Характеристика елементів неорганізованого осаду кислої та лужної сечі

Значення мікроскопічного дослідження сечових осадів

Тема: Мікроскопічне дослідження сечі

Кількість годин – 2

План:

1. Значення мікроскопічного дослідження сечових осадів.

2. Характеристика елементів неорганізованого осаду кислої та лужної сечі.

3. Характеристика елементів організованого осаду сечі.

4. Орієнтовний і кількісний методи дослідження сечових осадів.

5. Сеча при деяких захворюваннях нирок і сечових шляхів.

Мікроскопічне дослідження осаду сечі є одним із основних компонентів аналізу сечі, особливо для діагностики захворювань нирок та сечовивідних шляхів. Для мікроскопічного дослідження осаду сечі бажано використовувати першу ранкову порцію сечі, яка повинна бути доставлена в лабораторію не пізніше 2 годин після отримання. Це пов’язано з тим, що, приблизно, 50% клітин, які знаходяться в сечі, особливо в лужній і з низькою питомою вагою, руйнуються через 2-3 години. Елементи, які входять до складу осаду, отримують після центрифугування сечі. Деякі елементи осаду зустрічаються в невеликій кількості в нормальній сечі, інші – тільки при певних захворюваннях.

При дослідженні сечових осадів можна виявити і визначити вираження таких симптомів, як гематурія, лейкоцитурія, бактеріоурія, циліндрурія та інші, що важливо для диференціальної діагностики і прогнозу ряду захворювань. Ретельність мікроскопічного дослідження, дотримання правил збору сечі і підготовка до дослідження матеріалу – обов’язкові умови для достовірності отриманих даних.

Необхідно пам’ятати, що одиничні аналізи сечі не дозволяють робити якість заключні висновки. Повторні дослідження, особливо в динаміці захворювання, мають значно більше діагностичне значення.

Всі елементи сечового осаду поділяють на дві великі групи: неорганізовані та організовані.

Осад сечі, що складається переважно з кристалічних і аморфних солей називається неорганізованим. Деякі види солей можна розпізнавати макроскопічно (неозброєним оком): так білуватий аморфний осад складається з фосфатів, рожевуватий аморфний – з уратів; кристалічний цегляно-червоний – з сечової кислоти, кристалічний білуватий – з трипельфосфатів. З більшою достовірністю вид неорганізованого осаду встановлюють при мікроскопічному дослідженні, а в сумнівних випадках – за допомогою хімічної реакції.

Характер солей, що випадають в осад, залежить від реакції сечі (вона може бути кислою, лужною або нейтральною). У кислій сечі в осад випадають сечова кислота, урати, оксалати, гіпурова кислота. У лужній сечі в осад випадають аморфні фосфати, трипельфосфати, оксалати.

Осад нейтральної сечі містить солі, що випадають як у кислій, так і в лужній сечі.

Осади кислої сечі.

Сечова кислота. Макроскопічно – осад кристалічний, цегляно-червоного кольору. Мікроскопічно являє собою поліморфні кристали (ромбічної, шестигранної форми, у вигляді бочечок, брусків, табличок, розеток та ін.), забарвлені в жовтий колір, а іноді безбарвні. Вона виділяється нирками переважно через клубочкову фільтрацію. Канальці нирок здійснюють і реабсорбцію і секрецію сечової кислоти. Насичуються урохромом і пігментуються в рубіново-червоний чи золотисто-жовтий колір. Зрідка білого кольору, особливо при лейкозі. Легко розчиняються в лугах, нерозчинні в кислотах і при нагріванні.

У здорових людей сечова кислота може бути виявлена після сильного потовиділення, при незначному вживанні рідини. При патології – сильне блювання, проноси, гарячкові стани, застійні явища, пороки (вади) серця, посилений розпад клітин (лейкози), важка ниркова недостатність, різко кисла реакція сечі. Виявлення сечової кислоти без наявності уратів протягом першої години стояння сечі або у свіжій сечі свідчить про наявність солей чи каменів у нирках.

Аморфні урати. Макроскопічно - осад аморфний, щільний, рожевого кольору. Аморфні урати – це солі сечової кислоти, колір залежить від поглинання уратами урохрому. Мікроскопічно це солі є аморфними коричневими зернами, які часто вкривають все поле зору мікроскопа і заважають розглядати інші елементи осаду сечі. У такому разі їх необхідно розчинити. Урати розчиняються під час нагрівання й знову випадають в осад під час охолодження; розчиняються в слабких лугах.

Урати найчастіше випадають в осад при гострих інфекційних захворюваннях, споживанні надмірної кількості їжі і застійних явищах у випадку декомпенсованих вад серця.

Осади лужної сечі.

Аморфні фосфати. Макроскопічно – аморфний, щільний, білуватого кольору осад. Мікроскопічно – аморфні фосфати безбарвні дрібні зернятка й кульки, що групуються в купки неправильної форми. Розчиняються в кислотах і не розчиняються при нагріванні. У сечі здорових людей аморфні фосфати можуть випадати під час вживання великої кількості рослинної їжі. В умовах патології – при циститах, при алкалозі, пов’язаному зі втратою хлоридної кислоти з блювотними масами; за підвищеної кислотності шлункового соку в осаді сечі часто виявляють аморфні фосфати разом з кристалами трипельфосфатів.

Трипельфосфати. Макроскопічно – кристалічний, білий осад. Мікроскопічно – мають вид безбарвних шестигранних призм (форма "гробової кришки"), рідше трапляються кристали схожі на борозни пера, листя папороті. Ці кристали легко розчиняються під час додавання навіть слабких кислот. Випадають в осад при вживанні рослинної їжі, мінеральної води та при циститах.

Осади кислої та лужної сечі.

Кислий сечокислий амоній – частіше можна виявити в лужній сечі. В нейтральній і кислій – у новонароджених. Кристали мають форму коричнево-жовтих кульок, кульок з відростками у вигляді шипів (нагадують плоди дурману або корені рослин). Характерною властивістю осаду солей урату амонію є здатність розчинятися під час нагрівання й знову випадати в осад під час їх охолодження.

Оксалати можуть бути як в кислій, так і в лужній сечі у вигляді безбарвних табличок різних розмірів, що сильно заломлюють світло ("поштові конверти"). Рідше трапляються кристали, що нагадують пісочний годинник, круглі чи овальні, іноді з ростками з радіальною посмугованістю. Розчиняються в хлоридній кислоті, нерозчинні в лугах і ацетатній кислоті. Їх часто знаходять у здорових людей, після вживання їжі багатої на щавелеву кислоту, а також у хворих на сечокислий діабет, сечокам’яну хворобу, дистрофію, туберкульоз.

Рідкісні неорганізовані осади сечі.

Сульфат кальцію – іноді трапляються в дуже кислій сечі у вигляді довгих тонких кристалів, іноді косо зрізаних на кінцях, що розміщуються окремо, друзами та розетками, а також у вигляді безбарвних і тонких голок.

Гіпурова кислота – кристали у вигляді безбарвних ромбічних табличок, довгих призм, стовпчиків, що розміщені окремо або групами. Виявлено в сечі кислої або слабо кислої реакції, після прийому препаратів саліцилової кислоти, при цукровому діабеті, хворобах печінки, гнилісних процесах у кишках.

Нейтральний фосфат кальцію – в слабокислій і слаболужній сечі, кристалізуються у вигляді довгих блискучих клиноподібних утворень, інколи мають вигляд пластинок неправильної форми або утворюють голчасті кристали, зібрані в пучки. Легко розчинні в кислотах і нерозчинні в лугах. Зустрічаються при ревматизмі, та деяких видах анемій.

Карбонат кальцію (вуглекисле вапно) – зустрічаються в лужній сечі рідко, має вигляд поодиноких або парних маленьких білуватих кульок, схожих на гімнастичні гирі, що розташовані групами. Ці кульки часто склеюються в аморфну масу. Скупчення кульок легко розчиняються в хлоридній кислоті з утворенням бульбашок вуглекислого газу.

Нейтральний фосфат магнію – кристали у вигляді великих довгасто-ромбічних табличок, як правило, з похилими гранями; іноді два кристали щільно прилягають один до одного і мають прямі або похилі кінцеві грані. Виявляється в сечі, що має лужну реакцію.

Кристали, що трапляються в сечі при патології.

Лейцин і тирозин. Кристали лейцину – круглі кристали жовто-коричневого кольору з радіальною та концентричною посмугованістю, що нагадують поперечний зріз дерева; кристали тирозину – тонкі, блискучі жовтуваті голки, що нагадують пучки і зірки. Лейцин розчиняється в ефірі, ацетоні та спирті. Тирозин розчинний у мінеральних кислотах і лугах.

Лейцин і тирозин зустрічаються в сечі переважно разом у разі гострої жовтої атрофії печінки, отруєнні фосфором, при лейкозах, тифі, віспі тощо.

Цистин – прозорі, безбарвні, шестигранні пластинки, що розташовуються рядами або одна на одній. Сеча, що містить цистин, каламутна, має зеленувато-жовтий колір і дає досить значний осад сірувато-білого кольору. Кристали цистину нерозчинні у воді, спирті, ефірі, оцтовій кислоті. Розчиняються в мінеральних кислотах, аміаку, лугах.

Цистин виділяється з сечею при спадковій цистинурії. Цистинурія пов’язана з порушенням білкового обміну.

Ксантин – дрібні, блискучі, безбарвні ромбоподібні кристали. Дещо схожі на кристали сечової кислоти, але на відміну від них швидко розчиняються в аміаку та в хлоридній кислоті.

Наявність в сечовому осаді кристалів ксантину характерна для сечокам’яної хвороби.

Холестерин – має вигляд безбарвних великих і малих табличок з вирізаними кутами та сходоподібними виступами. Кристали холестерину розташовуються окремо або нашаровуються один на одного. У кислотах і лугах кристали холестерину нерозчинні, легко розчиняються в хлороформі, ефірі та спирті. Іноді їх виявляють в сечі при амілоїдній, ліпоїдній дистрофії нирок, ехінококозі та новоутвореннях сечових і статевих органів, абсцесі нирок.

Жир і кристали жирних кислот.

Жир має вигляд сильно заломлюючих світлих крапель і зернят з різко визначеними темними краями. Вони можуть бути в осаді окремо або нашаровуватися на елементи сечі. Розчиняються в хлороформі, ефірі і забарвлюється барвником судан III в оранжево-червоний колір.

Кристали жирних кислот мають вигляд голок, що лежать окремо одна від одної або зібрані в пучки. Жир і кристали жирних кислот виявляють в осаді рідко. Виділяються з сечею при нефротичному синдромі, при жировій дистрофії і розпаді клітин і тканин.

Гемосидерин ( кров’яний пігмент) – продукт розпаду гемоглобіну, що містить залізо. Має вигляд темно-жовтих зерен (аморфних мас), які осідають на елементах сечового осаду, надаючи їм бурого відтінку.

Гематоїдин – кристалічний пігмент, похідний гемосидерину, має вигляд ромбічних кристалів чи голок, зібраних в пучки та зірочки від золотисто-жовтого до коричнево-оранжевого кольору. Дає з азотною кислотою синє забарвлення, що швидко зникає.

Гематоїдин не містить заліза й утворюється в осередках некрозу без доступу кисню. Всередині клітин гематоїдин не виявлено. Наявність гематоїдину в сечі спостерігається при сечокам’яній хворобі, абсцесі нирок, новоутворень сечової системи.

Білірубін має вигляд голкоподібних кристалів жовто-коричневого кольору, що розміщені окремо або зібрані в пучки. Кристали білірубіну відкладаються на поверхні лейкоцитів, епітеліальних клітин. Білірубін зустрічається у вигляді аморфних пігментних зерен. Виявляють кристали білірубіну в сечі при жовтяницях.

Дата добавления: 2014-11-16