Заснування Головної української ради

Українські політичні партії, громадські організації і збройні формування в роки Першої світової війни

1. Що було причинами створення Головної української ради?
2. Яку позицію щодо війни вона посідала?
3. Чому?

На початку Першої світової війни – 1 серпня 1914 р. у Львові лідери трьох українських партій (Українська національно-демократична партія, Українська радикальна партія, Українська соціал-демократична партія) створили Головну українську раду (ГУР). Головою Ради було обрано К.Левицького.

Знайомимось ближче

Кость Левицький (1859-1941) – політичний, державний, громадський діяч, автор наукових праць “Історія визвольних змагань галицьких українців з часу війни 1914-1918”, “Великий зрив. До історії української державності від березня до листопада 1918 р. на підставі споминів та документів”. Народився в Тисмениці у родині священика. Навчався у Львівському та Віденському університетах. З 1890 р. займався приватною адвокатською практикою у Львові. Брав активну участь у діяльності цілого ряду українських економічних організацій. Тривалий час був президентом Товариства українських правників у Львові, з 1899 р. – головою Української національно-демократичної партії. В 1907 р. – був обраний депутатом австрійського парламенту, в 1908р. – галицького сейму; керував діяльністю Українського парламентського клубу у Відні та соймового у Львові. Після окупації Галичини поляками у 1920-1923 рр. – член закордонного уряду Диктатора Є.Петрушевича. В 1924 р. повернувся до Галичини, де продовжував громадську та наукову діяльність. У 20-х – 30-х роках очолював Союз українських адвокатів; був редактором видання «Життя і право»,директором Центробанку. Після окупації Західної України радянськими військами у 1939 р. був заарештований органами НКВС, але через 2 роки – звільнений. У липні 1941 р. став засновником і головою Української національної ради. Помер у Львові в 1941 р.

1. Чому присвятив своє життя Кость Левицький?
2. Доведіть це на основі фактів його біографії.

ГУР мала на меті визначення загального напряму української політики щодо Австро-Угорщини та розвитку національного руху в умовах війни. Після довгих суперечок Рада вирішила підтримати Австро-Угорщину у конфлікті з Росією, оскільки остання проводила жорстку політику по відношенню до українства. На думку лідерів ГУР, парламентські традиції Австро-Угорщини, на відміну від імперської Росії, давали шанс на майбутнє українській автономії.

Звернімося до джерел З Маніфесту Головної української ради від 3 серпня 1914 р.   Йдучи війною на Австро-Угорську монархію, Росія загрожує загибеллю українського національного життя, яке знайшло захист у конституційному устрої Австрійської держави. Перемога Росії мала б принести українському народові Австро-Угорської монархії те саме ярмо, в якім стогне 30 мільйонів українського народу в Російській імперії. І тому наша дорога ясна.... Перемога Австро-Угорської монархії буде нашою перемогою. І чим більше буде поразка Росії, тим швидше виб'є година визволення України....Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України! За що боролася Головна українська рада? Чому вона пов'язувала майбутнє України з Австро-Угорщиною? Чи можна погодитися з твердженням, що українське національне життя «найшло охорону в конституційнім ладі австрійської держави»?

Українські політики вважали, що їх заява буде по достоїнству оцінена Австро-Угорщиною і створить більш сприятливі умови для розвитку української автономії. ГУР звернулась з відозвою до українців, де закликала тих, хто не підлягав мобілізації створити для захисту Австро-Угорщини загони добровольців. Такі формування повинні були політично підпорядковуватись Головній українській раді.

Отже, створення ГУР продемонструвало політичну активність та організованість українського національного руху, головною метою якого було створення української автономії в межах Австро-Угорщини.

Дата добавления: 2014-11-26