Еколого-економічні принципи гармонійної взаємодії людини та природи

На сьогодні людство досягло такого рівня потужності сукупної виробничої сили, коли зі всією очевидністю під впливом загрози глобальної екологічної катастрофи постає питання про заміну пануючих у суспільстві принципів організації людської діяльності на нові, адекватні ситуації, що склались, на накопиченому знанні як про саме суспільство, так і його місце в пізнаній природі.

Як наголошує В.С.Крисаченко, за останні роки нагромаджено чимало методологічного і теоретичного потенціалу щодо розуміння взаємин людини і природи, процесів історії та еволюції. Він повинен розумно використовуватися для розв'язання проблем гармонізації коеволюції процесів, що постають перед людством. Необхідно при цьому враховувати переваги кожної з існуючих парадигм та концепцій, уникнувши їх однобічності та обмеженості (які, природно, існують). Інакше кажучи, реалії буття вимагають інтегративного, системного бачення людини, поєднання історичного та еволюційного параметрів її буття. Це саме той випадок, коли наукове пізнання має концентруватися на об'єкті, а не на предметі чи аспекті дійсності.

Вихідним принципом для теоретичного вирішення даної проблеми є визнання нерозривної єдності людини та природи. Як зазначає російський філософ Г.С.Батіщев, для того, щоб побачити та адекватно оцінити глобально-екологічну проблематику в її цілісності, необхідно визнати екологічну несумісність всякої односторонньої, антропоцентричної позиції та всіх тенденцій та факторів, що можуть бути їй притаманними: від практично здійснюваної претензії бути верховним господарем, нічим необмеженим розпорядником, підкорювачем і володарем всього оточуючого світу - і до тих особливостей та обмеженостей, парадигмально-стильових рис нашого мислення, нашого категоріального апарату, які відповідають вказаним претензіям. Від таких здатностей і означених рис якраз і важливо послідовно звільнюватись. З визнання нерозривної єдності суспільства та природи, суспільства як невід'ємної частини природи не варто робити висновок про їх рівнозначність. Суспільство є невід'ємною частиною природи постільки, оскільки воно може існувати лише в певних, досить вузьких рамках стану оточуючого природного середовища, в той час як природа цілком може обійтись без нього.

В узагальненому вигляді етичні й еколого-економічні принципи подано відомим американським ученим-екологом Д. Чирасом (1992). Він вирізнив три основних етичних принципи:

• людство має обмежені запаси природних ресурсів, які необхідно розподіляти між усіма живими істотами планети («не все тільки для нас»);

• людство — частинка Природи й суб'єкт, на який поширюються всі її Закони. Ми не маємо права ґвалтувати Природу й нехтувати її Законами, бо це згубить цивілізацію;

• людство не повинне керувати Природою, воно має навчитися співпрацювати та існувати в гармонії з нею.

Важливим є також наступний принцип: людина — також частинка Космосу, могутні сили якого постійно впливають на її здоров'я, психіку й поведінку. Нам необхідно вивчати процеси й закони розвитку космічних систем і враховувати їх у своїх стосунках із навколишнім світом. Найближчим часом особливу увагу слід звернути на стан близького Космосу (10—30 тис. км від поверхні планети), який для Землі не менше важить, ніж атмосфера чи гідросфера, але набагато вразливіший. У зв'язку з освоєнням космічного простору людиною забруднення близького Космосу набуло загрозливих масштабів: у межах екосфери вже «літає» близько 3 тис. т предметів штучного походження, уламків супутників, космічних ракет і кораблів, що в 150 тис. разів перевершує масу метеоритних тіл; у першій половині XXI ст. маса космічного сміття може збільшитися до 4—5 тис. т, а це вже — реальна загроза середовищу та існуванню людства через появу електромагнітних аномалій.

Головні еколого-економічні принципи:

• консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообмеження в усіх сферах життєдіяльності;

• рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове використання матеріалів у виробництві;

• відновлення ресурсів;

• контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зниження, впровадження нових технологій в енергетиці, промисловості, сільському господарстві, на транспорті, вповільнення темпів зростання населення.

Перебудова мислення, переоцінка цінностей — важливі, але надзвичайно складні завдання людства, оскільки їх вирішення пов'язане з руйнуванням міфів, усталених уявлень, доктрин і навіть деяких релігійних настанов, що протягом тривалого часу вкорінювались у свідомість людей. Як зазначив А. Печчеї, нова людина мусить знищити в собі насамперед такі риси характеру, як жорстокість, жадібність, заздрість, ненависть і невігластво.

У регулюванні характеру та рівня психологічних реакцій населення на ті чи інші екологічні процеси й ситуації провідна роль належить учителям, викладачам вищих закладів освіти, журналістам, письменникам, ученим-публіцистам, служителям церкви, діячам мистецтва, засобам масової інформації. В екологізації свідомості людства важливу роль відіграли такі видатні особистості, як Дж. Даррелл, Г. Торо, Б. Коммонер, А. Швейцер, Р. Карсон, Ж.-І. Кусто, Л. Олдо, Д. Медоуз, Дж. Адамсон, А. Гор, А. Чехов, К. Паустовський, Ч. Айтматов, Л. Леонов, О. Яблоков, М. Мойсеєв, М. Реймерс, В. Данилов-Данільян, К. Лосєв, В. Распутін, Л. Адамович, А. Платонов, О. Гончар, С. Плачиида, Ю. Щербак, В. Поліщук і багато інших.

Потрібно зазначити, що шлях, яким прийшли до свого благополуччя розвинені країни, неприйнятний для людства в цілому, бо не гарантує екологічної й соціальної безпеки планети в соціально несправедливому світі. Досвід останнього десятиліття засвідчив, що кожна країна повинна мати свою стратегію еколого-збалансованого розвитку, свій шлях збереження й відтворення природи рідного краю з урахуванням природних, географічних, історичних, соціально-економічних аспектів.

Сучасні шляхи розвитку ведуть до нестабільності, поглиблення кризи. Настав час гармонізувати життєдіяльність суспільства на таких принципах:

• зміна філософії життя людини, суспільства, в основу якої мають бути покладені культурні й духовні традиції, настанови на збереження соціально-екологічної цілісності середовища існування;

• визнання людини, родини, етносу, суспільства, нації, держави вищою цивілізаційною цінністю;

• всебічний розвиток освіти, особливо екологічної, як рушійної сили цивілізаційного розвитку;

• визнання стабільності суспільства, соціумів, поселень метою гармонізації життєдіяльності людства;

• екологічне оздоровлення природних об'єктів, ландшафтів як середовища існування й домінанти життя, зменшення техногенного навантаження на них;

• спрямування технологічних та інноваційних змін на підтримання стабільності іі динамічної рівноваги довкілля й розвитку.

Отже, новий підхід сучасної екополітики до проблеми збереження біосфери й стабільного розвитку нашого суспільства, новий погляд на біосферу базуються на принципах сучасної й майбутньої людської діяльності: етичних та еколого-економічних.

Дата добавления: 2014-11-09