Страхування ризиків, що пов’язані з доставкою товарів у ЗЕД. Страхові поліси

Аналіз та оцінка ризиків

Оцінка об'єкта страхування потрібна для:

встановлення страхової суми, що визначає міру зобов'язань з боку страховика;

встановлення величини страхової винагороди, що визначається ступенем можливого збитку;

оцінки можливості чи неможливості страхування даного ризику.

Для оцінки ризику в страховій практиці застосовують різні методи, що розглянемо нижче.

1. Методіндивідуальних оцінок застосовується тільки у відношенні ризиків, що неможливо зіставити із середнім типом ризику. Страховик робить довільну оцінку, що відбиває його професійний досвід і суб'єктивний погляд.

2. Для методу середніх величин характерний підрозділ окремих ризикових груп на підгрупи. Тим самим створюється аналітична база для визначення розміру за ризиковими ознаками (наприклад, балансова вартість об'єкта страхування, сумарні виробничі потужності, вид виробничого циклу).

3. Метод відсотків являє собою сукупність знижок і надбавок до наявної аналітичної бази, що залежать від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу. Використовувані знижки і надбавки виражаються у відсотках (іноді в проміле) від середнього ризикового типу.

Мета страхування – зменшити ризик. За договором страхування одна сторона – страхувальник – зобов'язана виплачувати визначені платежі (страхові премії), а інша сторона – страховик – визначену суму при виникненні страхового випадку.

До страхування вдаються в різних випадках. Страхування необхідне як для товарів, що транспортуються, так і для об'єктів, що нікуди не перевозять. Для менеджерів зовнішньоекономічної діяльності найбільш типовими є такі випадки:

· страхування майна;

· транспортне страхування.

Страхування майна. На практиці використовуються типові договори страхування майна. Найбільш відомою типовою формою є «Страхування будинку і майна» («Building and Property Insurance Form», або, скорочено, ВРІ). За цією типовою формою страхується будинок, споруди, машини й устаткування, особисте майно, що використовується в підприємницькій діяльності. В договорі на основі форми ВРІ можна також розширити коло об'єктів страхування і включити в нього:

· майно, придбане після укладання договору;

· майно, що знаходиться в межах помешкань, придбаних після укладання договору;

· майно, що знаходиться поза межами помешкань, використовуваних у підприємницькій діяльності;

· майно, що знаходиться поза будинком, наприклад, огорожа, знаки, антени.

Суму відшкодування можна встановити таким чином:

· всі об'єкти, включені в договір (договір часто оформляється у вигляді страхового поліса), страхуються на визначену суму;

· окремі об'єкти, включені в договір, страхуються на визначену суму;

· ризики, що страхуються за договором, перераховуються в договорі. Можна також передбачити в договорі, що страхуванню підлягають «усі ризики», і потім передбачити винятки;

· можна передбачити, що сума відшкодування дорівнює вартості заміни товару (або іншого об'єкта) чи якоїсь частини цієї вартості. Можна також передбачити, що сума відшкодування дорівнює визначеному відсотку реальної вартості товару (з урахуванням амортизації);

· щодо майна, вартість якого змінюється, можна передбачити, що страхувальник повинен регулярно (як правило, щомісяця) повідомляти страховику про вартість об'єкта. Страхувальник сплачує премії, виходячи із зазначеної вартості.

Страхування непрямих збитків. У зазначених вище прикладах договорів про страхування майна мова йде про збиток, що є прямим результатом страхових подій. Між тим, існують й інші договори страхування, за якими страхується збиток, що є непрямим результатом певних подій. Найбільш відомий приклад такого типу страхування – це страхування прибутку від підприємницької діяльності. Страховик зобов'язується відшкодувати страхувальнику втрату прибутку або фіксованих платежів в результаті понесеного страхувальником збитку. Наприклад, в результаті пожежі магазин був закритий протягом місяця, коли працювали тільки декілька його відділів. Якби не було пожежі, було б отримано більше прибутку. Крім того, власник магазину повинен продовжувати виплачувати заробітну плату, податки і вартість утримання помешкань й устаткування.

До найбільш типових договорів так званого непрямого страхування належать:

· договір про страхування втрат прибутку в результаті знищення підприємства постачальника або головного споживача, що призвело до зниження замовлень, або недопоставки і, в кінцевому результаті, до закриття страхувальника;

· договір про страхування зайвих витрат, за яким страховик відшкодовує страхувальнику суму, що той змушений сплачувати без будь-якої користі для себе, наприклад, орендна плата за приміщення після пожежі;

· договір про страхування втрати орендних платежів. За цим договором страхувальник, що передав помешкання в оренду іншим особам, одержує від страховика відшкодування збитків від втрати можливості стягувати орендну плату в результаті знищення приміщень.

Транспортне страхування. Перші договори страхування перевезеного майна стосувались морських перевезень. Пізніше стали з'являтися договори страхування перевезень сушею, а потім і повітряних. На сьогоднішній день розбіжності в підходах до страхування товарів, що перевозяться різними видами транспорту, у багатьох випадках стерлися. Сучасні договори страхування часто покривають ризики, пов'язані з перевезенням, починаючи з моменту відвантаження товару і до моменту, коли він досягає пункту призначення.

Морське страхування. Існує чотири типових види договору морського страхування:

· страхування судна (транспортного засобу);

· страхування вантажу;

· страхування одержання плати за фрахт власником судна;

· страхування відповідальності товаровідправника або перевізника перед третіми особами.

Страхування судна, як правило, діє тільки в межах географічної території, зазначеної в договорі.

Вантаж звичайно страхується шляхом укладання договору, в якому передбачається, що усі вантажі, які відвантажуються страхувальником, підпадають під його дію. При страхуванні вантажу часто використовується страховий сертифікат на пред'явника, що передається разом із правом власності на вантаж. Володар такого сертифікату автоматично стає страхувальником вантажу і має право одержати відшкодування при випадковій загибелі або ушкодженні вантажу.

Страхування одержання плати за фрахт може здійснюватися двома способами.

Якщо за договором товаровідправник зобов'язаний сплатити перевізнику оговорену суму незалежно від того, чи був товар доставлений, вартість перевезення страхується як частина вартості товару. Якщо ж оплата фрахту поставлена в залежність від безпечної поставки товару, одержання плати за фрахт страхується як частина страховки судна.

На практиці склалося декілька типових умов договорів транспортного страхування.

1. «Running down clause» (RDC). Це застереження передбачає які саме події є страховим випадком.

2. Застереження про відповідальність перед третіми особами в разі виникнення спору.

3. Застереження «free of particular average». Відповідно до цього застереження страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо тільки не відбудеться хоча б одна з чотирьох подій:

· судно сяде на мілину;

· на судні станеться пожежа;

· судно затоне;

· станеться зіткнення.

Крім того, за цим застереженням, страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо загальний обсяг збитків не перевищує 10% вартості застрахованого.

4. Застереження про загальну аварію. Зобов'язує страховиків різних об'єктів страхування розділити між собою витрати на відшкодування збитку, нанесеного навмисно при рятуванні судна від повного знищення.

5. Застереження про позови і трудові відносини. Передбачає, що судновласник повинен вжити всіх заходів для того, щоб запобігти завданню шкоди застрахованому майну або іншим інтересам. Наприклад, якщо судно сяде на мілину, судновласник повинен найняти рятувальників, і ці його витрати мають бути відшкодовані страховиком, навіть якщо судно не вдалося врятувати.

6. Застереження про «абандон». Якщо порятунок або відновлення корабля коштує більше, ніж загальна вартість товарів або інших застрахованих об'єктів, страхувальник має право вимагати виплати страхової суми, як при повній загибелі майна. При цьому до страховика переходять усі права на товари або інші об'єкти, що були предметом страхування.

7. Поділ ризику між страховиком і страхувальником. Якщо в договорі передбачено, що страховик зобов'язаний відшкодувати тільки 50% вартості товару, то навіть якщо товару нанесений збиток, але він не загинув, страховик зобов'язаний відшкодувати тільки 50% розміру збитку.

8. Договірні гарантії. У морському страхуванні існує дві форми гарантій:

· пряма гарантія (порука);

· гарантія, що мається на увазі.

До прямих гарантій можна віднести:

· умову, за якою страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо збитків було завдано внаслідок військових дій;

· умову, за якою страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо збитків було завдано внаслідок заворушень, страйків та ін.

Три найбільш типових приклади гарантій, що маються на увазі.

1. Застереження про морехідність. Судновласник ручається, що судно є морехідним, тобто:

· судно є придатним до плавання;

· капітан і команда достатньо кваліфіковані;

· наявне устаткування, необхідне для плавання.

Страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо збитків завдано внаслідок неморехідності.

2. Застереження про девіацію передбачає, що судно не має права відхилятися від курсу, за винятком тих випадків, коли це необхідно для порятунку життя. Застереження про суднохідність і застереження про девіацію діє завжди, крім тих випадків, коли сторони спеціально передбачили в договорі, що воно до них не застосовується.

3. Застереження про законність. За цим застереженням, якщо за законом прапору судна перевезення є незаконними, договір страхування не має сили. Це застереження діє завжди, і сторони не мають права його виключити.

Сухопутне страхування. Хоча в практиці не склалося стандартних форм договорів сухопутного страхування, більшість подібних контрактів схожі. В них, як правило, докладно визначається страховий випадок. До нього найчастіше належить:

· зіткнення;

· сходження з рейок;

· повінь;

· смерч;

· пожежа;

· буря;

· удар блискавки.

Страховик звільняється від обов'язку виплачувати страхову суму, якщо збиток було завдано в результаті:

· злодійства;

· страйку;

· цивільного безладу;

· війни;

· втрати ринку;

· затримки відвантаження;

· незаконної торгівлі;

· недоліків тари.

Транспортні ризики підрозділяються на ризики каско і карго. Транспортні ризики каско стосуються страхування повітряних, морських й річкових суден, автомобілів та рухомого залізничного складу під час пересування, стоянки (простою) і ремонту. Транспортні ризики карго відносяться до страхування вантажів, що перевозяться всіма видами транспортних засобів.

Обліком і управлінням ризиків займаються, як правило, страхові компанії, в задачі яких входить визначення ймовірностей виникнення ризиків і ступенів їхньої значимості, установлення відповідних страхових тарифів.

Ризик – величина непостійна. Його зміна обумовлена багатьма факторами. Страхове суспільство повинне постійно стежити за розвитком ризику: вести відповідний статистичний облік, аналіз і обробку зібраної інформації.

Виходячи з отриманої інформації про можливість розвитку ризику, страховик робить його оцінку, що полягає в аналізі всіх ризикових обставин, які характеризують параметри ризику.

Виділяють відповідні групи ризику, що містять об'єкти страхування, які володіють приблизно однаковими ознаками. За результатами оцінки приймають рішення, до якої ризикової групи варто віднести той чи інший об'єкт, яка тарифна ставка щонайкраще відповідає даному ризику.

Середня величина ризикових обставин називається середньою ризиковою групою, що використовується як міра порівняння.

Страхування вантажних перевезень забезпечує захист майнових інтересів власника вантажу (перевізника, що несе відповідальність за нього відповідно до договору перевезення), у випадку знищення, пошкодження (псування) або пропажі без вісті вантажу внаслідок будь-яких або конкретно обумовлених ризиків

Об’єкт страхування. За договором страхування можуть бути застраховані майнові інтереси підприємства, пов’язані з володінням, використанням та розпорядженням вантажами в процесі їх перевезення та/або зберігання (тимчасового зберігання між перевезеннями, накопичення судової партії у порту, експонування та ін.).

На страхування приймаються експортно-імпортні та внутрішньоукраїнські вантажі, що перевозяться будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення, а саме:

· комерційні вантажі (товари);

· грошова готівка;

· дорогоцінні метали та каміння;

· виставкові експонати (виїзні експозиції);

· реквізит театрів (на час гастролей);

· офісні меблі та обладнання, тощо.

Страхові ризики, варіанти страхування

Вантажі можуть бути застраховані на випадок їх пошкодження та/або втрати внаслідок:

1. будь-яких небезпек та випадковостей транспортування («Усі ризики»), – ICC (A), а також з обмеженнями («Окрема аварія», «Катастрофа») ICC (В), (С);

2. окремо погодженого переліку страхових випадків, зокрема: пожежі, транспортної аварії, крадіжки вантажу та/або транспортного засобу, стихійного лиха, руйнування складських приміщень («Погоджені ризики»).

Строк страхування. Договір страхування може бути укладений:

1. на конкретне перевезення певного вантажу (страхування по разовому полісу);

2. на декілька періодичних перевезень (страхування по генеральному договору).

Страхова сума встановлюється за погодженням між підприємством та страховою компанією в обсязі, що не перевищує дійсну вартість вантажу, і визначається виходячи з контрактної вартості та умов поставки (вартості транспортування, митного оформлення та інших витрат).

Страхове відшкодування

1) при повній втраті вантажу – в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу;

2) при втраті частини вантажу – в розмірі частини страхової суми, пропорційній відношенню вартості втраченого вантажу до загальної вартості вантажу;

3) у випадку пошкодження вантажу або певної його частини – в розмірі різниці між дійсною вартістю вантажу до пошкодження і фактичною ціною «залишків» вантажу в місці призначення або в обсязі витрат на відновлення пошкодженого вантажу.

Таблиця 2

Базові страхові тарифи за варіантом «Усі ризики»

(найбільш популярні типи вантажів)

Тип вантажу	Страховий тариф, %
Чорні метали, прокат; сировина; мін. речовини, нерозчинні у воді	0,25
Ліс, мін. речовини, розчинні у воді, пластмаси, гума, вироби з них	0,3
Добрива	0,33
С/г продукція; косметика, медичні препарати, та ін.; паперові вироби, буд. матеріали та металоконструкції; побутова техніка; електроінструменти; обладнання	0,35
Кольорові метали та вироби з них; пиломатеріали (сушені, упаковані); нафтопродукти (пальне); харчові продукти зі строком зберігання понад 1 рік	0,4
Промислове електронне, радіотехнічне, оптичне обладнання; цигарки, алкогольні напої	0,6

Остаточний розмір тарифу визначається на підставі характеристик вантажу, способу та умов транспортування, обраних умов страхування та ін.

Питання для самоконтролю

1. Сутність та необхідність управління ризиками при доставці товарів.

2. Стратегія та тактика управління ризиками.

3. Перелік процедур управління ризиками.

4. Види ризиків, їх загальна характеристика.

5. Транспортні ризики.

6. Підходи до оцінки ризиків.

7. Страхування ризиків, що пов’язані з доставкою товарів у ЗЕД.

8. Зміст страхових полісів.

Дата добавления: 2014-11-09