Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Питання 2. Психологічні комунікації та




«ОБРАЗ ОРАТОРА»

Не завжди говори, що знаєш,

А завжди знай, що говориш

З укр. фольклору

Якщо вдатись до образу, ораторське мистецтво можна порівняти з трансформатором, через який пропускається увесь потік комунікацій між тим, хто говорить, і тим, хто слухає, причому духовні комунікації тут переважають над мовними.

У письменника не має нічого, крім слів. Оратор теж оперує словами. Але він впливає на аудиторію ще й своєю особистістю, своєю присутністю, яка допомагає ораторові ловити легкокрилого птаха слухацької уваги. В основі вміння говорити з трибуни, звичайно, лежать два суперечливих уявлення. Перше: не завжди важливо, що, але завжди важливо, як говорити; друге (його обстоює Гете у “Фаусті”): “…думай про те, що сказати, а не про те, як сказати”[19]. На практиці ми стараємося примирити ці суперечливі уявлення.

Можна навести ряд прикладів того, як багато втрачає змістовний виступ через невдало обрану форму. У Л. Толстого у “Війні і мирі” читаємо: “П’єру не тільки не вдавалося говорити, але його брутально перебивали, відштовхували, відвертались од нього, як от спільного ворога. Це не тому діялося, що невдоволені були змістом його промови, її й забули після великої кількості промов, виголошених за нею, - але для того, щоб запалити натовп, треба було мати зримий об’єкт любові й зримий об’єкт ненависті. П’єр став цим другим”[20].

Ораторське мистецтво є не лише “плекання” мови або дбання про красу стилю. Як і в усякому мистецтві, його технологія підпорядкована натхненню. Здавалося б, оратор, насамперед, повинен мати голос, найкраще громовий (такий мав, за свідченням літописця, Олександр Невський). Це начебто аксіома. Але скільки великих ораторів мали тихі голоси! Неголосна мова Т.Грановського, одного з найкращих університетських лекторів Росії, западала в душу. Все було, згадує Герцен, “так щиро, так палко, так ніжно”.

Звичайно, ораторові передусім потрібні слова, старанно дібрані й відповідно подані. Проте існує ораторське мистецтво і без слів. Але загалом, звичайно, ораторське мистецтво не є мистецтво мовчання, хоч мовчання також входить до його структури.

Ораторське мистецтво – мистецтво вислову. Блискуче виголошені, а потім видрукувані, ораторські виступи стають надбанням національної мовної культури. Головний механізм ораторського мистецтва, твердили старі спеціалісти, полягає в тому, щоб говорити саме про те, що є насправді твоє і єдино істинне і вимагає найбільш викінченного висловлювання. Цей механізм криється в самій особі. Щоб розібратися в цьому питанні, звернемося до психології.

Ми всі пам’ятаємо написаний Крамським портрет Достоєвського, зовсім хворої, морально розбитої, змученої людини. Але пригадаймо промову, яку він виголосив на ювілеї Пушкіна. Сучасники свідчать: “Ринула вогненним потоком, немов розтоплена лава, прилюдна сповідь великої душі... Так говорити, як він тоді, людина спроможна лише раз у житті. Так, то була не промова, а скоріше... словесне чародійство... А з останнім словом – раптом щось подібне до землетрусу... Промова ця, мало сказати, схвилювала і зворушила тих, хто її слухав, - ні, вона приголомшила, розчавила, осліпила...”[21]. Звідки у хворої людини взялася така сила слова?

У психології є поняття домінанти – “збуджене, розворушене місце нервової системи”, “загальний робочий принцип нервових центрів”. У вищій нервовій системі домінанта відіграє роль мобілізаційного пункту. З нею пов’язаний складний і різнобічний синтез розумових та емоційно-вольових імпульсів особи. Як загальна формула, вона ще нічого не говорить: треба знати її зміст і конкретні умови виникнення. Вона проявляється у суспільних функціях особи. Домінанта – це цілеспрямованість людини, поєднана з її систематичною працею, душевним горінням. Відомий вислів: “Нам спокій тільки сниться” – і є поєтичний вираз домінанти.

Видатний вітчизняний психолог О. Ухтомський вказує на “бездомінантну установку” Обломова і “яскраво-домінантну установку Юлія Цезаря та Гарібальді”. Нам зрозуміло, що в домінанті людини виражена її життєва ідейна енергія. “Людина, - пише О.Ухтомський, - дуже сильна істота: якщо вона починає серйозно мріяти, то це означає, що рано чи пізно мрія здійсниться”[22].

Домінанта – психологічна основа ораторського мистецтва. Оратором може бути тільки домінантна (цілеспрямована, запалена ідеєю) людина. В домінанті об’єднується ясна свідомість громадського обов’язку і прагнення зробити якомога більше для загального добра. Домінантне за своєю природою ораторське мистецтво вимагає від особи великих розумових та емоційних зусиль. Мова, слово як дія (як переконання) виникає лише там, де є думка й воля.

“На ниві розуму не можна нам відступити[23]”, - казав Гоголь. Але щоб боротися, обстоювати щось, треба горіти справжнім темпераментом. Ораторське мистецтво – це поєднання багатства мови й темпераменту.

Оратор – така ж неповторна особа, як і оповідач.

Проблема художньої виразності виникає в кожній розмові, тому що оповідач повинен у чомусь переконати свого співрозмовника, передати йому своє хвилювання. Добрий оповідач уміє зробити так, що всі слова немов оживають перед очима. На його обличчі відбивається кожне вимовлене слово, безупинно міняється інтонація, темп мови, голос то підноситься, то знижується. Майстерність випливає в оповідоча з потреби передати словом, жестами, мімікою своє ставлення до людей та подій. Слухач співпереживає з оповідачем.

Чарівний живопис цей словом

І мудрих думок гострота –

Це витвори жесту скупого

І звуку в розкритих устах! [24]

Всяку мову можна переказати, описати: коротко, протокольно, сухо, докладно, образно, художньо, але відтворити не можна. Живу мову треба чути.

Цю особливість мови – її “невідданість” не раз відзначав В.Ключевський. Багато афоризмів ученого характеризують живе слово і підкреслюють його значення: “Мова – розтоплене золото”; “Щоб бути ясним, оратор мусить бути відвертим”; “Красномовство – переконливість слова і ясність думки”.

Головною категорією ораторського мистецтва є особа оратора. Старовинні риторики перелічували багато наук, конче потрібних ораторові: “Логіка для утворення слушних умовиводів. Метафізика (психологія) для пізнання душі людської та всіх її порухів. Фізика (природознавство) для ясного розуміння явищ природи... Історія... Законодавство... Граматика для ясного зображення думок належними завжди словами”. Але найістотніше те, що “досвідченість вінчає сі знання в ораторі”[25].

Знання – об’єктивний елемент. Досвідченість – суб’єктивний. Це лабораторія, що переробляє інформацію, яка надходить зокола. “Лабораторія” має і такі засоби (їх перелічувала й риторика): пам’ять, добре серце, смак, слух, приємний голос, міцні груди, поважний вигляд.

Емоційно-інтелектуальний вплив оратора на аудиторію здійснюють виключно “суб’єктивні” фактори. Тут, за термінологією академіка В.Виноградова, відіграють вирішальну роль “образ автора”, його “літературна особистість”. Образ автора (тобто образ оратора) виступає в трьох формах експресії: звуковій, моторній та літературно-стилістичній. У звуковій – тембр і ритм голосу, в моторній – пози, рухи, жести та міміка, в літературно-стилістичній – стиль. Специфіка літературно-стилістичної експресії полягає в тому, що ораторська мова – це особлива форма драматичного монолога (оскільки тут є “виконавські” елементи).

“Образ оратора” є ключем і до стилістичної композиції мови. По-перше, з ним пов’язана проблема національних особливостей мови. Від винахідливості оратора залежить, як широко він користується різноманітними живими формами рідної мови. Ми маємо на думці “не насильну мобілізацію слів-рекрутів”, а уважне ставлення до народної мови, що оточує нас, і вміле її використовування в наших виступах. Сила вираження, що його справляє виступ, залежить від того, наскільки сміливо й доречно промовець використовує народні слова та вислови, просту мову, діалектизм, фольклор, прислів’я та приказки, що вживаються в ньому за законами мистецтва.

По-друге, “образом автора” зумовлюється стиль, в якому яскраво відбивається його особистість, склад його розуму і почуттів, що знаходить вираз у так званих “своїх словах”, результаті опанування матеріалу, вміння осягнути його і зробити об’єктом виступу.

По-третє, з “образом автора” пов’язаний розвиток центральної, логічної ідеї виступу.

По-четверте, від “образу автора” залежить жанрова забарвленість мови, її ораторські особливості – емоційно-напружені звертання до слухачів, запитання, переконування.

Формальними ознаками “образу автора” є часте вживання особового займенника “Я” або особових форм дієслів із займенником “Я” чи без нього.

“Я” в ораторській мові – найхарактерніша її жанрова ознака. Сам факт ужиття “Я” зобов’язує оратора брати всю відповідальність за свої твердження на себе, добирати собі такі мовні засоби, які найповніше виражають його “Я”, його індивідуальний склад розуму й почуттів. “Я” – це рішимість оратора подолати мовні шаблони, донести свої думки до свідомості слухачів, запалити їх власним ентузіазмом.

Жанрове забарвлення мови передбачає вживання таких слів та висловів (у граматиці вони звуться модальними), в яких виражається активне (позитивне або негативне) ставлення автора до того, про що він говорить.

“Образ автора” виявляється не тільки в характері емоційного забарвлення мови, а й у своєрідному доборі слів.

І, нарешті, “образ автора” є специфічною ознакою ораторської мови, що вирізняє її з-поміж інших співвідносин з нею стилю. В “образі автора” зосереджується творчий елемент, завдяки якому стиль ораторської мови наближається до літературно-художнього стилю. Жива особа надає промовам індивідуальних рис, завдяки яким можна впізнати автора. Вони неповторні: чим оригінальніший ужитий у промові образ, тим банальнішим він буде, коли його повторять. Чи ж не назвуть вас епігоном, якщо ви, наприклад, спробуєте повторити образ, знайдений російським адвокатом С. Андрієвським: “Коли б суд був замкнений від навколишнього світу і життя, як замкнена поштова скринька; коли б йому було так само байдуже, який зміст мають укинуті в нього листи, тоді можна було б чинити правосуддя механічно, тільки прикладаючи до справ штемпель закону”.

На повну силу “образ автора” розкривається лише в самій аудиторії: в умовах “говоріння” починається дія благотворного ферменту – живої особи. Промовець може користуватися записом, проте не повинен цим зловживати, щоб не перетворитись у “колодязь нудоти”. Але найкраще, коли він, натхненний аудиторією, на місці знаходить вдалі порівняння, тобто влучні, слушні, оригінальні і, неодмінно, прямо чи посередньо пов’язані з доказами головного положення промови. Вже тоді, коли оратор обмірковує свою промову, думки його набирають правильної, з погляду граматики, словесної форми. Коли ж він виголошує її з трибуни, мова його повинна відзначатись майстерністю, що є одним з важливих аспектів ораторського стилю.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-26; Просмотров: 535; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.