Радянський плакат

Радянське керівництво переправило на польський фронт найбільш боєздатні частини. 5 червня 1920 р. Червона армія перейшла у контрнаступ. У результаті для поляків виникла загроза оточення і вони вимушені були відступити. Через два дня більшовики оволоділи Житомиром і Бердичевом, а 12 червня - увійшли в Київ.

Радянські війська перейшли у наступ по всьому фронту. У липні армія Ю.Полсудського залишила Вінницю, Жмеринку, Проскурів, Кам’янець-Подільський. Воєнні дії були перенесені на територію Західної України. Одночасно з успіхами радянського Південно-Західного фронту, що діяв в Україні, активний наступ більшовики розгорнули силами західного фронту в Білорусії.

Поступово війська поляків почала охоплювати паніка, їх відступ з України все більше ставав подібним на втечу. Польща опинилася перед загрозою повного краху. Радянське керівництво було настільки впевнено у своїй перемозі, що вирішило наступати на Варшаву тільки силами Західного фронту, а частини Південно-Західного - направило на Львів, сподіваючись підняти соціалістичну революцію в західноукраїнських землях.

Ю.Пілсудський звернувся за допомогою до Антанти. Верховна рада Антанти 4 липня 1920 р. направила ноту радянському уряду з пропозицією розпочати переговори між Росією і Польщею. У разі відмови більшовиків Антанта залишала за собою право надати Польщі будь-яку допомогу. Радянське керівництво дало згоду на переговори, але водночас віддало наказ своїм військам форсувати наступ на Варшаву.

Більшовики були захоплені ідеями світової революції. Вони розглядали польські землі як плацдарм свого проникнення у Західну Європу. З приходом радянських військ до Польщі тут було створено ревком на чолі з Ф.Дзержинським. Цей орган розгорнув активну діяльність з формування місцевих рад, почала здійснюватися націоналізація. Поміщицькі маєтки переходили під управління наймитських комітетів.

У Східній Галичині у серпні було проголошено Галицьку соціалістичну радянську республіку на чолі з Галревкомом, головою якого став більшовик В.Затонський. Водночас, у Сколіському повіті комуністи підняли проти поляків повстання і створили Бойківську радянську республіку. Західноукраїнське населення розглядало утворення регіональних радянських республік як форму протесту проти свавілля поляків. Водночас населення Західної України виявилося байдужим до соціалістичної революції і сподівання більшовиків на її розгортання не виправдалися. Радянські війська не змогли захопити Львів. Зазнавши великих втрат, вони загальмували своє просування.

Наступ радянських військ і на Варшаву поступово почав згасати (все більш відчутною ставала втома, втрати живої сили, нестача боєприпасів). Загроза знову підпасти під залежність від Росії згуртувала поляків. Вони зупинили більшовиків під Варшавою в районі приміської фортеці Модлін і перейшли у контрнаступ, завдавши нищівної поразки Червоній армії. Проте розвинути свій успіх поляки не змогли. Вичерпаними виявилися наступальні можливості і радянської Росії.

У серпні 1920 р. обидві сторони розпочали у Мінську переговори про перемир’я. За цих умов війська УНР вирішили продовжувати боротьбу проти радянських військ самостійно. Проте, Червона армія використавши перемир’я перегрупувала свої сили і у листопаді 1920 р. вибила петлюрівців з України на територію Польщі.

Мирні переговори розпочаті між воюючими сторонами у Мінську були перенесені на початку вересня 1920 р. до Риги і тривали там аж до весни 1921 р. Зрештою, 18 березня 1921 р. Польща з одного боку і РСФРР та УСРР з іншого підписали Ризький мир. За його умовами обидві сторони зобов’язувалися припинити воєнні дії. Окрім того, договір анулював Варшавську угоду між Польщею і УНР, та встановив нові кордони, за якими Західна Україна і Західна Білорусія входили до складу Польщі.

Дата добавления: 2014-11-26