Розвиток мистецтва кін ХІХ – ХХ ст. Модернізм

В кін. ХІХ ст. на зміну реалізму приходить модернізм. Модернізм (франц. modern – сучасний, найновіший) – загальна назва мистецьких напрямів кін ХІХ – І пол. ХХ ст. нереалістичного спрямування, що виникли як заперечення попередніх традиційних форм та естетики минулого. Мистецтво, на думку модерністів, втрачає функцію наслідування життя, яка була основною для реалізму та натуралізму. Для модерністів характерне нове бачення людини та її проблеми. Якщо для реалістів людина – це соціальний тип, носій загальних рис, типова людина, то для модерністів людина – це індивідуальність, унікальна особистість, це особливий та неповторний світ, який має свої закони. Мистецтво модернізму лише натякає, навіює (П. Верлен: «Всего милее полутон…»).

Основні риси модернізму:

- особлива увага до внутрішнього світу людини;

- надання переваги творчій інтуїції, а не розуму;

- зображення глибокосуб’єктивного сприймання світу;

- свобода самовиявлення митця;

- творення нової художньої реальності.

Модернізм виник у Франції у 1860 – 1870-х рр..).

Виділяють 2 етапи розвитку модернізму:

2) ранній ( декаданс) – ост. третина ХІХ – 10-ті роки ХХ ст.:

- символізм (Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо, М. Метерлінк, М. Вороний, П. Тичина);

- імпресіонізм (1873 р. Клод Моне (1840 – 1926) виставив картину «Імпресія. Схід сонця», художники-імпресіоністи: О. Ренуар «Портрет Жанни Самарі», Е. Мане «Сніданок на траів», «Бар у «Фолі-Бержер», Е. Дега «Блакитні танцівниці», скульптури О. Родена, літературна творчість М. Коцюбинського, музика К. Дебюсі; постімпресіонізм: П. Сезан, Вінсент Вон Гог, Поль Гоген.

- неоромантизм;

3) зрілий модернізм (авангардизм) – 10-ті роки ХХ ст. – серед. ХХ ст.:

- експресіонізм (Е. Мук «Крик», Отто Дікс проза В. Стефаника;

- фовізм (А. Матісс, А. Дерен,Ван Дон ген та ін);

- кубізм (П. Пікассо, Ж. Брак, К. Малевіч);

- футуризм (В. Маяковський «Пощёчина общественному вкусу»,

М. Семенко «Я палю свій «Кобзар»;

- сюрреалізм (С. Далі);

- «театр абсурду» (С, Беккет, Е. Іонеску)та ін.

Композитори кін. ХІХ – ХХ ст.: Р. Вагнер, Дж. Верді, К. Сен-Санс, Дж. Бізе «Кармен», К. Дебюссі, І. Брамс, Р. Штраус, Е. Гріг, С. Прокоф’єв, Д. Кабалев- ський, І. Стравінський, А. Хачатурян, І. Дунаєвський, М. Вебер та ін.

Поп і рок музика. Музична культура ХХ ст. розвивається 4 напрямами:

1) класична музика;

2) авангардна музика (джаз – 1917 р. – І платівка, різновиди джазу: диксиленд, свінг, ритм-енд-блюз, соул, рок-н-рол, біг-біт); рок-музика (ритм-енд-блюз + кантрі+ рок-н-рол), рок-н-рол Е. Преслі, біг-біт (ждаз+блюз) «Бітлз», 60 – 70 р. ХХ ст. поява хард-року (хеві-метал), психоделічний рок (породження хіпі), панк-рок (панки); шансон (французька народна пісня), барди (Ю. Візбор, Б. Окуджава, В. Висоцький), реггі (Б. Марлі), етно-поп, хіп-хоп та електронна танцювальна музика (техно і хаус);

3) популярна музика (поп-музика, естрада) (М. Джексон, Мадонна);

4) фольклорна музика.

Культові письменники ХХ ст. – поч. ХХІ ст..: М. Пруст «В пошуках втраченого часу», Ф. Кафка («Замок», «Процес», «Перевтілення»), Дж. Джойс «Улісс», М. Булгаков «Майстер і Маргарита», А. Камю «Чума», «Сторонній», Дж. Д. Селінджер «Над прірвою у житі», Г.Г. Маркес «Сто років самотності»,

У. Голдінг «Володар мух», Дж Фаулз «Колекціонер», Кен Кізі «Політ над гніздом зозулі», Кобо Абе «Жінка у пісках», П. Зюзкінд «Парфумер»; П. Коельо, Х. Муракамі, Т. Толста, О. Памук, С. Ружді, М. Кундера та ін.

Народження і розвиток кінематографу. Брати Люм’єр у 1895 р. показали в Парижі «фотографії, що рухаються». Цей рік вважається роком початку кіномистецтва. Т.ч. кінематограф – це наймолодше мистецтво (7 мистецтво: література + образотворче мистецтво). Тривалість фільмів була до хвилини. Найвідоміші фільми Б. Люм’єр – «Прибуття потягу», «Вихід робітників з фабрики» та ін.

В кіно склалося 3 жанри:

1) ігрові (художні фільми);

2) неігрові (хронікально-документальні, науково-популярні);

3) мультиплікаційні.

Дата добавления: 2014-11-09