Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції

Інтеграційний процес відбувається по цілому світу, особливо активно останнім часом інтеграційні процеси відбуваються в Європі. Сьогодні

Європейський Союз вступає в новий етап інтеграції. Відбуваються серйозні

зміни в напрямках уніфікації податкових систем, зближення законодавств,

введено єдину валюту - євро. В один ряд з економічними стають політичні,

соціальні і екологічні проблеми, проблеми прав людини і проблеми

безпеки. Йдеться про створення в найближчі роки не тільки економічного і

валютного, але й політичного союзу цих країн. Тобто, сьогодні ми

спостерігаємо багатофакторність розвитку Європейського Союзу, а разом із

цим - і підвищення його ролі і місця в глобальній економіці.

Інтеграція - це особливий етап у процесі інтернаціоналізації господарського життя, що веде до створення нової якості – цілісності відособленого господарського комплексу декількох держав(однорідний господарський механізм).

Міжнародна економічна інтеграція – це процес зближення та взаємопереплетення національних економік шляхом утворення єдиного

економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, та робочої сили через національні кордони.

Інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи. Основою міжнародної економічної інтеграції є глобалізація та інтернаціоналізація господарського життя.

Глобалізація означає тісну взаємодію і взаємопереплетення економічних,

політичних, соціальних, правових, інформаційних, соціально-культурних та

інших зв’язків між суб’єктами економічної діяльності всіх країн світу,

формування єдиної (глобальної) для всього світового суспільства системи

світогосподарських відносин. Поняття глобалізація тісно пов’язане з

інтернаціоналізацією господарського життя.

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішний ринок, до зростання міжнародних зв"язків і взаємопереплатення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.

Тенденції:

І. Глобалізація світової економіки - розвиток МЕО, під впливом спеціалізації і поділу праці, приводить до глобалізації. Основні риси глобалізації:

- змінюється форма виробництва, вона переходить у міжнародну форму в

виді ТНК;

- зміна змісту виробництва і обміну під впливом спеціалізації, тобто орієнтація національної економіки на міжнародні стандарти;

- принципові зміни в господарському житті

- міжнародні центри керування, СП, міжнародні системи інформації, система міжнародних стандартів (ГАТТ, МВФ, органи ООН і т.д.).

ІІ.Регіоналізація - історично сформована регіональна спільність з єдиними

економіко-географічними, культурними і т.д. подібностями.

Інтеграція - це особливий етап у процесі інтернаціоналізації господарського життя, що веде до створення нової якості - цілісності відособленого господарського комплексу декількох держав(однорідний господарський механізм).

Ознаки інтеграції:

1. взаємопроникнення і переплетення національних виробничих процесів;

2. на цій основі відбуваються глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць;

3. необхідність і цілеспрямоване регулювання інтеграційних процесів; виникнення міждержавних (наднаціональних чи наддержавних) структур (інституціональні структури).

Умови інтеграції:

- розвита інфраструктура;

- наявність політичних рішень уряду (створення умов для інтеграції - політична й економічна база);

Рівні інтеграції:

" макроекономічний (державний рівень);

" мікроекономічний (міжфірменний - ТНК).

Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для подолання проблем індустріалізації.Число угруповань у країнах, що розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити МЕРКОСУР (1991 рік - Асунсьонскоа угода) до складу якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Цілями угруповання є - зниження бюджетного дефіциту, подолання кризи.

Перешкоди на шляху інтеграції країн, що розвиваються:

1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що стримує процес інтеграції;

2.Звідси випливає, що необхідні структурні зміни;

3.Не розвинута інфраструктура;

4.Розходження рівнів і потенціалів розвитку;

5.Політична нестабільність.

Міжнародна інтеграція - це об"єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб"єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародна інтеграція включає міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію.

Міжнародна економічна інтеграція - характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між національними господарствами різних країн, ліквідацією бар"єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення єдиного спільного ринку.

Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції:

1.Поглиблення МПП.

2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств.

3.Розаиток НТП.

4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн.

5.Тісне переплетіння національних економікна мікрорівні.

6.Тривалий період співробітництва.

7.Спільні кордони і умови розвитку.

8.Розвиток комунікаційних можливостей.

9.Спільність культурних та історичних традицій.

10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів.

11.Об"єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.

Головні учасники і організатори

інтеграційного процесу:

1.Держави. 3.Партії.

2.ТНК. 4.Громадські організації.

Форми та етапи міжнародної економічної інтеграції.

У своєму розвитку міжнародна інтеграція проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.

Зона вільної торгівлі - це пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі).

Митний союз - це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн.

Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і втой же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами.

Спільний ринок - це об"єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.

Економічний союз - це об"єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.

Економічний союз - виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.

Валютний союз - форма економічного союзу й одночасно велика складова економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є:

- погоджене (спільне) плавання національних валют;

- установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;

- створення єдиної регіональної валюти;

- формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.

Повна економічна інтеграція - єдина економічна політика і, як наслідок, уніфікація законодавчої бази. Умови:

- загальна податкова система;

- наявність єдиних стандартів;

- єдине трудове законодавство;

Політичний союз - це об"єднання країн на основі укладання спільного договору з метою проведення спільної політики у всіх сферах суспільного життя.

Цілі і значення міжнародної економічної інтеграції:

1.Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

2.Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.

3.Насичення ринку товарами.

4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.

Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції

для економічного розвитку країн-учасниць.

Переваги:

" Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн

з малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства.

" Зростає конкуренція між країнами.

" Забезпечення кращих умов торгівлі.

" Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

" Поширення передової технології.

Негативні наслідки:

" Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів

виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

" Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.

" Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної

концентрації.

Ознаки інтеграції:

- усунення обмежень

- взаємопроникнення виробничих систем

- узгодження законодавств і стандартів

- міждержавні (наднаціональні) органи

- єдина валюта

- інфраструктура

- єдина зовнішньоторговельна політика

- узгодження внутрішньої політики (економ, соціальної і т.д)

1.2. Сутність, головні передумови та цілі інтеграційних процесів у світовому господарстві. Сучасний світовий економічний розвиток характеризують дві тенденції. З одного боку, зростають, посилюються і домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. За змістом інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення і зрощування національних економік певного регіону. З 1947 р. у світі було створено більш 60 інтеграційних угруповань майже в усіх регіонах світу. Наприклад, в Західній Європі – ЄС (28 країн), ЄАВТ (Норвегія, Швейцарія, Ісландія); на американському континенті – Північноамериканська зона вільної торгівлі НАФТА (Мексика, Канада, США) або Спільний ринок країн південного конусу – МЕРКОСУР (Аргентина, Бразилія, Уругвай та Парагвай). АТЕС у азіатсько-тихоокеанському регіоні АСЕАН – інтеграційне угруповання країн Південно-східної Азії тощо.

З іншого боку, поряд з інтеграційними процесами в окремих регіонах світу мають місце й дезінтеграційні процеси, що викликані політичними, національними та релігійними причинами. Дезінтеграційні явища і процеси можуть мати не тільки локальний характер (провінція Квебек у Канаді, Шотландія та Уельс у Великобританії, Корсика у Франції, Каталонія та Країна Басків в Іспанії, фламандці–валони у Бельгії, північ–південь в Італії, роз'єднання Чехословаччини на дві держави, розпад Югославії на декілька держав, дезінтеграційні тенденції у Південній Азії, Росії тощо), але і глобальний (розпад Радянського Союзу, Ради економічної взаємодопомоги).

Інтеграція та дезінтеграція являють собою об'єктивні взаємопов'язані процеси. Більше того, дезінтеграція формує передумови інтеграції на нових кількісних та якісних засадах. У окремих випадках можуть скластися умови для реінтеграції.

У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграція в першому розумінні (як відносини) розглядається як найвищій рівень розвитку МЕВ.

Інтеграція як процес:

Міжнародна економічна інтеграція – процес переплетіння, взаємопроникнення, зрощення національних економік, посилення економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Міжнародна економічна інтеграція відбувається на двох рівнях: мікрорівні та макрорівні (структура інтеграційного процесу).

На мікрорівні відбувається злиття, поглинання, приєднання, об’єднання фірм, які функціонують в різних країнах і є резидентами цих країн. На певному рівні розвитку мікроінтеграції виникають ТНК. У даному випадку мова йде про процеси транснаціоналізації.

На макрорівні, тобто на рівні національних економік, інтеграція розвивається на основі формування економічних об’єднань країн з тим чи іншим ступенем узгодження їх національних політик. Тут йдеться про явище економічного регіоналізму.

Для створення регіонального інтеграційного угруповання двох чи кількох країн необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні умови.

З політико-правової точки зору принципове значення мають сумісність політичних устроїв та основного законодавства країн, що інтегруються.

Ключовими щодо економічних умов інтеграції є такі критерії:

- сучасна науково-технічна революція, що є матеріальною основою для розвитку міжнародної економічної інтеграції. Якісні зміни в продуктивних силах, поява принципово нових засобів виробництва, технологій і зміни в цьому зв'язку самого характеру і структури виробництва заходять у суперечність з обмеженістю національних ринків, наявністю різних міждержавних бар'єрів на шляху руху капіталів, товарів та послуг, робочої сили. Сучасна науково-технічна революція об'єктивно зумовлює формування оптимального господарського простору, в межах якого забезпечується поява і постійне оновлення широкого асортименту товарів та послуг, прибуткове функціонування виробництва, максимальне задоволення зростаючих потреб суспільства в межах однієї чи кількох країн;

-соціально-економічна однорідність національних господарств, що зближаються. На сучасному етапі всесвітнього економічного розвитку існують дві основні моделі національної організації виробництва і зовнішньоекономічних стосунків: ринкова і планова. Очевидно, що формування спільного господарського простору передбачає принципову подібність основ організації національного виробництва в окремих країнах, спільність умов господарювання виробників;

-близькість рівнів економічного розвитку країн, їх ресурсні та технологічні потенціали. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами, що розвиваються;

-ступінь зрілості ринкових відносин;

-географічна близькість країн, що інтегруються, тобто наявність у більшості випадків спільного кордону;

-наявність історично сформованих економічних зв'язків;

-наявність досить тривалого періоду й досвіду взаємного економічного співробітництва групи країн. Інтеграція являє собою продовження господарської взаємодії країн, її новий стан, вищий рівень економічного співробітництва. Інтеграція виникає на основі і в результаті поглиблення та розширення економічної взаємодії різних країн;

-спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;

-«демонстраційний ефект». У країнах, що створ інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;

-«ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишся за його межами, зазнають деяких труднощів, пов'язаних з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишся за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато латиноамериканських країн поспіш укласти з нею угоди про торгівлю.

Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, хоча можуть також переслідувати політичні та інші цілі.

Дата добавления: 2014-11-09