Поняття і класифікація фінансового посередництва

Лекція 2.

Тема 3. Поняття та класифікація фінансового посередництва. 2 год.

1. Поняття і класифікація фінансового посередництва.

2. Споживачі та конкуренти на ринку фінансових послуг.

3. Банківська система як основа розвитку ринку фінансових послуг.

4. Інститути небанківського сектора: диверсифікація спектра послуг

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями (ст. 333, п. 3.).

Фінансові посередники – це фінансові установи, до яких відносять банківську систему та небанківські фінансові інститути.

Фінансовий посередник – це фінансова установа, що здійснює свою діяльність на фінансовому ринку з метою отримання прибутку або задоволення потреб суб’єктів цього ринку в фінансових послугах

Коротко сутність фінансового посередництва можна описати наступним чином. У секторі непрямого фінансування поряд з двома базовими суб'єктами, які умовно можна назвати кредитор-заощадник і позичальник, з'являється третій економічний суб'єкт, який є самостійним і рівноправним суб'єктом грошового ринку. Подібно до базових суб'єктів він формує власні зобов'язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають об'єктом торгівлі на грошовому ринку. Вказані суб'єкти називаються фінансовими посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників називається фінансовим посередництвом.

Загальний вигляд взаємовідносин між базовими суб'єктами грошового ринку та фінансовими посередниками можна показано на рис. 1.

Рис. 1. Загальна схема фінансового посередництва

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки, їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, не на самих себе, а зовні, на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб'єктів.

У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

- банки;

- небанківські фінансово-кредитні установи (див. табл.).

Категорія фінансових посередників	Види установ за категоріями
Банки	Універсальні комерційні банки Спеціалізовані комерційні банки (інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні)
Небанківські фінансово-кредитні установи	Лізингові компанії Факторингові компанії Брокерські та дилерські компанії Страхові компанії Пенсійні фонди Фінансові компанії Ломбарди Кредитні спілки

У світовій практиці найчастіше фінансових посередників класифікують за характером проведених фінансових операцій (див. рис. 2).

Рис. 2. Структура фінансових посередників за характером проведення операцій (американський підхід)

Сутність та роль фінансових посередників в економіці держави найбільш повно розкривається в їх функціях, основними з яких є:

1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

2) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

3) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

4) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та пайової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

5) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

6) зниження відсоткових ставок;

7) диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування;

8) економія на масштабах операцій;

9) професійний відбір об’єктів інвестування.

Функція мобілізації заощаджень та їх трансформація в інвестиційний капітал полягає у тому, що тимчасово вільний капітал, який перебуває у формі суспільних заощаджень, тобто грошових та інших фінансових ресурсів населення, підприємств, державних органів, не витрачений на споживання і реальне інвестування, залучається за допомогою фінансових посередників для подальшого ефективного використання в економіці країни.

Дата добавления: 2014-11-09