Тема 3. Капітал, виробничі фонди та нематеріальні ресурси. Мета вивчення теми: ознайомлення з поняттям і характеристикою виробничої потужності підприємства, основними положеннями методики планування виробничої

План

ЛЕКЦІЯ № 2

Мета вивчення теми: ознайомлення з поняттям і характеристикою виробничої потужності підприємства, основними положеннями методики планування виробничої потужності і розрахунку основних показників оцінки ефективності її використання.

1. Поняття та види виробничої потужності підприємства.

2. Методичні основи визначення виробничої потужності підприємства.

3. Показники і шляхи підвищення ефективності використання основ­них фондів та виробничих потужностей підприємства.

1. Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску -- продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асор­тименту та якості за умови найбільш повного використання про­гресивної технології та організації виробництва.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосо­вуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпо­рядкованості. Загальне правило такс: виробнича потужність ви­значається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що на­даються). Здебільшого це натуральні або умовно-натуральні вимір­ники за видами продукції (послуг). Для багатономенклатурних виробництв потужність може ви­значатися також вартісним показником усього обсягу продукції (по­слуг).

Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягну­ту), резервну.

Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівницт­ва нового підприємства. Поточна (фак­тично досягнута) виробнича потужність визначається періодич­но у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структу­ри трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показ­ників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Ре­зервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в пев­них галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості - для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресур­сами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних ро­біт; харчовій індустрії - для переробки істотно збільшеного обся­гу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, тощо.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є:

-- номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовля­ється;

-- кількість встановленого устаткування, розміри і склад вироб­ничих площ;

-- можливий фонд часу роботи устаткування;

-- прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й ви­користання

устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості про­дукції, що виробляється (послуг, що надаються).

2. Виробничі потужності підприємств обчислюють­ся за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих по­тужностей діючих підприємств.

Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду ви­робів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва.

Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого ко­оперування.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають ви­рішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупи­нок устаткування.

Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихід­них і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпе­чення оптимальної кількості діб роботи окремих технологічних цехів (ліній).

У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідно­го цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (пере­робки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул:

Пi = n * Вi * Фкор,

або П_i = Фкор * n / t_i,

де Пi -- потужність і-го виробничого підрозділу підприємства. у відповідних одиницях ви­міру і-ої продукції;

Вi -- продуктивність устаткування у відповідних одиницях ви­міру і-ої продукції за годину;

Фкор -- річний фонд часу роботи устаткування, год.;

n -- середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

t_i -- трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протя­гом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (П_вих.). Для цього використовується формула:

П_вих = П_вх + П_отз + П_р ± П_на - П_в

де П_вх -- вхідна потужність підприємства (виробнича потужність на початок року);

П_отз -- збільшення потужності протягом розрахункового періо­ду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

П_р -- нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

П_на -- збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

П_в -- зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьо­ваного та технічно застарілого устаткування.

Середньорічна виробнича потужність визначається за формулою:

П_{сер.річ.} = П_вх + П_ввод. * t₁ / 12 -- П_ви6. * t₂ / 12,

де П_ввод - виробничі потужності, що вводяться у дію протягом року;

ВП_ви6 -- виробничі потужності, що вибувають протягом року з експлуатації;

t₁ -- кількість повних місяців до кінця року, коли введені потужності будуть діяти;

t₂ -- кількість повних місяців до кінця року, коли вибуваючи потужності не будуть

діяти.

Обсяг випуску продукції з діючих потужностей (Q) розраховується за формулою:

Q_. = П_{сер.річн.} * К_викор.,

де К_викор -- коефіцієнт використання виробничої потужності.

3. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних засобів, охоплює два блоки: перший -- показники ефектив­ності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; дру­гий -- показники рівня використання основних засобів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в само­стійну групу показників відтворення засобів праці, які характери­зують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо вплива­ють на ступінь ефективності використання застосовуваних у ви­робництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

Показники, що характеризують рівень ефективності викорис­тання основних засобів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви:

1. Фондовіддача, що характеризує, яка частка обсягу випущеної продукції припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних засобів, і визначається за формулою:

Фв = Q / Всер.річ, грн.,

де Q – річний обсяг випуску продукції (вартість товарної або реалізованої продукції), грн.;

Вср.річ – середньорічна вартість основних засобів, грн.

2. Фондомісткість, що характеризує, яка частина середньорічної вартості основних засобів припадає на 1 грн. випущеної підприємством продукції, і визначається за формулою:

Фемк = Вср.річ / Q., грн.,

3. Фондорентабельність, що характеризує, яка частка прибутку підприємства припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних засобів. Обчислюється за формулою

Френт = П / Вср.річ, грн.,

де П – прибуток, отриманий підприємством за рік, грн.

4. Фондоозброєність, що характеризує, яка частка вартості основних засобів припадає на одного працівника промислово-виробничого персоналу підприємства. Обчислюється за формулою

Фозб = Вср.річ / Чсер.сп,грн..

де Чсер.сп – середньо облікова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства, чол.

До показників оцінки ефективності використання виробничої потужності підприємства належать:

-- коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;

-- напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

-- коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування -- від­ношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до техні­чної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використову­ваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визна­ти досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологіч­но правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта вико­ристання календарного фонду часу і максимальної змінності ро­боти устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної трива­лості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фон­ду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).

Рівень використання виробничої потужності визначається за допомогою коефіцієнта використання виробничої потужності, який обчислюється за формулою:

К_{викор =} Q / П_{сер.річн}

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних засобів і виробничої потужності того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва про­дукції. Кількість же виробленої продукції за наяв­ного розміру виробничого апарату залежить, з од­ного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткуван­ня протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого -- від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження).

Основними шляхами підвищення ефективності використання основ­них засобів та виробничих потужностей підприємства є:

-- максимально можливе скорочення про­стоїв виробничого устаткування та підвищення коефіцієнта змінності його роботи. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устатку­вання до раціонального рівня (1,7 - 1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

-- зниження частки недіючого устаткування, а також виведення з експлуатації зайвого й неефек­тивно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи;

-- своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування;

-- запроваджен­ня нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів.

-- застосування прогресив­них форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціа­лізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і ротор­но-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високо­продуктивного автоматизованого устаткування;

-- поступове нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції, яка корис­тується попитом на вітчизняному та світовому ринках;

-- підвищення кваліфікації працівників та вдосконалення форм оплати їх праці.

Висновки

Таким чином, виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів і форм організації виробництва і праці на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів. По суті, виробнича потужність — це максимальна виробнича програма підприємства.

Розрахунок виробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програми підприємства. Методика розрахунку виробничої потужності підприємства залежить від типу виробництва. На основі максимальної виробничої потужності плануються обсяги випуску продукції, складаються баланси потужностей, визначаються обсяги необхідних капіталовкладень.

Ефективність використання основних засобів і виробничої потужності підприємства характеризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові. До загальних показників належать: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність праці, фондорентабельність, коефіцієнт використання виробничої потужності. Часткові показники: коефіцієнт екстенсивного використання устаткування, коефіцієнт інтенсивного використання устаткування, коефіцієнт інтегрального використання устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування та ін.

Успішне функціонування основних засобів та виробничих потужностей залежить від того, як саме реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання.

.

Питання для самоконтролю

1. Які види виробничої потужності підприємства Вам відомі?

2. Які чинники визначають виробничу потужність підприємства?

3. Дайте характеристику методики визначення виробничої потужності підприємства.

4. Назвіть показники оцінки ефективності використання основних засобів. За якими формулами вони визначаються?

5. Охарактеризуйте показники ефективності використання виробничої потужності.

6. Назвіть основні шляхи підвищення ефективності використання основних засобів і виробничої потужності підприємства.

Рекомендована література

1. Блонська В.І., Васильців Т.Г., Гринкевич С.С., Заярна Н.М. та ін. Економіка підприємства: теорія і практикум (За редакцією доц.. Міщенко Н.Г., доц.. Ященко О.І.): Навчальний посібник. -- Львів: „Магнолія 2006”, 2008, С. 337 -- 357.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.—Вид. 2-ге, доповн. і переробл. -- К.: Атіка, 2007, С. 149 – 194, 202 -- 215.

3. Економіка підприємства: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / В.В. Краснова, І.О. Ахновська, М.В. Бандура та ін.; за заг. ред, В.В. Краснової. – Донецьк: ДонНУ, 2012, С. 113 – 152, 174 -- 196.

4. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – (Вища освіта ХХІ століття), С. 121 – 247, 272 -- 310.

Дата добавления: 2014-11-16