Непрямий шлях висловлень

Збереження негативного обличчя

2.1. Уживай конвенційно непрямі висловлення.

2.2. Не дозволяй собі упереджених презумпцій чи припущень.

2.3. Не „тисни" на адресата.

2.4. Повідом про своє бажання жодним чином не зазіхнути на права адресату.

2.5. Виконай потреби (задовольни бажання) адресата.

3.1. Застосовуй імплікатури спілкування.

3.1.1. Порушуй максиму відношення.

3.1.2. Порушуй максиму кількості.

3.1.3. Порушуй максиму якості.

3.2. Висловлюйся неясно чи неоднозначно.

3.2.1. Порушуй максиму способу вираження.

Комуніканти звертаються до застосування стратегій увічливості в тому випадку, якщо МА являє загрозу "обличчю" якогось зі співрозмовників. П.Браун і С.Левінзон визначають такі.МА як "ликопошкоджувальні" (ЛПА) і наводять приклади, спираючись на "позитивне" чи "негативне" обличя кожного з комунікантів:

• вираження і прийняття подяки, вибачення, прийняття пропозиції тощо можуть завдати шкоди "негативному" обличчю мовця (М);

• вибачення, прийняття компліменту, самокритика й самозневага несуть загрозу "позитивному" обличчю М;

• "негативне" обличчя слухача (С) страждає у випадку наказів, рад, пропозицій, нагадувань, погроз, застережень, обіцянок та ін.

• нарешті, критика, несхвалення, незгода, протиріччя завдають шкоди "позитивному" обличчю С.

Необхідність здійснення якогось із ЛПА змушує мовця шукати шляхи його "увічливого" здійснення. У цьому випадку перед адресантом виникає ряд виборів, які Браун і Левінзон визначають як "стратегії ликопошкоджувальних актів":

Отже, на думку вищезгаданих авторів найбільш увічливим є відхилення від здійснення МА, а найменш увічливим - здійснення його прямо і без зм'якшення. На практиці ж доречність застосування якоїсь із стратегій визначається комунікантами з урахуванням ряду факторів, з яких головними є ступінь близькості знайомства і відносна влада адресату над мовцем.

Істотним чинником є також "соціокультурна" складова, тобто перевага якоїсь із стратегій у певній лінгвокультурній спільноті. Цей чинник неодмінно повинний враховуватися при міжкультурній комунікації, перекладі й ін. Наприклад, в англомовному дискурсі британців особливо важливими є стратегії захисту "негативного" обличчя - звідси достаток засобів зниження категоричності в мовленні (предикати думки, слова гаіпег,.іизі і т.п.), що опускаються при перекладі. Для американців істотні стратегії захисту "позитивного" обличчя мовця: говорити багато і докладно про свої досягнення; підкреслювати свою оригінальність добре, це не самоутвердження за рахунок іншого, тому що від слухача очікується така ж щирість у позитивних самооцінках. Навпаки, у японців традиційним є зменшення власних достоїнств і перебільшення недоліків - скромність розглядається як істотна позитивна якість. Студентам, що вивчають іноземні мови, необхідно прагнути освоєння національних специфічних засобів мовленнєвої поведінки в даній лінгвокультурній спільноті - це допоможе їм обійти багато "підводних рифів" міжкультурної комунікації.

Дата добавления: 2014-11-09