Виокремлення журналістики із літератури

Оглядаючи сьогодні стан наукового вивчення української преси від її зародження і донині, маємо достатні підстави стверджувати, що впродовж минулого, ХХ століття, сформувалася і розвинулася окрема наукова галузь журналістикознавства - історія української журналістики.

На момент зародження журналістики в Україні не просто неіснувало української держави, але й сам український народперебував у стані культурної спаралізованості й провінційної заблокованості. Уже багато років на його культурний розвиток впливав чинник величезної ваги: роз’єднаність українських земель;адже східна частина України увійшла до складу Російської імперії, азахідна – до Речі Посполитої Польської, а з її занепадом – до Австрії.

Відсутність української державності та розчленованістьукраїнського етносу між австрією та Росією були величезної вагиісторичними чинниками, що вплинули на становлення журналістики в Україні. Вплив цих чинників виявився щонайменше в двох особливостях періоду становлення української преси:

1) українська журналістика і навіть журналістика в Україні започатковується значно пізніше, ніж преса народів з глибокимитрадиціями державного будівництва, де вона, безумовно, виступаєяк частина державотворчої чи й націобудівної діяльності цих народів;

2) преса в Україні зароджується не українською мовою,витісненою на периферію громадського життя й цілком позбавленої суспільно-політичних та освітньо-культурних функцій, адержавними мовами тих країн, до складу яких увіходили різнічастини України, або міжнародною мовою, уживання якої булоузвичаєне європейською традицією того часу для освіченого дворянства, на інформаційне забезпечення якого й спрямовуваласятодішня преса.

На момент зародження української журналістики існувалимаксимально несприятливі політичні умови життя нашого народу. Рештки української державності були ліквідовані. У 1775 роцізнищена вдруге і остаточно Запорізька Січ. Невдовзі українськийнарод покріпачено, а козачу старшину розчинено серед російськогодворянства. Україна була адаптована в адміністративно-територіальну систему Російської та Австрійської імперій, причомув обох державах навіть без найменших претензій на забезпеченнябодай культурної автономії. Функції державних урядовців перейшлидо представників пануючих націй. Загальнополітична ситуаціяпровокувала національну еліту на пристосування до нових умов. Кількасотлітня боротьба за українську національну незалежність виснажила націю, а внутрішньонаціональні міжусобиці цілковитознекровили її. За таких політичних обставин не існувало умов для виникненняукраїнської національної журналістики.

Тому журналістика вУкраїні зароджується іншими мовами, хоча з часом українська місцева стихія й прорвалася назовні і заявила про себе внаполегливих спробах української творчої інтеліґенції не тільки друкувати окремі твори українською мовою в російській пресі, нетільки видавати українські книжки, але й мати свою періодику.

Щоправда, на перехід від журналістики в Україні до української журналістики пішло занадто багато часу. Але це свідчить не стількипро пасивність українців у справі створення своєї преси, скільки промогутність того опору, на який наштовхувалися навіть безневинніжурналістські ініціативи українських діячів. Створенняжурналістики мало б запустити в рух могутні рушійні сили про-будження національної свідомості й духовно-культурного піднесення української нації і неминуче потягло б за собою з часомвиникнення національно-визвольного руху та утвердження ідеї незалежної Української держави. Цього й боялися офіційні Відень та С.-Петербурґ і робили все, аби перешкодити зародженню української журналістики.

З другого боку, попри існування несприятливих суспільно-політичних обставин, українська журналістика все ж виникла як наслідок титанічної духовної праці не одного покоління діячів. Її зародженню й становленню сприяли національні традиції збирання,обробки й поширення інформації та створення актуальних, дієвих публіцистичних творів. Вони й склали національні джерелаукраїнської преси.

У 18-му столітті важливою складовою українськогокультурного життя стала феноменальна творчість мандрівних дяків. Вони працювали в площині побутової тематики, у цьому відношенні принципово відрізняючись від кобзарства, зорієнтованого переважно на культивування історичних жанрів, але й істотно доповнюючи його, зайнявши свою нішу в духовному житті українського народу.

Їхня сатирична творчість, короткі комічнісценки, панегіричні вірші були спрямовані на пошук соціальної справедливості, утвердження правди як торжества морального закону.

Таким виглядає дожурналістський період в культурній історії України. Звертає на себе увагу, що в її духовному житті булизакладені могутні традиції публіцистичної творчості. Причому вонивиявляли свою продуктивність як у писемній, професійнійлітературі, так і в усній народній словесності; як у стародавні, так і вближчі за часом історичні періоди. Можна відтак сміливо твердити, що українська журналістикапри своєму виникненні формується під впливом двох рівнобіжнихчинників: загальних передумов виникнення журналістики, спільних для європейського культурного простору, і українських національних традицій збирання, обробки й поширення інформації та пристрасної публіцистичної творчості. Оскільки журналістика в Україні зароджувалася неукраїнською мовою, то на її початковий етап розвитку справили вплив і пресовітрадиції інших європейських народів, що на той момент випередили нашу батьківщину з огляду на історичні умови в культурному розвитку. Попри це українська стихія прокладала собі дорогу і журналістика в Україні перетворювалася на українську журналістику, хоча цей процес йшов многотрудними шляхами ітривав не одне десятиріччя.

Дата добавления: 2014-11-09