Приклади рівнів шуму

Шкала допустимих рівнів шуму

Сфера діяльності	Рівень шуму (у децибелах)
Для сну, відпочинку	30-45
Для розумової праці	45-55
Для лабораторних досліджень	50-65

При 70 децибелах виникає розлад нервової та ендокринної систем, при 90 дБ – порушується слух, при 120дБ – з’являється фізичний біль, який стає нестерпним. Приклади рівнів шуму подано у таблиці 2.

Таблиця 2

Джерело	Рівень
Шелестіння листя	10-15 дБ
Цокання годинника	30 дБ
Шум води з-під крана	40-45 дБ
– // – друкарської машинки	50 дБ
– // – телевізора	80-95 дБ
– // – літака	105 дБ
– // – вертольота	110 дБ
рок-група	118-120 дБ

У книгу рекордів Гінеса записаний канадець Марк Хабер, який при хропінні створює шум у 90 дБ.

«Сп’яніння звукове» – збудження, що виникає внаслідок резонансу клітинних структур мозку у відповідь на сильні ритмічні звуки. Звукове сп’яніння за суб’єктивними відчуттями аналогічне алкогольному сп’янінню і одурманенню наркотиками. Звукове сп’яніння – одна з причин успіху сучасної електронної музики (шумовий ефект досягає 130 дБ).

Жінки менш стійкі до сильного шуму, у них в умовах звукового дискомфорту швидше настають ознаки неврастенії.

Загальний рівень шуму в побутових приміщеннях не повинен перевищувати 40 дБ вдень і 30 дБ – вночі. Внаслідок шумового забруднення виникає шумовий стрес, спостерігається погіршення здоров’я людини і збільшення числа мертвонароджених (у пацюків, що живуть у метро, зменшується народжуваність малят). Для котів і собак шум у 165 дБ є смертельним.

У давньому Китаї існувала «музична страта» – засудженого на смерть карали тривалою дією сильного шуму, від якого він гинув. Рослини під впливом шуму повільно ростуть, у них надмірно виділяється волога, гинуть листя і квіти рослин біля гучномовця. Від шуму знижуються надої, приріст ваги у свиней, несучість курей. Погано переносять шум риби, особливо у період нересту. Реактивний літак своїм шумом спричиняє загибель личинок бджіл, тріщини у шкарлупі яєць курей.

Електромагнітне забруднення виникає внаслідок змін електромагнітних властивостей середовища (поблизу ліній електропередач, радіо – і телевізійних антен, деяких промислових установок та ін.). Негативно впливає і на людину: порушення функціонування нервової системи, роботи ендокринного апарату, обміну речовин, органів кровообігу (лейкоз), вади розвитку.

Забруднення радіаційне – це поява у середовищі радіоактивних речовин у кількостях, що перевищують природний фон випромінювання. Вони потрапляють при аваріях, атомних випробуваннях. Можуть нагромаджуватись в живих організмах. У двостулкових молюсків Тихого океану їх концентрація у 2000 разів більша, ніж у морській воді.

Ядерний вибух – один із найнебезпечніших факторів: викликає масове радіаційне ураження біоти, зміни погоди і клімату, руйнування озонового шару Землі тощо.

Загальний фон радіоактивного випромінення на території України складає 70-200 мілібер на рік. Природне випромінення дає радон – 222, що утворюється при розпаді урану – 238. Він є в гірських породах. Їх використання як будівельних матеріалів привело до зростання фону радону у жилих приміщеннях. Допустимий рівень радонового опромінення складає до 200 Бк/м² (бекерель) – звичайна концентрація його у повітрі – від 1 до 20 Бк/м².

Збільшення концентрацій викликає рак. Зниження дози досягається активним провітрюванням приміщення.

Антропогенне радіоактивне забруднення пов’язане з добуванням, переробкою радіоактивних речовин, з роботою АЕС. Накопичилась велика кількість радіоактивних відходів (близько 400 тис. м³). Ці території втрачені для людства на 100 тис. років.

Внаслідок аварії на ЧАЕС в атмосферу викинуто 77кг радіоактивних речовин: це ізотопи свинцю – 239, цезію – 137, стронцію – 90, плутонію – 240. Радіоактивні речовини були викинуті на висоту близько 10 тис. м, площа забруднення становила 10 тис. км². Рознесені по всьому світу. Із загального радіоактивного викиду на територію України потрапило 25%, Білорусь – 70%, Росію та інші країни – 5% (Скандинавію, США, Китай). В Україні постраждало 2,5 млн. людей, в Білорусії – 2,2 млн. чоловік.

Забруднення хімічне – це зміна природних хімічних властивостей середовища, проникнення нехарактерних для нього речовин. Або в концентраціях, що перевищують норму. Людина виробляє 50 тис. хімічних речовин, що забруднюють довкілля. За дуст ДДТ Мюллер у 40-х роках минулого століття отримав Нобелівську премію, а через 30 років його заборонили як канцерогенну речовину.

Біологічне забруднення – це випадкове або під впливом людини проникнення в екосистеми не властивих їм видів тварин і рослин, які при масовому розмноженні пригнічують ці екосистеми (кролики в Австралії, американська норка в Європі, колорадський жук у СРСР, біологічна зброя – віспа, сибірка та ін..).

Забруднення механічне – засмічення середовища агентами, які не викликають фізико-хімічних чи біологічних наслідків (пластмасові вироби, скло, цегла). Папір не розкладається до 2-х років, металевий брухт – до 90 р., пластикові вироби – до 200 р. скло – до 2000 р.

В результаті відбувається забруднення біосфери, що призводить до руйнування природних систем, що виникли у процесі еволюції, оскільки біосфера втрачає здатність до самоочищення і саморегулювання. Скорочується видова різноманітність рослин і тварин, знижується продуктивність лісів, с/г угідь, деградують екосистеми.. Із надр Землі зараз вилучається 100 млрд. т різних порід, спалюється біля 1 млрд. т умовного палива, викидається у повітря близько 20 млрд. т СО₂, біля 300 млн. – СО, 50 млн. т – NO₂, 400 млн. т – попелу, сажі, пилу; у гідросферу скидається 600 млрд. т промислових і побутових стоків, біля 10 млн. т нафти (1/3 поверхні світового океану вкрита нафтою, що зменшує його первинну продуктивність на 10-20 %, внаслідок чого вилов промислових риб скоротився на 15-20 млн. т). На мілководді і в прибережній зоні зареєстровані високі дози ДДТ, акрила та інших канцерогенних речовин; фосфатів та нітратів, що викликають масове розмноження мікроскопічних водоростей, внаслідок чого гине все живе («синдром» евтрифікації: «цвітіння води», зменшення кисню – гіпоксія, замори).

Отже, дані про реальний стан біосфери Землі в цілому, а також її окремих складових, зібрані різноманітними галузями сучасної науки, з усією очевидністю показали людству, що воно знаходиться в гострому конфлікті з природою, який призводить не лише до зникнення багатьох видів рослин і тварин, а й загрожує існуванню людини як біологічної істоти. Головною причиною цього конфлікту є нераціональна діяльність самої людини, яка хижацьки експлуатуючи природні ресурси, спричинює різке погіршення якості оточуючого середовища, порушує механізми підтримки динамічної рівноваги біосфери. А людина, як представник біологічного виду homo sapiens, може існувати та розмножуватись лише в досить вузьких параметрах (температурних, хімічного складу атмосфери і т.д.). Порушення цих параметрів є наслідком забруднення навколишнього середовища, тобто такої діяльності людей, що призводить до порушення цілісності природних систем і погіршення якості середовища їх проживання.

Традиційні науки, які зафіксували наявність процесу деградації оточуючого природного середовища, не можуть, в принципі, знайти оптимальне вирішення цієї проблеми, оскільки вони розглядають лише окремі аспекти взаємодії суспільства та природи, або окремі проблеми розвитку основних компонентів цієї системи. Для розв’язання ж конфлікту між суспільством та природою необхідно було розглянути їх як цілісну систему, що розвивається за своїми власними законами, які не можна вивести простим сумуванням законів розвитку її окремих частин, не дивлячись на всю важливість висновків, зроблених галузевими науками. Системою знань, яка повинна знайти вихід з подібного становища, є соціальна екологія.

Відповіді на питання, які стоять перед соціальною екологією, не повинні бути предметом зацікавленості лише вузького кола кабінетних вчених. Оскільки від них залежить існування всієї людської цивілізації, то і стосуються вони кожного члена суспільства і в першу чергу тих, від кого залежить вибір стратегій розвитку – політиків, державних службовців, бізнесменів, підприємців, кожного члена суспільства, якому не байдуже майбутнє планети – всіх тих, від кого залежить прийняття відповідальних управлінських рішень та визначення стратегії розвитку людської цивілізації.

Дата добавления: 2014-11-09