Одиничне, особливе, загальне

Категорії діалектики

Все, що людина знає про оточуючий світ та саму себе, здійснюється в формі понять, категорій. Категорії – це найбільш загальні, фундаментальні поняття науки, філософії. Кожна галузь знань має свої особливі категорії – у фізиці це «атом», «маса», у біології «організм», хімії «молекула». Конкретні науки вивчають особливі зв’язки явищ. Завдання філософії полягає у вивченні найбільш загальних зв’язків,які притаманні усім явищам світу та мисленню. Категорії мають об’єкт-суб’єктивну природу, тобто вони є відображенням об’єктивно існуючих універсальних зв’язків, але не породжуються мисленням людини. Водночас не існують у власне «категоріальній» формі в дійсності, а набувають цієї форми в мисленні.

Категоріальна структура мислення дуже стійка, але разом з тим, змінлива, історична (можна порівняти розуміння атома в стародавні часи і сучасне). Єдина система категорій відображає єдність світу, загальний зв’язок, взаємодію і розвиток речей. Порядок розміщення категорій базується на врахуванні зростання складності об’єктивних зв’язків та руху пізнання від простого до складного.

Категорії діалектики мають назву не основних законів, вони мають парний характер, адже розкривають суперечливий характер розвитку. Парність передбачає здатність за відповідних умов переходу в свою протилежність (враховуючи незворотність розвитку).

Отже, категорій – це універсальні форми мислення, форми узагальнення реального світу, це найбільш широкі форми ідеального відображення об’єктивного світу, які виступають висхідними принципами пізнання і духовно-практичного перетворення дійсності.

Висхідними категоріями діалектики є одиничне, особливе, загальне. Навіть побіжний розгляд предметів, явищ дійсності дає підставу стверджувати, що предмети, явища відмінні як між собою, так і всередині: відрізняються сніжинки, краплі води, листки на дереві. Якщо припустити, що в один і той же час існують, наприклад, два тотожних предмета, властивості яких абсолютно збігаються, то такі предмети мають зайняти в просторі одне і те ж місце. Проте речі займають різне положення в просторі та часу, а, отже, знаходяться в різних зв’язках з іншими речами, що зумовлює відмінність їх властивостей. Тобто, ніщо не повторюється, ані в житті, ані в природі, ані в історії (подія може бути подібною, але не тотожною). Одиничне – це система властивостей, ознак, притаманних тільки одному предметі, і які складають його якісну і кількісну характеристики, його якісну відмінність від інших предметів, явищ. Водночас кожне індивідуальне явище утримує в собі і деякі загальні ознаки, притаманні багатьом явищам. Загальне – це система властивостей, ознак, особливостей, притаманних багатьом предметам, що об’єднують їх у єдину систему зв’язків. Загальне – це єдине в множині, адже не існує і двох абсолютно відмінних предметів, які не мають нічого загального. Єдність може виступати у вигляді, подібності властивостей, відносин предметів. Загальне розкриває зв’язок між явищами, завдяки якому розкривається ряд істотно подібних ознак, в результаті чого ці явища об’єднуються в особливі групи.

Одиничне утримує загальне як власну сутність, тобто одиничне і загальне існують в єдності, при цьому загальне по відношенню до одиничного є власне загальним, а до ще більшої міри загальності – особливим. Особливе – це система ознак, властивостей, притаманних якійсь групі предметів, що входять у більш широку систему (наприклад: кисень – одиничне, газ – особливе, хімічний елемент – загальне). Одиничне виникає як випадковість, може за певних умов поступово збільшуватись і набувати характеристик загального. Так виникають норми моралі, інші соціальні явища. Ні загальне, ні одиничне не існують відокремлено одне від одного, їх єдність є особливе. Відрив одиничного і загального приводить до тверджень, що загальні поняття, такі як «дерево», «людина» існують реально до конкретних одиничних дерев, людей (філософів, які визначали реальність існування ідей називали реалістами), або ж іншої крайності – загальні поняття взагалі не існують, це просто слова, за допомогою яких людина визначає одиничні речі, які лише дійсно і існують (філософів,які визнавали існування лише одиничних речей називали номіналістами). Загальне реально існує в дійсності, в одиничних речах, їх загальних властивостях. Отже, існує окреме (предмет, явище), в якому є індивідуальні на загальні властивості. Як взаємопов’язані протилежності загальне і одиничне переходять одне в одне. В процесі пізнання спочатку відбувається пізнання окремих властивостей предмета, азотним шляхом узагальнення відбувається перехід до загального, суті речей. В науковому пізнанні шляхом поглибленого спостереження, експерименту, врахування одиничного досягається узагальнення, яке як загальне розкривається у понятті. Ігнорування вивчення одиничного веде до збіднення знання загального. Методами вивчення одиничного, особливого і загального є індукція (рух думки від окремого до загального) та дедукція (рух від загального до окремого).

Дата добавления: 2014-11-16