Учасники валютного ринку 3 страница

§ обліковій ставці процента;

§ нормі обов'язкового резервування коштів комерційних банків;

§ операціях на відкритому ринку.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійс­нює такі операції:

§ надає комерційним банкам кредити;

• веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;
• купує та продає цінні папери, що випускаються державою;
• надає кредити банкам під заставу цінних паперів;
• виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньо­економічної діяльності;
• купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;
• проводить операції з резервними фондами грошових знаків;
• організує інкасацію й перевезення грошових знаків та інших цін­ностей;
• здійснює інші операції відповідно до своїх функцій.

У зв'язку з виконанням своїх функцій Національний банк України:

§ бере участь у розробці основних напрямів розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

§ розробляє основні напрями єдиної грошово-кредитної політики;

§ концентрує кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статут­ного та інших фондів, республіканського бюджету, коштів на депо­зитних рахунках і коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;

§ на договірних засадах продає і купує кредитні ресурси;

§ утворює фонд регулювання кредитних ресурсів банківської сис­теми за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначає розміри формування цього фонду;

§ проводить єдину кредитну політику в республіці, установлює правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок веден­ня обліку і звітності в банках, визначає розмір плати за залуче­ні з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної по­літики;

§ організує і здійснює касове виконання державного бюджету республіки;

Рис5.2. Зв'язок форм та видів кредиту

Особливе місце серед інших видів кредиту посідає банківський кредит. Слід звернути увагу на те, що за об'єктами кредитування банківський кредит розподіляють на кредити в основний і оборот­ний капітал, а також на споживчі потреби. За строками наданий кредит поділяють на короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий; щодо забезпеченості — на забезпечений і незабезпечений (бланковий) залежно від порядку надання — прямий і непря­мий. Важливо зрозуміти принципи банківського кредитування: забезпеченість, поверненість, платність, цільовий характер викорис­тання і необхідність їх дотримання в практичній діяльності банку.

Плата за кредит виступає у формі позичкового процента. Треба розібратись у суті позичковогопроцента, знати джерела його сплати, навчитись розрізняти види процентних ставок. Особливо важливо зрозуміти фактори, що впливають на зміну ринкових ставок процента (у тому числі інфляції як альтернативної вартості), навчитись розраховувати норму процента, ознайомитися з методикою нарахування процентів за кредитами і депозитами (див. рис.5.3, 5.4,5.5).

Актуальним є питання ролі процента в ринковій економіці. Необхідно проаналізувати функції позичкового процента як інструмента перерозподілу прибутків у суспільстві та збереження інвести­ційних ресурсів, зрозуміти механізм державного регулювання економічних процесів за допомогою позичкового процента.

§ страхові компанії;

§ пенсійні фонди;

§ кредитні спілки;

§ ломбарди;

§ лізингові та факторингові компанії тощо.

Загальною ознакою установи, що належить до кредитної систе­ми, є участь у кредитних відносинах (акумулюванні та перерозподі­лі позичкового капіталу) на постійних засадах. Студент повинен уміти навести приклади та бачити перспективу розвитку кредитної системи.

Під час вивчення теми слід звернути особливу увагу на банківську систему, яка є складовою частиною кредитної системи. Склад сучасної банківської системи такий.

Перший рівень: Центральний (емісійний) банк та його організаційна структура (в Україні — Національний банк України; Кримське Республіканське управління; обласні управління).

Другий рівень: ділові банки (в Україні – комерційні банки) із своєю організаційною структурою (філії, відділення).

Побудова банківської системи у кожній країні визначається національним законодавством з цих питань і може істотно розрізнятися в окремих країнах. Так, згідно із законодавством США, інвестиційні банки — не банки, як це трактується законодавством України, а, скоріше, інвестиційні компанії. Важливо зрозуміти ознаки, за якими до банків належать такі, що:

§ приймають депозити;

§ видають кредити;

§ здійснюють розрахунки;

§ мають обов'язкові резерви у центральному банку.

Вивчаючи цю тему, слід звернути особливу увагу на центральний банк як головну ланку кредитної системи та його функції. Головним завданням центрального банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Це завдання реалізується шляхом виконання центральним банком його функцій.

Під час вивчення теми треба зрозуміти головні функції центрального банку:

§ грошово-кредитне регулювання економіки;

§ емісійна;

§ «банк банків» та банкір уряду;

§ банківський нагляд.

Вивчаючи функцію грошово-кредитного регулювання, треба зо­середити увагу на інструментах грошово-кредитної (монетарної) політики центрального банку:

стимулювальну функції.

Розглядаючи перерозподільну функцію кредиту, слід звернути увагу на те, що за допомогою кредиту здійснюється перерозподіл вартості не лише між окремими економічними агентами, а й між галузями економіки, регіонами і в глобальному масштабі.

Доцільно простежити еволюцію емісійної функції кредиту: від заміни дійсних грошових знаків кредитними грошима до створення грошей для грошового обігу. У цьому значну допомогу нададуть знання, отримані в результаті опрацювання попередніх тем курсу. Необхідно проаналізувати зв'язок між перерозподільною та емісійною функціями кредиту.

Найбільш дискусійною є третя функція кредиту — контрольно-стимулювальна. Під час її розгляду слід звернути увагу на необхідність контролю кредитора за використанням коштів, з одного боку, і на розуміння позичальником потреби повернути кредит, що стимулює його ефективніше використовувати кошти, з іншого боку.

Для розуміння ролі кредиту необхідно звернути увагу на те, що він стимулює економічне зростання, забезпечує перелив капіталу, підвищує ефективність грошового обігу та є важливим інструмен­том державного регулювання економіки.

На завершення вивчення теми слід розібратись у проблемах роз­витку кредитних відносин в Україні, використовуючи матеріали ле­кцій, підручників, а також звернувшись до періодичних та спеціаль­них наукових видань.

Рис.5.З. Порядок розрахунку норми процента

Рис. 5.4. Формула нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків

де Н – норма процента;

Д – дохід, отриманий

На позичковий капітал;

К – сума наданого кредиту

де К – розмір плати за користування коштами;

С – сума кредиту чи депозиту;

Т – термін користування грошима (у днях);

П – процентна ставка.

Суб'єкти кредиту — учасники кредитної угоди: як мінімум, кредитор і позичальник.

Фіксована процентна ставка — процентна ставка, розмір якої не змінюється протягом дії кредитної угоди.

Теми рефератів

1. Розвиток кредиту в економіці України (на прикладі однієї з галузей).

2. Роль кредиту в становленні ринкової економіки в Україні.

3. Форми та види кредиту в Україні.

4. Позичковий процент та фактори його диференціації.

Запитання для самоконтролю

1. Чим викликана необхідність у кредиті?

2. Які є методи перерозподілу коштів і в чому їх відмінність?

3. Назвіть особливості прояву розвитку кредиту в різних галузях народного господарства.

4. Як відбувалась еволюція кредитних відносин?

5. У чому полягає відмінність лихварського кредиту від кредиту, що функціонує при капіталізмі?

6. Без якої істотної риси кредит перестає бути самим собою?

7. Що спільного і в чому відмінність між економічними категоріями «гроші» і «позичковий капітал»?

8. Поясніть поняття «межі кредиту» та розкажіть про види меж кредиту.

9. Назвіть джерела утворення кредиту в суспільстві.

10. В якому із своїх видів кредит виконує емісійну функцію?

11. В яких формах функціонують комерційний, банківський, споживчий, державний та міжнародний кредити?

12. Які фактори впливають на зміну процентної ставки?

Тема 6. Кредитні системи

Методичні вказівки

Під час вивчення цієї теми слід звернути увагу на відмінності між категоріями «кредитна система» та «банківська система».

Інституційний склад кредитної системи:

§ банківська система;

§ небанківські кредитно-фінансові установи:

§ інвестиційні компанії;

§ інвестиційні фонди;

Puc. 5.5. Формула нарахування складних процентів (процент на процент)

Плани семінарських занять

Заняття 1

1. Необхідність кредиту. Загальні передумови формування кредитних відносин.

2. Суть кредиту як форми руху вартості на зворотній основі. Позичковий капітал і кредит.

3. Стадії та закономірності руху кредиту. Об'єкти, суб'єкти та типи кредитних відносин.

4. Форми та види кредиту. Принципи банківського кредитування.

Заняття 2

1. Поняття економічних меж кредиту, види, причини і наслідки їх порушення. Кредитні відносини та інфляція.

2. Процент за кредит: суть, види, економічні межі руху та фактори зміни ставки процента.

3. Функції кредиту та їх класифікація. Роль кредиту в розвитку економіки.

4. Розвиток кредитних відносин у перехідній економіці України.

Термінологічний словник

Банківський кредит — вид кредиту, що надається банками під­приємствам, домашнім господарствам і державам.

Бланковий кредит — кредит, який видається без забезпечення — лише під зобов'язання повернути кредит. Надається, як правило, на­дійним позичальникам. Комерційні банки можуть надавати бланкові позики лише в межах наявних власних коштів.

Державний кредит — вид кредиту, при якому одним із суб'єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) виступає держава.

Довгостроковий кредит — кредит, що охоплює позики, які на­даються на строк понад 3 роки і призначені для формування основ­них фондів.

де FV – розмір плати за користування

коштами;

Р – сума наданих коштів;

R – процентна ставка;

n – кількість перідів

Економічні межі кредиту — границя відносин з приводу передачі вартості у тимчасове використання.

Емісійна функція кредиту — у сучасній економіці гроші виникають унаслідок банківського кредитування. Нестача платіжних засобів у економіці також може покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Забезпечення кредиту — матеріальні й нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для компенсації своїх збитків.

Іпотечний кредит — економічні відносини, що виникають з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Комерційний кредит — вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізовані товари і послуги.

Контрольно-стимулювальна функція кредиту — використання кредиту передбачає контроль з боку кредитора над використанням коштів позичальником. З іншого боку, необхідність віддати кредит стимулює позичальника ефективніше використовувати кошти.

Короткостроковий кредит — кредит, що надається для задоволення короткострокових (до 1 року) потреб позичальника, які виникають у зв'язку з витратами виробництва й обігу та не забезпечуються надходженням коштів у відповідному періоді.

Кредит (лат. credo — вірити) економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах поверненості, строковості, платності.

Кредитна експансія — комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування (збільшення грошової пропозиції). Спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при антициклічному регулюванні економіки.

Кредитна операція — угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитна рестрикція — комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за користування кредитом.

суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитоспроможність — спроможність суб'єкта повернути кредит у випадку його надання. Є однією з головних умов надання кредиту.

Лихварський кредит — економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та пере­ваги на боці кредитора.

Лізинговий кредит — економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Міжнародний кредит — вид кредиту, що обслуговує рух пози­чкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Норма процента — співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики (вимірюється у процентах).

Об'єкти кредиту — економічні процеси, відносно яких укладається кредитна угода.

Перерозподільна функція кредиту — розподіл через кредитний механізм позичкового капіталу між окремими економічними агентами, галузями народного господарства, регіонами і в глобальному масштабі.

Плаваюча процентна ставка — процентна ставка, розмір якої може змінюватись під час дії кредитної угоди.

Позичальник — суб'єкт кредитної угоди, що отримав у тимчасове користування кредит.

Позичковий капітал — грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент (лат. pro centum — на сотню) — плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування кредитом.

Принцип кредитування — положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. До принципів кредитування належать: строковість, забезпеченість, платність, цільовий характер використання.

Регулювальна функція кредиту — у сучасних умовах кредит виступає засобом державного регулювання економічних процесів.

Середньостроковий кредит — кредит, який охоплює позики строком від 1-го до 3-х років, призначені для оплати обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

Споживчий кредит — вид кредиту, що надається у грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та нефінансовими організаціями (фірмами) з метою придбання товарів тривалого користування. Реалізується у вигляді банківського і спо­живчого кредиту.