробував систематизувати весь зміст виробленої людством культури. Особливої популярності набувають ідеї К. Маркса: всі люди рівні, капіталістичне суспільство приречене, його поглине безправний, але могутній клас пролетарів, який піддається нещадній експлуатації, але фізично створює всі блага суспільства. Пролетаріат згуртує свої сили у боротьбі проти капіталістів. В суспільстві все вирішує економіка., культура – це лише надбудова над економічними інтересами. Впроваджено ці ідеї в аграрній напівсередньовічній Росії. Що призвело до вельми сумних наслідків.

Протягом ХІХ – ХХ ст.. продовжувалася боротьба школи за виокремлення від церкви, запровадження освіти світсько. Поруч із класичними університетами з’являються вузькопрофесійні. Домінує принцип прагматизму і практичної користі освіти. Педагогічні теорії поступово змінювалися: від суворої дисципліни, зубріння і заучування до системи повного «розкріпачення» викладача і учня у сучасній школі., зорієнтований не на репродуктивний тип засвоєння знань, а на розвиток креативних здібностей людини. Сьогодні класична лекція та інші традиційні форми навчання поступаються широкій самостійній роботі того, хто навчається – під контролем викладача (тестування, семінар, колоквіум тощо).

Основними напрямами у мистецтві ХІХ ст. були:

- романтизм;

- реалізм.

Романтизм як мистецький напрям виник у Європі в кін. ХVІІІ ст. і активно розвивався у І пол. ХІХ ст. Предметом зображення є все, крім жахливої дійсності, звідси мотив розчарування і втечі від реальності у народну творчість (активне вивчення фольклору: Б. Грім, М. Максимович, Т. Шевченко), у світ історії (активне вивчення національної історії: В. Скотт, Дж. Байрон, Ф. Купер, В. Гюго, Т. Шевченко, М. Гоголь), у світ фантастики (реальність Просвітництва замінюється ірреальність романтизму: Е.-Т.-А Гофман, М. Шеллі, Е. По, Т. Шевченко – жанр балади). Романтики відкидали ідеї класицизму та Просвітництва. Наголошували не на силі розуму, а на силі інтуїції. Немає чіткої ієрархії жанрів: роман «Мертві душі» названо поемою, поему «Сон» – комедією.

Романтизм у музиці – Ф. Шуберт, Р. Шуман, Ф. Шопен, Й Брамс, Г. Берліоз, Ф. Мендельсон, П. Чайковський та ін. Активний розвиток опери: Дж. Бізе, Р. Вагнер, Дж. Верді, Дж. Пучіні та ін.

Живопис романтизму представлено у творчості О Кіпренського, А. Венеціанова, Е. Делакруа, Т. Жеріко, Ф. Гойя та ін.

Реалізм – один із провідних напрямів у мистецтві ХІХ ст. Реалізм (фр. realisme - матеріальний, предметний) – мистецький напрям, який харак­теризується правдивим і всебічним відображенням дійсності. Реаліст не копіює явище, а намагається дати свою оцінку, проаналізувати його. Часто в центрі уваги реалістич­ного твору людина звичайна, наділена як позитивни- ми, так і негативними якостями.

Майстрами реалізму в літературі вважають Стендаля, Бальзака, Флобера (французький реалізм), О. Пушкіна, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, О. Островського та ін. («золотий вік» російської літератури).

Реалізм у живописі Франції представлено творчістю Гюстава Курбе, Ф. Мілле, Оноре Дом’є та ін. Важливим явищем у розвитку російського та українського образотворчого реалістичного мистецтва було створення Товариства пересувних художніх виставок («передвижники»). Очолив це товариство І. Крамський, сюди ж входили в різні часи художники В. Перов, І. Рєпін, В. Суріков, В. Маковський, В. Поленов, І. Левітан, В. Серов та ін.

Реалізм у музиці пов’язують з творчістю Дж. Верді, П. Чайковського та ін.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Визначите особливості культурного розвитку Європи у ХІХ ст.

2. Розкрийте поняття модернізація, промисловий переворот, індустріалізація.

3. Проаналізуйте особливості науково-технічного прогресу в Європі ХІХ ст..

4. Визначте, які напрями у мистецтві ХІХ ст. були домінуючими. Дайте їх

визначення.

5. Порівняйте основні принципи романтизму і реалізму.

6.Назвіть представників романтизму і реалізму:

- в живописі, скульптурі, архітектурі;

- в художній літературі;

- в музиці.

Дата добавления: 2014-11-09