Шляхи подолання глобальних проблем

Глобальні проблеми — це нехаотичні явища і процеси: вони тісно взаємопов’язані. Для їх вирішення потрібні нові підходи і практичні заходи, які б виходили із цілісності світу, необхідності співробітництва в планетарному масштабі.Конкретні шляхи щодо цього можна поділити, принаймні, натри групи:ті, що стосуються вирішення окремих глобальних проблем: роззброєння, екологічної, енергетичної тощо;ті, що стосуються діяльності окремих країн у рамках міжнародного співробітництва;ті, що стосуються діяльності спеціальних міжнародних організацій та ін.

Для реалізації заходів з розв’язання глобальних проблем необхідно мати відповідний міжнародний механізм розробки та реалізації цих заходів. Провідним органом з реалізації такої діяльності є ООН. У системі ООН діє ціла низка організацій, які спеціалізуються на розробці заходів з охорони навколишнього середовища, боротьбі з бідністю, хворобами йіншими планетарними проблемами. При ООН діє міжнародна комісія,з навколишнього середовища й розвитку (ЮНЕП). Вона здійснює розробку й упровадження програм, які спрямовані на поліпшення якості природного середовища.¹

Важливу роль у вирішенні глобальних проблем відіграють регіональні об’єднання країн, такі як Європейський Союз (ЄС), об’єднання країн Південної Америки (НАФТА) та країн Азіатського-Тихоокеанського регіону (АСЕАН). До вирішення цих проблем долучаються й такі міжнародно-фінансові центри, як Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк.

Важливу роль в охороні навколишнього середовища відіграє регіональне співробітництво. Зокрема, у документах ЄС неодноразово підкреслювалась необхідність розвитку регіональної стратегії у цій сфері і раціональноговикористання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кризовим в екологічному плані. В ЄС навіть система оподаткування будується таким чином, щоб стимулювати збереження природного середовища.

У межах світової співпраці народів різних континентів діють ібільш вузькі за призначенням, але важливі за своєю дією міжнародні організації.

Серед них слід назвати ЮНЕСКО, міжнародну організацію з охорони та використання морського дна, Міжнародну морську організацію, Всесвітню метеорологічну організацію. Ці організації багато зусиль докладають до раціонального використання ресурсів Світового океану й збереження його для наступних поколінь. В арсенат цих організацій входить спостереження за цінами на сировину, що видобувають зі Світового океану, контроль за діями держав щодо охорони Світового океану.

У вирішенні демографічної проблеми значну роль відіграла п’ята Всесвітня конференція ООН з народонаселення, що відбулася у Каїрі у 1994р., на якій було прийнято Програму дій щодо визначення політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р. Вона містить положення, що стосуються чисельності населення, його приросту та структури, міжнародної міграції, освіти, а також визначають шляхи співробітництва у розв’язанні демографічної проблеми. Одночасно було встановлено і суму коштів, необхідних для її реалізації, — близько 17 млрд. дол.

У цілому шляхів для розв’язання глобальних проблем дуже багато.

Вирішення проблеми припинення гонки озброєнь може бути здійснено шляхом демілітаризація економіки і конверсії.

Шляхами розв’язання екологічної, паливно-енергетичної та сировинної проблем є:

• Розвиток і використання сонячноїенергії, енергіївітру, океанічної енергії та гідроенергії річок.

•Розробка кожною країною конкретних заходів щодо дотримання екологічних стандартів.

•Інтенсивний розвиток країнами, що розвиваються, власного сировинного господарства, включаючи переробні галузі сировини. До розв’язання проблеми голоду в цих країнах слід розширити обсяги посівних площ, запроваджувати передову агротехніку, високопродуктивне тваринництво, високоврожайні культури, ефективні добрива та засоби захисту рослин.

•Введення пошуку ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд. чол. на початку XXI ст.

•Формування в людей екологічного світогляду, що дало б змогу розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як у межах окремих країн, так і на міжнародному рівні, впроваджувати на всіх рівнях принципи пріоритету екологічних проблем.

•Поєднання зусиль усіх країн для розв’язання глобальних проблем, значне збільшення витрат на подолання, насамперед, екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь, зменшення військових витрат за рахунок країн — найбільших забруднювачів планети, створення Світового фонду екологічної безпеки.

•Покладення на себе основної відповідальності всіма державами за збереження природи і з допомогою адміністративно-економічних важелів стимулювання виробництва екологічно чистого продукту, впровадження екологічно чистих технологій.

•Активізування діяльності громадських організацій, політичних партій, спрямованої на розв’язання глобальних проблем.

Основними шляхами вирішення проблем раціонального використання природних ресурсів та охорони природи є:

—більш повний видобуток і комплексна переробка природних ресурсів на основі впровадження маловідходних та безвідходних технологій;

—комплексне використання відходів і вторинноїсировини;

—активізація природоохоронної діяльності;

—відтворення природного довкілля.

Усі ці шляхи тісно пов’язані між собою та сприяють підвищенню ефективності суспільного виробництва при раціональній, гармонічній взаємодії природи та суспільства.

Необхідність використання екологічно небезпечних об’єктів вимагає створення економічних механізмів регулювання та запобігання ризикам, відшкодування збитків. Такими механізмами можуть бути: зміна структури господарства країни на користь менш небезпечних галузей; зменшення вірогідності аварій; зміна технічного базису, впровадження нових безвідходних енергозбережних технологій; розширення ринку висококваліфікованих кадрів.

Україна – це велика і за територією, і за ресурсами держава світу. За територією це сама велика європейська держава, вона займає 2% світової території. В Україні видобувається близько 5% світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів. Україну стосується значна кількість глобальних проблем: демографічна, екологічна тощо. Демографічна ситуація в Україні є складною, і це виявляється в тому, що коли у світі, особливо в слаборозвинених країнах, населення різко збільшується, у нашій державі цей процес відбувається в протилежному напрямі. У цих умовах керівництво держави має докласти максимум зусиль для того, щоб поліпшити ситуацію в демографічному аспекті.

Україна має потужний земельний фонд. На територію нашої держави припадає значна частина світової площі найродючіших земель, а саме чорнозему. Але роки безжальної експлуатації цього безцінного дару призвели до того, що кількість земель, уражених ерозією за останні десятиліття зросла з 13 до 18млн га, а 2млн га мають такий рівень хімізації, що відновлювати їх економічно нерентабельне. Постійно зменшується вміст гумусу в землі, що знижує її продуктивність.

Окрім сільськогосподарських земель, від забруднення потерпає вся територія держави. На сьогодні умовно чисті території становлять усього 8,3% від загальної площі держави. Частка помірно забруднених становить 24%. Разом це становить усього 32,3% території, а інші – це забруднені, дуже забруднені, надзвичайно забруднені території і зони екологічного лиха. Основні забруднювачі повітря серед стаціонарних джерел – це енергетика (32%) і металургія (35%). Застаріле обладнання промислових підприємств і небажання нових власників зменшувати свої прибутки через витрати на охорону довкілля все більше поглиблюють екологічну кризу в України.

Необхідно розробити національну програму з охорони навколишнього середовища.Слід зазначити, що національні програми охорони природного навколишнього середовища будуть ефективними лише тоді, коли відповідатимуть міжнародним вимогам. Екологічно безпечне розширене відтворення світової економіки означає, що нарощування обсягів виробництва супроводжується прискореним розвитком технологій, які поступово поліпшуватимуть навколишнє середовище та якість життя людей на Землі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навчальний посібник. У 2-х книгах, Кн.1: Макроекономіка / За ред. С. Панчишина, П. Островерха. – 4-е вид., випр., доп. – К.: Знання, 2011. – 723 с.

2. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник / За ред. П.Т. Саблука та ін. – Е.: ІАЕ УААН, 2003. – 764с.

3. Ажнюк М.О. Основи економічної теорії / М.О. Ажнюк, О.С. Передрій. – Бібліотека українських підручників [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://libfree.com/165962428-politekonomiyaosnovi_ ekonomichnoyi_ teoriyi__azhnyuk_mo.html

4. Базилевич В.Д. Ринкова економіка: основні поняття і категорії / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич. – К.: Знання, 2008. – 263 с.

5. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Навчальний посібник / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик. – 3-тє вид., доп. – К.: Атака, 2008. – 365 с.

6. Башнянин Г.І. Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. – 527 с.

7. Бережная Н.И. Политическая экономия в структурно-логических схемах: Учебное пособие / Н.И. Бережная. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2011. – 288 с.

8. Бєляєв О.О. Політична економія: Навч. посібник / О.О. Бєляєв, А.С. Бебело – К.: КНЕУ, 2001. – 328 с.

9. Білецька Л.В. Економічна теорія: політекономія, мікроекономіка, макроекономіка: Навчальний посібник / Л.В. Білецька, О.В. Білецький, В.І. Савич. – К.: Знання-Прес, 2009. – 310 с.

10. Бутук А.И. Экономическая теория / А.И. Бутук. – Бібліотека українських підручників [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:/ /libfree.com/189882449-politekonomiya ekonomicheskaya_ teoriya __butuk_ai.html

11. Воробйов Є.М. Економічна теорія. Модульний курс: навч. Посібник / Є.М. Воробйов. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 320 с.

12. Галицька С.В. Гроші. Кредит. Банки: навчальний посібник / С.В.Галицька. – М.: – ЕКСМО, 2008. – 217 с.

13. Гальчинський А.С. Економічна теорія: Підручник / А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко. – К.: Вища школа, 2010. – 503 с.

14. Герасименко С.С. Статистика: підручник / С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна / За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. – К.: КНЕУ, 2000. – 467 с.

15. Господарський кодекс України ­ (Зі змін. та допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18, №19-20. – Ст. 144. – (Зі змін. та допов.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ господарський%20кодекс

16. Горбенко Н.Є. Політична економія: навч. посібник / Н.Є. Горбенко, М.Й. Дмитренко, І.Ю. Кочума – К.: УБС НБУ, 2009. – 408 с.

17. Горбонос Ф.В. Кооператив як форма прояву відносин / Ф.В. Горбонос // Економіка АПК. – 2004. – №9. – С.26-33.

18. Довбенко М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелеологія): Навч. Посібник / М.В.Довбенко. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 254 с.

19. Дугіна С.І. Маркетингова цінова політика: Навч. Посібник / С.І.Дугіна. – К.: КНЕУ, 2005. – 393 с.

20. Економічна теорія: Навч. посібник / За ред. В.О. Білика, П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2004. – 560 с.

21. Економічна теорія: політична економія. Підручник / За ред. С.І. Юрія. – К.: Кондор, 2009. – 311 с.

22. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича.– К.: Знання-Прес, 2003.– 581 с.

23. Закон України «Про зайнятість населення» від 5.07.2012 № № 5067-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ про%20оренду%20землі

24. Закон України «Про кооперацію» // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №5, №17. – Ст. 35. – (Зі змін. та допов.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/про%20 кооперацію

25. Закон України «Про оренду землі» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №46-47. – Ст. 280. – (Зі змін. та допов.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/про%20оренду% 20землі

26. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №3-4. – Ст. 27. – (Зі змін. та допов.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ земельний%20кодекс %20україни

27. Інституційно-інформаційна економіка: Підручник / За ред. А.А. Чухна. – К.: Знання, 2008. – 700 с.

28. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. / Дж. М. Кейнс. – М.: Прогресс, 1978. – 494 с.

29. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Несеренко, Л.О. Каніщенко та ін. – К: Вища шк. – Знання, 1997. – 743c.

30. Ковальчук В. М. Політична економія: курс лекцій / В.М. Ковальчук. – 4-е вид., переробл. і доповн. – Тернопіль: Астон, 2009. – 263 с.

31. Комарницький І.Ф. Економічна теорія: Підручник / І.Ф. Комарницький. – Чернівці, 2006. – 334 с.

32. Краснов Ю. М. Економічна стратегія ефективної зайнятості / Ю.М. Краснов. – К.:Знання України, 2001. – 253 с.

33. Кучеркова С.О. Фактори формування прибутку в сільськогосподарських підприємствах / С.О. Кучеркова // Економіка АПК. – 2004. – № 7. – С. 70-74.

34. Ластовецький В. Класифікація витрат виробництва / В. Ластовецький // Економіка України. – 2000. – №2. – С. 20-27.

35. Лисецький А. Сільськогосподарська рента: теорія і практика А. Лисецький // Економіка України. – 2003. – № 10. – С. 37.

36. Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю. – М.: Республика, 1996. – 785 с.

37. Маршал А. Принципы политической экономии / Пер. с англ. Р.И. Столпера, общ. ред. С.М. Никитина. – М.: Прогресс, Т. 1-2, 1983. – 416 с.

38. Мамалуй О.О. Основи економічної теорії: Підручник / О.О. Мамалуй. – К.: Юрінком-Інтер, 2006. – 479 с.

39. Маркс К. Капитал: В 4 т. / К. Маркс. – М.: Политиздат, 1963.

40. Основи економічної теорії: навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів / В. Б. Алексєєв, О. І. Андрусь [та ін.]; ред.: П.В. Круш, В.І. Депутат, С. О. Тульчинська. – К.: Каравела, 2008. – 448 с.

41. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ відп. ред. Г.Н Климко. – 4-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 615 с.

42. Основи економічної теорії: Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Л. С. Шевченко. – Х.: Право, 2008. – 448 с.

43. Отрошко О.В. Основи економічної теорії: макроекономічний аспект / О.В. Отрошко. – К.: Знання, 2006. – 222 с.

44. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих аграрних закладів освіти / Бідзюра І.П., Збарський В.К., Ільчук М.М. – К.: ІАЕ, 2001. – 320 с.

45. Офіційний сайт Державний комітет статистики України [Електронній ресурс]. – Режим доступу: //http://www/ukrstat.gov.ua.

46. Палехова В.А. Макроекономіка: Навч. посібник / В.А. Палехова. – Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2005. – 300с.

47. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. Посіб. / С. Панчишин. – К.: Либідь, 2001. – 616 c.

48. Петти В. Классика экономической мысли: Соч. / В. Петти, А. Смит, Д. Рикардо и др. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. – 896 с.

49. Політична економія. Навч. Посібник / За ред. Г.І.Башнянина і Є.С. Шевчука. – Львів: «Магнолія плюс», «Новий світ – 2000», 2004. – 483 с.

50. Політична економія: Підручник / За наук. ред. доктора економ. наук, В.Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – 487 с.

51. Політична економія: Навч. посіб. / Г.А. Оганян, В.О. Паламарчук, А.П. Румянцев та ін.; За заг. ред. Г.А. Оганяна. – К.: МАУП, 2003. – 520 с.

52. Політична економія: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2003. – 354 с.

53. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; за ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенко. – К.: КНЕУ, 2005. –508с.

54. Рикардо Д. Начала политической економии / Классика економической мысли. – ЭКСМО-ПРЕСС, 2000. – 454 с.

55. Романенко І.Д. Теоретичні аспекти витрат виробництва. / Одеса: Астропринт, 2002. – 74с.

56. Самуэльсон П. Экономика: В 2 т.: Пер. с англ. / П. Самуэльсон. – М.: Алгон, 1994. – Т. 1. – 333 с.

57. Семененко В.М. Економічна теорія. Політекономія / В.М.Семененко, Д.І.Коваленко – Бібліотека українських підручників [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://libfree.com/162759142-politekonomiya ekonomichna_teoriya_politekonomiya__semenenko_vm.html

58. Сэй Ж.-Б. Трактат по политической экономии / Ж.-Б. Сэй. – М.: Изд-во «Дело»: Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Рос. Федерации, 2000. – 232 с.

59. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит. – М.: Изд-во «Соцэкгиз», 1953. – 678 с.

60. Туган-Барановський М.І. Політична економія. Курс популярний / М.І. Туган-Барановський. – К.: Наукова думка, 1994. – 264 с.

61. Фаріон І.Д. Економіка праці та соціально-трудові відносини: організація, облік, аналіз, контроль: Навч. пос. / І.Д. Фаріон. – Тернопіль: Економічна думка, 2003. – 241 с.

62. Хайек Ф.А. Право, законодавство та свобода. Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії. В 3-х т. / Ф.А. Хайек. – К.: Сфера, 1999-2000.

63. Швайка Л. А. Державне регулювання економіки / Навчальний посібник / К.: Знання, 2006. – 435 c.

64. Шумпетер Й. Теория экономического развития: пер. с нем. / под общ. ред. А.Г. Милитковского / Й. Шумпетер. – М.: Изд-во «Прогресс», 1992. – 230 с.

65. Щетинін А.І. Політична економія: Підручник / А.І. Щетинін. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 480с.

66. Эволюция теории стоимости: учебное пособие / под ред. Я.С. Ядгарова; Академия гуманитарных наук. – М.: Современная экономика и право, 2011. – 319 с.

67. Экономическая теория. Учебник / под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко. – Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997. – 368 с.

68.Юхименко П.І. Економічна історія: Навчальний посібник / П.І. Юхименко. – К.: Вікар, 2004. – 341 c.

Дата добавления: 2014-11-16